Історія грошей майже така ж давня, як історія людської цивілізації. Спочатку функції грошей, у сучасному розумінні, виконували певні предмети, наприклад мушлі каурі. Існував навіть певний «курс» одних предметів у вартісному співвідношенні до інших, як, наприклад, 1 кам’яна сокира дорівнювала 4 кам’яним ножам чи 5 шкурам лисиці тощо. З часом гроші здобули вираження у монетах а ще пізніше – у паперовому вигляді.
Кому прийшла в голову ідея виготовляти засоби розрахунку з металів – важко сказати. Один кмітливий студент, щоб отримати хорошу оцінку за реферат вигадав історію, в якій описав тіло доісторичного мисливця, яке знайшли в одному з альпійських льодовиків. Труп пролежав в льодовику близько 5 тисяч років. А в руці мисливець-невдаха тримав затиснутий мідний круг, гроші!Ця новина облетіла весь світ, і до сьогоднішніх днів вводить в оману пересічного, а інколи й не пересічного читача.
Але, як твердить історія, скоріш за все перші гроші виникли в Китаї. Згодом після них або одночасно монети почали карбувати в Лідії (прадавня держава в Малій Азії).
Перші ж монети на території України з’явились з початком грецької колонізації, їх привезли переселенці з м. Мілет. Згодом вони ж таки почали карбувати металеві гроші і на території Північного Причорномор’я. Одними з перших зразків грецьких монетарів на території сучасної України були Ольвійські дельфінчики.
Першою і найвідомішою монетою Київської Русі був златник, з часом з’явився срібляник. Карбувались вони згодом після хрещення Володимиром Русі.
А першими монетами, виготовленими у Львові, є Руський напівгріш 1356 року. Але про все по-порядку.
Не пройшло і 100 років з часу заснування Львова, як місто стало великим торгово-економічним центром в Галицькій Русі. В 1349 році Львів захоплюють війська Казимира ІІІ Великого, і відтоді на правах автономії місто надовго входить до власності польських монархів.
В 1350 році тут засновується перший монетний двір, хоча історики ведуть суперечки щодо точної дати цієї події. Перші монети під назвою Руський грош карбувались за Казимира III Великого (1349-1370), Людовіка І Угорського (1370-1372, 1378-1382) та його намісника — князя Владислава Опольського (1372-1378). Руський грошик важив близько 1.55 грам, виготовлявся з срібла 875-935 проби, діаметр монети становив близько 18-20мм. На аверсі монети був зображений крокуючий в лівий бік лев, навколо нього напис на латині, переклад якого виглядає як «МОНЕТА ПАНА РУСІ КАЗИМИРА». На реверсі літера К, що відповідає першій букві імені короля і напис на латині «REGISPOLONIA», що перекладається, як «КОРОЛЯ ПОЛЬЩІ».
Крім напівгрошей (Руський грош дорівнював половині краківського) Казимиркарбував у Львові і мідну монету, що було унікальним явищем для тогочасного світу. Перші мідні монети в Німеччині чи Франції з’явились аж через 150 -200 років. В діаметрі монети мали від 14 до 17мм, а вага коливалась від 0.4 до 1.4 грама. Вважається, що мідяки мали лише номінальну вартість, яка не залежала від кількості металу в монеті.Мідні монети уЛьвові карбувались аж до початку правління Владислава Ягайла.
У 1378 р. Галицька Русь відійшла до Угорщини; намісником цих земель став Емерік. Через рік почалося карбування у Львові монет Людовіка Угорського, яке тривало аж до 1382 р.На аверсі напівгрошів Людовіка залишилося традиційне зображення лева, навколо якого містилася легенда «МОНЕТА РУСЬ». На реверсі, в оточенні чотирьох дуг – літера “Ь” і напис, що означав “ЛЮДОВІКА КОРОЛЯ УГОРЩИНИ”.
Напівгроші далі карбувалися зі срібла 875-ї проби, але зменшилась їхня вага (1,12 г), але діаметр залишився незмінним(18-19 мм).Починаючи з 1399 року Ягайло розпочав карбувати на Краківському монетному дворі більшу монету, тенденція перейшла і до Львова. З’явився новий формат львівського напівгрошу,монета була виготовлена менш якісно. Легенда навколо лева змінилася кардинально: замість “МОНЕТА РУСІ” – “МОНЕТА ЛЬВОВА” (Лемберга).Львівськийнапівгріш, як і польські монети номіналом в один грош, виготовлялися зі срібла 500-ї проби з домішкою неблагородних металів. Таке срібло називалось “болотним”. Середня вага монети близько 1,5 г з діаметром 21-22 мм. Карбування Руського гроша припинилось близько 1414-1415 років. З тих часів завершується нівелювання автономності монетної системи Галицької Русі і включення її в загально польську грошову систему.
Наступного разу монетний двір у Львові діє у 1656-1657 та 1660-1663 роках, в часи коли відбувся так званий “Шведський потом”. Львів, як місто, що зберегло вірність королю Яну ІІ Казимиру, стало тимчасовою королівською резиденцією. Сюди ж, відповідно, і був перенесений весь державний апарат з монетним двором включно.
Монетарня розташовувалась в камяниці Толочківській.
Монети на львівській монетарні того періоду карбувались з так званого «святого срібла». Мається на увазі, щоматеріал для виготовлення монет брали з церковного начиння, а фактично на монети переплавлялось все, що можна було переплавити. Річ Посполита булав складному становищі, вороги наступали і потрібно було якось рятувати ситуацію. Папа Римський 1 січня 1656 дав дозвіл католицькій церкві Речі Посполитої позичити польському королю золоті та срібні предмети культового призначення (хрести, чаші, статуї святих, лампади, ліхтарі та ін.)
Тоді у місті почали карбуватись вже гроші вагоміші за Руський гріш: це були орти та шостаки. Орт дорівнював ¼ талера, містив у собі 2 шестака, 4 трояка або 8 півтораків.
Спочатку Львівський орт карбувався з якісного срібла, але з погіршенням стану в державі вміст срібла в монеті зменшився і фактична вартість опустилась до 1/5 талера. Далеко не всі майстри львівської монетарні в 1656-1657 роках мали відповідну освіту, і тому монети виготовлялись не найкращої якості, до того ж слід враховувати постійний поспіх у роботі. Тодішні львівські орти та шостаки відрізняються надзвичайним різноманіттям і являють собою значний інтерес для колекціонерів.
В 1657 році, шляхта, обурена чутками про розкрадання «святого срібла», погрожувала навіть захопити монетний двір. Тоді Л. Бандінеллі(секретар монетного двору) в ніч з 24 на 25 січня 1657 таємно вивіз всі цінності в Сілезію, де в місті Ополе знаходився королівський монетний двір. Там були докарбовані останні орти з церковного срібла, всього 4 186 штук. На цьому завершується історія функціонування Львівського монетного двора, який спеціалізувався на випуску внутрішньо-галицьких та загально-польських монет.
От така вона монетна історія Львова.
Максим СЕРЕДА
