Про створення Сокільського товариства у селах Бродки та Луб’яна

0
521
Про створення Сокільського товариства у селах Бродки та Луб’яна

Основна кількість українського населення проживала в селі, тому погляд чільників товариства Cокіл був спрямований саме на сільську молодь, котра проводила час в пияцтві та бійках. Навчаючи хлопців та дівчат розвивати силу й красу, мужність і хоробрість – створені товариства займались рятуванням народного майна від пожеж, оскільки села  в  Галичині часто потерпали від цього лиха.

26 грудня 1909 року в Бродках відбулось заложення товариства «Сокіл». Виділ вибрано у такому складі: голова – Андрей Одноріг, нач.стягу – Василь Іванонько, містоначальник – Василь Литвин, справник – Іван Стецько, скарбник – Андрей Іванонько, господар – Павло Гарасимович, заступники виділу – Іван Косандяк та Марія Кураг, комісія ревізійна – Петро Косандяк, Федір Стецько, Стефан Костецький.

о. Фолис
о. Фолис

Гостем на засіданні був вельми заслужений громадський діяч і парламентарний посол – отець Йосип Фолис , котрий у своїй промові наголосив про значення «Сокола» в житті нашого народу.

18 червня 1911 року у Бродки прибув делегат від «Сокола-Батька» зі Львова Теодор Поліха. Він заохотив місцевих соколів до проведення вправ вільноруч, та влаштовання бігу на 120 кроків.

Серед присутніх: 24 члени ( 4 старшого віку, 10 дівчат). Більшість соколів мають шапки сокільські та ленти.

Теодор Поліха,член СТ Україна
Теодор Поліха,член СТ Україна

«У неділю дня 21 липня 1912 р. в сусідньому селі Красові мав відбутися великий фестин з вправами вільноруч та топірцями. Члени тов. «Сокіл» в Бродках постановили взяти участь в тім сокільськім святі. Треба було повторити вправи і в цій ціли зібралися хлопці в середу – дня 17 вересня, коло 9 години, на площі під читальнею Просвіти. А через те, що всі члени не з’явилися було вирішено скликати їх сурмою.

Та в тій хвилі розлючений пан жондца Маркевич тримаючи в одній руці палицю,  а в другій ліхтар прийшов на площу вправ і став розганяти соколів. Коли соколи на його приказ не розійшлися пішов що сили, червоний як буряк до війта.  Витягнув  війта з хати і разом з ним прибув на площу вправ.  Жондца накинувся на війта щоб цей сей час розігнав вправляючих соколів. Та війтові не дуже хотілось слухати пана жондци. Тоді той впав у ще більшу лють і став розганяти соколів палицею. Але це нічого не дало і хлопці вправляли і надалі. Розлючений жондца пішов до жандармерії. Що там сталось не знати.

Яцек Адольф Маркєвіч (1871 – 1930рр.) місцевий дідич, власник і розпорядник
Яцек Адольф Маркєвіч (1871 – 1930рр.) місцевий дідич, власник і розпорядник

В п’ятницю дня 19, над вечером, почав коло читальні Просвіта крутитись жандарм, тимчасовий комендант Росадзінський. Перед перехожими хвалився, що зробить лад і розжене соколів.

З настанням вечора зібрались соколи на вправи та лише установились, а вже нечистий надніс владзу з наїженим багнетом. Але ся нікого не полякано і хлопці робили вправи дальше. Пан Росадзінський розганяв соколів кричав та верещав, аж нічого не вдіявши пішов до війта. Але хлопці нагадали « урядуючим», що година пізна, а в корчмі ще світиться і таки грають в карти, а вони замість вступити до корчми й заглянути, що там ся діє минули корчму, а вчіпилися соколів.

Пан комендант довго ще муркотів під носом, а в решті пішов до корчми. Між тим соколи докінчили вправи і на приказ начальника стягу розійшлись. Тепер ми звертаємось до Хвального Товариства з просьбою стати в нашій обороні і провчити трохи тих червоних панів. Се вже не перший напад пана жондци і пана коменданта. Розбрикалися занадто. Досить вже скарг в старостві на тутешній «Сокіл».

Член сокільської ревізійної комісії у Бродках Костецький Стефан
Член сокільської ревізійної комісії у Бродках Костецький Стефан

Про сей напад панів повідомили ми свого посла соймового о.Йосифа Фолиса, що був на фестинах в Красові. Також просимо помістити сю нечувану секатору дописом у «Свободі». Просимо ще раз взяти нас в оборону і забезпечити на будуче перед нападами пана жондци і пана коменданта, які раді б  всіх соколів втопити в одній ложці води, або видіти на одній сухій гіли». Іван Косандяк – начальник стягу, Микола Тимчишин – містоначальник Петро Косандяк – Голова. 25/7/1912

Статистика за 1911р подає відомості, що на станиці жандармерії у селі Бродки, жандармами були 2 римо-католики поляки, та 1 римо-католик німець.

Про жандармів з Бродок згадує у спогадах Степан Шухевич: «Два рази на тиждень заходили в село (Красів), гарно вбрані, з металевими гудзиками, шаблюкою по лівій стороні і «гвером» на правім рамені. На голові мали чорні капелюхи з широкими зверненими до гори крисами і великим чорним когутячим хвостом. За звичай приходили вдвойом. Це були «шандарі», що ішли на патрулю. Мали вони поважання в селі серед старих, а діти перед ними не втікали. Заходили вони перш за все до корчми, але не пити. Пияки зносили шинкареві різні відомості, або на підпитті говорили між собою. Потім йшли до начальника громади, себто до Юрка Гелети, де діставали підтвердження, що були на патрулі».

Так виглядали кінний і піший угорські жандарми. Військова поліція (Militärwachkorps) була представлена військовими поліцейськими загонами (Militär-Polizeiwachkorps), розташованими у трьох столицях Галичини - Львові, Кракові та Перемишлі.
Жандарми у строях

Лист жителя села Лубяна до Хвального Товарисва «Сокіл» у Львові.

«Слава Ісусу Христу! Осмілився просити Товариства «Сокола» щоби було так ласкаве, а пошукало мені вбрання «сокільського», такого пристарілого котре я би міг собі вкупити за тані гроші. Бо я нового не маю за що купити і незнаю, що коштуватиме. А я би хотів мати, бо якби заложив «Сокіл» в Лубяні, а они кажуть щоби я перше сам був соколом. Я пристав до «Сокола» в Бродках, а їм ся не подобало і кажут щоб я справив собі вбрання, а їм ся вподобає то они собі справлять і заложут «Сокіл».

Я би собі  хотів справити а їх ліпше заохотити. Може який «Сокіл» буде спродавати за дешеві гроші то прошу мені подати відомість. Гаразд.З глибоким поважанєм Петро Дуфанец, член «Сокола» в Бродках.» Лубяна дня 2/11/1910р.

«Єще раз ото дуже я прошу най Товариство не жалує труду, а я коли стану могучим, здоровим, сильним і завзятим Українцем то я ся за то віддячу і зложу красну подяку. А також прошу спричинитись до сего діла щоби якимось способом міг завести «Сокіл» в своїм власнім селі бо чоловікови аж ся серце крає, як зобачит, який то нарід темний в нашім селі, а способу нема такого щоби єго привести до «Просвіти». Бог ласкав.  Гаразд».5/11/1910.

Хвальне Товариство

«Подаємо до відомости, що в сю неділю 28/11/1910р. відбудуться загальні збори тов. «Січ» в Лубяні. Просимо о відпоручника.  Фіра буде чекати в Черкасах о год.3 пополудню в неділю».

Теодор Поліха у сокільському строї
Теодор Поліха у сокільському строї

Дня 9 грудня 1912 року у Бродки прибув делегат від філії. «Прийшов до читальні і застав її замкненою, натомість корчму навпроти повну. Се об’яснили тим, що нема кому зайнятися ними, хоча й священник український і управитель школи – агент від «Дністра». Не кращі справи з «Січчю» сокільскою та гуртком господарським. Перед цим все добре розвивалось. Оживити громаду було б легко, а згуртувати можна найлегше молодіж. Не зійшлися люди на зібрання  тому, що не сподівалися делегата. В повідомленню не було вказано коли він прибуває. Делегуючий зібрав Виділ. Дійсних членів біля 50 осіб. Терміном на 14/1/1912р. в касі було 147 к. – всі гроші розжичені. Збірки на «Дар Просвіті» не було». Фреїшин Микола.

Стецько Іван на службі у Відні де був писарем при жандармерії. Виконував обовязки писаря (справника) і у Бродках
Стецько Іван на службі у Відні де був писарем при жандармерії. Виконував обовязки писаря (справника) і у Бродках

Квестіонар в справі народного шкільництва.

Місцевість Бродки, пошта в місці. Населення: загальне число 829. гр.- католиків – 800; римо католиків – 20; жидів – 9. Польською мовою в дома розмовляють жителі панського двору. До школи ходять 150 дітей. Поляків -6. Число радних 12. укр. -10; пол.2. Війт української народності. Учителі два русини, один поляк. Руський священник дітей релігії рідко учить, а в цей час поляки дуже пильно ходять на релігію до двора.

Місцевий управитель п. Іван Долинка, яко член Ради громадської, чоловік дуже впливовий.

 Іван Долинка
Іван Долинка

Дружина Долинки Михайлина Збудовська,була донькою миколаївського купця Миколи Збудовського і Павлини Грушкевич, сестри вчителя Івана Франка Теофіла Грушкевича. Одружилась з Долинкою учителем школи в Бродках 1895р.

Андрій КНИШ

Напишіть відгук