Львівські будинки нафтових компаній

5493
Будинок Шпрехера після завершення будівництва. Фото 1920-х рр.
Будинок Шпрехера на пл. Маріацькій після завершення будівництва. Фото 1920-х рр.

Нафтовий бум у Східній Галичині викликав в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. появу ряду спільних підприємств і товариств. У Львові їх контори розташовувались в різних орендованих приміщеннях, адреси яких часто мінялись. Але на початку 1920-х рр. нафтові спілки переїхали до двох нових постійних резиденцій – на пл. Маріацькій (Міцкевича) №8 і на вул. Стефана Баторія (тепер Князя Романа) №26.

Початок будівництва "хмарочоса" Шпрехера. Фото 1912 року
Початок будівництва “хмарочоса” Шпрехера. Фото 1912 року

Перший з цих будинків належав Йоні Шпрехеру (1861 – бл. 1942/1943), єврейському бізнесмену, одному з найбагатших мешканців Львова. Прибуткові будинки, власником яких він був, завжди виділялись серед львівських споруд своєю неординарністю. Це і великий дім з рясним сецесійним декором на нинішній вул. Городоцькій №45-47, збудований у 1907, і споруджений в 1927-1930 на залізобетонному каркасі будинок в стилі функціоналізму на розі вул. Чайковського і просп. Шевченка №7, і обладнаний в 1926 пасаж “Маріацька галерея” (на пл. Міцкевича №5). Улюбленим, так би мовити “придворним” архітектором Шпрехера був Фердинанд Касслєр 1883-1942/1943). Власне Касслєру було доручено в 1911 спроектувати і поставити на пл. Міцкевича №8 будинок, який вражав тоді своєю монументальністю і викликав чимало суперечок. Фактично це був перший львівський “хмарочос” – місто не знало до цього таких високих приватних будівель. Після розібрання навесні 1912 старого дому князя К.Понінського влітку 1912 почались будівельні роботи, які Касслєр вів у спілці з Юліаном Цибульським. В лютому 1913 міська рада затвердила плани фасаду. Але вже тоді, в 1913, з’явились перші критичні зауваження щодо споруди. Так, мистецтвознавець Мар’ян Ольшевський негативно оцінив використання ордерних елементів, а архітектор Роман Фелінський висловив побоювання, що запроектовані Касслєром дві високі башти будуть надмірно конкурувати з силуетом вежі латинського кафедрального собору. В квітні 1914, коли будівля вже сягнула п’ятого поверху, з гострими протестами проти неї виступили головний охоронець львівських пам’яток старовини Тадеуш Обмінський і священики латинського собору. В результаті спорудження було затримано рішенням міської ради. На чотири роки будівництво було заморожено, і лише в серпні 1918 Шпрехер поновив прохання про дозвіл. В голосуванні міської ради, що проходило досить бурхливо, перемогла позитивна пропозиція архітектора Вінценти Равського. Шпрехеру дозволили завершити будівництво при умові часткової зміни верхівки дому, висота фасаду була обмежена 24 метрами.

Припинене протестами й війною будівництво кам'яниці Шпрехера. Фото 1914-1915 рр.
Припинене протестами й війною будівництво кам’яниці Шпрехера. Фото 1914-1915 рр.

В 1921 будинок був нарешті закінчений. Він нараховує шість поверхів, завершується до того ж великим мансардним дахом з башточками. В стилістиці споруди переважають академічні варіації: півколони та пілястри різних габаритів, декоративні проміжні карнизи і сандрики. Водночас типовими для модерністських творів Касслера є параболічні обриси долішніх та верхніх вікон і асиметричний вигин верхнього карнизу. Відгомін сецесії відчутний в рельєфах на пілонах порталу – примхливих драконах і ящерах, виконаних вірогідно скульптором Зигмунтом Курчинським в 1913-1914.

На початку 1922 в домі Шпрехера розташувались різні установи. Переважну більшість приміщень зайняли контори французького нафтового концерну “Малопольща”, в складі якого були підприємства “Альфа”, “Вулкан”, “Домброва”, “Нафта”, “Карпатське нафтове товариство” та ін. На нижньому поверсі знаходились крамниці і аптека Стенцеля, цікавий інтер’єр якої зберігся до наших днів.

вул. Князя Романа, 26. Фото: Прадідівська слава
вул. Князя Романа, 26. Фото: Прадідівська слава

Ф. Касслєр в парі з Ю. Цибульським в 1913-1922 збудували також дім на вул.Кн.Романа №26, який в 1920-х рр. належав французькій акціонерній нафтовій компанії “Прем’єр”. Фасад цього будинку привертає увагу скульптурним оздобленням невідомого автора (1922) – крім стилізованих міфологічних постатей зустрічаємо тут і фантастичне арабескове переплетіння фігур різних тварин і птахів. В 1930-ті роки компанія “Прем’єр” переїхала звідти до будинку Шпрехера на пл. Міцкевича № 8. Традиція розміщення тут нафтових установ існує і нині.

Юрій БІРЮЛЬОВ

Джерело: “Галицька брама”, 1997, січень, № 1. – С.14.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.