«Потрібна у Львові каварня у котрій будуть говорити виключно по-українськи», або Іван Боберський про каву та українців

11070
Крайній справа будинок № 7 споруджений у 1902 р. На першому поверсі знаходилася відома кав'ярня
Крайній справа будинок № 7 споруджений у 1902 р. На першому поверсі знаходилася відома кав'ярня "Центральна". Фото 1910 р.

У Львові переважно всі люблять каву. Навіть ті, хто приїздить до  Львова з інших міст, за деякий час теж починає любити каву. Нині, в товаристві Торгової Марки Кава Старого Львова, хочемо підтвердити це твердження фактами. Розкажемо кавову історію Івана Боберського.

Сьогодні виповнюється 149 років від народження відомого українського педагога, громадського та військово-політичного діяча, видавця, редактора, журналіста, мецената Івана Боберського (1873–1947). Про його суспільно-культурну та військово-політичну діяльність з’явилося вже достатньо багато розвідок, зокрема й на сторінках сайту Фотографії Старого Львова. Однак, чимало таємниць є з його повсякденного життя. Мало кому відомо, що у житті Івана Боберського кава займала особливе місце. Відомості про це знаходимо у його щоденнику, листуванні, різних замітках в особистому архіві.

Голова українського товариства “Сокіл-Батько” Іван Боберський з почесною булавою після її вручення. Львів, вул. Руська, 20, дворик “рухівні” (спортивного залу) українського гімнастичного товариства “Сокіл-Батько”, здогадно 10 вересня 1911 р. Світлина опублікована у виданнях “Українські Січові Стрільці. Збірник фотографій до історії Українських Січових Стрільців у шести тематичних збірках” (Львів, 2003 р.) та “Мала фотоенциклопедія Українських Січових Стрільців” (Львів, 2004 р.). Збірка світлин УСС з Бродівського історико-краєзнавчого музею.
Голова українського товариства “Сокіл-Батько” Іван Боберський з почесною булавою після її вручення. Львів, вул. Руська, 20, дворик “рухівні” (спортивного залу) українського гімнастичного товариства “Сокіл-Батько”, здогадно 10 вересня 1911 р. Світлина опублікована у виданнях “Українські Січові Стрільці. Збірник фотографій до історії Українських Січових Стрільців у шести тематичних збірках” (Львів, 2003 р.) та “Мала фотоенциклопедія Українських Січових Стрільців” (Львів, 2004 р.). Збірка світлин УСС з Бродівського історико-краєзнавчого музею.

Особливо цінним джерелом, що вказує наскільки він полюбляв пити каву є його «Дневник» (щоденник). Документ охоплює час від 15 вересня 1918 року до 22 травня 1919 року. Перебуваючи в еміграції, спочатку з 1920 року у Канаді, а з 1932 року – у Югославії, Іван Боберський упорядкував щоденник (22 жовтня 1944 року – кінцева дата упорядкування записів) й один примірник надіслав до «Українського музею» в Празі (цей примірник згодом опинився у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України), другий – до Національної бібліотеки у Відні, третій – Осередку української культури і освіти у Вінніпезі. У 2003 році третій примірник «Дневника» Івана Боберського упорядкував та опублікував Юрій Мицик. На сьогоднішній день вдалося віднайти два примірники «Дневника», що зберігаються у Києві та Вінніпезі.

У 1918 році Іван Боберський писав свої нотатки у різний час доби та обставинах. Частину записів зроблено ним у кав’ярнях Львова та Відня. Час від часу він вказував навіть ціни на каву.

Отож, у «Дневнику» Івана Боберського за 1918 рік знаходимо декілька цікавих записів про каву та поціновувачів цього запашного напою:

Дня 26.ІХ.1918, четвер, Львів

Вечером йду до молочарні Вовка. Власник виглядає дійсно дещо вовкувато на лиці і в поведению. Але це українець і треба подивляти, що держиться на поверхні і дає добрі страви. Вечеря коштувала мене із 30 корон. Говорю з Михайлом Возняком. Він спокійний і скромний. Хоче оцінювати українське письменство, як воно росте і як виглядає, що треба додати до нього і як плекати, щоб виховало нарід, свідомий своїх обов’язків і прав. Письменство все є сніданням, або обідом, або вечерею, або перекускою для ума, щоб набирав більшої сили.

Пишу це в каварні «Сансусі». На Західнім фронті, а також над Вардаром перемагає Антанта. До вивідчика часопису «Daily Telegraph» сказав головний вожд Фош: «Ми переступили верх гори і йдемо в діл. Коли дістанемо розгін лявіни, тим ліпше».

Кава і три тістечка 4 корони, напивок для пивничного і для платіжного по 20 сотиків. Година 1-ша в ночі.

Дня 11-го жовтня 1918, п’ятниця, Відень

В прегарній каварні «Райхстрат» обговорив з Білинським видання творів Руданського з мистецько виконаними образцями. Село і місто повинні читати українські книжки, але книжки мають притягнути змістом і виглядом.

Пшеничну муку, яку я привіз для жени, попакував я і виложив на шафу в бюрі управи, щоб лишилась сухою. Чай і кава у Відні все ще добрі, але харчів мало. Місто посідає особливший чар, як ніяке друге німецьке місто в Європі. Навіть війна не потрафила попсути природної ввічливости віденців.

Дня 13-го жовтня 1918, неділя, Львів

По тих бурливих розмовах пішов я успокоїтись до каварні «Roma» при площі Фредри, де збігається сім вулиць. Камениця в шкотським стилю, каварня в приземеллю (партері) дуже приязна.

Дня 21 жовтня 1918, понеділок, Львів

Ми [разом з Сенем Горуком. – А. С.] зайшли оба до каварні поговорити і переглянути часописі.

Іван Боберський (перший справа) п’є каву і читає часопис «Діло». Зліва направо: Ярослав Весоловський, Володимир Темницький, Володимир Дорошенко. Відень, 1915 р. Світлина з Бродівського історико-краєзнавчого музею.
Іван Боберський (перший справа) п’є каву і читає часопис «Діло». Зліва направо: Ярослав Весоловський, Володимир Темницький, Володимир Дорошенко. Відень, 1915 р. Світлина з Бродівського історико-краєзнавчого музею.

Дня 22.X.1918, вівторок, Львів

Рано несу білля до прання, на снідання п’ю каву в Центральці. Професор Юрко Рудницький питає мене, коли піде до друку його повість, що її купив «Сокіл-Батько». Відповідаю: «Хочемо печатати, дохід потрібний на закупно землі під «Український город», але якийсь неспокій довкола».

Дня 24.X.1918, четвер, Львів

На снідання в Центральці стрічаю Ґорука і Панчака. Панчак має дивно поморщене, старе лице, хотяй молодий. Переходить попри нас Северин Левицький, вже сивий, а прецінь цілком не старий. Кава коштує 1 корону, три тістечка по короні, снідання виходить якесь дороге.

Між 1-шою і 2-гою, на обіді, укладаю лист до архикнязя. Йду до народної гостинниці і заповідаю Букшованному, що о 7-мій передам йому лист до Вишиваного. Заходжу до каварні, є Цегельський, передаю йому нарис листа, чи не додасть якої замітки.

Сень Горук
Сень Горук

Дня 28.Х.1918, понеділок, Львів

Читаю і пишу в Музеї, потім на каварні. Всі каварні не наші. З цілої Галичини приїздять українці до Львова і не потрафили уладити й утримати навіть однієї української каварні. Коли я одного разу зайшов в Празі до якоїсь каварні при площі Вячеслава і замовив в німецькій мові каву, удали, що мене не видять. Чекаю, чекаю, чекаю, чекаю, нема кави. Тоді відозвався я до обслуги по-українськи. Зрозуміли, що мають перед собою якогось слов’янина, який в чеській каварні відважився ґерґотати по-німецьки. Подали каву, цукор і краяну булку з приязним усміхом. Потрібна у Львові каварня, де говорять зі слов’янами виключно по-українськи, стіни украшені на український лад, прислуга у вишиваних сорочках і синіх жупанах. Кава, печиво, всякі напитки мусили б бути перворядної якости. Це могло б статись, коли б свої однодушно підперли свого.

Замовляю кілька тістечок і пишу дальше. Якась жадоба солодощей, бо чуюсь змучений.

Дня 29.X.1918, вівторок, Львів

В молочарні кава з молоком 8 корон. Приніс я з собою 12 яєць, щоб в молочарні зварили мені на твердо. Це домашній припас. В каварні кава, чай і булочки 2,70 корон. Гроші стають якісь безсильні супроти хліба, молока і масла.

Дня 2.XI.1918, Львів, субота

На вечерю вийшов я скорше, бо вчора прийшов перед замкнені двері. Приніс я два медівники для Добрянського. Зайшов однак ще на короткий час до каварні Сансусі на часописі. Читаю, якийсь панок зближається до мого столика, показує на котрийсь часопис і каже: «Czy mogę prosić?». Відповів я дуже ввічливим тоном: «Прошу дуже, свобідне». «Nie rozumię, wolne?» – відповів панок, взяв часопис, вернув до свого стола і говорив голосно до пивничого: «Панімаєтє? Ето істінно рускі народ. Маєте ґаваріть только па рускі. З мной нє шуткі». Повтаряв це кілька разів, голосно на цілу порожню каварню, бо сидів в ній лишень він і я. Пивничий нічо йому не відповідав, але коли приносив мені каву, запитав зниженим голосом: «Чи безпечно?» – Успокоюю його відповіддю: «Стійки ходять, длячого малоб бути небезпечно». Часописі прочитані, плачу вісім і пів корони, одягаю плащ, припоясую ремінь з баґнетом, надіваю мазепинку на голову. Панок дивиться люто, але нічо не говорить. Я також нічо не кажу і виходжу мовчки з каварні. Спішусь до Музея, де пакуємо до 9-тої години.

Дня 3.ХІ.1918, неділя, Львів

Йду на снідання до Вовка. Дві кави і медівник 3 корони. Питаю Вовка: «Робили ви вчера службу?»– «Був я до 8-мої в Народнім Домі. Надїхали фаєрвахи і їх наші гальмували. Стрілили, бо не хотіли станути, а потім їх завернули. А одного з наших вбили, таки наші». Не питаю дальше, бо це вже може бути видумка, щоб щось нечуваного оповісти.

Народний дім, кін. ХІХ ст.
Народний дім, кін. ХІХ ст.

Дня 14.XІ.1918, четвер, Львів

Під червоною плахтою з військового намету не змерз я нині в ночі. Випив каву з цукром, дві склянки, яку набрав я собі впрост з возової кухні на подвірю Ратуша.

Дня 15.ХІ.1918, пятниця, Львів

Рано, по каві пійшов я до намісництва. При каві був молоденький хорунжий в чоботах з холявами і з острогами. Десь, видно, служив в провіянтовім таборі. Тепер не їде на коні, ані на возі. Пощо йому острогів? Командант залоги магістрату також з острогами і в високих жовтих чоботах. Харчовий Метельський також з острогами. Всі опинились з поля на бруці.

На вечерю пироги і кава, але я голоден.

Дня 16.ХІ.1918, субота, Львів

Студінь. В ночі треба вставати і бігати на малу сторону до виходка, де тихо стоїть вонюче озеро. Не пю кави на снідання, хочу їсти лишень хліб, який має мені видати капраль Гера, але його нема в «Портієрці».

Дістаю на вечерю яєчницю, каву з молоком і хліб. Не відчуваю, що я заспокоїв голод по цілодневній біганині.

Іван Боберський. Світлина з автографом. Вінніпег, 31 квітня 1932 р. З приватного архіву Романа Метельського (м. Львів).
Іван Боберський. Світлина з автографом. Вінніпег, 31 квітня 1932 р. З приватного архіву Романа Метельського (м. Львів).

Дня 17.ХІ.1918, неділя, Львів

В ночі зимно на підлозі спати. Я скулився в четверо, щоб не замерзнути, встав захриплий, з болем голови, голоден, голоден. Кави не пив я, бракувало мені до цього рішучости, взяв я лишень один бохонець хліба через крати на два дні, зїв скірку, сховав мякушку в шуфляду і вийшов.

Лікар поляк, що зачіпив мене одного разу в центральній каварні, заговорив до мене в городі по українськи, що має много роботи. Кожний робиться приємний і не знає, як збути свою чемність при зміні порядку.

Дня 18.ХІ.1918, понеділок, Львів

На обід росіл з макароном, мясо з бульбою і капустою, без смаку, бо без ніякої заправи. До того горнятко кави. Я був ситий і не боявся зимна і перестуди.

Дня 19.ХІ.1918, вівторок, Львів

На снідання одержав я білу каву. Нині дістав я два бохонця хліба. Незнаю, чому два, а не оден. На обід юшка, мясо з бульбою, макаран з яблоками. Виглядає на празник, але пайки малі.

Андрій СОВА
історик

Джерела та література:

  1. Боберський І. Щоденник, 1918–1919 рр. / Упоряд. Ю. А. Мицик. – Київ: Вид. дім «КМ Академія», 2003. – 260 с.
  2. Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2019. – 512 с.
  3. Сова А. Іван Боберський і Листопадові події у Львові 1918 року // Новітня доба / гол. ред. Михайло Романюк; НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича. – Львів, 2020. – Вип. 8. – С. 185–211.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.