Іван Франко і фізична культура. Спогади Тараса Франка

1052
Іван Франко

Сьогодні хочемо познайомити читачів Фотографій Старого Львова із спогадами Тараса Франка про спортивні зацікавлення батька, що були опубліковані у ілюстрованому журналі “Ми і Світ”, що тоді виходив у Торонто (ч. 66, 1959 р.)

Текст публікації подаємо оригінальним.

Тарас Франко. Світлина з родинного архіву Білевичів–Галущаків (м. Львів).
Тарас Франко. Світлина з родинного архіву Білевичів–Галущаків (м. Львів).

Іван Франко і фізична культура

Найстарший з синів нагуєвицького селянина Якова Франка, Іван, був допитливим, але кволим хлопцем, і саме тому батько віддав його до школи.

У Дрогобицькій реальній гімназії, за свідченням мемуариста Кароля Бандрівського, обов’язковим предметом була гімнастика, яку викладав чех Сікора. Робив гімнастичні вправи і Франко, і хоча спочатку начебто й не засмакував у них,але зрештою полюбив гімнастику і вже не розлучався з нею усе своє життя. Щодня робив він ранкові вправи, а потім розтирався до пояса кімнатною водою. Гімнастика допомогла Франкові зміцнити своє здоров’я, їй він завдячує своєю витривалістю і здатністю до розумової і фізичної праці.

Іван Франко (дитяче фото)
Іван Франко (дитяче фото)

Був батько замолоду і неабияким бігуном. Він пригадував, як одного разу довелось йому пробігти без відпочинку з Дрогобича до Нагуєвичів – загалом близько дванадцяти кілометрів. Особливо ж любив Іван Франко піші мандрівки. Він був туристом у повному і найкращому розумінні цього слова. Ще в 1874 році, учнем сьомої кляси гімназії Іван Франко зробив пішки екскурсію по рідному Підгір’ю, відвідавши, між іншим, і село Лолин, де закохався в Ольгу Рошкевич.

А через десять років батько очолив цілу туристську молодіжну групу. Юнаки і дівчата подорожували залізницею і пішки, побували на Чорногорі, переправлялись Черемошем. Вони знайомились з людьми, влаштовували концерти, розмовляли з селянами. Цю подорож Іван Франко описав у цікавих і дотепних віршах. В автобіографічному спогаді про свою молодість “Борис Граб” Франко розповідає, що Борис, тобто він сам, довго ходив по поруччю над крутим обривом річки, зберігаючи рівновагу, як на гімнастичній колоді.

Найдавніша світлина гори Піп Іван. Джерело: Österreichische Nationalbibliothek
Найдавніша світлина гори Піп Іван. Джерело: Österreichische Nationalbibliothek

Пізніше, відпочиваючи в Гуцульщині, Іван Франко часто підіймався на гору Піп Іван, Писаний Камінь ла інші карпатські верхи. Під час цих сходжень він дуже легко вилазив на стрімкі скелі, зовсім не відчуваючи головокружіння. І коли в повісті “Петрії і Довбущуки” Франко описував, як опришок Невеличкий, шукаючи скарбів, видирається на скелю, то, звичайно, пригадував власні гірські пригоди. До речі, в передмові до другого видання “Петріїв і Довбущуків” письменник вказував, що той подвиг Невеличкого був немовби провісником однієї з галузей спорту, а саме альпінізму.

Для туристських подорожей Франко мріяв придбати ровер, але наміру свого не виконав. Та їздити на колесі, мабуть, умів, бо з латинської мови бездоганно переклав вірш, де оспівувалась щойно винайдена тоді “бірота” – тобто ровер.

Іван Франко. 1896 рік.
Іван Франко. 1896 рік.

З прогулянками було зв’язане також захоплення Франкове риболовлею, успадковане передусім від батька, Якова. Не раз бувало, що в тих місцях річки, де вже побували професіональні рибалки з сітями, Франко ловив ще багато риби. Це вдається, звичайно, не кожному. Рибна ловля описана в ряді творів Франка: “Лель і Полель”, в оповіданні “Щука”, повісті, створеній батьком у похилому віці, “Як Юра Шикманюк брів Черемош” та в інших.

Дбаючи про здоров’я, батько уникав запорошених і задимлених приміщень, сам не курив і іншим не радив, цурався алькоголю і бридився піяцтвом.

Іван Франко з дружиною Ольгою і дітьми на сходах свого будинку. Львів, 1904 р.
Іван Франко з дружиною Ольгою і дітьми на сходах свого будинку. Львів, 1904 р.

До туристських мандрівок і фізичних вправ усіх видів заохочував Франко і своїх дітей. Пам’ятаю, як радів батько, коли ми маленькими вправлялися на реку і хвалилися перед ним, які то “важкі” штуки вміємо робити. Всі четверо дітей Івана Франка – три сини і дочка – були гімнастами, а також займалися іншими видами спорту – грали в теніс і футбол, взиму ходили на лищетах, бігали на лижвах. Брат Петро був свого часу непоганим футболістом і написав колись книжку “Шведська руханка” і “Пластові гри та забави”. Автор цих рядків у 1914 році, ще за життя батька, видав книжку “Історія і теорія руханки”. Іван Франко підтримував наш інтерес до спорту, з охотою читав вміщувані нами в газетах звіти про гімнастичні виступи та інші спортові змагання.

Співзасновник Пласту Петро Франко в однострої полковника УГА, 1919 р. Центральний державний історичний архів, м.Львів
Співзасновник Пласту Петро Франко в однострої полковника УГА, 1919 р.
Центральний державний історичний архів, м.Львів

Фізична культура і спорт мали в особі Івана Франка свого незмінного прихильника. Він вбачав у них важливий засіб виховання нової, гармонійно розвиненої людини – вільної людини майбутнього, про яке палко мріяв, до якого торував шляхи своїм життям, творчістю і боротьбою.

Тарас ФРАНКО

1 коментар

  1. В якомусь з старих номерів “Кур’єра” редактором якого був Іван Франко, у відповідях на питання читачів я знайшов таке: ( цитую з пам’яті, але майже точно) – Найбільший подарунок який можемо зробити своїй родині то пильнувати свого здоров’я фізичного і душевного, щоб не завдати зайвих клопотів ні родині ні собі на старість.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.