Читати та переказувати Історію Львова, як і будь-якого іншого міста, неможливо без згадок про конкретних діячів, що своїми діями визначали хід подій, а часто і долі інших людей. Зазвичай такі особи приїжджають до міста і роблять тут кар’єру, ім’я та здобувають славу. Однак, найбільш шанованими є ті, що в певній місцевості народилися і її прославили чи збагатили. Годзімір Малаховський – корінний львів’янин.
Він надзвичайно цікава і не менш важлива фігура в історії Львова. Дорівнятися до важливості Малаховського можуть хіба незнання в сучасному суспільстві та байдужість до цієї особистості. Чому так? Малаховський належить до категорії діячів, про яких у нас не прийнято говорити. Таким ставленням можна здивувати жителів західних країн, де локальні менеджери часто користуються більшою популярністю та увагою суспільства, ніж загальнодержавні.
Десятиліття Малаховського
31 жовтня 2022 року буде 170 років від дня народження Годзіміра Малаховського (Godzimir Małachowski, 1852 – 1908). З цієї нагоди можна припустити, що це одна з найцікавіших та найважливіших особистостей, що займали крісло президента Львова (1896 – 1905 рр.). Десятиліття Малаховського у місті Лева – це час модернізації міста, перетворення Львова у вишукане та привабливе, комфортне для проживання європейське місто. Каналізація, електрифікація, монументалізація – враження, що Малаховський та його команда встигали всюди.
Саме тоді було створено і побудовано Львів, який часто дивиться на нас з багатьох ретросвітлин, полотен художників тощо. Врешті, окремі штрихи цього Львова дійшли і до наших днів. Не без того, що його частина, все ж, відійшла у небуття в 1939 році. При цьому, усього через декілька десятиліть після кончині головного архітектора того старого доброго Львова – Годзіміра Малаховського.
Родина і освіта
Пьотр Малаховський був збіднілим шляхтичем і працював архівістом Галицького кредитного земельного товариства. З цього не виникало, що його син мав шанс зробити блискучу кар’єру австрійського юриста, а відтак стати послом до Галицького сейму (1896 – 1908), пізніше до австрійського парламенту (1904 – 1908). Врешті, як і президентом Львова. Тим більше, що обоє батьків Годзіміра Малаховського померли досить рано. Очевидно, вплив на юнака мав чиновник Львівського апеляційного суду Людвік Александр Малуї, в родині якого Малаховський виховувався. Може тому останній і обрав кар’єру правника. Хоч ще більший вплив на героя цього тексту мав його тесть – Марцелій Тарнавєцький, адвокат і директор Галицької ощадної каси.
Годзімір Малаховський закінчив юридичний факультет Львівського університету, тут став доктором наук. Відтак він відкрив у Львові власну адвокатську контору. Уже тоді Малаховський входив до багатьох спілок та організацій, був знаною і шанованою людиною у Львові. Однак, головні його досягнення ще були попереду.
Пам’ятники іншим та пам’ятник собі
Годзімір Малаховський похований на Личаківському цвинтарі у Львові. Це місце для останнього спочинку він заслужив цілком і повністю. У 1892 році Малаховський прийшов у львіську політику як член міської ради, а вже за декілька років по тому став президентом Львова. На цій посаді він опікувався спорудженням водопроводів та каналізаційних систем у Львові, займався питаннями електрифікації. Саме за його каденції на Персенківці відкрили нову електростанцію, відтак у місті суттєво розширили мережу ліній електричних трамваїв. На сам кінець, пам’ятники королю Яну Собеському, драматургу Александру Фредро, письменнику Корнелю Уєйському та поету Адаму Міцкевичу, будівля оперного театру і промислового музею також з’явились у Львові в час, коли герой цього тексту очолював міську раду.
Малаховський був одним із співорганізаторів Крайової виставки у 1894 році, а також він є автором історії Галицької ощадної кави. Він був членом Львівської торгово-промислової палати й послом до галицького і австрійського парламенту, виступав за автономію Галичини й мав план перетворити Львів у величне європейське місто. Позбавлене ознак провінційності й рівне іншим славетним населеним пунктам того часу. Очевидно, через призму останнього й варто розглядати всю політичну діяльність Годзіміра Малаховського та цілі, які він перед собою ставив. Не лише ставив, але й успішно реалізовував. Не даремно у Відні про період його правління відгукувалися так: “Львів швидкими кроками рухається вперед”.
На межі світів та епох
Очевидно, Годзімір Малаховський був важливою фігурою для польського руху і саме польські ідеї в Галичині та імперії просував найбільше. Водночас, він намагався шукати спільну мову і з українцями. Найбільш промовиста історія пов’язана тут з його смертю. У 1908 році Мирослав Січинський застрелив австрійського намісника Анджея Потоцького. Щоб висловитися з цього приводу у австрійському парламенті і спробувати, в такий спосіб, примирити в Галичині українців і поляків Годзімір Малаховський відтермінував свою операцію на жовчному міхурі. Одразу після виступу його самопочуття погіршилося, Малаховського госпітуалізували і незадовго по тому він помер.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Аркуша О. Ґодзімір Малаховський // Інтерактивний Львів [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://lia.lvivcenter.org/uk/persons/malachowski-godzimir/
- Dr. Godzimir Nałęcz Małachowski // Słowo Polskie, 1908. – №297. – S. 4.
- Godzimir Małachowski // Gazeta Lwowska, 1908. – №144. – S. 4.
