Людство завжди стикається із все новими і новими хворобами. Долати їх і рятувати людські життя – поклик не багатьох, чиї імена увічнені і чий внесок у світову медицину просто неоціненний!
Рудольф Вайгль (1883—1957), львів’янин австрійського походження, вчений Львівського університету. Початок першої світової війни Рудольф пропрацював військовим лікарем в австрійській армії, мікробіологічна лабораторія. Там же вперше для молодого вченого, лікаря, постала не легка задача – висипний тиф і сотні людей, котрі помирали не на полі бою, і котрим ніхто не міг зарадити. Найбільшим ворогом по усіх фронтах і воюючих сторонах були інфекційні хвороби, адже вони завжди там, де революції, війни, голод та антисанітарія! В австрійській армії на тиф захворіло 120 тис. вояків, з яких 60 тис. померли. Загалом по усьому Радянському союзу на тиф перехворіло 25 млн. людей! Жахлива картина, котра не могла залишити байдужою усе людство та особисто Рудольфа Вайгля.
![Рудольф Вайгль. Вакцина проти тифу. Місто Львів](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/01/vejgel1.jpg?resize=660%2C556)
У післявоєнний час, Рудольф Вайгль повертається працювати у Львівський університет, асистент кафедри гістології та ембріології медичного відділення. У 1919 році призначений на посаду керівника лабораторії в Перемишлі для дослідження висипного тифу. У 1920 році професор біології медичного факультету Львівського університету. Було створено інститут вивчення висипного тифу, котрий ще називали інститут Вайгля, котрий керував ним до 1944 року.
![Рудольф Вайгль. Вакцина проти тифу. Місто Львів](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/01/vejgel6.jpg?resize=696%2C605)
Дослідження тримали. Вайгль запропонував розмістити гвинт мікроскопа знизу, що було зручніше у подібній роботі. Уже через рік дане нововведення було упроваджено у серійне виробництво! Про лабораторію Вайгля почали говорити у всіх куточках планети, де звучало питання проблеми інфекцій та актуальному в ті часи висипному тифу. Тоді ж Вайгль запропонував на найвищому рівні вивчати новий розділ в мікробіології – рикетсіологія!
![Рудольф Вайгль. Вакцина проти тифу. Місто Львів](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/01/vejgel2.jpg?resize=640%2C630)
Ще у 1909 році, видатний французький вчений, лауреат нобелівської нагороди Шарль Ніколь з’ясував, що тиф переносять воші. Збудник було виявлено аж 1916 року. Збудник інфекції містився у тілі переносника, тобто у тілі вошей – тоді це була доволі складна задача. Рудольф Вайгль розробив нові методики та низку власних пристосувань, які дали змогу вирощувати збудника хвороби в організмі її переносника — платтяної воші. Метод культивування та накопичення збудника висипного тифу (рикетсій Провачека) в кількостях, достатніх для подальшого вивчення і розвитку рикетології. Для вирощування збудника Вайгль використав природне середовище – кишечник воші, розробив методику лабораторного утримання популяції Pediculus humanus та її штучного зараження, вводячи рикетсії в кишечник комах мікроклізми. Цей ориганільний метод дозволив отримувати постійно і у потрібних кількостях матеріал для наукових робіт у напрямі вивчення тифу та пошуку вакцини проти нього.
![Рудольф Вайгль. Вакцина проти тифу. Місто Львів](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/01/vejgel3.jpg?resize=696%2C485)
Після довгих досліджень у 1918 році світ дізнається про існування вакцини проти цієї страшної тоді недуги – висипний тиф. Під час лабораторних досліджень сам Рудольф Вайгль двічі перехворів на висипний тиф. Одразу після цього вакцину почали масово використовувати. Вакцина рятує сотні мільйонів людей по усьому світу!
![Рудольф Вайгль. Вакцина проти тифу. Місто Львів](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/01/vejgel4.jpg?resize=600%2C650)
У важкі воєнні та повоєнні часи Рудольф Вайгль був під пильним оком усіх воюючих сторін. Йому докоряли навіть у тому, що обладнання було закуплено в Німеччині чи у тому, що розказав про вакцину одній із воюючих сторін. Після окупації, німці розстріляли 25 професорів та членів їх родин. Рудольф Вайгль продовжував роботу чим врятував близько 5000 вчених від гибелі, його колег-учених, представників академічної та гімназійної молоді, учасників руху опору й інших. Ось лише кілька прізвищ: письменник Мирослав Журавський, поет Збігнєв Герберт, батько польської географії Євгеній Ромер, відомі математики Броніслав Кластер та Стефан Банах, світило мікробіології Генріх Мосінг. За порятунок євреїв Рудольфа Вайгля називали польським Шиндлером.
![Рудольф Вайгль. Вакцина проти тифу. Місто Львів](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/01/vejgel5.jpg?resize=696%2C454)
Але й це не допомогло вченому: у післявоєнні роки його звинувачували у співпраці з німецькими окупаційними військами. А коли кандидатуру Вейгля висунули на Нобелівську премію, польські комуністи, які тоді були при владі, запротестували. Хоч як прикро, але вченого, відкриття якого врятувало життя мільйонам людей у всьому світі, не було висунуто навіть у члени Польської академії наук. Єдине, на що спромоглася польська міжвоєнна влада, — тодішній президент (по-теперішньому мер) міста Львова нагородив ученого премією в десять тисяч злотих. Майже всі гроші Вейгль витратив на медичне обладнання, а ще купив дружині шубу, а собі спінінг.
![Теперішній інститут патології крові, колишня будівля інституту Вайґля (Львів, вул. Чупринки, 45)](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/01/vejgel7.jpg?resize=696%2C522)
23 липня 2003 року у Вроцлавській синагозі радник посольства Ізраїль у Польщі вручив онуці Вайгля Кристині Вайгль-Альберт медаль «Праведник народів миру». Нагорода знайшла видатного вченого і гуманіста майже через півстоліття після його смерті.
Василь Худицький
Автор висловлює подяку за допомогу в підготовці матеріалу декану факультету біології Львівського національного університету імені Івана Франка Світлані Гнатуш та старшому науковому працівникові Львівського НДІ епідеміології та гігієни Миколі Сагайдаковському.