Рівне 1940-х: місто в чорно-сірих тонах

0
232
Рівне 1940-х: місто в чорно-сірих тонах

Після Другої світової Рівне почало поступово змінюватися. У повоєнні 1940-і воно вже не було тим затишним провінційним містечком, яким було за Польщі, але ще й не стало цілком радянським.

Рівне 1940-х
Рівне 1940-х

Другого лютого 2019-го минуло 75 років з дня визволення Рівного від німецької окупації. Як це відбувалося, і що було потім, нині можна дізнатися з різних джерел. Писав про це і РівнеРетроРитм. Ця публікація — не про звитягу визволителів, не про труднощі повоєнної відбудови і репресії, і навіть не про те, як цілі ешелони приїжджих партгоспноменклатурників перетворювали Рівне на звичайне радянське місто, викорінюючи національну свідомість і патріотизм у його мешканців. Про цю трагічну сторінку нашої історії вже написано чимало. Хочеться просто помандрувати, нехай і віртуально, містом далеких повоєнних років, вдивитися, де це можливо, в обличчя перехожих, які випадково потрапили в об’єктив, розгледіти кожну вуличну деталь міста, якого вже давно немає.

Майбутня Театральна площа, в очікуванні маршу військових 9 травня 1945 року
Майбутня Театральна площа, в очікуванні маршу військових 9 травня 1945 року
Місто ще в руїнах, а рівняни вже зайняті мирними справами – змагання велосипедистів
Місто ще в руїнах, а рівняни вже зайняті мирними справами – змагання велосипедистів
Сквер на розі Сталіна-17 Вересня (сучасних Соборної-Чорновола)
Сквер на розі Сталіна-17 Вересня (сучасних Соборної-Чорновола)
Рівне, 1940-і
Рівне, 1940-і

Благо, що таку подорож можна здійснити за допомогою віднайдених фотографій того часу. Вони — чорно-біло-сірі. Вочевидь, як і життя нашого міста в ті роки. Коли руїни були не лише на вулицях міста, а й у душах багатьох наших земляків, чиї життя і долі понівечила безжальна репресивна машина нової влади.

Вид на майбутню Театральну площу з вулиці Пересопницької
Вид на майбутню Театральну площу з вулиці Пересопницької
У центрі післявоєнного Рівного
У центрі післявоєнного Рівного
Магазини на центральній вул. Сталіна
Магазини на центральній вул. Сталіна

Звісно, були в тодішніх рівнян і свої радощі. У когось — що не приїхав вночі чорний “воронок”, хтось радів від того, що нарешті скасували продовольчі картки, а хтось і плакав від того, що грошова реформа 1947 року зробила їх втричі біднішими. Корінні рівняни бідкалися тим, що до війни, простуючи вулицею, вони раз у раз віталися зі знайомими, а в повоєнні роки на вулицях ставало дедалі більше незнайомих облич. Хтось із приїжджих “відрядженців” радів, що на новому місці його одразу поселили в добротний, з усіма меблями будинок. Дарма, що справжні господарі оселі вирушили в примусове і зовсім неблизьке “відрядження”… А значна частина мешканців мусила вдовольнятися “комуналками”, бараками, напівпідвалами — це був чи не основний житловий фонд повоєнного Рівного.

Цікавий будинок у стилі цегляної архітектури
Цікавий будинок у стилі цегляної архітектури
Рівне 1940-х
Рівне 1940-х
У колишньому приватному готелі – готель радянський
У колишньому приватному готелі – готель радянський

Утім, чорно-біло-сіре місто жило своїм життям, оговтуючись від війни, налагоджуючи побут і благоустрій. Багато будівель, сакральних споруд, і просто звичайних будинків старовинної архітектури, яким пощастило вціліти і які нині могли б стати туристичними родзинками Рівного, не дожили до наших часів. І часто зовсім не тому, що були в аварійному стані, а тому, що заважали радянському “благоустрою”. Багато з цих споруд залишилися нині тільки на фото, і навіть місця їх знаходження подекуди встановити складно. Можливо хтось упізнає в цих світлинах добре знайомі для себе місця…

Ресторан “Весна”, за окупації – “Дойчегоф”. Знаходився на розі сучасних Соборної і Сагайдачного
Ресторан “Весна”, за окупації – “Дойчегоф”. Знаходився на розі сучасних Соборної і Сагайдачного
Аптека поруч із головпоштамтом на вул. Сталіна (Соборної)
Аптека поруч із головпоштамтом на вул. Сталіна (Соборної)
Та ж аптека біля головпоштамту
Та ж аптека біля головпоштамту

Деякі з цих будинків все ж таки ще збереглися в старих кварталах, але поборники склобетонних забудов уже “точать” на них зуб, називаючи халабудами і закликаючи до нещадного знесення… Утім, чомусь здається, якби ці “халабуди” вдалося зберегти в пристойному стані, то сучасне Рівне мало б набагато привабливіший туристичний вигляд.

Так у 1940-і виглядав будинок, що навпроти Свято-Воскресенського собору, зберігся донині
Так у 1940-і виглядав будинок, що навпроти Свято-Воскресенського собору, зберігся донині
Рейсовий автобус до Києва на вулицях повоєнного Рівного
Рейсовий автобус до Києва на вулицях повоєнного Рівного
Радянська соціальна реклама на стінах магазину
Радянська соціальна реклама на стінах магазину

У кінці 1940-х на початку 1950-х років у місті з’явилися й новобудови — школа №5, гастроном “Ровно”, житлові будинки з магазинами на перших поверхах в районі базару. У 1949 році почала діяти дитяча залізниця.

овобудова 1940-х, будинок поруч із гастрономом “Ровно”. Щоправда, самого гастроному ще немає
Новобудова 1940-х, будинок поруч із гастрономом “Ровно”. Щоправда, самого гастроному ще немає
Рівненська дитяча залізниця
Рівненська дитяча залізниця
Школа №5
Школа №5
Новозбудована школа №5
Новозбудована школа №5
Новобудова 1948 року – гастроном “Ровно”
Новобудова 1948 року – гастроном “Ровно”

Цікаво роздивлятися світлини повоєнних магазинів. Розташовувалися вони здебільшого в тих же приміщеннях, які в довоєнні часи належали приватним власникам. Ті ж прилавки і полиці, ті ж вітрини і навіть вхідні двері. У так званих кооперативних чи комерційних магазинах товарів не бракувало, а в державних — напівпорожні полиці.

В одному з післявоєнних магазинів Рівного
В одному з післявоєнних магазинів Рівного
А колись у цьому приміщенні був приватний магазин
А колись у цьому приміщенні був приватний магазин

Натомість практично в кожній вітрині і всередині торгових закладів у обов’язковому “асортименті” портрети Леніна і Сталіна.

У дитячому садку без вождів також ніяк
У дитячому садку без вождів також ніяк
Магазин Рівненського “Коопторгу”
Магазин Рівненського “Коопторгу”
Вождь у вітрині – обов’язково
Вождь у вітрині – обов’язково
Серед напоїв, сірників і чаю – без вождя ніяк
Серед напоїв, сірників і чаю – без вождя ніяк
Післявоєнний асортимент кооперації
Післявоєнний асортимент кооперації

Носіння вождів і радянської символіки було обов’язковим і під час так званих парадів — добровільно-примусових масових демонстрацій.

Першотравневий парад, 1947 рік
Першотравневий парад, 1947 рік
Першотравень, 1949 рік
Першотравень, 1949 рік

І ще трохи Рівного 1940-х, міста, якого вже немає.

Будівля навпроти сучасного парку ім. Шевченка, в якій в повоєнні роки був Будинок культури і народної творчості
Будівля навпроти сучасного парку ім. Шевченка, в якій в повоєнні роки був Будинок культури і народної творчості
Виїзна торгівля в парку ім. Шевченка, 1947 рік
Виїзна торгівля в парку ім. Шевченка, 1947 рік
Міський відділ міліції
Міський відділ міліції
Тут засідала міська рада і виконком (будинок був трохи вище нинішнього ЦУМу по сучасній Соборній, не зберігся до наших днів)
Тут засідала міська рада і виконком (будинок був трохи вище нинішнього ЦУМу по сучасній Соборній, не зберігся до наших днів)
Цікаве сусідство: магазин спорттоварів “Динамо” і “Чайна”
Цікаве сусідство: магазин спорттоварів “Динамо” і “Чайна”
Випускники 1948 року однієї з сільських шкіл на Рівненщині у вишиванках. У Рівному в ті часи на таке навряд чи наважилися б
Випускники 1948 року однієї з сільських шкіл на Рівненщині у вишиванках. У Рівному в ті часи на таке навряд чи наважилися б

Джерела фото: РОКМ, ДАРО, особистий архів автора

Світала КАЛЬКО

Джерело: РівнеРетроРитм

Loading...

Напишіть відгук

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.