В неділю, 16 вересня 2018 року, о 14.00 у приміщенні Художньо-меморіального музею Олени Кульчицької (вул. Листопадового Чину, 7) на постійній експозиції відбудеться кураторська екскурсія, приурочена до 141-ої річниці від дня народження художниці.
Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької (відділ Національного музею у Львові ім. А. Шептицького) розташований на вул.Листопадового Чину, 7 в помешканні-майстерні художниці, у кам’яниці, збудованій 1895 року за проектом архітектора Б.Бауера. Упродовж 1938-1967 рр. тут мешкала О.Кульчицька після переїзду з Перемишля з матір’ю М. Стебельською та сестрою Ольгою. У повоєнні 1940-1950-ті рр. сюди навідувалися такі діячі нашої культури як С. Таранушенко, В. Касіян, І. Труш, І. Свєнціцький, В. Свєнціцька, І. Гургула, С. Чехович, О. Дучимінська, І. Шпитковський, Н. Семанюк, Д.Фіголь, М. Моздир, З. Кецало.
Музей відкрито 21 квітня 1971 року і основою його створення стала мистецька спадщина та майно, яке О.Кульчицька 29 серпня 1957 року заповіла українському народові в особі Львівського музею українського мистецтва (нині – Національний музей у Львові ім. А. Шептицького).
Автором першої експозиції 1971 року була відома вчена, досвідчений музейник В. І. Свєнціцька. Зміни і доповнення свого часу вносили С.В.Титар та М.І. Яців. Принципово нові умови для дослідження творчого спадку О.Кульчицької з’явилися з відновленням української державності.
Найвагомішою подією у діяльності музею стало відкриття 1996 року оновленої експозиції музею, що насвітлює життєвий і творчий шлях О.Кульчицької (1877-1967) як провідної постаті доби національного відродження, речника ідейних і духовних устремлінь свого народу.
Розгорнутий матеріал втілив концептуальні засади майстра – національний характер творчості, громадянську позицію митця, який не залишався осторонь найважливіших подій у житті власного народу. Це й дало змогу показати твори на релігійну та стрілецьку тему, замовчувані багато років радянською владою. Вперше належне місце посіли в експозиції картини “Богородиця – Золотий Колос” (1910-ті рр.), “Богородице, Діво Маріє, молися за нами” (1908), “Юрій Змієборець” (1919), “Положення до гробу” (1920-ті рр.), що засвідчили про О. Кульчицьку як творця українського модерну.
Після перерви, 21 жовтня 2007 р. до 130-тої річниці від дня народження художниці було відкрито третю експозицію музею, яка розгорнута у чотирьох залах і розкриває найвагоміші грані глибинної, різноманітної за тематикою та жанрами творчості художниці. Суттєва риса таланту О. Кульчицької – універсалізм її мистецьких уподобань – зумовила структуру експозиції.
Експозиція розташована у чотирьох залах. Вона умовно відтворює інтер’єр колишнього помешкання художниці – особисту кімнату, майстерню, вітальню, а також представляє творчий доробок художниці у різних видах і жанрах образотворчого мистецтва, особливо естампну графіку, де найбільш проявився її талант.
Тут експонується малярство, офорти, естампна та книжкова графіка О. Кульчицької, твори ужиткового мистецтва – емалі, килими, меблі в українському стилі, виконані за її проектом, а також знаряддя мистецької праці – верстат для друкування гравюр, граверні різці, ткацький верстат, цінна колекція народної кераміки із збірок художниці, родинні меморіальні фотографії, архівні документи.
На експозиції широко представлено твори раннього періоду, який вирізняється авторським прочитанням європейського модерну. Модерн став для художниці засобом світовідтворення, а світоглядні засади сформували серйозні студії народного мистецтва. О. Кульчицька одна із перших звернулася до народного мистецтва, джерела нових формально-пластичних рішень. Творчі досягнення О. Кульчицької у стилі українського модерну демонструють твори ужиткового мистецтва. На експозиції представлено твори у техніці перегородчастої емалі, комплект дубових меблів, проектованих за мотивами гуцульського народного мистецтва, гобелен «Богородиця з ангелами» (1910-ті рр.), а також ранні кольорові лінорити та офорти. Сецесійна стилістика прочитується і в деяких живописних творах художниці. Це картини «Богородиця Золотий Колос» (1910-ті рр.), «Богородице, Діво Маріє, молися за нами» (1908), а також низка станкових графічних творів – «Богородиця» (1912), «Гуцульська Мадонна» (1935), композиції «Покров» (із циклу «Святі української церкви». ІІ пол. 1930-тих).
У міжвоєнне двадцятиліття О. Кульчицька – визнаний авторитет в українській естампній та книжковій графіці. Її доробок в галузі українського естампу представлено у вітальні, де експонуються шедеври її офортного мистецтва, а також у кімнаті графіки.
Вперше показано офорти віденського періоду – «Галузка яблуні», «Місяць над морем», «Човни», «Річка взимку» (усі – 1907), а також значна група офортів періоду формування зрілого почерку О. Кульчицької-офортиста. Це гравюри «Верби взимку», «Над морем. Північна Франція» (1909), «Весна (1913)», «Мале містечко» (1910), «Сусідки. З-над Адрії», «Човни» (1911), в яких виявляє великий інтерес до передачі світла, повітря, простору. О. Кульчицька досконало володіла засобами графічного вислову. Ніжні переходи від світла до тіней, глибокі, м’які або різкі контрасти чорного та білого надають її естампам особливого звучання.
Значну групу становлять і естампи періоду Першої світової війни та національно-визвольних змагань українців – «За море» (1914), «На варті», «Молох війни», «Березовий хрест», (усі – 1915), «Страхіття війни» (1916), «Помста» (1917), де художниця втілила загальнолюдські переживання, трагедію та страждання народу, його надію на кращу долю, піднявшись до масштабних узагальнень теми війни. Графіка міжвоєнного двадцятиліття представлена офортами філософського звучання із циклу «Тіні незабутніх предків» (1914), «В обороні богів» (1924), «Зрадник» (1926), «Проти бурі» (1928), «Три царі» (1929).
На експозиції показано твори, що увійшли до великих графічних тематичних циклів: «УСС 1914-1915», «З історії княжих часів» (1918), «Портрети українських письменників» (1920), «Лихоліття українського народу» (1930), «Славні жінки минулого» (1934), «Гуцульщина» (1935), «Легенди гір і лісів» (1936), «Культурне життя Львова», «Краса рідної землі» (1947). Тут експонуються й окремі станкові твори: «Пастир і вовки» (1916), «Козаки в поході» (1930), «Ніоба» (1931), « Поранена левиця» (1947), а також велика група кольорових ліноритів, де художниця досягає колористичної виразності, миттєвої імпресії образу. Своєю діяльністю в естампній графіці художниця намагалася відродити традиції давньої української ксилографії і підтримати національне мистецтво на високому професійному рівні і наблизити його до вершин світового художнього процесу.
О. Кульчицька має великі заслуги на ниві української книжкової графіки, вона була піонером художнього оформлення дитячих видань у Галичині. У вітринах експонуються оригінальні рисунки до дитячих видань, а також книжки із серії «Нашим найменшим» та «Читаночки української дитини» (1915-1918), рідкісне видання «Перша читанка», яка вийшла друком у Станіславові у 1920 р. Тут подано і окремі видання українських класиків В.Стефаника – збірку новел «Дорога» (1917), творів І.Франка «Лис Микита» та «Мойсей», а також видання «Українські народні байки» (1924) з ілюстраціями в техніці кольорового лінориту. Вперше показано і проект обкладинки до повісті Б.Лепкого «Каяла».
Упродовж 2001-2013 років вийшли друком такі видання про творчість О. Кульчицької: спеціальний випуск часопису «Народознавчі зошити №1(37) за 2001», присвяченого творчості художниці. 130-літтю від дня народження О. Кульчицької (2007), альбом «Олена Кульчицька», підготовленого спільно із Видавничим домом «Арт-клас»(2007 р., упорядник Л. Кость), альбом-каталог «Олена Кульчицька (1877-1967). Графіка. Малярство. Ужиткове мистецтво» (2013 р., авт. статті, упоряд. Л. Кость; упоряд. спогадів Л. Кость, Т. Різун).
20-21 вересня 2018 у рамках Форуму видавців відбудеться презентація альбому «Народний одяг західних областей України. Із фондових зібрань Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького» (упорядник Л. Кость, Н. Ленько).
Відвідати музей і ще раз відчути атмосферу краси і творчої праці, яка завжди панувала в домі Кульчицьких можна абсолютно безкоштовно.
Любов КОСТЬ
завідувач ХММ Олени Кульчицьої
