Методика та метафізика просторових структур: мистецька спадщина Юрія Новосільського

592
Методика та метафізика просторових структур: мистецька спадщина Юрія Новосільського

7 січня минуло 100 років від дня народження видатного художника, педагога і богослова, Доктора Honoris Causa Львівської національної академії мистецтв (2008) Юрія Новосільського / Jerzy Nowosielskiego (1923- 2011).

Налаштуватися на високу етичну хвилю мистецтва Юрія Новосільського сьогодні не так просто: до неї контрастує жива реальність з її особливою комбінацією історичних, культурно-цивілізаційних та психоемоційних факторів. Але якщо зануритися у символьно-метафізичну природу його малярства, можна знаходити чимало спільних подразників, які визначали ключові пунктири авторського світорозуміння та які продукує вже XXI століття, зокрема і в першу чергу війна царства темряви росії супроти Держави Світла й Віри – України. Питання естетики, концепції форми для Ю. Новосільського стали пластично-образним еквівалентом Духу й Етики. В цьому аспекті конструйовані автором «просторові площини» стали місцем зустрічі іманентного з трансцендентним – як діалогічних і конфронтуючих сил екзистенції.

Юрій Новосільський. Фотопортрет
Юрій Новосільський. Фотопортрет

Як мистецький феномен Юрій Новосільський однаково співвідноситься з українською та польською культурними традиціями. Народився 7 січня 1923 року у Кракові. «Якщо в тебе батько українець, а мама полька, і ти перебуваєш у країні двох культур, то й належиш до двох цих культур» – наводить слова самого мистця Кристина Черні, авторка проникливої біографічної розвідки про Ю. Новосільського [1]. Лемківська генеалогія по батьковій лінії розкрилася згодом у сакральній парадигмі світовідчування, що переросла у сильну пристрасть до теологічних практикумів уже в роки зрілості.

Іконостас у греко-католицькому храмі в Білому Борі
Іконостас у греко-католицькому храмі в Білому Борі

За церковною традицією його погляди формувалися на перетині православ’я та уніатства. Перші усвідомлення значення віри відчув у Почаївській лаврі: «…там малим хлопцем я духовно народився» [2], а вже невдовзі, у Львові, відвідавши з батьком Національний музей, відкрив для себе мистецьку силу українського іконопису: «Моя свідомість була атакована величезною кількістю ікон, які належали до першорядних творів мистецтва. Враження було таким сильним, що цієї зустрічі з ними я ніколи не забуду. Дивлячись, я відчував просто фізичний біль, в мене голова йшла обертом, бракувало повітря в грудях, віднімало ноги, я був не в стані перейти з одного залу до другого. Це були перші в моєму житті шедеври мистецтва, дію яких я відчув безпосередньо, а не за посередництвом репродукцій чи фотографій…» [3].

Юрій Новосільський. Автобус. 1969
Юрій Новосільський. Автобус. 1969

Наведені спомини художника документують пріоритетність ранніх естетичних вражень юнака через призму сакрального мистецтва – архітектури, внутрішнього облаштування храмів, а також іконописання. Надалі це проявиться в авторській методології і в тих відкриттях структурованості образу, яка стане мовою Юрія Новосільського – її мелодикою і метафізикою. Але це виробиться пізніше. Спершу він навчався у загальній публічній школі ім. св. Войцеха та приватній чоловічій гімназії ім. Ст. Конарського оо. Піярів у Кракові, місяць відвідував заняття у Третьому державному ліцеї і гімназії ім. С. Баторія у Львові, а вже з початком Другої світової війни розпочав свій професійний мистецький вишкіл у краківській Державній художній школі – Staatliche Kunstgewerbeschule, адміністрованій німецькою окупаційною владою. З загального факультету від жовтня 1940 року перейшов на факультет декоративного малярства, але сильні духовні потяги схилили його до перерви у навчанні задля отримання новіціяту (випробування послушником) при Лаврі студитського ордену в Уневі, поблизу Львова. Набувши тут індивідуальні досвіди з іконопису та взявши практичну участь у виконанні фрескового розпису на стіні храмового об’єкту (греко-католицької церкви у м. Болехові), влітку 1943 року знову повертається до рідного Кракова, чотири місяці пролежавши вдома з виснажливою хворобою, а вже опісля сповна включившись у культурно-мистецьке життя міста.

Юрій Новосільський. Жінка в інтер єрі. 1964
Юрій Новосільський. Жінка в інтер єрі. 1964

Фаховими педагогами Ю. Новосільського стали Станіслав Камоцький та Євґеніуш Ейбіш – останній з них був професором Краківської академії мистецтв, в якій продовжував своє навчання початкуючий мистець у 1945-1947 роках. Натомість найбільш значимими для його прогресуючого формалістичного мислення стали контакти з Тадеушем Бжозовським, Тадеушем Кантором та іншими членами Групи молодих пластиків, які стали ядром Краківської групи – II, наступників довоєнного мистецького авангарду. Саме в руслі цих радикальних формотворчих ідей і збалансувалися ранні естетичні погляди Юрія Новосільського.

Юрій Новосільський. Міський пейзаж (Краків). 1973
Юрій Новосільський. Міський пейзаж (Краків). 1973

Завдячуючи цілеспрямованим зусиллям вирішувати актуальні пластично-образні задачі молодому автору вдалося долати наслідки втручання панівної ідеології повоєнної соціалістичної Польщі та розвинути власну концепцію живопису на ґрунті сакрального мистецтва. Вже від того часу Юрій Новосільський інтенсивно поглиблював теософські знання, які застосовував при формуванні внутрішнього простору картин, символьного оснащення елементів композиції, колірної організації середовища, структури образу в цілому. Зважаючи на значущість цих формальних якостей творчості художник отримав широке професійне визнання ще у середині 1950-х років, коли відбулися його перша персональна виставка й участь у світовому бієнале образотворчого мистецтва у Венеції та Сан Пауло. З того часу фіксуються перші значимі синтетичні праці художника в галузі іконопису та внутрішнього декорування храмів. 1953 року спільно з колегою – мистцем і реставратором Адамом Стальоне-Добжанським – виконав поліхромію двох православних церков у Єленій Ґурі та Білостоці Дойлідах, наступного – вже самостійно – поліхромію та ікону «Таємна Вечеря» до православної церкви у м. Кентжин, пасійний цикл ікон для православного храму у Ґданську, і майже кожного наступного року – нові й нові праці на культових об’єктах.

Юрій Новосільський. Монографія дівчини. 1968
Юрій Новосільський. Монографія дівчини. 1968

Тоді ж увиразнилася поетична лінія творчості Юрія Новосільського як художника-станковіста. Митець насичує внутрішній простір своїх картин метафоричними сенсами, тонко реагуючи на соціальні і духові вияви життя, акцентуючи на культурно-антропологічних вимірах взаєминах Людини і Простору, Людини і Часу. Зацікавлення сакральним мистецтво знайшло у цих творах свій вияв через особливий пієтет до морально-етичних рис сучасності, критерії яких мали виразну християнську основу. Пластичне вирішення станкових малярських праць і графічних циклів стало результатом глибокої роботи автора над проблемою форми в її метафізичному розумінні.

Ще однією важливою, унікальною особливістю картин Ю. Новосільського став розвинутий ним на марґінесі студій над давнім українським іконописом принцип компонування за аналогами розповідних (празничних та інших) клейм, пластична лаконічність та умовність яких під пензлем мистця набувала особливої краси. Вироблена в такий спосіб стилістика розкрилася у множинності тем і жанрів – фігуративних сцен, урбаністичних пейзажів, натюрмортів тощо. Підмічені у звичайному домашньому побуті ситуації несподівано набували глибоких поетично-філософічних сенсів. Мінімалістичними засобами автор звеличував Людину в різних її діях, апелюючи, при цьому, до християнсько-етичних засад життя. З категорії профанного Юрій Новосільський переносив найменші «дрібниці-символи» повсякденності до категорії Сакруму. В окремих образних узагальненнях він навіть доходив до чистої абстракції, хоча поняття абстрактного в його смисловій концепції ставало властивістю метафізичного універсума.

Юрій Новосільський. Таємниця наречених. 1997
Юрій Новосільський. Таємниця наречених. 1997

Водночас, безнастанно в 1950-1980-х роках Юрій Новосільський творить великі поліхромії храмів у Польщі та поза її межами, малює ікони до іконостасів. У творенні цих монументальних ансамблів художник досягає такого рівня духовно-символьної та естетичної цілісності, що вони визначали якісно новий вектор розвитку сакрального мистецтва не лише в Польщі, але й у світі. Деякі його рішення спершу викликали дискусії або навіть спротив окремих осіб зі середовищ церковних адміністраторів – настільки віддаленими вони були від канонізованих прототипів. Натомість в кожному окремому випадку художник залишався максимально чесним перед собою та «живою традицією» сакральної галузі мистецтва, зокрема і в першу чергу завдячуючи прискіпливому ставленню до богословського трактуванню євангельських тем і доктрини Християнства в цілому. До найбільш значимих у комплексному вирішенні належать поліхромії у церкві в м.  Люрд (Франція), у храмах Ґурова-Ілавецького, Варшави, Кракова, Вроцлава, Нової Гути, Бєльска-Подляського, Білого Бору, сіл Тихи, Гайновці та ін. (Польща). На сьогодні вони продовжують захоплювати величавістю й, водночас, простотою в передаванні Ідеї Християнської віри.

Юрій Новосільський. Успіння Пресвятої Богородиці. Фрагмент поліхромії греко-католицької церкви у Люрді (Франція). 1984
Юрій Новосільський. Успіння Пресвятої Богородиці. Фрагмент поліхромії греко-католицької церкви у Люрді (Франція). 1984

В особі Юрія Новосільського поєдналися якості мистця та інтелектуала-гуманіста, філософа і богослова, педагога та гуру для кількох поколінь польських художників, літераторів, театралів, кінорежисерів. Культурно-ціннісні задачі, які вирішував у своїй різнобічній творчості, здружило його з Тадеушем Кантором, Тадеушем Ружевичем, Анджеєм Вайдою, Мєчиславом Порембським, іншими масштабними постатями другої половини XX – початку XXI ст. Популяризації творчості художника сприяли колекціонери і меценати, найперше Анджей Стармах, у краківській галереї якого твори Ю. Новосільського займають центральне місце. Заснована ним 1996 року Фундація Новосільських (Fundacja Nowosielskich) сприяла відзначенню художника вагомими нагородами і титулами, серед яких Великий Хрест ордену Відродження Польщі Президента Республіки Польща (1998), Нагорода ім. Вітольда Войткевича (1999), найвища відзнака міста Кракова – Срібна медаль «Cracaviae Merenti» (1999), доктор Honoris Causa Ягеллонського університету у Кракові (2000) та доктор Honoris Causa Львівської національної академії мистецтв (2008). І навіть після смерті видатного художника, педагога і мислителя 21 лютого 2011 року (похований на Раковицькому кладовищі у Кракові) його ім’я не перестає активно згадуватися в різних культурно-мистецьких середовищах Польщі та України як автора малярства, «…розіп’ятого на раменах любові ″небесної″ і любові ″земної″» (за висловом Т. Ружевича) [4]…

Роман ЯЦІВ


  1. Черні Кристина. Кажан у храмі. Біографія Юрія Новосільського / Переклад з польської Олеся Герасима. – Чернівці: Книги – XXI, 2015. – С. 13.
  2. Там само. – С. 49.
  3. Там само. – С. 57.
  4. Цитується за: Черні Кристина. Кажан у храмі. Біографія Юрія Новосільського… – С. 3.

Репродуковані у статті ілюстрації використані з відкритих джерел.

  1. Ілюстрація «Іконостас у греко-католицькому храмі в Білому Борі» подається за джерелом: https://www.polityka.pl/tygodnikpolityka/kultura/1513594,1,jerzy-nowosielski-modny-malarz-staromodny.read
  2. Ілюстрація «Успіння Пресвятої Богородиці. Фрагмент поліхромії греко-католицької церкви у Люрді (Франція)» подається за публікацією:
  3. Wojciech Stanisław Januszewski. The Colors of the Ineffable—Jerzy Nowosielski’s Monumental Works as a Contemporary Search for Sacred Space https://www.mdpi.com/2076-0752/10/4/68
  4. Фотопортрет Юрія Новосільського подається за інтернет-ресурсом: STARMACH GALLERY http://www.starmach.eu/app/pl/artist/31#biografia

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.