Дні їдишу та міжкультурного діалогу у Львові пройшли на міжнародному рівні!

0
99
Дні їдишу та міжкультурного діалогу у Львові пройшли на міжнародному рівні!

Організовані ЛТЄК ім. Шолом Алейхема за підтримки Українського Культурного Фонду та сприяння ЛМР «Дні їдишу та міжкультурного діалогу» впродовж восьми днів об’єднали біля 50 доповідачів і дискутантів з України, Польщі, Ізраїлю, Нідерландів, Канади та США. Глядацька аудиторія в Інтернеті досягла 7000!

Події, які вдалося зорганізувати – різноманітні і охоплюють значний тематичний спект. Та всі вони пронизані словом-гаслом  «ДІАЛОГ» (Дружба, Ініціатива, Аргумен, Люди, Об’єднання, Глузд), адже практично всі проблеми можна вирішити, знайти вихід з найбільш складних ситуацій можна саме завдяки діалогу, тож дуже важливо аби він був.

Нижче пропонуємо Вам коротке висвітлення основних подій «Днів діалогу».

Вулична виставка «Тіні Кракідалів»

Як привернути увагу до події в часи карантину? Відповідь на це питання знайшов голова ЛТЄК ім. Шолом Алейхема Олександр Назар разом з художницею Вікторією Ковальчук підготував проект «Тіні Кракідалів». Коли львівські вулиці обезлюднили через брак туристів та студентів на них раптом з’явилися вони… «тіні» колишніх мешканців Львова.  Проект охопив собою дільницю «Кракідалів» – колишнього Краківського передмістя. З фотографій 100-літньої давнини, зроблених власне в районі Кракідалів,  було взято біля десятка постатей, змасштабовано в натуральний зріст і розміщено в межах дільниці з відповідними qr-кодами для пояснення.

Театральна вистава «Шмонсес-діалоги»

Власне на Кракідалах до Голокосту панувала своя, вже забута гвара – шмонсес, котра була мішанкою польської та їдишу, багато приправленою жартами, мовними парадоксами, часом… прокльонами. А ще слово шмонсес означає жарт, коротку дотепну сценку з життя.   Багатонаціональний театр «На Вугільній» під керівництвом режисера Валерія Собецького підготував театральну виставу «Шмонсес-діалоги», яку поставив мовою оригіналу.

Pierwszy. (do ŁABĘDŹgo)- Co u pana słychać panie Łabędź? ŁABĘDŹ – Same kłopoty. Szukamy kasjera. Pierwszy – Przecież niedawno zatrudniliście nowego! ŁABĘDŹ – No i właśnie jego szukamy! Перший: «Що добарого у Вас, пане Лабендзю»,

Лабендзь:  «Самі клопоти, шукаю касира».

Перший: «Але ж недавно наяняли нового…»

Лабендзь:  «Так валсне його і шукаю!»

 

 Екскурсії

Краєзнавець, кураторка музею при Благодійному фонді «Хесед Ар’є»  Ольга Лідовська підготувала екскурсію Кракідалами, зачепивши усю різноманітність життя, що вирувало тут – від релігійних аспектів, десятків цехових божниць і синагог, до питань торгівлі і підприємництва – адже тут повставали перші фабрики і підприємства, деякі з яких навіть пережили Другу світову.

Координатор проекту Віто Надашкевич провів свою авторську екскурсію «Європейський діалог в архітектурі» в якій допустив, що мистецтво, архітектура – це теж певна мова спілкування, яка ж до того об’єднує увесь культурний простір Європи без огляду на національність чи релігію. Чому Львів є правдивою східноєвропейською Флоренцією, як відрізнити ренесанс від бароко, а де чудом вціліла правдива готика після нищівної пожежі 1527 року? Це і не тільки довідалися слухачі. Крім пізнавальної цілі захід мав на меті привернути увагу львів’ян до наступної події – круглого столу щодо питань збереження історичної спадщини.

Круглі столи і панельні дискусії   

Відкрив дискусію видатний канадський адвокат, вчений і громадський діяч, коріння якого походить з Галичини, др. Марк Фрайман. Пан Марк стисло окреслив міжнародне регулювання, нагадавши, що і Україна ще від 1994 року має угоду з США про збереження історичної спадщини. Опісля своїми думками поділилися заступник міського голови Львова Андрій Москаленко, який в своїй діяльності теж фокусується на захисті пам’яток від тих, хто має чималий інтерес в їх руйнуванні,  міський голова Бережан Ростислав Бортник, керівник Управління охорони історичного середовища ЛМР Лілія Онищенко, Голова ЛТЄК Олександр Назар, президент БФ «Збереження історико-архітектурної спадщини міста Львова»  Андрій Салюк,  керівник осередку Асоціації правників України  Іван Городиський. Він підкреслив, що «власність не лише дає права, власність також і зобов’язує» а також розкрив питання публічного інтересу в збереженні спадщини. Архітектор, науковець Володимир Герич поділився висновками своїх багаторічних досліджень законодавства і практики, звернувши увагу на необхідність прийняття нового закону, гармонізованого з правом ЄС. Опісля юрист з Варшави Пьотр Стричинський допоміг глибше вникнути в стан речей в Польщі звернувши увагу на основні «плюси» і наявні «мінуси» існуючої у сусідів системи. Андій Москаленко звернув увагу на відсутність механізмів ефективно боротися з руйнівниками пам’яток та сміхотворні штрафи у розмірі 1700 грн.

Та все ж дискусію вдалося завершити на позитивній ноті – слід продовжувати боротьбу, консолідувати сили, а якщо в Україну повертаються молоді люди, як мер Бережан – Ростислав Бортник, котрий полишив успішну кар’єру віденського архітектора заради свого рідного міста – значить майбутнє є.

Своєрідним тематичним продовженням памяткоохоронної теми був наступний захід – дискусія щодо ревіталізації пам’яток і дільниць, котру відкрив головний архітектор Львова Антон Коломєйцев. Прикладами ревіталізації варшавської Праги, заводу «Мануфактура» в Лодзі ділилися польські колеги, дослідниця Наталія Тарковська розповіла про свої старання в порятунку санаторію «Косів» біля однойменного міста та можливості побудови стратегії розвитку курорту під брендом вже понадстолітньої традиції цієї оздоровниці та її засновника Аполлінарія Тарнавського.  Досвідом вже на львівському ґрунті поділився представник Холдингу емоцій !Фест Тарас Маселко. Зокрема холдингу вдалося повернути до життя давню фабрику створивши там центр культурних подій.

А як повернути до життя львівські Кракідали ? Під цим окресленням умовно розумітимемо весь урбаністичний терен колишнього Краківського передмістя, що 100 років тому переважно був заселений євреями.  Можливо тут все не так погано, як в старому місті Тбілісі, віленському Ужуписі, варшавській Празі чи краківському Казімежі до їхньої ревіталізації, однак все ж Кракідали сьогодні – це дільниця яку оминають туристи, де майже не відбувається культурних подій, а водночас це практично центр міста, і Кракідалам є що показати! І цьому, зокрема, й був присвячений презентований мистецьким подружжям фото/відео-художників  Сашка да Дарини Балабаїв фільм про дільницю з її особливою атмосферою.

Дійсно ґрунтовну презентацію з ретроспекціями, висвітленням проблем і ідеями на майбутнє підготував архітектор з міжнародним досвідом Маркіян Коссак. До пропозицій, зокрема належало, гармонізувати забудову та облаштувати рекреаційну зону – парк, який на місці ринку «Добробут» та існуючих скверів гармонійно зв’язав би Середмістя з умовним центром району – пл. Святого Теодора. П. Лілія Онищенко згадала, що потреба реконструкції площі назріла вже давно – адже сьогодні це просто пустир, вже навіть було розроблено кілька проектів.

Збережена необарокова синагога – як культурно-просвітницький центр

Саме на згадану площу виходить фасад унікальної пам’ятки середини 19 століття -необарокової синагоги «Якоб Гланзер Шуль» – це єдина вціліла з кількох десятків божниць, що розташовувалися у районі до окупації. Її збереження і ревіталізація – пріоритет в роботі Львівського товариства єврейської культури, – наголосив Голова товариства Олександр Назар. На його думку, синагога, як «будинок зібрання» має стати місцем притяжіння  людей та ідей, помітним на культурній мапі не лише Львова, але й України та Європи! Можливо на її базі і міг би запрацювати потужний культурно-просвітницький центр Європейського діалогу. Зараз дослідницький центр Товариства готує масштабну виставку «Зала синагог», яка розповість про дільницю Кракідалів та її втрачені перли, а вже зараз світ побачить брошура про збережену «Якоб Гланзер Шуль» – про її цікаву історію і, сподіваємося, велике майбутнє.

Культура та коронокриза

Та одна справа планувати в звичайні часи – а як бути в часи кризи, як пройти її і опісля не вважати втраченим часом? Художниця Вікторія Ковальчук одразу привернула увагу своєю маскою та шапкою чарівниці – образ для міні-перформансу: «Маска є звичним атрибутом театру, але сьогодні вона перетворилася на буденну необхідність. І стала стіною між людиною і культурою?» П. Вікторія підкреслила, що в часи випробувань людство повинно гуртуватися і акцентувати своє існування на взаємопідтримці, на дружбі, яка недаремно ж стала частиною гасла даного заходу.

Дискусію на тему «Розвиток культури в період пандемії» відкрили філософ, енциклопедист Ігор Держко та арт-куратор, галерист Павло Гудімов. До слова, в «Я-галереї» останнього експонується мистецький проект «Діалог» Ігора Яновича – без жодної змови, думки можуть скеровуватися в одному напрямку. Павло Гудімов порівняв культуру зі шкелетом, на який нанизуються всі інші складові життя – економіка, право, політика… Також відомий куратор поділився своїм досвідом роботи в часи пандемії, розповів про ті стереотипи, які вдалося йому зруйнувати,  як приклад, все ж відкривши виставку про Львівську кераміко-скульптурну фабрику – ретроспекцію, дійсно важливу для візії культурної стратегії не лише Львова, радше всієї країни.

Журналістові Артуру Жаку, котрий представляв «Кур’єр Галицький» тезою «голодний митець – це продуктивний продуктивний» («аrtysta głodny to аrtysta płodny»)  вдалося розпалити жваву дискусію на тему підтримки для культури. До розмови з Амстердаму приєднався Максим Ходак – голландський адвокат,  засновник видавництва «Глагослав», яке популяризує в англомовному світі слов’янську і, зокрема, українську літературу.  Саме завдяки його старанням з будь-якого куточку світу можна замовити англомовний «Кобзар» Шевченка, адже лише через культуру світ дізнається про ту чи іншу країну. Без  пропагування культури, країна лишається порожньою територією на карті, територією безликою, нецікавою і незрозумілою. У відкритті України та слов’янських країн світові і бачить свою місію Глагослав – адже з пізнання культури власне і починається вже глобальний діалог!

Маркетолог і психолог Олена Коссак поділилася дієвими порадами як не піддатися меланхолії в часи кризи, як використати час ефективно для себе та проектів над якими працюєш. Не марнував часу в коронокризу і науковець, перекладач Андрій Павлишин, завдяки якому світ побачив україномовний переклад книги польського юриста, видавця та публіциста Ґжеґожа Ґаудена «Львів: кінець ілюзій. Оповідь про листопадовий погром 1918 року» – події розгоралися знову ж в знайомому нам районі.

Лекції, зустрічі, майстер-класи

Також п. Андрій познайомив слухачів з біографією  Руни Райтман – творчиню єврейської “республіки мрій” у Львові, яка очолила громадських єврейських діячів, за ініціативою яких були створені притулки, соціальні їдальні, клініки, бібліотеки – ціла соціальна інфраструктура! Кракідали не були багатою дільницею, злидні були буденністю, та це не заважало мріяти і втілювати мрії в життя!

Письменник, публіцист Міхаель Дорфман з Нью Йорку розповів про 1000-річну україно- єврейську зустріч і наголосив, що слід пам’ятати про  позитивні сторінки провівши аналогію з взаємовідносинами мусульман та євреїв  в Боснії, Албанії, Чечні і Татарстані. Про них ми знаємо вкрай мало, ймовірно тому, що це було мирне співжиття, не було помітних конфліктів. А без конфліктів, на жаль, не визнають, що була історія.

Насиченою та інформативною була й лекція “Єврейська сецесія у Львові: архітектори, виробники”, мистецтвознавчині  Тетяни Казанцевої, котра вже багато років знайомить усіх охочих з красою міста на своїх лекціях та прогулянках. Можливо такі ініціативи змінюють світогляд оточуючих? Щодо сецесії – то це дійсно автентичний стиль т.зв. «прекрасної епохи», який особливо проявився в містах східної Європи, а чималий внесок в його розвиток зробили власне єврейські архітектори та будівничі.

Викладач УКУ, Оксана Сікорська провела майстер-клас “Моє перше слово на їдиші або маме-лошн для початківців”, на котрому участники дізналися цікавинки про мову ашкеназьких євреїв, віднайшли аналоги їдишських приказок у слов’янських мовах та склали своє перше слово на «маме-лошн». Поговорили також і про практичне застосування їдишу та його майбутнє. В деяких місцевостях Ізраїлю, США це домінуюча мова, в Бірабіджані – офіційна, котру вчать усі школярі.

Надихаючою була презентація інстаграм блогу «Yiddish vinkl» ( «Куточок їдишу») Олени Шот, де авторка розповідає про своє життя та улюблене місто Львів мовою їдиш. Учасники «Днів діалогу» познайомилися також з традицією Хануки – свята перемоги над поганством, святом чуда і світла, історичний сюжет якого віднайшов свою згадку і в християнській традиції.  Таким чином, захід продовжив традицію попередніх «Днів їдишу», котрі організовувалися Олександром Назаром в 2013 і 2015 роках, однак зі значно розширеною тематикою.

Активність дискусій, інтерес глядачів, які встигали ставити питання он-лайн і навіть дискутувати в мережі, – довели, що подібні заходи вкрай потрібні. Тож можемо сказати «Діалог є, діалогові бути!».

Партнерами «Днів діалогу» виступили Єврейські студії УКУ, найстарша єврейська газета України «Шофар» та найбільша польськомовна газета України «Кур’єр Галицький».

Залиште відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.