Шевченкіана Олени Кульчицької – це згадка про поета незлим тихим словом. До постаті великого Кобзаря Олена Кульчицька зверталася неодноразово: створила низку станкових графічних творів (найвизначнішим серед них є портрет Тараса Шевченка у техніці ксилографії), ілюструвала його поезії, а також виконала малюнки, які відтворювали ті чи інші епізоди із життя поета, про які він писав у відомій автобіографії 1860 року.
У творчому доробку художниці є і декілька олійних творів на шевченківську тематику, над якими вона працювала у 1930-тих рр.
У день народження Тараса Шевченка згадаємо про окремі художні твори із мистецької спадщини Олени Кульчицької (1877-1967), яка нині зберігається у фондах Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.
Вперше до образу поета художниця звертається 1914 року у чорно-білому лінориті «Шевченко-вчитель», зобразивши його у народному вбранні, у високій смушковій шапці, на умовно трактованій горі з книгою у руці (як Мойсей тримає скрижалі). Біля підніжжя гори сидить молода українка, обличчям звернена до поета. Уже в самій композиції закладено ідею біблійного трактування постаті Кобзаря як пророка української нації, на що вказують і такі елементи як книга, гора, на якій сидить Кобзар, постать жінки навколішках. Є припущення, що гравюру було створено до 100-річного ювілею Шевченка, який широко святкували у Галичині 1914 року.
Визначним явищем в історії української новітньої станкової графіки був і цикл гравюр Олени Кульчицької «Портрети українських письменників» (1920-1938), у якому зображено світочів українського письменства. Серед них: Г. Сковорода, Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, В.Стефаник, Н. Кобринська, М. Костомаров, П. Куліш, Б. Лепкий та ін. Цикл відображає громадянську позицію художниці, зрілість і глибину її світогляду. Працювала над ним О. Кульчицька упродовж 1920 року, деякі гравюри створено у другій половині 30-х років. Стилістично наближені до народної гравюри, ці твори спочатку в естампах, а згодом у репродукції були дуже популярними серед різних верств галицького суспільства. З цього приводу Л.Федорович-Малицька (Дарія Віконська) у статті «Дереворити Олени Кульчицької» зазначає, що з художнього огляду і національного змісту вони високо вартісні і гідні стати окрасою кождої української домівки.
Основою для створення деревориту « Портрет Тараса Шевченка» стала прижиттєва фотографія поета, зроблена у фотоательє І. Досса 1858 року. Більшу частину графічного аркуша займає погруддя Кобзаря у чорному сюртуці, обличчя його, з виразним, навіть дещо суворим поглядом з-під брів, звернене до глядача. Під зображенням шрифтом, стилізованим під народний, вигравіровано цитату із його поезії «Подражанія 11 псалму»:
…Возвеличу
Малих отсих рабів німих,
А на сторожі коло їх –
Поставлю СЛОВО
Графічно виокремлене в цій цитаті «СЛОВО» теж вказує на біблійне трактування іконографії поета як пророка української нації (прочитується аналогія із Святою Євангелією від Івана: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово»). Композиція деревориту проста й лаконічна, окремі її елементи (декоративна форма, тверда лінія, чорна рамка, що обрамляє композицію, шрифт, стилізований під шрифти на давніх українських гравюрах) вказують на творче переосмислення багатющої національної образотворчої традиції, а також стилістики народного мистецтва.
Олена Кульчицька часто зверталася до постаті Тараса Шевченка, і своєю творчістю засвідчила відданість духовним заповітам поета, підтвердивши те, що галицькі українці завжди сприймали Шевченка як пророка і борця.
Любов КОСТЬ та Надія ЛЕНЬКО
