Іван Франко і спорт. Спогади Тараса Франка

6
318
Іван Франко і спорт. Спогади Тараса Франка

У 1927 році, в ілюстрованому журналі “Світ” (число 8 від 25 квітня), що видавався у Львові, було поміщено публікацію Тараса Франка під назвою “Іван Франко і спорт”. У статті син Великого Каменяра помістив свої спомини про батькове замилування до риболовлі, згадував де та як любив рибалити Іван Франко з родиною, а також розповів про інші захоплення письменника, як от туризм та колесництво.

Публікацію Тараса Франка подаємо оригінальною, із збереженими орфографією та стилістикою.

Тарас Франко – вояк австрійського війська. Фото 1916 р.
Тарас Франко – вояк австрійського війська. Фото 1916 р. (взято з https://frankolive.wordpress.com/)

“Коли ще І. Франко ходив до гімназії в Дрогобичі, руханка не була обовязковим предметом науки, а спорти навіть у столиці не були поширені. З життєпису І.Франка знаємо, що в неділі і свята ходив нераз пішки з Дрогобича до дому до Нагуєвич. Ішов не гостинцем, але стежками на попереки, переважно лісом. До ходу був дуже витривалий аж до пізної старости, а хлопцем бігав знаменито.

В родині Франків з діда-прадіда був великий нахил до мисливства і риболовлі. Онофер, рідний брат Івана, що помер іще перед війною, був пристрасним ловцем і залюбки полював на диків, серни та іншого звіря, що виплоджувався по великих лісах коло Нагуєвич, особливо в Радичевім. На лови ходив сам, рідше зі старшим братом Михайлом  (властиво Захарією).

Старе село Нагуєвичі часів Івана Франка
Старе село Нагуєвичі часів Івана Франка (взято з http://lib.ukrsd.com.ua/)

Зате всі три брати дуже радо ходили ловити рибу, до чого найбільший хист мав Іван. Ловили переважно волоком або саком , які самі собі виплітали. Рідше закладали вятір на ніч. Іван Франко до старости лишився завзятим риболовом. В Нагуєвичах була риба: щупаки, лини, короби в охабах і кала банях, бо в річці ропа витроювала рибу. Д-р І.Кобилецький в «Мої спомини про Івана Франка» описує, як він раз із Василем Стефаником вибрався до Нагуєвич. «Застали ми Франка голого в ріці, як ловив раки. Чоловіка при такій гарній будові тіла, як тоді був Франко, я ніколи пізніше не бачив».

Іван Франко. 1875 рік
Іван Франко. 1875 рік

У старшім віці, вже як студент  їздив, Іван Франко до своїх шкільних товаришів і знайомих  по ріжних селах і всюди ловив рибу й ходив збирати гриби. І так бував у Ґеника в Березові Нижнім коло Печеніжина, у о. Кузева с.Дидьовій на Бойківщині, їздив з родиною до о.Попеля в с.Довгополі на Гуцульщині, до Миколаєва над Дністром. Найбільше одначе припала йому до вподоби  річка Колодниця на Стрийщині. Там перебував з родиною в селі Завадові і Голобутові і в погоду мусів іти на ріку чи то з труткою чи саком. Знав знаменито місця, де і яка риба може бути і як її найкраще зловити. До риболовлі  заправляв також мене і моїх двох братів, Андрія й Петра.

Памятаю, раз ми налазилися в осени за рибою  з волоком і померзли так, що аж зуюами дзвонили. Від того часу я ненавиджу волока. Раз, ідучи на станцію, несли ми з братом кошик з рибами на дручку на плечах. Проти нас надійшла купка селян. Минаючи нас, один сказав: «два несуть, бо одному ніщо». Часами при ловлі риб заскочив нас жандарм чи інша власть, але Тато усе вмів з ними побалакати і задобрити. – На раки їздили ми до п.Тишовницького до с.Довголуки. Тато ловив їх руками, ми на жаль вудкою, на якій як примана висіли курячі кишки.

Родина Тишовницьких. Довголука на Стрийщині (із фондової збірки Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові)
Родина Тишовницьких. Довголука на Стрийщині (із фондової збірки Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові)

На Гуцульщині в Криворівні навчився Тато ловити рибу, а саме бабки вилками. В побутовім оповіданню з гуцульського життя «Як Юра Шикманюк брив Черемош»  описує Тато, як Юра ловить голіруч головатицю, зранену попереду иншим рибаком. При тім не втерпів, щоби не подати про ту рідку рибу наукової вказівки, де ще крім Черемоша вона знаходиться.

Знаменито вмів також ловити рибу руками в гірських ріках спід плит і каміння, в мулистих з прибережних дір у корчах. За те вудкарства чомусь не любив і не знаю,  чи управляв коли риболовство як правдивий спорт, це значить, змагаючись з іншим риболовом, хто в означенім часі наловить більше риби.

Над Черемошем, 1912 р.
Над Черемошем, 1912 р.

Памятаю, раз ми досить пізно вибралися на Колодницю, застали річку скаламучену і Тато зараз догадався, що то фахові рибалки гостили в воді. І справді трохи вище, по течії, побачили їх між корчами. Було пять: по дві пари тягнули волоки, а пятий збирав кидані йому риби на березі і клав у мішок, перевішений через плечі. Ми (я і брат) на той вид посумніли, але Тато таки поліз у воду зі сачком і мав велику сатисфакцію, коли наловив іще досить риби, хоча перед хвилиною пройшла туди «рибацька зараза»!

На всякий випадок, ловля риб справляла Йому далеко більшу втіху, як їх споживання. Знав усі роди краєвих риб і в альбомі риб, що був виданий з нагоди кураєвої вистави з 1894 р., подав побіч німецьких і польських також українські назви риб, нераз по кілька діялєктичних назв на один рід.  Ті рибячі фотографії (у 3-ох красках) оправив Тато в рами і мав розвішені по всіх покоях на стінах. Це були його найлюбіші портрети. Довгі роки пристаючи з рибами знав їх звичаї і норови в ріжні пори року. Умів їх підійти, любив перехитрити.

Криворівня. Околиця села й дорога на Жаб'є.
Криворівня. Околиця села й дорога на Жаб’є (взято з http://vuam.org.ua/)

Те замилування до риболовлі відбилося також у його творах. І так в оповіданню «На лоні природи» описує, як студент зловив руками величезного кленя і як риба потягнула його в глибінь у вир, так що молодець мало не втопився.

Численні описи рибальства знаходимо і в інших творах І. Франка, в прозових і поетичних, напр.: «Рибки».

Побіч риболовства Тато з молоду займався туристикою, полученою з краєзнавством і збіркою етнографічних матеріалів: приповідок, народніх оповідань, пісень. І так звиджував Тато Скит Манявський, Бубнища і т.п., з Криворівні ходили ми в більшім товаристві на Писаний Камінь. Одну мандрівку описує в своїм творі: «В дорогу» (віршами).

З інших спортів Татові найбільше подобалося колісництво. Вже старшим чоловіком, мріяв усе, якби розжитися на власний ровер, щоби могти їздити  ним до Стрия на Колодницю.  Але ровера таки тато не купив.

Діти подружжя Франків: Андрій, Тарас, Петро й Анна. 1902 р.
Діти подружжя Франків: Андрій, Тарас, Петро й Анна. 1902 р.

Нас синів і сестру Анну Тато все заохочував до всяких спортів і ніколи не жалував грошей чи то на совганку, чи на лещети, чи на сітківку. Сам одначе не мав навіть часу подивитися, як ми тими спортами займалися. Не ходив теж на ніякі змагання, крім літературних. Чую від ровесників Тата і знайомих, що вмів добре плавати, але я того ні разу не бачив, хоча нераз ловив з Татом рибу і були гарні плеса до плаву.

Крім спортів цікавився Тато сокільсько-січовим рухом і написав маршову пісню: «Гей Січ іде, красен мак цвите. Кому прикре наше діло, нам воно святе», що співається під мелодію відомої народної пісні «Кумцю, люцю».

Учительський відділ товариства “Сокіл-Батько” у Львові. Зліва направо: професор Іван Боберський – провідник відділу, Степан Гайдучок, Тарас Франко, Омелян Гузар, Петро Франко, Іван Ігнат, Олександр Довбенко, Ігор Федів. Весна 1913 р.
Учительський відділ товариства “Сокіл-Батько” у Львові. Зліва направо: професор Іван Боберський – провідник відділу, Степан Гайдучок, Тарас Франко, Омелян Гузар, Петро Франко, Іван Ігнат, Олександр Довбенко, Ігор Федів. Весна 1913 р.

Бував також на руханково-вокальних концертах, але рідко, бо все волів силу духу, як тіла.

З руханки любив Тато домашню і вправляв тягарками ще до 1900 р., поки ми були на квартирі при вул. Хрестовій ч. 12. Потім Тато чомусь занедбав руханку і це при умовім перепрацюванню фатально відбилося на Його здоровлю. Гадаю, що до вкорочення життя причинилося й нещасне рибальство. Тато часто перемерз у воді, заболотився, подрапався до корчів, покалічив ноги. В товаристві сказав раз жартом, що не знає, доки ще нечиста сила дасть Йому відпустку на таку роботу.

Соняшних купелів не любив, зате не цурався масажів, бодай раз на місяць у парні.

Руховиком ані змагуном Іван Франко не був, бо важкі життєві змагання і невсипуща праця забирала йому весь вільний час. Всеж таки силою ґенія в письменстві поставив незрівнаний рекорд. Т. Франко

Підготувала Софія Легін

Джерело: ілюстрований журнарнал “Світ”. Львів, 25 квітня1927 р. Ч.8. С.7-8

6 КОМЕНТАРІ

  1. Спогади без сумніву цікаві, але, як на мене, Тарас Франко дав невідповідну назву статті. Вона не відображає суті. Це радше зацікавлення Іваном Франком руханкою та спортом та проведення дозвілля. Очевидно, що Софії Легін потрібно було дати відповідну назву…

    • п. Андрію, оскільки стаття публікувалася повністю і я не є її автором, то якось мені не випадало змінювати назву яку дав Тарас Франко)) Хоча, стосовно певної невідповідності я з Вами погоджуюся, проте виправляти автора, повважала не коректним.

  2. я маю на увазі, що можна було після теми, яку озвучив автор, подати свою підтему. Добре, що оприлюднили для широкого загалу цю статтю

Напишіть відгук