5 червня 1894 року, у мальовничому парку Кілінського (тепер Стрийський парк), розпочала свою роботу Загальна Крайова виставка, приурочена до 100 річниці повстання Тадеуша Костюшка, яку, без перебільшення, можна назвати однією з найбільш видовищних подій за всю історію Галичини.
На території виставки розплановано, збудовано та облаштовано найкращими фахівцями 130 павільонів, згідно зі спеціалізацією, виставка поділялася на 33 секції.
Тільки три значні об’єкти виставки витримали випробування часом: Палац Мистецтв, “Рацлавицька Панорама” та Водонапірна вежа. Сьогодні детальніше мова піде про «Рацлавицьку панораму» та ротонду, де вона експонувалася.
Ротонда «Рацлавлавицької панорами» була однією із центральних павільйонів не лише за розташуванням, але й за цінністю й увагою. Для поляків ця споруда на Крайовій виставці була особливо важливою як з погляду польського патріотизму, так і всебічної демонстрації цілісності Польщі та її регіональних і навіть міжнародних теренах, адже, присвячено її було до сторіччя Рацлавицької битви – перемоги у 1794 році над росіянами.
Ідея виконання панорами належала художнику Янові Стиці, окрім нього над створенням полотна працювали такі знані художники того часу як: Войцех Коссак, Тадеуш Попель і Зиґмунд Ґорґолєвський, а також ціла група помічників: Людвік Боллер, Зиґмунд Розвадовський, Теодор Аксентович, Міхал Созанський, Влодзіміж Тетмайєр, Вінцент Водзіновський та інші.
Підготовча робота над полотном тривала у 1892 та 1893 роках, її офіційно замовила міська рада Львова. Для панорами з Бельгії привезли з десять рулонів полотна для вітрил розміром 10 м на 15 м. Їх зшили разом на спеціальному металевому каркасі, виготовленому фірмою Gridl з Відня. На ґрунтування полотна використали 750 кг. фарби.
Офіційно усі роботи над масштабною картиною закінчили 28 травня 1894 року. Намальована вона на циліндричному полотні, спеціально для розміщення у циліндричній ротонді. Картину з’єднали так, щоб не було помітно швів початку і кінця полотна. Довжина полотна вражала – 114 м., висота – 15 м. У центрі тріумфально зображений Тадеуш Костюшко.
Спеціально для експозиції великого полотна було збудовано павільйон за проектом архітектора Людвіка Рамульта. Усі мулярські роботи виконав Смоленський. Залізна конструкція ротонди оздоблена неоренесансним декором та гіпсатурою. Діаметр ротонди складав 40 м. , а висота 18 м.
Конструктивно споруда представляла металевий несучий каркас із 16 опор, що в плані творили правильний шістнадцятигранник, вивершений купольним дахом по металевих фермах. У верхній частині даху був влаштований світловий барабан-сигнатурка із фігурним щогловим завершенням. Зовнішні стіни споруди були оздоблені декором ренесансного характеру. Несучим опорам було надано вигляду пілястрів, завершених декоративними вазонами (останні втрачені ще на поч. ХХ ст.), огороджувальні конструкції вкрито рустом.
Над входом був викарбуваний напис “Raclawice”. Позаду будівлі закінчувалась залізнична колія, яка пролягала від станції Персенківка вулицею (розібрана в 1960- их роках, її збережений фрагмент став частиною сучасної Дитячої вузькоколійної залізниці)
Щоб оглянути батальне полотно, яке розташовувалося всередині по зовнішньому периметру будівлі, слід було піднятись від входу, що знаходився в одній із західних граней, на внутрішній оглядовий майданчик.
8 вересня 1894 року під час відвідин Крайової виставки монументальне полотно оглянув імператор Франц Йосиф І.
У 1917 році за ухвалою архівно-музейної комісії та постанови Гміни Львова «Рацлавицьку панораму», яка була досить пошкоджена в часі воєнних дій, передали під опіку Національної галереї.
У 1918 році Магістрат міста доручає М.Гарасимовичу нагляд за реставраційним роботами панорами. Проте реставрація полотна почалася аж у 1928 році. М.Гарасимович не тільки вів загальний нагляд і керівництво реставрації, але й сам займався реставраційними роботами.
В кількох листах Адама Стики, Войцеха Коссака, Зигмунда Розвадовського звучить занепокоєння веденням реставраційних робіт, правильним підбором фарб. У листі від 25.ХІ.1927 року Розвадовський пише до Коссака, що необхідно відчистити ціле полотно, домалювати дерева в тих місцях, д були пошкодження, зробити деякі поправки в пейзажі, для перемалювання неба потрібно замовити 82 кг. фарби. Цілу реставрацію він планує завершити до кінця червня 1928 року.
Після того, як роботу було закінчено Магістрат міста видає розпорядження про те, щоб з фонду Гміни виплатити гроші: М.Гарасимовичу – 1 тисячу злотих і З.Розвадовському – 2 тисячі злотих за високомистецьку працю по відновленню «Рацлавицької панорами».
У 1932 році, надійшла пропозиція від польської колонії в Чикаго – організувати там показ полотна. Львівська фірма Л.Матвійовського надіслала до Магістрату лист з пропозицією зайнятися пакуванням і перевезенням полотна та розписала в 13-ти позиціях, як би це мало виглядати. В пресі здійнявся скандал – писали про те, що така мандрівка знищить полотно, один із заголовків так і звучав «13 пунктів знищення «Панорами Рацлавицької»».
Панорама зазнала великих пошкоджень під час бомбардування Львова у 1944 р. Після консервації вона була демонтована, зберігалася у скринях, розміщених у Бернардинському монастирі, допоки в 1946 р. її не перевезли до Вроцлава у Польщі, де в 1985 р., після тривалої реставрації, полотно стало доступним для огляду в новому павільйоні. Віртуально її можна оглянути за посиланням – PANORAMA RACŁAWICKA
Що ж стосується самої ротонди. Вона теж була значно пошкоджена під час бойових дій Другої світової війни, у стані руїни простояла до кінця 1960-их рр. Тоді її ґрунтовно відремонтували, переобладнавши у спортивний корпус Львівського політехнічного інституту. Згодом у ньому розмістилася кафедра фізичного виховання цього навчального закладу, нині – Національного університету “Львівська політехніка”.
Зміна функції, тривалий період руїни та ґрунтовна реконструкція споруди в середині ХХ ст. призвели до втрати нею автентичного вигляду. Різниця у числі граней (16 на початок побудови та 12 сьогодні) наводить на припущення, що оригінальну несучу конструкцію було замінено новою. Те саме стосується даху та покрівлі: якщо на довоєнних світлинах чітко простежуються кілька дахових заломів, зумовлених конструкцією, то теперішня форма даху є пологою.
Ще одним наслідком реконструкції є повна втрата зовнішнього декору. Замість глухих простінків між опорами влаштовано світлопрозорі навісні фасади, головний вхід перенесено на північний захід, в сторону центральної алеї комплексу. Єдиним елементом, що за всіма параметрами збігається із зображеним на історичній іконографії, є даховий барабан зі шпилем.
Софія ЛЕГІН
Джерела:
- Бабій С. Архітектурний комплекс міжнародних східних торгів у Львові: Історія, проблеми збереження. http://nz.ethnology.lviv.ua/archiv/2015-2/30.pdf
- Сулим Б. Феномен Крайової виставки в Галичині 1894 року: Історичний огляд. – Львів: Поллі, 2007
- Філевич Н. Львівська галерея мистецтв. Хроніка 1907-1947. Львів, 2007.
- http://www.wikiwand.com/uk/%D0%A0%D0%B0%D1%86%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B0
- https://polona.pl/
