Як в Старій Солі вішали Юду

1689
давня дзвіниця Михайлівського костелу у 1914 та 2014 роках
Lавня дзвіниця Михайлівського костелу у 1914 та 2014 роках

Понад сто років тому в давньому галицькому містечку Стара Сіль (тепер — селище між Старим Самбором і Хировом на Львівщині) існував цікавий великодній звичай, пов’язаний зі зрадником Христа — Юдою. Цей звичай так і називали — “Юда”.

Як писала у квітні 1914 року газета Nowości Illustrowane, у той час він зберігся лише у двох-трьох містах Галичини. У тогочасному виданні докладно описали, як відбувалося дійство.

“Святкування цього “Юди” відбувається приблизно так: під час Страсного тижня парубки — тут їх називають “кавалєрами” — виготовляють манекен дорослого чоловіка в натуральну величину зі старого лахміття і дрантя. У Велику середу до дня або у вівторок ввечері вони вішають цей манекен за участю величезного натовпу дітей, а також людей похилого віку на дзвіниці костелу.

У Велику середу вранці зносять “Юдине багатство”, тобто старі розбиті горщики та черепки, і ставлять їх на підвіконня отворів дзвіниці. У цей же час хлопці також готують довгі палиці. Весь ранок під дзвіницею таборує група дітей.

Пополудні, як, зрештою, і скрізь, у костелі правиться “темна утреня”. Під час утрені хлопці стоять у церкві під хорами з палицями і чекають, поки закінчиться молитва священика. Коли священик завершує утреню ударом рукою по бревіарію, хлопці з десяток разів ударяють палицями об підлогу і вибігають із храму.

Тепер усі біжать до дзвіниці, де висить Юда. Кілька старших хлопців вилазять на дзвіницю, відв’язують Юду і кидають його вниз під крики та вереск дітей, що зібралися.

Давніше, перед тим, як скинути Юду, один із парубків виголошував йому “казання”, у якому він дорікав йому за його ганебний вчинок, а також робив різні комічні натяки або на певних людей, відомих у місті, або на події, які мали місце протягом року. Тепер вони вже не знають, як говорити таке “казання” і нічого не говорять.

Коли Юда вже лежить на землі, на нього кидають старі горщики та черепки, а хлопці під гучний галас б’ють його палицями. Розбивши всі горщики, вони прив’язують Юді мотузку до шиї, а двоє хлопців запрягають коней, і Юду починають волочити вулицями міста.

Ця хода зазвичай триває до пізнього вечора. Як тільки Юда побуває у всіх закутках, його витягають на місток через струмок і топлять у воді.

На цьому дійство закінчується.

Кажуть, у давні часи Юді, коли він висів на дзвіниці, співали пісню, яка описувала його історію та його сумний кінець. Нині цієї пісні ніхто не знає і навіть не чув, як співають, а серед старожилів містечка про неї ходять лише туманні відомості”.

Богдан СКАВРОН

Джерело

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.