Вовчухівська офензива, або як зірвали наступальну операцію українських військ

203
Представники Генерального штабу УГА прибули до Ходорова, де в лютому 1919 року відбувалися переговори Фото: wikimedia Фото: wikimedia
Представники Генерального штабу УГА прибули до Ходорова, де в лютому 1919 року відбувалися переговори Фото: wikimedia Фото: wikimedia

16 лютого 1919 року Українська галицька армія розпочала Вовчухівську наступальну операцію проти польських військ з метою визволення Львова. Операція стала частиною польсько-української війни.

Війна розгорілася ще в листопаді 1918-го через територіальні суперечки. Полякам вдалося захопити Львів – столицю Західноукраїнської Народної Республіки. Визволити місто українські військові не змогли. Тоді командування взялося за реорганізацію і посилення частин та розробку плану наступу. Спочатку планували захопити залізницю Львів-Перемишль, а потім оточити ці міста та заволодіти ними.

Відкриття Меморіалу "Героям Вовчухівської офензиви"
Відкриття Меморіалу “Героям Вовчухівської офензиви”

Вовчухівську операцію розпочали 2 ударні групи УГА. Одна наступала на село Вовчухи, де була головна польська залога, а також на село Долиняни та хутір Коців. Друга на села Бар і Судова-Вишня. Українці обстрілювали поляків із гармат та врешті вибили їх з Вовчухів та інших населених пунктів, зайняли пануючі висоти. 18 лютого заволоділи значною ділянкою залізниці Львів-Перемишль та почали наступ на Львів.

Розуміючи загрозу для міста, поляки посилили його гарнізон та відправили ще 5 тис. солдатів у район боїв з УГА. Вони відбили Вовчухи та Бар, але були зупинені в результаті вдалого контрнаступу українців. У полон потрапили 350 польських вояків.

Відкриття Меморіалу "Героям Вовчухівської офензиви"
Відкриття Меморіалу “Героям Вовчухівської офензиви”

Тоді в ситуацію, що складалась не на користь Польщі, втрутилась Антанта. До Львова вислали місію на чолі з французьким генералом Жозефом Бартелемі, яка мала розпочати перемовини. Від УГА вимагали пропустити місію до Львова залізницею. За наказом президента ЗУНР Євгена Петрушевича “дипломатичні” потяги пропустили без перевірки. Однак всередині вагонів виявилося 14 тис. гвинтівок з амуніцією, що значно підсилило польські війська.

Перемовини між ворогуючими сторонами відбулися 22 лютого у Ходорові. Від УГА вимагали припинити наступ, на що командування погодилось. 23 лютого Вовчухівська операція завершилась. Від політиків ЗУНР вимагали передати Польщі Львів та Дрогобицько-Бориславський нафтовий басейн, а за 2 доби встановили так звану “лінію Бартелемі”, що мала стати західним кордоном ЗУНР. Такі умови українські політики відкинули. Бартелемі ж почав лякати українців великою армією, що формувалася у Франції. Відбулося поновлення бойових дій.

Комісари Українських січових стрільців. Зліва направо: Дмитро Вітовський, Микола Саєвич і Михайло Гаврилко. Дмитро Вітовський – один із організаторів «Листопадового чину», українського повстання в ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 року, згодом – державний секретар військових справ ЗУНР
Комісари Українських січових стрільців. Зліва направо: Дмитро Вітовський, Микола Саєвич і Михайло Гаврилко. Дмитро Вітовський – один із організаторів «Листопадового чину», українського повстання в ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 року, згодом – державний секретар військових справ ЗУНР

Штаб УГА готувався до проведення другого етапу Вовчухівської операції, але успіхам не сприяли підтримка Польщі Антантою та ряд тактичних помилок. Поляки провели вдалий та вирішальний контрнаступ. 18 березня деблокували Львів, а за 10 діб зайняли усі ключові населені пункти.

Вовчухівська операція завершилась перемогою Польщі через несприятливі зовнішньополітичні обставини й прорахунки командування. Після того УГА готуватиметься до нової наступальної операції.

У жовтні 1918-го імператор Австро-Угорщини Карл І оголосив про перетворення монархії на федерацію народів. Національні рухи отримали можливість створити незалежні держави. Поляки намагалися встановити контроль над Галичиною. 28 жовтня у Кракові створили Польську ліквідаційну комісію. Вона мала організувати у Львові в ніч із 2 на 3 листопада збройний виступ для встановлення польської влади. Приїзд комісії був запланований на 1 листопада.

Дмитро Вітовський
Дмитро Вітовський

Австрійський намісник Галичини Карл фон Гуйн спочатку підтримав поляків. Українці почали готувати збройне повстання. Його очолив cотник УСС Дмитро Вітовський.

1 листопада о 4:00 українські війська захопили львівську ратушу, намісництво – сучасну будівлю обласної ради, радіо, телеграф і вокзали.

Вістун 19-річний Степан Паньківський встановив на ратуші синьо-жовтий прапор. О сьомій ранку Дмитро Вітовський рапортував Костю Левицькому про зайняття Львова без жодних людських втрат.

Степан Паньківський
Степан Паньківський

Цього ж дня підрозділи січових стрільців зайняли Станіслав – сучасний Івано-Франківськ -, Тернопіль, Золочів, Сокаль, Раву-Руську, Коломию, Снятин, Печеніжин, Борислав та інші міста Галичини.

У Галичині оголосили Українську державу. Генерала Гуйна та чиновників австрійської адміністрації потягом відправили до Відня.

Наталка СТУДНЯ

Джерело: Gazeta.ua

Залиште відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.