Пранґер, або маловідома пам’ятка Львова

3347
Пранґер, або маловідома пам’ятка Львова

1598 року стараннями Станіслава Шольца з західної сторони перед входом у Ратушу, біля самої вежі, на постаменті висотою у вісім стоп  встановили нову кам’яну статую з двома фігурами –  чоловічою та жіночою, оберненими спина до спини, висотою 4 стопи і 4 дюйми. Тут стали приковувати до кільця вмурованого у постамент засуджених до відбування покарань біля ганебного стовпа та проводити страти шляхетних осіб та окремих міщан.

Цей постамент з вмурованим кільцем і символічними скульптурами називається пренґером. У інших джерелах до історії міста зустрічаються також інші назви. Так 1599 року – пражник («Prasnik», «Prazynek»). У містах на магдебурзькому праві Речі Посполитої також назви або форми цих назв – pręgierz, prągierz, pręga, prąga, statua, palus, columna, infamus, infamus publicus.

Пренґер. Реконструкція 1973 року. (Львівський історичний музей)
Пренґер. Реконструкція 1973 року. (Львівський історичний музей)

Енциклопедія А. Брюкнера подає наступне визначення. Пренґер – це ганебний стовп, колона, встановлена перед ратушею, біля котрої виконувались смертні вироки для відомих осіб, а також тілесні покарання та кара ганьби. При кожному пренґері знаходилась куна, до якої й приковували правопорушників на час відбування покарання. Саме від пренґера починалась процесія «висвічення», тобто вигнання з міста осіб, позбавлених магдебурзького права. Пренґер був не лише місцем виконання судового вироку, але й символом покарання в цілому.

Кожне місто встановлювало стовп ганьби відповідно до потреб судівництва, власних можливостей і бажань, тому єдина тенденція характерна для усіх міст Західної Європи, Речі Посполитої та Львова – це те, що спочатку встановлюються дерев’яні пренґери, котрі пізніше змінювали на кам’яні.

Денис Зубрицький у своїй Хроніці міста Львова вперше згадує про цей невід’ємний атрибут судівництва на магдебурзькому праві під 1522 роком – «Поставили якийсь пранґер, званий тоді ‘’журавлем’’, а згодом ‘’орчиком’’, на який підвішували пекарів, якщо вони зважувались пекти ‘’хліб, не відповідний до ціни’’ …».

“Орчик”. Малюнок Франца Ковалишина. (Львівський історичний музей)
“Орчик”. Малюнок Франца Ковалишина. (Львівський історичний музей)

Існування у Львові пренґера до моменту цієї згадки є незаперечним фактом, сумніви є лише щодо дати його появи. Найбільш вірогідним є встановлення стовпа ганьби в момент налагодження управління містом на магдебурзькому праві вже у ХІVстолітті.

На зміну дерев’яному встановили скульптурний. Чоловіча фігура у міщанському польському вбранні з залізним мечем  в руках символізує ката, котрий виконує вирок Феміди – це жіноча фігура у римському стилі з зав’язаними очима і залізними терезами в руці. Впровадження повного магдебурзького права у місті вимагало дотримання традицій, але поряд з запозиченням взірців у міст Західної Європи та Речі Посполитої відбувалась їх адаптація до потреб міста та можливостей місцевих майстрів, мистецьких вподобань та культурних особливостей, тому частіше запозичували лише концепцію. Особливістю львівського пранґера є те, що львівська Феміда зображена з оголеною ногою, що суперечило прийнятим канонам.

Пренґер сильно постраждав під час падіння вежі ратуші 1826 року, після чого його було демонтовано і передано на збереження.

Невідомо наскільки точною є  копія пренґера 1973 року, оскільки на фото 1930-х років бачимо, що пам’ятка була вже  в дуже поганому стані, а джерела та література подають різні зображення. Зокрема, щодо того, яким чином ‘’кат’’ тримав меча –піднятим догори, опущеним донизу чи під кутом.

Марія КРАВЧЕНКО

Джерела:

  1. ЛННБ ім. В. Стефаника НАН України. ВР.: Ф.5, оп.1,  о.зб. І 1915; Ф.76, оп. 1, спр. 118.;
  2. Jaworski F. Ratusz Lwowski / Franciszek Jaworski. – Lwów, 1907. – S. 28-29 (=Biblioteka Lwowska – T.1).
  3. Brückner A. Encyklopedia staropolska. / Aleksander Brückner –  Warszawa: PWN, 1990. –  S.260-261. [Ел. ресурс: http://www.pbi.edu.pl/book_reader.php?p=1624&s=1].
  4. Зубрицький Д.Хроніка міста Львова / [Пер. з польськ. І.Сварника, науковий коментар М.Капраль.].   – Львів: “Центр Європи”,  2006
  5. Соціальна боротьба в місті Львові в ХVІ-ХVІІІ ст.. Зб.док./ Під ред. Я.П. Кіся – Львів:          Вид-во Львівського університету, 1961 – С. 76-79.
  6. Charewiczowa  Ł. Czarna kamienica i jej mieszkańcy. / Łucja Charewiczowa. – Lwów, 1935. – S. 66

1 коментар

  1. такий малюнок намалював не франц ковалишин , а ігор хода в 1976 році на прохання Б. Мельника, а хода ігор працював в реставраційній майстерні

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.