“Світоч шляхетної думки”, або дещо про лікарів давнього Львова

657
“Світоч шляхетної думки”, або дещо про лікарів давнього Львова

Зовсім над цим не замислюючись, ми часто будуємо своє уявлення про минуле на основі цілком епізодичних та фрагментарних даних. Окремі уламки, навіть крихти, багатоманітної течії життя, надводна площина айсберга – в такий спосіб можна охарактеризувати ті декілька імен чи окремі події, які, завдяки джерельним свідченням, вдалося вихопити з давно минулих епох.

По правді, то ми знаємо імена правителів та церковнослужителів, яких згадують укладачі хронік та літописів. Однак, монархи та служителі культу жили не самі, а мали підлеглих, слуг, послідовників. Й за велике щастя можна вважати ситуації, коли останні, в силу різних обставин, також потрапляли на сторінки документів чи мемуарів. У переважній же більшості, їхні біографії – це лише ледь вловимі тіні. З іншого боку, ці тіні здатні суттєво збагатити наші уявлення про минуле та розширити горизонти сприйняття давнини. За однією з таких “тіней”, чий голос ледь долинає з глибин історії, зараз поспостерігаємо.

Гравюра ХІХ століття. Фото з https://uk.wikipedia.org/
Гравюра ХІХ століття. Фото з https://uk.wikipedia.org/

До початків

Один з перших хроністів Львова, Бартоломей Зиморович, у праці „Leopolis Triplex” пише про руський, німецький та польський Львів. Водночас, у кожній з названих частин він ще й знаходить можливість дещо розповісти про людей Львова – людей навіть не так потрійного, як багатоманітного Львова. Й ці коротенькі вставки, треба визнати, нічим не поступаються розлогим описам політичних реалій та економічного життя міста.

Бартоломей Зіморович. Фото з https://uk.wikipedia.org
Бартоломей Зіморович. Фото з https://uk.wikipedia.org

Таким чином, під 1618 роком львівський хроніст згадує про такого собі Станіслава Дибовіцького. Останньому Зиморович, звично, присвятив лише декілька стрічок свого тексту. Однак, написані вони в пафосно-піднесеному тоні й в стилістиці ледь не панегірика. Львівський бургомістр прославляє Дибовіцького, дивується його талантам і захоплюється тим, як цей чоловік власними руками і самостійними зусиллями побудував себе.

Зі славетних львівських лікарів

Можна довго розповідати про відкриття і досягнення львівських лікарів у ХХ столітті, захоплюватися професіоналізмом фахівців у наші дні, але цю сторінку історії міста почали писати ще в давнину. Бодай один раз, але львів’янам доводилося чути про Еразма Сикста, Мартина Анчевського і ін. До цього переліку варто додати і ім’я Станіслава Дибовіцького. Той народився у Перемишлі. Даних про його родину немає. Натомість, він сам проявив неймовірну наполегливість та стійкість характеру.

Родинний герб Еразма Сикста.
Родинний герб Еразма Сикста.

“Запалений зі свого вогню, осяяний вільними науками”, він навчався у Болонському університеті, де здобув ступінь доктора медицини.

З лікарів і в князі

Бартоломей Зиморович називав Станіслава Дибовіцького “осяяним вільними науками” “світочем шляхетної думки”. З точки зору нашого часу, читаючи подібні описи, думаєш про те, що Дибовіцький заплатив Зиморовичу за рекламу. Однак, як мінімум, думку львівського хроніста підтримував і король Речі Посполитої Зигмунд ІІІ Ваза. Впродовж десятиліття Станіслав Дибовіцький був персональним лікарем згаданого монарха, також він лікував придворних і шляхту із оточення короля. Врешті, “обдарований лікарськими відзнаками”, він вирішив розпочати нову сторінку власної біографії і осів у Львові.

Король Зигмунд ІІІ, Фото з https://uk.wikipedia.org
Король Зигмунд ІІІ, Фото з https://uk.wikipedia.org

У місті Лева Дибовіцький займався адміністративною діяльністю, обіймав керівні посади. Він встиг побути лавником, міським райцею, навіть обирався бургомістром. Таким чином, був колегою згаданого вище Зиморовича. Станіслав Дибовіцький був одружений із Катериною Шимонович, онукою Вольфганга Шольца. Сімейство мало доньку Доміцелу і проживало на площі Ринок – їхній будинок стояв на місці сучасної кам’яниці Коритовського. Щоправда, Станіслав Дибовіцький, якщо вірити Зиморовичу, залишив цей світ завчасно, а винив у цьому львівський хроніст дружину Дибовіцького, яка, нібито, мала дуже непростий характер і надмірну схильність до розкошів.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:    

  1. Зіморович Б. Потрійний Львів / переклад з латинської мови Наталії Царьової, науковий коментар Ігоря Мицька. – Львів: Центр Європи, 2002. – С. 147 – 148.
  2. Магльований А., Кімакович В., Гриновець В., Сулим Ю., Бумаценко В. Нариси історії розвитку медичної освіти у Львові // Медієвіст, 2013 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.medievist.org.ua/2013/03/blog-post_4.html
  3. Шавранська С. Екскурсії Львовом. Історія кам’яниці, де король побачив прекрасний образ жінки // Твоє Місто [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://tvoemisto.tv/exclusive/tut_bula_kamyanytsya_regulovska_a_poruch__pasazh_andreolli_123281.html
  4. Historya miasta Lwowa, Krolestw Galicyi i Lodomeryi stolicy. – Lwόw, 1835. – S. 294 – 295.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.