Зовсім недалеко від Львова, на північ від Наварії, на берегах річки Щирки розташоване село Годовиця. Відоме воно, найперше, розкішним костелом, який стоїть над ставом.
Парафіяльний римо-католицький Костел Усіх Святих – пам’ятка архітектури ХVІІІ ст. побудований відомим архітектором Бернардом Меретином у стилі бароко, який вважається шедевром мистецтва. Будівля уже здаля привертає увагу вишуканими пропорціями та чудовими деталями. І хоча храм включений до реєстру пам’яток архітектури національного значення, наразі він перебуває у критичному стані.
Перші відомості про Годовицю походять з 1371 року, коли руський староста Ян надав це село деканальному костелові Св. Яна Хрестителя у Львові. З 1564 року село перейшло до Латинської катедри у Львові. У 1421 році король Владислав Ягелло перевів село з руського права на німецьке, тож поступово перевагу у Годовиці здобули римські католики, які від ХV ст. мали тут свою парафію.
У 1921 році в Годовиці було 177 будинків, де жило 1019 мешканців. З них 789 вважали себе римськими католиками, 196 — греко-католикими, 25 належали до мойсеєвого віровизнання. Щодо своєї національності, то 870 назвали польську, 123 — русинську, 25 — гебрейську, 1 — німецьку.
Про первісний вигляд латинської церкви в Годовиці, або тих сакральних споруд, які там, можливо, стояли до середини XVIII ст., майже не збереглося відомостей. У кожному разі, вже в першій половині XVI ст. латинська церква в Годовиці либонь стояла на тому ж місці, що й сучасна, що, наскільки можна судити, випливає з опису розташування ставка, про використання якого сперечалися годовицький парох Якуб і львівський декан Ян Крупський.
В 1618-1621 рр. церква в Годовиці разом із сусідньою латинською церквою в Наварії була зруйнована внаслідок нападу татарів, проте відновлена в 1631 році.
У 1685 р. її освятив Єжи Ґедзінський, вікарний єпископ Львова. Згідно з протоколом візитації близько 1716-1725 рр., то була «ex lapidibus simplici(s) structura» (структура з простого каменю). Головний вівтар «arte sculptoria factum» (виготовлений як мистецька скульптура) був присвячений Усім Святим. Бічні вівтарі, присвячені Богоматері та св. Анні, мали «imagines decenter pictae» (належним чином намальовані образи), а четвертий вівтар св. Миколая був окреслений як «arte arcaria, honestum» (твір коштовний, красивий). Решта спорядження була убога, при церкві не діяло жодне братство, не було також шпиталю. Функції пароха виконував о. Фабіан Махович. Єдиним помітним матеріальним слідом описаної будівлі є кам’яний картуш, уміщений нагорі в бабинці.
У 1751-1758 роках за проектом Бернарда Меретина, архітектора соботу Св.Юра у Львові, в Годовиці з ініціативи львівського каноніка та архидиякона Щепана Міхульського збудували новий мурований парафіяльний Костел Усіх Святих.
Інтер’єр церкви увесь вкритий ілюзіоністськими розписами (більшість уже втрачено), авторство яких приписують художнику Олександру Ролінському. Вони включають у себе архітектурні вівтарні структури на стінах, що замикають презбітерій і рамена трансепту. Понад головним вівтарем зображення Бога Отця в хмарах і двох ангелів. Обабіч вікон погруддя святих в овальних медальйонах (можна виокремити св. Климента, Яна Непомуцена, Йосифа, Францішека (?), Юду Тадея, Марселіна, Феодула, Станіслава Костку, Єв(логія?)). На вівтарях у трансепті, в профільованих порожнинах уміщено стінописи, які заміняють вівтарні образи: Непорочне Зачаття і Благовіщеня (ліворуч) та Всі святі й Св. Миколай (праворуч).
Основне ж скульптурне оздоблення належало геніальному Йоганну Георгу Пінзелю і вважається найбільшим досягненням львівської школи барокової скульптури.
Оригінальний головний вівтар у стилі рококо був увінчаний скульптурою Розп’ятого Ісуса й оточений з боків фігурами двох янголів, Божої Матері та Яна Євангеліста. Перед вівтарем з боків було встановлено на окремих консолях скульптурні групи на біблійні сюжети – “Жертвоприношення Авраама” та “Самсон з левом”, які тепер знаходяться у львівському Музеї бароковї скульптури І.Г.Пінзеля.
Йоана Георґа Пінзеля слід розглядати як основного, проте не єдиного автора годовицьких скульптур. В їх створенні певну роль відіграв також Меретин. У цих роботах брав участь і Мачей Полейовський, як це випливає з листа художника за 1786 р. З його рукою можуть бути пов’язані алегоричні постаті та ангелочки з амвону. Великі ангели з головного вівтаря вийшли, радше за все, з-під долота анонімного співробітника Пінзеля, котрий також є автором скульптур у головному вівтарі парафіяльної церкви в Бучачі.
Був у Годовиці і чудотворний образ. Це була звичайна гравюра, розмальована аквареллю, із зображенням Божої Матері з Дитятком, з придорожньої каплиці, що колись стояла між селами Вевержі та Рижовішт у Моравії. Ікона потрапила у 1798 році до сусіднього села Басівка, а у 1839 році — до родини Рончковських у Годовиці.
У 1852 році виявилося, що потемніла від часу ікона сама відновилася й засвітилася ясними кольорами. Після того, як спеціальна комісія, прислана зі Львова архієпископом Лукашем Баранєцьким, визнала, що це не є фальсифікацією, чудотворний образ встановили в костелі у вівтарі Непорочного Зачаття Божої Матері.
Відтоді Годовиця стала стала місцем паломництва, цікавим свідченням чого є намальований у 1853 році рисунок Артура Ґротґера (зберігається в Національному музеї в Варшаві). В 1856 р. образ внесли в церкву, де його умістили в вівтарі Непорочного Зачаття Матері Божої, в лівому рамені трансепту. Наступного року в трансепті були виготовлені дерев’яні вівтарні структури, а мабуть, і неорококові шати образу.
У 1934 році Львівський архієпископ Болеслав Твардовський урочисто коронував ікону єпископськими коронами. Після війни чудотворний образ вивезли до Польщі і зараз він перебуває у костелі Св. Августина у Вроцлаві.
Храм декілька разів реставрували. Близько 1927 року був відновлений головний вівтар, а в 1929-1931 роках – стінописи, почасти завдяки субсидії воєводського управління у Львові. Було також проведене електричне освітлення. В 1932 р. церква, «як характерний тип архітектури XVIII ст., разом із рококовими стінописами в інтер’єрі, розташованою поруч дзвіницею і дровітнею», офіційно набула статусу пам’ятки.
У квітні 1946 р. останній адміністратор годовицької парафії о. Ярослав Хомицький репатріювався разом із більшістю віруючих. Частину спорядження церкви тоді було вивезено до Сілезії ( деякі скульптури, парафіяльні книги та дрібніші культові предмети). Окремі предмети знаходяться у вроцлавських латинських церквах св. Августина, Божого Тіла та св. Ядвіґи (Вроцлав-Швіняри)
Храм остаточно закрили у 1961 році. У 1965 році більшість скульптур вивезли до Львівської картинної галереї в Олеську. У 1974 році внаслідок пожежі згорів дах костелу.
Навпроти фасаду церкви стоїть мурована, в формі ажурних воріт із двома просвітами дзвіниця. Колись тут був дзвін виконаний 1861 року Зиґмунтом Мозером у Львові.
Храм позбавлений даху та більшої частини склепінь. Мури послаблені й потріскані, бракує значної частини штукатурки. Поліхромія нижніх частин стін збереглася відносно добре. Збереглися невеликі фрагменти вівтарних структур у трансепті та фрагменти хрестильної купелі, відсутні амвон, орган, сповідальні, лави, Стації Хрестової Дороги тощо.
Образ Богоматері Розради зберігається в латинській церкві св. Августина у Вроцлаві. Пам’ятки фігуративної скульптури майже повністю зберігаються в Олеській філії Львівської галереї мистецтв (скульптури з головного вівтаря та амвони) і в храмі Божого Тіла у Вроцлаві (переносне розп’яття та фігури ангелів, які колись стояли обабіч скинії). У тому ж храмі зберігаються більшість металевих предметів. У храмі св. Ядвіґи у Вроцлаві-Швінарах зберігаються три скульптури ХХ ст. (Серце Господа Ісуса, Немовля Ісус і Св. Йосип) і кілька дрібних металевих предметів ХХ ст. (в т.ч. свічники). Збережені парафіяльні книги знаходяться в AALw (Архів Львівської архідіецезії в Любачеві), а також у Управлінні цивільного стану Варшава-Середмістя.
Наразі костел у дуже поганому стані. Але є надія на краще. Коли ми приїхали в Годовицю то побачили, що територія навколо костелу прибрана та впорядкована. Місцеві мешканці розповіли, що храм хочуть реставрувати, а наразі громада села зібралася та привела тут все до порядку.
Голова сільської ради, кандидат сільськогосподарських наук Хмиз Василь Тадейович, показав нам старі плани реставрації костелу та розповів, що розраховує на співпрацю з поляками щодо проведення реставраційних робіт. Тож будемо сподіватися, що перлина Галицької архітектури не зникне, а в скорому часі таки отримає друге життя. Тож Фотографії Старого Львова, разом з читачами, спостерігатимуть за розвитком подій у Годовиці.
Софія ЛЕГІН
Джерела:
І.Мельник. Львівський Новий Світ та південні околиці Королівського столичного міста Галичини від Святого Юра до Наварії. Львів: Центр Європи, 2014
Ostrowski J.K. Kościół Parafialny p.w. Wszystkich Świętych w Hodowicy / Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa Ruskiego, tom 1, opracowali Kazimierz Kuczman, Dariusz Nowacki, Jan K. Ostrowski, Paweł Pencakowski, Kraków 1993. Переклад: Андрій Павлишин
polona.pl
