Цими днями в кав’ярні “Мазурек” (вул. Валер’яна Поліщука, 83) експонується виставка акварельного живопису молодої художниці Оксани Лозинської «Дихати почуттями…».
Акварельні роботи на виставці буквально дихають емоціями. Вони водночас і майже книжково-ілюстративні, і нереально реалістичні. В кожній з цих робіт глядач може легко побачити себе.
— Оксано, як народилася така емоційна виставка?
— Виставка дуже дивно народжувалася. Почалася війна і в основному всі малюнки, які почали малюватися з 24 лютого були про війну. По суті «щоденник війни», який я до цього часу веду. Але в один прекрасний момент цього стало мало. Ці емоції дуже потужні, але хотілося показати й іншу сторону, якою живе кожна людина паралельно з всім, що з нами відбувається.
— То власне емоції дали поштовх до реалізації цих чудових робіт?
— Коли мені запропонували екстремально швидко підготувати виставку, я дуже довго не могла зрозуміти що це має бути. Чи роботи про війну, які я постійно малюю, чи це може бути щось, що малювалося до війни. Був такий момент пошуку, що я мала б показати зараз. І в один прекрасний момент я зрозуміла що немає нічого більш притаманного кожному з нас як почуття і є щомиті, які ми переживаємо. Будь-які, від хороших до поганих, якими ми дихаємо щомиті.
— В більшості робіт поєднуються червоний та чорний кольори. Який символізм для вас несе таке поєднання кольорів?
— Це акварельні роботи, в яких присутнє поєднання червоного і чорного. Мені хотілося поєднати часи – минуле і майбутнє. Я хотіла розділити часовий простір на певні умовності і показати їх в кольорі. Графітний акварельний відтінок – минуле, а для часткового майбутнього – червоний кораловий. А на перетині з ними є момент, який відбувається з нами.
— Дуже незвично підписані ваші роботи. Як народилася ідея таких підписів?
— Назви робіт дають можливість кожному, хто дивиться, направитися в ту історію, яку я розповідаю. Бо кожен, хто дивиться, бачить свою історію, свою емоцію, свій настрій. А це такий маленький напрям від мене, щоб побачити мою історію.
— Переглянувши експозицію виставки, відчуваєш що тобі мало. Буде продовження цієї серії?
— На виставці представлено 12 робіт, але це лише частина серії із 30 робіт. Намальовані вони були з початку весни цього року.
Хочеться вірити, що ця серія продовжиться у наступному виставковому проєкті, серії поштівок чи в книжкових ілюстраціях. А поки перші дванадцять робіт можна побачити в кав’ярні “Мазурек” (вул. Валер’яна Поліщука, 83) до кінця цього року.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
