20 цікавих фактів про будинок Галицького сейму у Львові

0
2272
Галицький сейм. Фотографія кінця ХХ ст.
Будівля краєвого галицького Сейму, тепер – головний корпус Львівського національного університету ім. Івана Франка

Сьогодні мова піде про одну з найбільш впізнаваних споруд Львова – будинок Галицького сейму, або, якщо говорити про сучасність, головний корпус Львівського національного університету ім.Івана Франка. Хочемо познайомити, чи радше нагадати читачам 20 цікавих фактів про цю пам’ятку.

  1. На місці, де зараз стоїть будинок Львівського університету у 1795 р. був зведений двоповерховий будинок — касино Йоганна Гехта. Йоганн Гехт — підприємець, котрий займався організацією дозвілля львів’ян у своєму закладі та в сусідньому Єзуїтському городі (сучасний парк Івана Франка). До речі, зал касина Гехта на поч. ХІХ ст. вважався одним з найпрестижніших у Львові.
Колишнє касино Гехта у 1870-х роках
Колишнє касино Гехта у 1870-х роках
  1. Міжнародний конкурс архітектурних проектів на будівлю крайового парламенту Королівства Галичини і Володимирії було оглошено у червні 1875 р. переможцями конкурсу стали віденські зодчі. До речі, друге місце на конкурсі посів молодий архітектор, майбутній творець сецесії — Отто Ваґнер.
  2. У 1877 році розібрали касино Гехта, оскільки на цій ділянці вирішили збудувати Галицький сейм. Зводили споруду за проектом, який розробив директор львівського міського будівельного управління Юліуш Гохберґер у 1876–1877 рр.
  3. Будова сейму розпочалась у 1878 р. і основні роботи завершили влітку 1881 р. У липні цього ж року будівлю освятили, а через два місяці в її стінах розпочала роботу чергова сесія сейму.
Будівля краєвого галицького Сейму, тепер – головний корпус Львівського національного університету ім. Івана Франка, поштівка поч. ХХ ст.
Будівля краєвого галицького Сейму, тепер – головний корпус Львівського національного університету ім. Івана Франка, поштівка поч. ХХ ст.
  1. У 1906–1907 рр. архітектор Альфред Каменобродський керував надбудовою четвертого поверху і розширенням будинку сейму.
  2. Будівля Галицького сейму з приєднаними потім до нього будинками займає майже весь квартал, між вулицями Університетською, Костюшка, Січових Стрільців та Листопадового Чину.
"Опікунський дух Галичини"
Скульптурна група “Опікунський дух Галичини”
  1. Головний фасад триповерхового сеймового будинку, що тепер займає Львівський національний університет ім. Івана Франка, розділений карнизами, нижній поверх рустрований.
  2. Центральний ризаліт будівлі увінчує скульптурна група роботи Теодора Риґера. На ній жіноча фігура (висота 4 м.), яка символізує Галичину, що простягли свої опікуючі руки над фігурами Вісли і Дністра, що уособлюють західну та східну частини Королівства Галичини та Володимирії.  До речі, за майстерно виконану роботу автор отримав звання почесного члена Флорентійської академії мистецтв.
"Праця"
Скульптурна група “Праця”
  1. Теодор Риґер також був автором скульптурних груп, що стоять перед головний входом до будівлі: “Праця” (жінка зі снопом та веретеном і хлопці з ягням та молотом) та “Освіта” (Мінерва зі смолоскипом і вінком та діти з книжкою).
  2. Статуї на фасаді, що уособлюють “Любов” і “Справедивість” авторства Зиґмунта Трембецького, “Правда” та “Віра” – Фелікса Мікульського.
"Освіта"
Скульптурна група “Освіта”
  1. На бічних ризалітах можна побачити по чотири леви зі щитами. Колись на щитах були герби найбільших міст Галичини: Львова, Кракова, Тарнова та Станиславова.
  2. Неоренесансне оздоблення сходової клітки та сеймовоо залу виконав Леонард Марконі, а   Зиґмунт Трембецький був автором скульптурних груп, розміщених перед входом до зали засідань –  князів Мєшка І та Володимира Великого, які символізували хрестителів українців і поляків, а також короля Казимира III та князя Ярослава Мудрого. Під час Другої світової війни ці скульптури зникли.
Хол Галицького Сейму, фото 1903 року
Хол Галицького Сейму, фото 1903 року
  1. В період використання будівлі як урядового приміщення в її холі завжди була велика кількість екзотичних рослин.
  2. Зала засідань Крайового сейму  розташовувалась на другому поверсі будинку. Колись у ній було 152 місця для депутатів, на галереях місця для публіки та журналістів. Оздоблена вона була картинами Генрика Родаковського – вертикальні полотна, на яких зображені: “Віра”, Мойсей, Лікург, Солон, Юстиніан і “Праця” та п’ять горизонтальних композицій: “Мистецтво”, “Пробудження наукового руху”, “Торгівля” і “Рільництво”.
Зала засідань Галицького крайового сейму
Зала засідань Галицького крайового сейму
  1. Саме в залі засідань Галицького сейму вперше у Львові провели електричне світло, на що спромігся Францішек Рихновський. У 1923 році Сеймову залу перебудували на актовий зал університету.
  2. Сучасний дзеркальний зал призначався для засідань виконавчого комітету  Галицького сейму — крайового виділу.  До 1921 р. його прикрашала велика картина  “Люблінська унія” мальована Яном Матейком.  Ще одна його робота “Конституція 3 травня 1791 p.” містилася у “Маршалківській залі”.  Зараз твори знаходяться у Варшаві.
Картина Яна Матейка «Люблінська унія» (1869)
Картина Яна Матейка «Люблінська унія» (1869)
  1. Галицький сейм займав будівлю до 1914 р. (де-юре до 1918), а у 1923 р. туди було перенесено Університет ім. Яна Казимира.  У 1939 році відбулося його нове перезавантаження – в університет ім. Івана Франка.
  2. За часів німецької окупації університет був закритий, а вйого будівлі знаходилися установи дистрикту Ґаліція Генеральної губернії. Під час бомбардування у 1944 році частина приміщень університету, серед них і актовий зал, була зруйнована.
Львівський національний університет імені Івана Франка.
Львівський національний університет імені Івана Франка
  1. Навчання у Львівському державному університеті ім. І.Франка відновили 15 жовтня 1944 р.
  2. Сьогодні фронтон головного корпусу університету доповнює напис латиною: «Patriae decori civibus educandis» («Освічені громадяни є окрасою Батьківщини»). Також перед самим входом можна побачити меморіальні таблички на честь відомих діячів Є. Лазаренка, М. Зарицького, В. Левицького, М. Чайковського.

Софія ЛЕГІН

Джерела:

  1. Мельник Ігор. Краківське передмістя та західні околиці Королівського столичного міста Львова. — Львів: Центр Європи, 2011.
  2. Гуменний Віктор. Будівля, яка втілила Галичину, або що зображено на головному корпусі Франкового Університету
  3. Цап Роман. Головний корпус Львівського університету: столітня ретроспектива

Напишіть відгук

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.