Друга з тріо емальєрок

0
160
Друга з тріо емальєрок

Львів – місто, яке дало українському мистецтву талановитих жінок, що у перших десятиліттях минулого сторіччя активно працювали в техніці емалі. Започаткувала цю традицію Олена Кульчицька, продовжила учениця Кульчицької – Марія Дольницька, а згодом підхопила та розвинула Ярослава Музика.

Талановитою емальєркою була Марія Дольницька (1 січня 1894 р. – 27 жовтня 1974 р.), яка народилася у Львові в родині Антона Дольницького і Йосифи з дому Охримович. Батько Антін був нащадком давнього священичого роду, відомим у Галичині суддею, головою високого трибуналу у Відні, автором великої кількості статей і брошур на правничі теми. Під час навчання він очолював Студентське товариство і був причетним до поборення москвофільських тенденцій серед галицької студентської молоді. Сильний характер, наполегливість і цілеспрямованість Марія успадкувала від батька, що неабияк допомогло їй у здобутті фаху.

Марія Дольницька. 1920-ті
Марія Дольницька. 1920-ті

Її шкільною вчителькою рисунку була Олена Кульчицька. Мабуть, у ті роки дівчина й гадки не мала, що за якийсь час вона пройде нелегкий творчий шлях, схожий до того, що перейшла її улюблений педагог – талановита художниця, непересічна особистість, Жінка з великої літери. Можливо, саме з легкої руки вчительки малювання юна Марія вступила у Віденську академію прикладного мистецтва, в якій у свій час здобула мистецьку освіту Олена Кульчицька. Незворотньо йдучи слідами Кульчицької, Дольницька «прикипіла» до мистецтва художньої емалі у класі професора А.Штарка, в якого у свій час також навчалася Олена Кульчицька. Єдине, що відрізняє творчість цих жінок, – це те, що емалями Кульчицька займалася лише на початку творчої кар`єри, а Дольницька все життя віддала цьому «дивному, таємному матеріалу».

Після віденської школи М.Дольницька протягом кількох років проживала й інтенсивно працювала в Америці (1921-1925), де влаштувала кілька персональних виставок і зарекомендувала себе високопрофесійним мистцем. На першій персональній виставці, що відбулася 1921 року в Міннеаполісі (США) в галереї «Джон С. Брадстріт енд Компані» художницею було представлено 15 робіт в техніці емалі, про які американська преса відразу відгукнулася з позитивними характеристиками, особливо відзначивши високу якість емалевих творів, «які є надзвичайно оригінальні і технічно викінчені». Про успішне навчання та мистецькі досягнення молодої художниці в США було відомо і на батьківщині – у Львові. Скорочену рецензію під назвою «Успіхи малярки Марійки Дольницької в Америці» було надруковано у «Ділі» від 21 жовтня 1922 року: «Молода українська дівчина, артистка, яка рік тому прибула до Міннеаполісу і яка не вміла промовити й слова по-англійськи, є сьогодні предметом серйозного зацікавлення мистецьких кіл Міннеаполісу, які захоплюються якістю її малюнків, рисунків та емалів … Її рисунки користуються загальним визнанням через їх велику силу, впевненість та шляхетність. Деякі пастелі, включно з її автопортретом, є рішуче чимось надзвичайним… Найбільше захоплення викликають праці в емалі, які є надзвичайно оригінальні і технічно викінчені».

Не захоплюватись творчістю Марії Дольницької дійсно було неможливо: з кожним роком вона самовдосконалювалась в емалі, розпрацьовувала нові технології, експериментувала тощо. Після повернення до Відня художниця вирішила сконцентруватися винятково на цьому виді прикладного мистецтва, і ця її діяльність була на високому фаховому рівні: «Барви емалії, камяні або прозорі, властиво сили власної не мають; силу їм дає світло, бо емалія в дивному зв’язку стоїть із світлом… Світло граючись на блискучій його поверхні, пронизує до металевого скла, а відбиваючись, заломлюється і творить фантастичні ефекти барв, блискучих, гарячо інтенсивних, ситих, притьмарених і дискретних» (Марія Дольницька).

М.Дольницька. «Рай». Перетинчаста емаль. 1931.
М.Дольницька. «Рай». Перетинчаста емаль. 1931.

Наприкінці 1920-х і протягом 1930-х років мисткиня особливо інтенсивно працювала у напрямку вдосконалення технологічних можливостей емальєрства, що призвело до успішних виставкових проектів у Голландії (1931), Італії (1933), Англії (1934), Чехословаччині (1936-1937); на Світовій виставці у Парижі 1937 року .

У ці роки Дольницьку добре знали як професійного художника по емалях, про її творчість багато писали у пресі. Художниця інтенсивно та плідно працювала, брала участь у виставках, мала достатню кількість індивідуальних замовлень, її майстерність бурхливо обговорювали мистецтвознавці: «В галереї є виставлені більші та менші праці; найбільше замітними є „Рай» і триптих „Страшний суд» Марії Дольницької, над якими вона працювала більше, ніж півроку. Є також різні тарілки і навіть біжутерійні предмети»¹.

За значні досягнення у емальєрстві Віденська школа прикладного мистецтва запросила художницю до праці асистентом професора Міллер-Гофмана, ученицею якого була Дольницька-студентка. Та політичні події у Австрії внесли у життя Дольницької не зовсім добрі корективи: талановиту художницю було звільнено від викладацької праці, що не завадило їй і надалі займатися улюбленою творчою справою.

Співпраця М.Дольницької з рідним Львовом почалася 1927 року, коли отримала від о. Дам`яна Лопатинського, пароха церкви Успення Пресвятої Богородиці, замовлення на виготовлення образів Ісуса Христа та Богоматері в техніці емалі (автор публікації цікавилась долею цих творів, але, на превеликий жаль, зараз їх у церкві немає). У Львові на той час вже добре знали мистецьку вартість емалевих творів (приміром робіт О.Кульчицької), але вироби, які запропонувала Дольницька, без сумніву були особливими: «Пані… доручила мені емальові образки безпосередньо перед святами. Щоби почути їх оцінку з компетентного боку, я взяв ці образки на найближче засідання консисторії, щоб показати о. митрополитові і членам консисторії. Всі оглядали і виказували свої погляди. Думаю, що найінтересніше буде для Пані почути оцінку митрополита, чоловіка, що розуміється на мистецтві; отже він сказав буквально так: „І рисунок, і техніка – дуже добрі. 13.05.1928» ². Авторитетна думка митрополита Андрея була практично «візитною карткою» для подальшої співпраці мистецького Львова з художницею.

На початку 1930-х років у столиці Галичини створили Асоціацію Незалежних Українських Мистців (АНУМ), яка об’єднувала талановитих українських і європейських художників. 1932 року АНУМ запросив Дольницьку до співпраці. Мисткиня радо відгукнулася, власноручно написавши заяву про вступ до організації та розпочала виставкову діяльність уже як членкиня Асоціації (1935 – VI виставка АНУМ, 1935 – Ретроспективна вистава українського мистецтва за останні ХХХ літ).

Заява Марії Дольницької на вступ до АНУМ
Заява Марії Дольницької на вступ до АНУМ

Відгукнулася Дольницька і на пропозицію співпрацювати з „Мистецтвом. L`Art” – ілюстративним журналом АНУМ-у, де репродукувала твори, публікувала статті про мистецтво емалі, надавала необхідні матеріали.

Перші відвідини рідного міста відбулися 1935 року і були сповнені приємними враженнями від спілкування з мистецькою елітою та знайомства з пам`ятками давньої української культури у стінах Національного музею у Львові.

Надзвичайно важливою була згода М.Дольницької у її другі відвідини Львова провести курси художньої емалі, які відбулися у приміщеннях промислового музею з 1 лютого до 14 березня 1937 року: «Курс мистецької і декоративної емалі улаштовує Асоціація Українських мистців у Львові, спроваджуючи для цього визначного фахівця в цій ділянці, свого члена мистця Марію Дольницьку».

Роботи учнів школи Марії Дольницької. Львів, 1937.
Роботи учнів школи Марії Дольницької. Львів, 1937.

Курси були щоденними та платними (25 злотих місячно). Після закінчення учні діставали свідоцтва й мали право взяти участь у виставці, яка відбулася в Промисловому музеї та була високо оцінена й учасниками виставки, і глядачами. Емалеві курси Марії Дольницької відвідували члени АНУМу і, користаючи влучним моментом, робили спробу під орудою професіонала розпізнати таємниці творення емалей. Ярослава Музика була однією з учасниць курсів Дольницької. Протягом занять вона ретельно вела конспекти (зокрема, й німецькою мовою) і доволі успішно займалася виготовленням емалей. Саме завдяки цьому короткому навчанню Музикова глибше розпізнала цей складний вид мистецтва і в майбутньому створювала високоякісні твори в техніці художньої емалі.

Всі досягненння Дольницької у 1930-х роках були дуже високо оцінені і художниками-АНУМівцями, й мистецтвознавцями: „Емалі Марії Дольницької мають уже свою вироблену славу. Вони культурні в тематиці, приємні в стилізації й працьовиті в технічному виконанні. Тільки під оглядом кольориту вони ще не досягли вершка інтензивности, на яку може дозволити собі емалія” ³.

М.Дольницька та Я.Музика у Львові. 1935
М.Дольницька та Я.Музика у Львові. 1935

Після повернення до Відня наприкінці 1930-х років, коли до влади у Австрії прийшли націонал-соціалісти, Дольницька продовжувала творчу діяльність та інтенсивно працювала, демонструючи власні твори на виставках 1939, 1940, 1941 рр. В умовах Другої світової війни вона не полишала улюбленої справи: постійно експериментуючи, вдосконалюючи власні напрацювання, художниця досягнула надзвичайно високих результатів. Її емалі вирізнялися не лише образно-художніми якостями, але й надзвичайно складними техніками та нововідкритими авторськими технологіями. Перетинчаста емаль у виконанні Дольницької набула нового звучання: надзвичайно тонкі стінки металевих перетинок створювали особливо витончений рисунок поверхні твору, а уміння працювати з емалевими наповнювачами давали витонченість і в колірних співвідношеннях.

Абсолютно по-новому зазвучали й емалеві твори, які художниця створювала на металевій сітці, адже у такий спосіб прозорі чи напівпрозорі емалеві фрагменти доволі інтенсивно підсвічувалися природнім світлом, що підсилювало їх колірне звучання.

Мистецтво емалі для Марії Дольницької було справою всього життя. У цій галузі вона досягла високого професіоналізму та майстерності, досконалої фаховості: її твори завершені у мистецькому розумінні, чітко продумані щодо композиційного рішення, згармонізовані щодо кольору, виважені у співвідношеннях рівновеликих площин. Працюючи з емалями все творче життя, Дольницька вдосконалювалась, вповні реалізовувалася як художник. В історії мистецтва емалі львів`янка залишилася найкращим жінкою-митцем ХХ століття.

Ірина ГАХ

ПРИМІТКИ

¹ «Діло» 31.05.1926.
² З листа о. Володимира Лициняка до М.Дольницької.
³ Голубець М. VІ-та виставка АНУМ-у // Новий час. – 1935. – Ч. 11. – С. 4.

Джерело: https://zbruc.eu/

Напишіть відгук