Перша промова і перша проповідь українською мовою у австрійській Галичині, яка кишіла польськими активістами, видання альманаху, який пізніше став національним символом, але в час своєї появи змусив косо дивитися на його укладачів тогочасну церковну верхівку, у плани якої не входило псувати відносини з австрійською адміністрацією, переклад українською окремих фрагментів “Слова о полку Ігоревім” та Біблії, авторство багатьох поетичних та письменницьких творів й унікального українського слова “читанка”…
Важко повірити, що за цим всім стоїть одна людина. Тим більше, якщо прожила вона трохи більше трьох десятиліть. Вона мала б бути більш міцною, ніж каменярі Івана Франка. Й ця людина такою була – навіть попри всі проблеми і невдачі. Водночас, ця людина була і людиною – з власними слабкостями та живими життєвими історіями.
Покаяльний вірш
У 1833 році, маючи трохи більше двадцяти років, Маркіян Шашкевич написав вірш “Син любимому отцю”. Дослідники творчості галицького просвітника вважають, що цей твір не був абстракцією і поетизуванням заради поетизування, а мав прив’язку до реальних подій, був рефлексією на них. Молодик відчував вину перед батьком і дуже шкодував, що образив того. Мотиви каяття та скорботи й дійсно є домінуючими в творі: “Отче, ох отче! Сли ся мені придало // Дні житя твоєго полином згірчити, // Сли коли око твоє жалем запало” і “Прости ми, отче, прости! Бач, я ся каю, // Жалем серце бідне моє прозябає, // Твої ноженьки сльозами зливаю, // Ах! прости синові, най не загибає”.
Після прочитання цього емоційного і інтимного вірша, образ національного будителя, який протистоїть режимам і духу епохи, кидає виклик ворогам та історичній несправедливості, відходить на другий план. Очевидно, появі цього твору мала передувати драматична подія у відносинах між батьком і сином.
Передісторія появи вірша
Поява альманаху “Русалка Дністрова” чи виголошення першої проповіді українською мовою – це чи не найбільш яскравий спалах у біографії Маркіяна Шашкевича. До і після цього в його житті було багато рутини і виконання повсякденних обов’язків. Маркіян Шашкевич навчався у духовній семінарії, а після висвячення був парохіяльним священиком. У семінарії він навчався досить довго: впродовж 1829 – 1838 років. Чому шлях, який більшість семінаристів тоді проходили швидше, у випадку Шашкевича вийшов таким тривалим, пояснює дослідник його життя і творчості Михайло Шалата: “…вступив до Львівської духовної семінарії, вихованці якої водночас були слухачами курсу філософії в університеті. Проте у 1830 році М. Шашкевич був виключений із семінарії за “вільнодумство”…після тривалих клопотань його було поновлено в семінарії”.
Очевидно, саме “вільнодумство” Маркіяна Шашкевича, або “порушення режиму”, що також зустрічається серед причин виключення галицького будителя з семінарії, стало причиною того, що батько відвернувся від сина. Дуже знаково, що керівництво семінарії безпрецедентно довго відмовлялося поновлювати Шашкевича в статусі студента – це тягнулося роками і лише в 1833 році він повернувся до закладу. Впродовж цього часу Маркіян Шашкевич знайшов прихисток у Захара Авдиковськкого, брата своєї мами, який був управителем будинку убогих костелу святого Лазаря. Шашкевич тоді займався самоосвітою і допомагав дядьку у канцелярських справах, веденні документації.
Передісторія передісторії
Ті з нас, хто добре студіював шкільний підручник з історії, читаючи попередній підрозділ, очевидно, уже встигли відповісти собі на одне з найважливіших питань у ньому: Шашкевича виключили з семінарії за чіткі погляди, свідому позицію й жертовну боротьбу за українську ідею. Проте інформація з цього приводу зустрічається різна.
Упродовж 1923 – 1932 років Наукове товариства Шевченка у Львові очолював видатний історик, професор Львівського і Яґеллонського університетів Кирило Студинський. Останній був також і дослідником життя та творчості Маркіяна Шашкевича, а ще – віддавав тому шану за пророблену працю. Кирило Студинський писав, що Маркіян Шашкевич був “першим русиному Галичині, який пройнявся ідеєю національності”. Водночас, у своїй книзі “Львівська духовна семінарія в часах Маркіяна Шашкевича (1829 – 1843)”, оповідаючи про епізод із виключенням Шашкевича, Студинський каже таке: “Невесело почався рік 1830. Дня 15 лютого вийшли питомці Мих. Базилевич і Маркіян Шашкевич з пополудневих викладів і враз з третім товаришем, Ник. Антоновичем удалися до реставрації Людвіка, де забавили […] і випили чотири фляшки вина. В повороті вступили вони ще до каварні, де Маркіян дістав рвотів. Засоромлений утік він до семінарії, де з причини недуги не взяв участи в обов’язкових функціях протягом 15 і 16 лютого. Дізнався про те ректорат, перевів слідство і зажадав видалення обох питомців з семінарії, на що консисторія згодилася”.
Питання із причиною виключення Маркіяна Шашкевича з семінарії залишається відкритим. Тим не менше, ця історія є промовистою і має важливу дидактичну складову: всі ми люди і кожен може помилитися. Важливо пам’ятати, що історичні персонажі, яких ми вважаємо героями – це люди, яким поставили монументи, а не бронзові фігури, які спустилися до нас із постаментів і втілюють довірену їм долею місію. Зрештою, це ще питання – програє образ Маркіяна Шашкевича чи виграє, якщо причина його тривалої розлуки з семінарією була такою, на яку вказує Кирило Студинський.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Лучук І. Нова українська література Львова до Першої світової // Zbruč, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zbruc.eu/node/35558
- Пласконь Є. 13 фактів про “Будителя” галицької національної свідомості – отця Маркіяна Шашкевича // 032.ua [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.032.ua/news/2479502/13-faktiv-pro-buditela-galickoi-nacionalnoi-svidomosti-otca-markiana-saskevica
- Стеблій Ф. Шашкевич Маркіян // Енциклопедія історії України, 2013 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/
- Шашкевич М. Син любимому отцю // Бібліотека Української Літератури [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=3467
