Червона кам’яниця на Залізняка, або школа, яка «врятувала поляків»

3151
Червона кам’яниця на Залізняка, або школа, яка «врятувала поляків»

Про «листопадовий чин», або ж «листопадовий зрив» 1918 року, коли українці захопили владу у Львові написано чимало, так само як і про польсько-українську війну, яку він ознаменував. Проте майже нічого невідомо про один із головних польських опорних пунктів – школу імені Генрика Сенкевича.

Восени 1918 р. стало очевидним, що Перша світова війна наближається до свого кінця, так само й існування Австро-Угорської імперії. Протягом жовтня 1918 р. від держави Габсбургів відокремилися Австрія, Чехія, Словаччина, утворилася Чехословацька республіка, Королівство Сербів, Хорватів і Словенців, Угорська республіка.

На територію Східної Галичини, яка входила до складу монархії Габсбургів претендували поляки та українці. Останні створили 18 жовтня 1918 р. Українську національну Раду з представницькими функціями, на чолі з Євгеном Петрушевичем. УНРада наступного дня оголосила намір створити Українську державу, яка б об’єднала західноукраїнські землі.

Євген Петрушевич, український громадсько-політичний діяч, голова УНРади, президент і диктатор ЗУНР
Євген Петрушевич, український громадсько-політичний діяч, голова УНРади, президент і диктатор ЗУНР

28 жовтня 1918 р. у Кракові було сформовано польську ліквідаційну комісію, яка мала перейняти владу в Галичині, призначено польського коменданта Львова – полковника Владислава Сікорського. 31 жовтня полковник В. Сікорський провів нараду на якій А. Камінського призначено комендантом міста, а капітана З. Тресньовського командиром батальйону. А наступного дня в Ратуші ці капітани мали оголосити про приєднання Львова до Польщі. Цього ж дня комендант міста оголосив мобілізацію військових.

Передовсім поляки розміщувалися в південній околиці міста – в школі імені Генрика Сенкевича (колишній цех заводу «Кінескоп»), Будинку техніки на вул. Іссаковича (тепер Горбачевського). Місцем мобілізації польських студентів став Академічний польський дім «Лозинець» (тепер вул. Герцена 8).

Чеслав Мончинський, (1881-1935),польськийвійськовий, командувачзбройних сил під час оборони Львова в листопаді 1918 р., фото 1920-х років.
Чеслав Мончинський, (1881-1935),польськийвійськовий, командувачзбройних сил під час оборони Львова в листопаді 1918 р., фото 1920-х років.

Польські офіцери усвідомлювали необхідність об’єднання загонів ПОВ (Польська організація військова) та ПКП (Польський Корпус Допомоговий),і вечері 31 жовтня 1918 р.призначили їх керівником Чеслава Мончинського. У зв’язку з активізацією українських сил Ч. Мончинський провів нараду з керівниками польських мілітарних організацій. Під час зборів, які затягнулися аж до другої ночі, лунали пропозиції про негайне захоплення Львова, проте Ч. Мончинський і А. Камінський сумнівалися в життєздатності українського повстання. Тому було вирішено очікувати на Польську ліквідаційну комісію, а в разі виступів українців зайняти опорні пункти.

Майор ЗдіславТрешньовський (псевдо «Татар») (1868-1921), один з найвідоміших польських оборонців Львова, керівник пункту опору в школі мені Генрика Сенкевича; фото 1920-х років
Майор ЗдіславТрешньовський (псевдо «Татар») (1868-1921), один з найвідоміших польських оборонців Львова, керівник пункту опору в школі мені Генрика Сенкевича; фото 1920-х років

Уночі 1 листопада поляки дізналися про повстання українців. Командування віддало наказ про мобілізацію усіх організацій та пошук зброї. Також було потрібно негайно зайняти та підготувати оборону школи імені Генрика Сенкевича, Дому техніків, казарм на Янівській, Акедемічного дому та Головної пошти.

Пункт опору в школі імені Генрика Сенкевича організував майор ЗдіславТрешньовський (псевдо «Татар»), учасник Першої світової війни, родом з Жидачівщини.Цей офіцер не лише організував пункт опору, а й керував обороною школою, і відбивав атаки українців. Згодом в школі було організовано місце постою V підрозділу оборони Львова. Всередині школи знаходилася зброярня та польова кухня. Школа Сенкевича була одним з найважливіших стратегічних об’єктів, які займали поляки адже неподалік неї розташований Залізничний вокзал. Учні цієї школи брали активну участь в обороні Львова. Разом з іншими бійцями, які несли службу в її стінах вони були нагороджені медалями («Хрест за оборону Львова»).

Будинок школи імені Генрика Сенкевича, який розташований на вулиці Залізняка 21 зберігся до наших днів, але через те, що донедавна тут ще існував цех заводу «Кінескоп» всередині нічого не залишилося від тих часів.

Юлія ПАВЛІВ

Список використаної літератури:

  1. Кондратюк К. Новітня історія України 1914–1945 рр. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. – С. 75.
  2. Литвин М. Українсько-польська війна 1918–1919 рр. – Львів: Інститут українознавства НАНУ; Інститут Центрально-Східної Європи, 1998. – С. 51–53.
  3. http://zaxid.net/news/showNews.do?ukrayinskopolski_boyi_na_mapi_lvova_1918_roku_zustrich_iz_mihaylom_slobodyanyukom&objectId=1299495
  4. http://zbruc.eu/node/8216
  5. http://blog.surgepolonia.pl/2012/10/powstanie-lwowskie-1918-r/
  6. http://lwow.pl.ua/szkola-imienia-sienkiewicza/
  7. http://www.ogrodywspomnien.pl/index/showd/65079
  8. http://www.ogrodywspomnien.pl/index/showd/64904

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.