Ось уже п’ятий вівторок підряд, ми продовжуємо розповідати про Свято-Покровський кафедральний собор УПЦ КП у Львові (Колишній костел св. Миколая та монастир Тринітаріїв) і про непросту історію цього прекрасного храму. Як ви пам’ятаєте, попередніх публікаціях ми розповідали про історію появи у Львові монахів-тринітаріїв, унікальні домінанти тринітарського храму, про чотири головні ікони храму, та про зміни, які зазнав храм у міжвоєнний період, а сьогодні докладно зупинимось на історії храму після другої світової війни. Розповідає кандидат історичних наук, історик-медієвіст, архівіст Василь Кметь.
Незважаючи на перешкоди та загрози багатовікової історії давнього тринітарського храму, нині Свято-Покровського кафедрального собору УПЦ КП, духовне життя продовжилося у ньому і в новітній час.
Після Другої світової війни храм був закритий, було знищено скульптури в нішах, а також скульптуру Яна Непомука, яка знаходилась на колоні перед входом до храму, були зруйновані пам’ятні епітафійні таблиці.
![Зруйновані пам'ятні епітафійні таблиці](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/04/tablytsi.jpg?resize=696%2C464)
Певний час храм був закритим, але його доля була вирішена досить швидко. У 1947 році він став першим храмом у Львові, відкритим за радянської влади, однак уже для православної парафії. У 1947 році храм був освячений як церква святого Архистратига Михаїла. Посвята святому Архистратигу, можливо, була зумовлена тим, що дещо раніше у чотирьох нішах фасаду було розміщено скульптури святого Архистратига Михаїла, Яна Непомука та двох тринітарських святих. Із них лише святий Архистратиг відповідав традиції вшанування у Православній Церкві.
Парафія була відновлена, храм був відреставрований, і слід віддати належне тогочасному настоятелеві і парафіянам храму – вони робили все, щоб зберегти елементи давнього убранства храму, зрештою, іншої конфесії. Було збережено вівтарі та казальницю. Іконостас був розміщений між двома колонами вівтарної частини і жодним чином не дисонував і не руйнував інтер’єру давнього храму XVIII сторіччя.
![Ікона Пресвятої Богородиці в картуші над аркою колони](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/04/kartush.jpg?resize=696%2C464)
Збереглися описи храму того часу – тоді у великих картушах над арками колон двох нав було зображено ікони Пресвятої Богородиці, які особливо вшановувалися в Галичині. Окрім того, у стрічці, яка “оббігала” весь інтер’єр храму, було написано молитву “Отче Наш”. Відреставровані дещо пізніше, ці елементи оздоби і сьогодні є окрасою Свято-Покровського Кафедрального собору.
Окрім того, у приміщеннях захристії було обладнано ще один храм, так звану “Теплу Церкву” Святого Пантелеймона, яка проіснувала разом із церквою святого Архистратига Михаїла до 1961 року.
!["Тепла Церква" Святого Пантелеймона](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/04/lipnyna.jpg?resize=696%2C464)
Ухвалення нового статуту РПЦ, який надавав переважне право громаді у прийнятті рішень про статус храму, нівелював значення і роль духовенства, призвело до того, що упродовж 1961-1962 років радянська влада розпочала масований захід проти Православної Церкви. І впродовж цього часу понад 400 парафій у Львівській єпархії перестали існувати. Відтак у 1961 році припинила своє існування і парафія святого Архистратига Михаїла. Збереглися окремі документи, які пов’язані з ліквідацією парафії і з переданням окремих її ікон чи іконостасу до інших храмів. Церква припинила діяти уже як храмова споруда.
![Документ про передачу іконостасу храму Святого Миколая](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/04/document2.jpg?resize=696%2C968)
Після 1961 року приміщення храму було передане Львівському державному університету імені Івана Франка під потреби книгосховищ бібліотеки. Там було розміщено частину обмінно-резервного фонду. Попри використання не за призначенням, ймовірно, саме це сприяло збереженню інтер’єру храму – були зведені потужні стелажі, заповнені книгами, які дозволили максимально зберегти від руйнувань і стюкову ліпнину, і унікальну казальницю, а також вівтарі XVI-XVIII сторіч.
кандидат історичних наук, історик-медієвіст, архівіст
Василь КМЕТЬ
Ця публікація є продовженням співпраці нашого сайту Фотографії старого Львова і сайту Духовна велич Львова і відкриває цілий цикл унікальних публікацій. Чекайте на продовження найближчим часом.