У середині ХІХ ст. мешканець Краківського передмістя, ботанік Йозеф Маєр облаштовується у надзвичайно мальовничій, оточеній лісами місцині східної околиці Львова (сучасні Винниківський лісопарк та Погулянка). Згодом від імені колоніста сторона отримує свою назву — Маєрівка, яка з часом трансформується у Майорівку.
![Район Маєрівка, фото початку ХХ століття](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/08/pechera17.jpg?resize=696%2C483)
На території Маєрівки працювала каменоломня. У ній 1850 р. було видовбано печеру, яку назвали Медова або Медунка. Обидва найменування походять від жовтуватого, наче мед, кольору вапняку, в товщі котрого утворено зали.
У брошурі „Przyroda Lwowa, jej osobliwości i zabytki”, виданій 1914 р. накладом Музею ім.Дідушицьких, Медову печеру вносять до списку найцінніших пам’яток природи в околицях Львова.
![Медова печера У Львові, фото початку ХХ століття](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/08/pechera16.jpg?resize=696%2C445)
В 1925 р. у своєму провіднику по Львову відомий львовознавець Микола Голубець пише: “За Погулянкою і броваром Кляйна лежить чарівна “Медова печера” зложена з двох обємистих комор получених поміж собою. Назва печер походить від медової краски її каміння. Відкрито її щойно перед кільканайцяти роками при нагоді ломання каміння”( стилістика цитати залишена без змін).
![Медова печера У Львові, фото 2015 року](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/08/pechera3.jpg?resize=696%2C464)
Трошки більше про утворення дізнаємося з книжки історика Івана Крип’якевича “Історичні проходи по Львову: “В цій стороні лежать популярні місця прогульок: Медова Печера і Чортівська Скала. До Mедової Печери веде Пасічна дорога, попри Маєрівку; серед узгір лежить котловина і в ній дві невеликі печери. В 1850-х рр. тут була каменоломня і тоді видовбано печери. Назва Медової Печери, або Медунки, походить від того, що у печерах є вапняк, який кольором своїм нагадує мед (кристалічний вапняк).
В цій котловині є сліди невеликого цвинтарика: на цьому місці в 1914—1915 рр. російські воєнні суди виконували засуди смерті й тут хоронено розстріляних” (стилістика цитати залишена без змін).
![Галявина перед Медовою печерою у Львові, фото 2015 року](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/08/pechera15.jpg?resize=696%2C464)
Як і усі печери Медунка має і свої легенди. Найбільш відома розповідає нам про те, що один мельник зі Львова, у якого був свій млин на Полтві, довідався про скарб короля Данила. Йому вдалося відшукати камінь із вказівним знаком у вигляді хрестика. Відступивши від каменя на три кроки у південному напрямку, він почав копати. Коли врешті він добувся до скрині зі скарбами, раптом з-під землі вискочив дідок з довгою бородою, і закричав: “Біжи додому! Твій млин горить!”. Мельник оглянувся і побачив з боку міста вогонь та дим. Кинувши лопату він щодуху побіг до свого млина. Коли він в нарешті прибіг до млина, то побачив, що ніякої пожежі нема, а його млин стоїть цілісінький. Мельник зрозумів, що його надурив дух, який охороняв скарби. А коли він повернувся на те місце, де був скарб, то з подивом побачив, що і сліду немає від ями, яку він викопав. Він був мудрою людиною, і щоб не заходити в конфлікт з підземними духами, вже більше не шукав того скарбу.
![Медова печера У Львові, фото 2015 року](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/08/pechera2.jpg?resize=696%2C464)
На сьогодні Медова печера – це геологічна пам’ятка природи місцевого значення в Україні. Загальна довжина її ходів — бл. 56 м, середня висота — 4,5 м, середня ширина — 8,5 м. Складається печера з двох великих залів, з’єднаних вузьким проходом-хідником. Зали можна візуально поділити на 3 кімнати, а також 4-у (важкодоступну). Склепіння першої зали підпирає кам’яна колона, друга зала завершується вузьким лазом, яким можна проповзти кілька метрів (далі ходу немає).
Зсередини Медунка покрита чорною сажею від вогнищ і смолоскипів та засмічена. Лише в 2-й залі можна побачити природній колір печери.
![Кажан в Медовій печері у Львові, фото 2015 року](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/08/mich.jpg?resize=696%2C432)
А ще, кажуть, що у ній водяться кажани, зокрема звичайні широковухи.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
Джерела:
І.Крип’якевич Історичні проходи по Львові. – Львів, Видання товариства “Просвіта”, 1932 р.
Микола Голубець. Львів: провідник. Жовква, 1925 р.
Оrlowicz М. Ilustrowany przewodnik po Lwowie. Lwów-Warszawa, 1925
http://map.lviv.ua/statti/legendarni_kutochky.html
https://uk.wikipedia.org/
ця інформація недостовірна