Такою от чистою, прозорою та красивою могла би бути річка Зубра. Такою, що аж хочеться присісти та березі та помилуватися її водограєм. На жаль зараз Зубра це річка вонючка.
На фото знизу показано чисту притоку Зубри зі сторони стадіону та Автовокзалу. Цій притоці повезло більше ніж Зубрі. Бо паралельно їй прокладено фекальний колектор куди і ходить весь цей район. А річка залишається річкою.
А чи знали Ви що Львів навіть у каналізаційному господарстві – патріотичний? Ми дощову воду спускаємо у своє Чорне море, а какахи каналізації – в російське Балтійське. Полтва впадає в Західний Буг, а той у море, якраз неподалік КАЛінінграду. То ж місто так назвали «неспроста». 😉
Ця стаття буде про колектор під штрих-пунктирною вулицею Вернадського. Штрих-пунктирною, бо частина цієї вулиці є коло Автовокзалу, частина коло Зубри, а частина аж на кінці Сихова коло вул.Зеленої. Поєднує ці відірвані куски хіба що територіальна приналежність до міста Львова. Може ще би вулицю Вернадського до Левандівки протягнути?
Ми зайшли в колектор з відкритої частини річки. Кругла труба діаметром десь півтори метри. Якшо трішки пригнутися то можна впевнено йти в сторону Автовокзалу. Зі мною ще був Дмитро в колекторі і Олександр нагорі. Карантин як не як, більше двох в колектор зась!
Зараз тут сухо, води в дощовому колекторі немає. Тож ми легко дійшли до кільця вул.Вернадського – Броварського. Прямо далі йде труба по вул.Вернадського, ліворуч – вул. Броварського. Це відгалуження закінчується за 30м тупиком з трубою 200мм. Є люк назовні. В цьому тупику повно павутини та сміття. Серед цікавого присутній бампер від німецького авто, череп кота і сокира. Нею, цілком ймовірно, цього кота і стратили бо поцарапав бампер.
Приємно йти по дренажним колодязям. Ні тобі каках, ні бруду, ні щурів. Зато є мул. То ж місцями приходилося радше йти на четвереньках, ніж на своїх двох. Бо місця зовсім мало. Доволі скоро ми дійшли до характерного кільця під розділюючою смугою на вул. Вернадського. Воно накрите величезною круглою бетонною плитою яку добре видно ззовні.
Далі в сторону автовокзалу пішла вузька пластикова труба. Дмитро по ній троха просунувся, але очевидно що далі вона буде ще вужча. То ж ми лишаємся цього діла та вертаємося назад.
Тепер глянемо на поверхні що тут робиться. Чистий витік води з водопадом, що живить Зубру йде від споруд Водоканалу на Стрийській 123. Води тут реально багато, але чомусь є запах хлору. Цей газ використовували для атак у першу світову війну. Не маючи протигазів вирішуємо хлорку не випробовувати.
Паралельно дренажці з вул.Вернадського йде аж дві гілки фекальної каналізації. Одна гілка – до Автовокзалу. Друга – до вул. Карла Мікльоша і Сокільник. Стоків там багато, течуть стрімко і пахнуть характерно. Люки здебільшого відсутні і накриті бетонними уламками. Відкритих люків ми не бачили. Фекалка самопливом через поле тече аж до КНС(каналізаційна насосна станція) на вулиці Скрипника. Ця станція перекачує стоки на вул. Хуторівку і далі в Полтву на вул. Стуса. Де вони потім через весь центр міста течуть на очисні споруди.
Ну і кульмінація – злив притоки з Вернадського і основної Зубри. Це місце позначено на карті кружечком, якраз на межі міста Львова. Контраст двох річок вражає. Ніби ми напускаємо чисту воду з-під крану у ванну в якій вже покупалися мінімум три людини до нас. Чорні води Зубри швидко розчинили прозору притоку з Автовокзалу. І стали трішки світлішими.
Сумно насправді. Адже достатньо каналізувати кілька будинків на Клозельниках, усунути зливи з Гната Хоткевича і Боднарівки і Зубра була б такою ж чистою!
І Зубра могла би бути такою якби в неї не …. гадили.
Андрій РИШТУН
Джерело: https://explorer.lviv.ua/
