Похорони визначних громадян і шляхти у старому середньовічному Львові асоціювалися з святом. З їх пишністю марно боролися різні закони та ухвали, спрямовані проти розкоші. Добропорядних міщан ховали на кладовищах при міських храмах, у криптах храмів ховали фундаторів, духівництво, жертводавців. Поховання вражали своєю урочистістю, пишністю і масштабністю. Дітей хоронили подібно до весіль, де були дружки і дружби, також в історичних даних є згадки про застосування феєрверків та ілюмінацій.
У хроніках ще 1521 року згадується, що наше міщанство вело вперту боротьбу за дозвіл вести через площу Ринок похорони і процесії. У короля випрошували дозвіл, і він дозволяв цю ходу, але без співу та свічок, та міщани згодом перестали цього дотримуватися.
Патриціат і шляхта часто використовували для обтягнення трун замість чорного кольору скорботи коштовні тканини червоного кольору. Поминки після похорону влаштовували окремо для родичів та близьких покійного, а окремо для жебраків. Так, архієпископ Ян Анжей Прухницький навіть в своєму заповіті вказав меню своїх поминок. Місто часто огортали війни, облоги, епідемії, а отже для побожних та заможних людей було традицією ще за життя готувати собі труну. Таку домовину ставили зазвичай на дах і насипали в неї збіжжя. Труна, повна зерна, вважалася запорукою добробуту для усієї родини, а коли зерно починало сипатися із труни, це було прикметою близької смерті.
![Ян Анджей Прухніцький](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/10/pohov.jpg?resize=696%2C997)
Тіло померлого у домовині несли на цвинтар спеціально визначені люди з числа наймолодших на найсильніших. Обов’язком усього цеху було супроводжувати тіло свого померлого товариша або членів його родини на цвинтар разом з родичами покійного.
В похованні, наприклад, гетьмана коронного Адама Сенявського у 1724 р, брало участь стільки людей, що похоронна процесія, яка вирушила з Низького Замку о 5 годині пополудні, о 3 годині ночі тільки-но прибула до костела св. Петра і Павла на Личакові. Такого роду похорони дуже дивували іноземців, які випадково потрапляли на такі дійства.
![Адам Миколай Синявський](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/10/pohov2.jpg?resize=696%2C900)
Померлих від епідемій, страчених, самогубців, а також євреїв, татар, сарацинів ховали за містом. Трупи повішених залишали на шибеницях до повного розкладу тіла, а попіл спалених розвіювали.
У вісімдесятих роках XVIІІ століття австрійський імператор Йосиф ІІ ліквідував усі цвинтарі при храмах у середмісті з метою антисанітарії, так як запах від розкладу з підземних гробниць заповнював лави храмів, а бактерії з міських цвинтарів потрапляли у воду криниць. Відкривалося нові цвинтарі опісля закриття погребення у середмісті. Взагалі, на відміну від пошани до ритуалу поховань, не можна цього сказати про пошану людей до самих місць поховань. Біля цвинтарів то забивали худобу і торгували м’ясом, то викидали туди велику кількість сміття, то влаштовували п’яні дебоші. Окрім цього, цвинтарі перекопували і на них відбувалися перепоховання. Над гробами поховань у колишньому францисканському костелі грали театральні вистави.
![Спектакль «Медея» П. Корнеля 1805р в монастирі францисканців у Львові](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/10/pohov3.jpg?resize=696%2C533)
У травні 1848 року на Стрийському цвинтарі ховали історика, поета, учасника революції 1848 року Едварда Морґенбессера, який помер від тифу на вигнанні. У пишному похороні, який став справжнім тріумфальним походом, брало участь духовенство та мешканці Львова. Труну Едварда з дому при вул. Ґарнцарській несли на Стрийський цвинтар позмінно студенти, селяни, міщани, священики, емігранти, євреї і навіть жінки та дівчата. З обох боків труни йшли вбрані у білі та рожеві сукні дівчатка, які несли сплетений вінок з дубового листя та квітів. Одна з цих дівчат йшла попереду труни і тримала у руках вінок. Поруч за дівчатками труну супроводжували одягнені у чорні сукні старші дівчата. За ними йшли студенти, вбрані у цісарські мундири зі зброєю.
![Похорон революціонера Едварда Морґенбессера 24 травня 1848 року](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/10/pohov4.jpg?resize=696%2C558)
Відомою була похоронна фірма «Конкордія» підприємця Антонія Курковського на початку XX століття. Реклама закладу згадується в газетному львівському виданні, що свідчить про популярність ритуальних послуг.
Також є згадки про те, як львів’яни з гумором відносились до смерті. Ілько Лемко наводить таку популярну на той час польську приповідку:
«Mnie Kurkowski robi trumne,
A ja jemu gowno umre»
«Мені Курковський робить труну,
А я… начхав та й не умру» (з пол..)
Сучасний Львів налічує щонайменше 13 цвинтарів, зокрема Личаківський, Сихівський, Янівський, Голосківський. Багато цвинтарів було закрито і на їхніх місцях зараз звичайні будівлі. Для прикладу, на місці цвинтаря при церкві Богоявлення, що була побудована 1711 року і зруйнована 1800 року, зараз житлові будинки на вул. Князя Романа (№36-42). Опис тодішнього цвинтаря згадується в «Історичних проходах по Львову» так:
«Цвинтар був опарканений довкола. Тут містилася домівка священника, побабіч неї прибудована школа, далі дзвіниця і 2 хатинки… На цвинтарі був сад зі слив, груш та яблунь. На церковному грунті був бровар, в якому варено пиво й горілку на потребу шпиталя.»
![Львів, вул. Князя Романа, 36-38](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/10/pohov5.jpg?resize=696%2C381)
Стрийський цвинтар, знищений у 1970році, знаходився у нижній частині сучасного Стрийського парку між вул. Стрийською, вул. Рутковича, вул. Парковою та дорогою, що йшла поза пам’ятником Яну Кілінському до бічної в’їздної брами парку.
![Пам'ятник Яну Кілінському в Стрийському парку. Фото 2015 року](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/06/62.jpg?resize=696%2C1044)
Єврейське кладовище, знищене 1855 року, знаходилось між сучасними вулицями Раппопорта, Клепарівською, Броварною та Базарною.
![Львів, вул. Рапапорта, 8](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/10/pohov61.jpg?resize=696%2C388)
Жовківський цвинтар знаходився з північного боку підніжжя гори Високого замку між сучасними вулицями Замковою та Папарівкою. На сьогодні певна частина цвинтаря опинилася під колією залізничної станції Підзамче, а більшу ділянку колишнього цвинтаря займають приватні оселі по вул. Замковій 21 і 23 та промислова зона Львова.
![Львів, вул. Замкова, 21а](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/10/pohov7.jpg?resize=696%2C409)
Польський дослідник Францішек Яворський писав: «Властиво, Львів – це один великий цвинтар.»
Тетяна ЖЕРНОВА
Джерела:
- П. Ґранкін. Статті (1996–2007). – Львів: Центр Європи, 2010. – С. 23 – 27
- Л. Ілько. Цікавинки з історії Львова. – Львів: Апріорі, 2011. – С. 31 – 36
- І. Крипякевич. Історичні проходи по Львові/. – Львів: Каменяр, 1991. – С.30-31, 104-105