„Обірвані сторінки“ — проект молодої мисткині, випускниці кафедри графічного дизайну Львівської національної академії мистецтв Анни Данчишин вразив і викликав дискусію та збурення ще під час його монтування на сірій стіні подвір’я страшної в’язниці, де зараз знаходиться Музей-меморіал „Тюрма на Лонцького“. Виставка, що „вийшла“ на вулицю і позначила місце, яке стало Голгофою для багатьох наших земляків, нині, здавалося б у час демократії та незалежності, стала індикатором і своєрідним дзеркалом, яке відобразило сучасні суспільні настрої. З одного боку декому цікава історія, вони прагнуть більше дізнатися про те, що відбувалося практично в центрі Львова 76 років тому 22-28 червня 1941 року. А з іншого — люди не мають бажання виходити з власної зони комфорту і споглядати мистецтво, яке стало своєрідним рефлексом на трагедію українців — вони воліють забути, а чи взагалі не знати про це.
![](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/06/19400528_1385833571494079_5977480047578853381_o-900x675.jpg?resize=696%2C522)
Метою проекту, який презентували 23 червня 2017 року, є вшанування пам’яті жертв масових розстрілів у червні 1941 року.
— Для нас такий формат виставки новий. Ми вперше експонуємо роботи назовні — на стіні для загального огляду. Цей надзвичайно цікавий підхід ініціювала авторка. „Обірвані сторінки“ — це рефлексії на події, що відбувалися в нашому місті в червні 1941 року. Ці плакати, як своєрідний місток єднання між сьогоденням і минулим. Історія, що відбувалася в цих стінах є подразником свідомості, певних моральних стандартів і, відповідно, вона надихнула на абсолютно новий підхід до її висвітлення, — зазначив старший співробітник Музею-меморіалу „Тюрма на Лонцького“ Ігор Дерев’яний.
![](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/06/19275173_1385833944827375_8450440877172555035_n-900x900.jpg?resize=696%2C696)
Проект „Обірвані сторінки“ є частиною дипломної роботи Анни на тему вуличного мистецтва у Львові. А експозиція плакатів та інсталяція, які підготувала художниця, — практична складова.
![](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/06/19396976_1385834011494035_7186306644935734842_n-900x900.jpg?resize=696%2C696)
— Коли обдумувала, який формат обрати для реалізації свого задуму, то чомусь одразу виникла ідея втілити його в межах саме „Тюрма на Лонцького“. Я прийшла в музей і годинами ходила тут, мені дозволили зайти всюди. Мала відчуття, що люди, які були ув’язнені тут навіть зараз поруч.
![](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/06/19366605_1385833851494051_9011182070217213684_n-900x900.jpg?resize=696%2C696)
Мисткиня у своїх постерах зобразила людську долю від арешту, ув’язнення, тортур, переживань і до розстрілу. Та заключним є малюнок великої хустки з дрібненькими квітками, на зразок тих, які ув’язнені жінки вишивали. Вони символізують майбутнє, яке обов’язково буде кращим. Авторка каже, що її найбільше вразило, що в страшний час біди, люди вишивали квіти. Прототипами робіт стали вишивані хустки дружини політв’язня, учасника Кенгірського повстання Івана Мамчура, також каторжанки — Ольги Борачок.
![](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/06/19366222_1495645380563219_883181585334836067_n-900x900.jpg?resize=696%2C696)
Анна наголосила, що, займаючись некомерційним плакатом, передовсім прагне донести ідеї до якомога ширшого загалу. Тому саме експонування своїх робіт на вулиці вважає доброю можливістю для цього.
![](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/06/19400538_1499750453486045_6467361656516406717_o-900x599.jpg?resize=696%2C463)
Музей знайомий із її роботами не перший рік. Дебютним для Анни став спільний проект — „Камера“, в якій брали участь інші молоді митці. Це була реакції на події в країні під час „Революції Гідності“.
![](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/06/19453031_1499749860152771_6506752462948747900_o-900x599.jpg?resize=696%2C463)
— Те, як художниця перейнялася цим місцем, цією історією, як глибоко, відобразила свої переживання у своєму новому проекті „Обірвані листки“ — просто захоплює. Коли Анна запропонувала ескізи робіт, ми побачили абсолютно самодостатній глибокий проект. Деякі з них є самостійними творами. Особливість проекту підкреслила й експозиція постерів та інсталяція на внутрішньому подвір’ї, яку мисткиня розмістила на місці, де не так давно пошукова експедиція під час розкопок виявила останки людей. Зрештою, і на одному з плакатів зображені такі тіла. Символічними є й самі постери — всі вони квадратної форми, як тюремний двір, вікна, грати, — розповіла модератор зустрічі, заступник директора Музею-меморіалу „Тюрма на Лонцького“ Вікторія Садова.
![](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/06/19399348_1499751816819242_6399210537025416801_n-599x900.jpg?resize=696%2C1046)
Привітати Анну Данчишин прийшов і її науковий керівник, Василь Косів. Він зауважив, що ніхто не знає про вуличне мистецтво Львова краще, аніж Анна. Окрім цього побажав дівчині розвивати свій талант, а цей проект розширити до інтернет-проекту, щоб якомога більше людей бачили її твори.
Довідка:
22 червня 1941 р. розпочалася німецько-радянська війна. На той момент тюрми були дуже переповненими. У в’язниці №1 при ліміті в’язнів 1 500 осіб перебувало 3 638. Вирішенням проблеми переповнення тюрем стали накази наркома державної безпеки В. М. Меркулова та начальника тюремного управління НКВД УРСР капітана державної безпеки Філіппова, в яких йшлося про облік усіх в’язнів, що підлягали розстрілу. Тобто, «ідеальним» шляхом розвантажити тюрми стало масове знищення в’язнів, а саме розстріл. Решта в’язнів підлягала евакуації. Вагонів для евакуації не вистачало.
Від 22 червня 1941 р. розпочалися розстріли в’язнів у в’язниці № 1, було виконано вироки по відношенню раніше засуджених до страти. А вже від 23 червня розпочалися масові розстріли з ініціативи місцевого керівництва.
Близько 70% від усіх розстріляних були українцями.
26 червня 1941 року відбувались розстріли в’язнів згідно з воєнним часом, людей страчували, як „ворогів народу“ за прискореною процедурою судочинства.
28 червня 1941 р. радянська влада поспіхом покинула Львів. Фактично тюрми були залишені і мешканці міста могли вільно ввійти. Там вони побачили, що усе подвір’я встелене загиблими. Трупи лежали і у камерах.
Наталія ПАВЛИШИН