Болеслав Твардовський: забута історія одного львівського архієпископа

0
138

Постать Болеслава Твардовського була знаковою для міжвоєнного Львова, значну частину населення якого складали римо-католики. З огляду на багаторічну антирелігійну пропаганду, на сьогоднішній день, ця непересічна особа забута сучасними львів’янами. Ми пропонуємо вам поглянути на яскраве та наповнене життя одного з лідерів львівського духівництва майже 100-літньої давнини.

Народився Болеслав 1864 року у Львові. Тут він навчався у початковій і середній школі, а у 1882 році він вирішує пов’язати своє подальше життя саме з духовною сферою – він складає іспити і вступає до Львівської римо-католицької духовної семінарії, розпочавши водночас навчання у Львівському університеті, де він записався на теологічний факультет. Слід відзначити, що родина Твардовських була знаною у місті, приміром, двоюрідним братом Болеслава був всесвітньовідомий філософ Казимир Твардовський, який став одним із засновників так званої Львівсько-варшавської школи. 25 липня 1886 року, Болеслав прийняв духовний сан.  Його висвятив тогочасний митрополит львівський, архієпископ Северин Моравський.

Проте Болеслав вирішує надалі поглиблювати свої духовні знання. Два роки він навчався у Папському Григоріанському університеті у Римі, де вивчав канонічне право. Він присвячує цій тематиці особливо поглиблену увагу і вже у  1888 році, він захищає дисертацію та отримує ступінь доктора канонічного права. Під час уже згаданого навчання у Римі, Болеслав потоваришував із Юзефом Більчевським, котрий в той час вивчав ранню християнську археологію. Надалі, вони залишатимуться товаришами впродовж тривалого часу. Повернувшись з Ватикану, Болеслав був призначний префектом Львівської духовної семінарії, а через кілька років — канцлером метрополітальної курії. Таке кар’єрне зростання було свідченням того, який авторитет зміг здобути молодий Твардовський.

Палац львівських архієпископів. Літографія К. Ауера
Палац львівських архієпископів. Літографія К. Ауера

У 1902—1918 роках Твардовський у Тернополі. Болеслав брав активну участь у спорудженні в місті нового парафіяльного костелу, який став справжньою архітектурною окрасою Тернополя. 14 вересня 1918 номінований на львівського суфрагана. 12 січня 1919 відбулася консекрація на єпископа у Львівській катедрі. Твардовський прийняв на себе обов’язки генерального вікарія, віце-президента Центрального керівництва Інституту убогих, а також ректора Львівської духовної семінарії.

Твардовський під час ожнієї з служб
Твардовський під час ожнієї з служб

3 серпня 1923, Болеслав отримав з Ватикану номінаційну буллу із призначенням його львівським архієпископом. 11 листопада 1923 відбувся урочистий інґрес Твардовського до митрополичої базиліки в супроводі львівського вірменсько-католицького архієпископа Йосифа Теодоровича, єпископа краківського Адама Стефана Сапіги, перемиського єпископа Юзефа Себастьяна Пельчара, єпископа кам’янецького Петра Маньковського, єпископа тарновського Ленона Валенги, а також промоційних єпископів: краківського — Антона Новака, перемиського — Кароля Юзефа Фішера і тарновського — Едварда Комара.

Ставши на чолі католицької церкви фактично у всій східній Галичині, Твардовський розпочав активну діяльність. Так, у Львівській архідієцезії від 1923 до 1935 року було збудовано 27 костелів, почато будівництво — чотирьох, ще 19 храмів — відновлено. Найбільш знаковою пам1яткою діяльності Твардовського у Львові, яку мешканці та гості міста спостерігають і сьогодні є Костел Матері Божої Остробрамської, збудований у 1931—1934 роках. Болеслав Твардовський став як  ініціатором, так і фундатором будівництва храму.

Слід особливо відзначити, що в часи економічної кризи у 1930-ті роки, Твардовський вів активну діяльність з метою подолання безробіття. Цікавим є також той факт, що він був противником участі духовенства у політичному житті, приміром у 1935 році він заборонив духовенству виставляти свої кандидатури на парламентських виборах.

Важкі часи для Твардовського настали після інкорпорації Західної України до складу УРСР і встановлення радянського режиму. У другій половині грудня 1939 року він був позбавлений своємї резиденції при вулиці Чарнецького 32 (сучасна вул. Винниченка). На певний час він знайшов собі прилисток у місіонерів у бідвлі при сучасній вулиці Свенціцького.  Після німецької окупації Львова, він повернувся у архієпископський палац у липні 1941 року. Прогресуюча хвороба призвела до того, що митрополит більшість керівних функцій склав на єпископа-помічника Євгеніуша Базяка.

Помер Болеслав Твардовський 22 листопада 1944 року у Львові. Був похований згідно із його бажанням у крипті Костелу Матері Божої Остробрамської. Натомість серце згідно з його волею вміщене у стіні хору Монастиря Кармеліток у Львові. У кінці 40-х років, останки перенесено було перенесено до крипти в підземеллях Латинської катедри у Львові.

Віктор ГУМЕННИЙ

Джерела:

  1. Архієпископ Болеслав Твардовський (http://rkc.in.ua/index.php?l=u&m=e&f=ta&p=twrb)
  2. Ksiądz arcybiskup metropolita Bolesław Twardowski – wielki budowniczy kościołów (http://www.lwow.com.pl/naszdziennik/twardowski.html)
  3. Arcybiskup metropolita lwowski Bolesław Twardowski (18.II.1864-22.XI.1944) (http://www.lwow.home.pl/semper/arcybiskup.html)

 

Напишіть відгук