Іван Боберський – один із засновників та активних діячів «Учительської громади»

0
170
Іван Боберський – один із засновників та активних діячів «Учительської громади»

Іван Боберський (1873–1947) – знаний український педагог, громадський, військово-політичний і державний діяч, засновник українського тіловиховання, спортсмен, журналіст, редактор, видавець, перекладач, меценат, фотограф, архівіст. Однією із малознаною сторінкою його біографії є діяльність в «Учительській громаді». Про це сьогодні йдеться у пропонованій публікації.

У 1909–1914 рр. Іван Боберський став співзасновником та активним членом «Учительської громади». До 1908 р. в Галичині існувало тільки два станові товариства – ремісниче товариство «Зоря» (засноване 1884 р.) та «Взаїмна Поміч Українського Вчительства». Останнє 1905 р. згуртувало українських учителів народних шкіл. Учителі середніх шкіл гуртувалися з 1868 р. в польському «Педаґоґічному товаристві», а з 1884 р. дехто з українських учителів належав до польського «Товариства вчителів шкіл вищих». Оскільки на початку ХХ ст. лави українського середньошкільного вчительства постійно поповнювалися, на загальних зборах Руського педагогічного товариства (створене 1881 р., 1912 р. перейменоване в Українське педагогічне товариство) 1902 р. була висловлена думка заснувати окреме товариство вчителів середніх шкіл. Однак втілити їх в життя вдалося не відразу. Лише 8 березня 1908 р. Українське педагогічне товариство провело спеціальне анкетування, результатом якого стало створення «Учительської громади».

Іван Боберський на ІІІ Міжнародному конгресі з проблем шкільної гігієни в Парижі. Серпень, 1910 р. Світлину опубліковано у книзі «Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції» (Львів, 2017 р.).
Іван Боберський на ІІІ Міжнародному конгресі з проблем шкільної гігієни в Парижі. Серпень, 1910 р. Світлину опубліковано у книзі «Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції» (Львів, 2017 р.).

Серед ініціаторів створення нового товариства були Юліан Стефанович та Осип Прислопський. Вони й організували відповідний комітет, до якого, окрім них, увійшли о. Степан Юрик, Кирило Студинський, Степан Томашівський і Василь Щурат. Члени комітету уклали статут майбутнього товариства. Його підписали 47 осіб. З огляду на те, що в літературі згадуються не всі підписанти, наведем повний їх перелік: професор гімназії Юліан Романчук, цісарсько-королівський урядовий радник Олександр Барвінський, професор Львівського університету Кирило Студинський, професор ІІ гімназії в Чернівцях Юліан Кобилянський, емеритований професор гімназії Іван Вахнянин, професор семінарії Михайло Коцюба, емеритований директор гімназії Олександр Борковський, емеритований професор гімназії Теофіл Грушкевич, катехит V гімназії у Львові священик Стефан Юрик, професор ІІ гімназії Василь Щурат, професор Академічної гімназії Стефан Томашівський, учитель філії Академічної гімназії Юліан Стефанович, професор Академічної гімназії Василь Білецький, професор V гімназії Володимир Левицький, професор Академічної гімназії Іван Копач, професор Академічної гімназії Ілля Кокорудз, учитель філії Академічної гімназії Степан Федів, учитель філії Академічної гімназії Йосиф Роздольський, професор Львівського університету Михайло Грушевський, професор ІІ гімназії у Чернівцях Антін Клим, професор ІІ гімназії Петро Кумановський, професор ІІ гімназії Володимир Кмицикевич, директор гімназії Григорій Цеглинський, професор гімназії й управитель філії Академічної гімназії Ісидор Громницький, професор Академічної гімназії Михайло Рибачек, професор філії Академічної гімназії Філарет Колесса, емеритований професор о. Олександр Стефанович, учитель гімназії Іван Франчук, учитель філії Академічної гімназії Василь Гарасимчук, учитель філії Академічної гімназії Микола Мельник, о. Іван Рудович, о. Леонід Лужницький, Петро Огоновський, професор Академічної гімназії Юліан Левицький, заступник учителя Гнат Павлюх, професор Академічної гімназії Ілярій Огоновський, Роман Цеглинський, катехит о. Теодозій Лежогубський, аплікант V гімназії Северин Лещій, учитель ІІІ гімназії Іван Брик, професор ІІ гімназії Ісопенко Микола, директор народної школи Омелян Іваницький, професор рільничої школи Йосиф Лучко, учитель школи вправ Казимир Петращук, Андрій Міський, професор ІІ гімназії Євген Семака. Серед підписантів був також професор Академічної гімназії Іван Боберський. Статут, як засвідчує наведений перелік, підписали представники української еліти Львова та Чернівців: відомі громадські, політичні та культурно-просвітні діячі, науковці, священники, та, звичайно, українські педагоги середньої і вищої школи, які становили більшість.

Михайло Грушевський. Львів, 8 січня (за ст. ст.) 1904 р. Світлина опублікована у книзі: Facie ad faciem: Ілюстрований життєпис Михайла Грушевського / Авт.-упор. Світлана Панькова, Ганна Кондаурова. – Київ: Либідь, 144 с.
Михайло Грушевський. Львів, 8 січня (за ст. ст.) 1904 р. Світлина опублікована у книзі: Facie ad faciem: Ілюстрований життєпис Михайла Грушевського / Авт.-упор. Світлана Панькова, Ганна Кондаурова. – Київ: Либідь, 144 с.

1 листопада 1908 р. відбулися установчі збори нового товариства за участі 89 осіб, переважно вчителів середніх шкіл, багато з них приїхали з різних куточків Галичини. Головував Юліан Романчук, його заступниками були – о. Олександр Стефанович і Ромуальд Перфецький, секретарями – Теодор Гоза та Северин Лещій. Програма перших загальних зборів мала сім пунктів: 1) відкриття зборів, оголошення дійсних членів і вибір президії; 2) звіт про діяльність «статутово-орґанізацийного» комітету; 3) реферат Осипа Прислопського «Про програму дїяльности товариства»; 4) дискусія та внесення пропозиції членів; 5) обрання керівництва організації; 6) реферати професора Степана Томашівського «Розвій нашого шкільництва», професора, доктора Василя Щурата «Культурні елєменти в українськїй лїтературі» і професора Степана Рудницького «Про науку ґеоґрафії»; 7) закриття зборів. Присутні схвалили укладений «Комітетом п’ятьох» статут, у якому була визначена мета товариства: «Дбати перш усього про розвиток і добро вищих шкіл (під цією назвою розуміли середні й високі школи. – О[мелян] Т[ерлецький]) далі виховувати молодь, дбати про добро вчителів і їх родин». До «Учительської громади» зголосилося 296 осіб.

Перший голова товариства Михайло Грушевський зазначав, що метою «Учительської Громади» було «згуртувати і зорґанїзувати учительські українські сили шкіл вищих, та силами їх і всїх інтересованих розвоєм української школи виясняти сучасне становище середнїх і вищих шкіл української території, їх хиби і недостачі з погляду загально-дидактичного і педаґоґічного, і спеціального українського національного становища, та працювати для націоналїзації школи середньої й вищої так само як і низшої».

Іван Боберський з членами Українського спортового кружка прямують з Академічної гімназії на ковзанку для проведення руханкового заняття. Львів, 18 лютого 1912 р. Світлину опубліковано у книзі «Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції» (Львів, 2017 р.).
Іван Боберський з членами Українського спортового кружка прямують з Академічної гімназії на ковзанку для проведення руханкового заняття. Львів, 18 лютого 1912 р. Світлину опубліковано у книзі «Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції» (Львів, 2017 р.).

До організації увійшли не лише вчителі, а ті, хто переймався шкільними справами. Дуже швидко в багатьох містах Галичини почали створюватися філії, що проявили «живу діяльність».

Іван Боберський як член «Учительської громади» сумлінно виконував усі покладені на нього завдання упродовж 1908–1914 рр. Водночас він активно працював в інших громадських організаціях, зокрема в гімнастичному товаристві «Сокіл-Батько», УСК, «Руслані».

2–7 серпня 1910 р. Іван Боберський і лікар Василь Шміґельський (працював лікарем у Туруврі, тепер муніципалітет у Франції, віддалений від Парижа на 130 км) репрезентували «Учительську громаду» на ІІІ конгресі з питань шкільної гігієни у Парижі (І конгрес відбувся в Нюрнберґу 1904 р., ІІ – у Лондоні 1907 р.). Своїми враженнями та роздумами вони поділилися з читачами львівської періодики. Василь Шміґельський опублікував статтю під назвою «В справі лїкарського нагляду над шкільною молодїжю», а Іван Боберський – «ІІІ. Міжнародний конґрес для шкільної гіґієни в Парижи» та «Руханкові вправи на конґресі для шкільної гіґієни в Парижи 1910».

Титульна сторінка праці Івана Боберського «Нові шляхи до тїлесного вихованя» (Львів, 1911 р.).
Титульна сторінка праці Івана Боберського «Нові шляхи до тїлесного вихованя» (Львів, 1911 р.).

У 1909 р. «Учительська громада» стала членом «Державного союзу вчителів середніх шкіл». До Першої світової війни вона двічі делегувала своїх представників на з’їзди союзу, зокрема 1912 р. до Відня та 1914 р. до Кракова. Іван Боберський і Василь Білецький їздили на з’їзд «Державного союзу вчителів середніх шкіл», який відбувся 1–2 квітня 1912 р. у Відні.

На сторінках науково-педагогічного журналу «Наша Школа», який видавали спочатку «Учительська громада», а з 1911 р. спільно «Учительська громада» у Львові та «Товариство імені Сковороди» у Чернівцях, Іван Боберський публікував деякі свої праці та замітки з проблем тіловиховання. Так, 1911 р. вийшла його стаття «Нові шляхи до тїлесного вихованя», в якій згадується про нараду з питань тілесного виховання, організовану 10–12 січня 1910 р. в Міністерстві віровизнань і освіти у Відні. Після цієї події Іван Боберський на сторінках віденського журналу «Körperliche Erziehung» (1910 р., № 10) вперше опублікував статтю «Нові шляхи до тїлесного вихованя». Окремим відбитком накладом українського гімнастичного товариства «Сокіл-Батько» праця побачила світ 1911 р.

Іван Боберський. Світлина, опублікована на сторінках ювілейного наукового збірника з нагоди 25-ліття «Учительської громади» (Львів, 1935 р.).
Іван Боберський. Світлина, опублікована на сторінках ювілейного наукового збірника з нагоди 25-ліття «Учительської громади» (Львів, 1935 р.).

Про перші роки діяльності «Учительської громади» Іван Боберський залишив яскравий спогад, написаний 1933 р. з нагоди 25-ліття діяльності товариства й надісланий з Любляни до централі організації у Львові: «Питаєте мене про мої спомини, звязані з початком і розвоєм «Учительської громади». Пригадую собі уривки з діяльности: бліді, перемучені лиця, повноволосі, буйні чуприни, сиві голови, лисі черепи похилені над столом, які від часу до часу підносилися наглим рухом вгору. Спокійні промови, що звучали сонно, однак змістом доказували впертість і завзяття до спільного думання, оклики нетерпеливости в почутті малих сил, щоби виконати все те, чого думка бажає. «Учительська Громада» виглядала для мене все як збір людей, що мріють про великанів, якими мають стати українці. Ці люди сподівалися, що їх мрії здійсняться, коли лише кожний з членів товариства причиниться хочби малою частиною праці. Пригадую собі промовців, що в гарячім бажанні, щоби товариство могло доконати великої роботи, «метали гадки» неначе вогненні стріли, що пронизували темряву часу. Ми дивилися за летючими стрілами, що перелітали й лишали тільки огненний слід в памяті. Пропали в метушні темних днів журби. З минулого товариства лишився у мене спомин постійного бажання, щоби українські вчителі, не зважаючи на недостачу часу й вичерпання шкільною роботою, посвячували постійно часть свойого труду «громаді», що повинна мати свою власну друкарню на паях, свій гарний часопис, свої видавництва наукових і популярних книжок. Колись і ця мрія здійсниться. Товариство «Учительська Громада» могла би мати свій власний клюб для товариського життя, свій власний «учительський захист» для відпочинку підчас ферій у Карпатах. Могла би мати свій власний фонд на відбування подорожей по світі для студій. Кожний учитель–українець повинен бути членом «Учительської Громади», платити точно вкладки й брати участь у спільній праці. «Учительська Громада» має стати прикладом у роботі і в осягах для всіх інших товариств. Пригадую собі, що ставав я нетерпеливий, коли спостерігав, що багато вчителів, не вважаючи на своє знання й очитання, не мало зрозуміння для лучности, солідарности, підприємчивости й сміливости» [22].

Отже, на початку ХХ ст. Іван Боберський поруч з іншими знаними діячами того часу, зокрема з Михайлом Грушевським, виступив одним із засновників товариства «Учительська громада». Як авторитетний педагог він представляв українських учителів у квітні 1912 р. на з’їзді «Державного союзу вчителів середніх шкіл» у Відні, «Учительську громаду» на міжнародних форумах, зокрема, у серпні 1910 р. на ІІІ конгресі з питань шкільної гігієни у Парижі. Деякі свої праці та замітки з проблем тіловиховання Іван Боберський публікував на сторінках друкованого органу «Учительської громади» – науково-педагогічного журналу «Наша Школа».

Андрій СОВА
історик

Джерела та література:

  1. Сова А. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / Андрій Сова, Ярослав Тимчак; за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
  2. Сова А. Діяльність Івана Боберського в «Учительській Громаді» // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І. С. Зуляка. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2018. – Вип. 2. – Ч. 2. – С. 103–107.
  3. Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2019. – 512 с.
  4. Сова А. Українці у Франції, або як Іван Боберський у 1910 році відвідав Париж // https://photo-lviv.in.ua/ukraintsi-u-frantsii-abo-iak-ivan-boberskyy-u-1910-rotsi-vidvidav-paryzh/ (дата звернення: 11.09.2020).

Leave a Reply

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.