Грек, який став львів’янином, або ким був Костянтин Корнякт

1
2270

Кожен львів’янин та переважна більшість гостей міста стикались з прізвищем Корнякт, адже воно стійко асоціюється з вежею Корнякта та кам’яницею Корнякта. Проте за архітектурною «ширмою» часто втрачається сама людина. Один з найбагатших міщан в історії міста, меценат, купець, шляхтич, він був людиною з непересічним життям та долею. Як же склалось так, що грек, уродженець Криту, отримав визнання та пам’ять саме у Львові?

 Народився Костянтин Корнякт близько 1520 р. у місті Ретімно на острові Крит. До нього, у Львові з’явився його старший брат Михайло, який мешкав у місті від 1545 до 1563 р. і торгував східними товарами. Кілька років перед тим як з’явитись у Львові, Костянтин мешкав у Константинополі, а потім перебрався до Волощини (частина сучасної території Румунії), де займав не останні посади при дворі господарів Волощини, і де він зумів накопичити основу свого майбутнього багатства.

Костянтин Корнякт
Костянтин Корнякт

Вперше Костянтин прибув до міста у 1554 р. і після смерті старшого брата у1563 р., залишився у Львові. Як і його брат, він почав займатись торгівлею східними товарами, яка у той час приносила фантастичні прибутки. 25 березня 1566 р., згідно з декретом короля Сігізмунда ІІ Августа, він отримав дозвіл на вільну торгівлю східним вином у містах Корони Польської. Як відзначає дослідник грецької громади у Львові Ігор Лильо, головним конкурентом Корнякта у даний період була спілка з торгівлі орієнтальними товарами, що її очолював єврей Йозеф Нассі, який мав чималий вплив при дворі турецького султана. 20 березня 1568 р. останній отримав право на виняткову монополію в торгівлі вином з острова Крит. Лише після смерті Й. Нассі, зникла монополія на торгівлю вином і грецькі купці, в тому числі і Корнякт, змогли відновити свою торгівлю цим товаром товаром в Речі Посполитій.

Львів на початку XVII століття
Львів на початку XVII століття

Кар’єра Корнякта розвивалась досить стрімко, він стає особистим секретарем короля Сигізмунда ІІ, а у 1571 отримує посаду митника Руської землі. Його повноваження поширювались на територію Київщини, Поділля, Волині і далі на захід аж до Кракова. Цього ж року, він отримує шляхетський титул та герб.

Герб роду Корняктів, який був наданий Костянтину Сігізмундом ІІ
Герб роду Корняктів, який був наданий Костянтину Сігізмундом ІІ

Костянтина Корнякта справедливо почали вважати найбагатшим міщанином Львова. У 1575 р. він одружився з Анною Дзедушицькою. Вона народила йому доньок, та трьох синів – Костянтина, Олександра та Михайла. Батько вирішив подбати про їхню освіту і у 1593 р. ми бачимо їх у списках студентів Падуанського університету. Незважаючи на окремі конфлікти, які виникали у Корнякта з міщанами Львова, він і надалі успішно займався торгівлею вином, бавовною та лихварством.

Костянтин Корнякт-молодший
Костянтин Корнякт-молодший

Зважаючи на своє грецьке походження, Корнякт був православним, тому у 1569 р. він стає членом Львівського братства. Саме цей факт в результаті подарував Львову одну з його візитних будівель, яка відома на сьогодні як вежа Корнякта. На прохання Константинопольського патріарха Єремії у 1572 р. Корнякт розпочав фінансово підтримував будівництво церкви Успіння Пресвятої Богородиці та її дзвіниці.

Попередня вежа, збудована на гроші Давида Русина, була спроектована з помилками, тому виявилась недовговічною. Італійський архітектор Петро Барбон на запрошення з Корнякта прибув до Львова для реалізації нового проекту. Споруда заввишки 65 метрів, стала однією з найвищих споруд у місті на той час. Одночасно Корнякт стає фундатором каплиці Трьох Святителів.

Окрім того, Петро Барбон збудував власний будинок Костянтина (Сучасний будинок №6 на площі Ринок).

За рішенням короля Речі Посполитої Стефана Баторія, у 1583 році Корнякт втратив посаду митника Руської землі. Незважаючи на це, його фінансові статки залишались досить солідними і надалі. Кінець життя, на думку І. Лиля, він провів у своєму приміському маєтку. Помер він 1 серпня 1603 р., і був похований у крипті храму Успіння Пресвятої Богородиці. У 1604 р. за його заповітом, Ставропігійське братство отримало фінансування від прибутків з приміського маєтку у с. Збоїська. Більшість його майна було розподілено між його дітьми. Проте він залишив нащадкам щось більше ніж фінансові статки. Він подарував Львову одні з найкращих будівель і тому, в черговий раз говорячи про вежу чи кам’яницю Корнякта, згадаймо і про діяльність людини, яка зробила можливою їх появу.

Віктор ГУМЕННИЙ

Джерела

  1. Лильо І. МИ ПАМ’ЯТАЄМО. Корнякти (Режим доступу: http://zaxid.net/news/showNews.do?mi_pamyatayemo_kornyakti&objectId=1101715)
  2. Лильо І. Забута сторінка з історії роду Корняктів // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. – 2010. — Вип. 17. — С. 111-114.
  3. Лильо І. Нариси з історії грецької громади Львова XVI – XVII століть. – Львів : Вид-во Львівської політехніки, 2002.– 190 с.

1 COMMENT

  1. портрет Костянтина Корнякта-молодшого??? Звідкіля така інформація? Та й герб Круціні має інше забарвлення (на картинах в ЛІМ є зображення двох синів з гербами)

Напишіть відгук