Кароль Дудра був бургомістром міста Сколе протягом майже усього міжвоєнного періоду. Народився в селі Тур’ї Ремети на Закарпатті в угорській родині. До Сколе приїхав разом з батьками ще у дитинстві, за часів графа Євгена Кінського.
Після передчасної смерті батьків його взяла до себе австрійська родина Вагнерів, яка провадила магазин колоніальних товарів на сколівському Ринку. Вагнери вислали його на науку до львівської Торгової школи. А коли пан Вагнер досяг пенсійного віку, то передав свій бізнес молодому Каролю. До речі, в зрілому віці Дудра став опікуном стареньких Вагнерів.
Молодий підприємець швидко став багатим і відомим у Сколе. «Магазин Кароля Дудри» (як було написано на вивісці) був повний екзотичних товарів (мигдаль, фініки, перець). Господар продавав гуртом картоплю та борошно, дині та кавуни. Усе продавалось за привабливими цінами, оскільки підприємець дотримувався засади “високий товарообіг – високий дохід”. Крім того Дудра займався продажем велосипедів та прокатом лиж, та й сам любив їздити на велосипеді, а взимку кататися на лижах.
З 1918 року протягом 17 років Дудра обіймав посаду бургомістра Сколе, не отримуючи за це жодної зарплати! Він міг собі це дозволити, адже його магазини були прибутковими. Рішучий господарник з розмахом дбав про естетику міста, щоби привабити туристів.
Його стараннями було зроблено тверде покриття вулиць, зручні тротуари, міський парк, прогулянкові доріжки до лісу, трамплін, льодовий каток, кінотеатр. Дуже багато світлин Сколе і околиць дійшли до нас на поштових листівках, виданих Каролем Дудрою.
Складно уявити пляж на березі карпатської річки, але Дудра ризикнув! Міст через річку Опір, відпочинкова набережна та пляж на березі річки стали окрасою і гордістю міста Сколе.
Одною з головних його заслуг було будівництво електростанції в Сколе. Електричне світло у всіх пансіонатах та готелях стало додатковою атракцією міста, особливо взимку, адже інші відпочинкові місцевості в околиці, такі як Гребенів і Славське, не могли цим похвалитися. Дудра також побудував сучасну школу, яка і сьогодні є однією з найбільших будівель Сколе і якій у 2008 році було присвоєно статус академічної гімназії при Національному Університеті «Львівська Політехніка».
Перед початком війни «пілсудчики» (прибічники політики Пілсудського) усунули Дудру з посади, оскільки він був безпартійним. Через це багато проектів бургомістра-новатора залишились нереалізованими. На його місце був призначений колишній легіонер Генрік Шенк, який зрештою не залишив якогось значного сліду в історії Сколе. Дудру залишили працювати його номінальним заступником.
На самому початку війни Г. Шенк втік до Угорщини, але Дудра залишився з родиною в Сколе. Лише в 1944 році він вирішив залишити своє місто. Коли їх поїзд вирушав зі станції, почалось бомбардування. Багато будинків було знищено, серед них і будинок Кароля Дудри.
Сім’я Дудри пережила війну. Після місяців поневірянь вони осіли в Польщі. Кароль Дудра помер у 1950 році і був похований на цвинтарі міста Битом.
Дочка Кароля Зофія, яка народилася в Сколе в 1920 році, створила прекрасний пам’ятник своєму незвичайному батькові у вигляді автобіографічної книги під назвою “Моя музика”. Ця книжка є чудовим документом, в якому представлено життя довоєнного Сколе.
Автор: Zommersteinhof
Джерела:
- S.Nicieja „Kresowa Atlantyda. Historia i mitologia miast kresowych”, том 2
- Burmistrz, który pracował za darmo
- www.geni.com
