додому Блог сторінка 691

Сер Герш Лаутерпахт – учень Львівської юридичної школи

Львів – місто, що народжувало не лише відданих патріотів України, а й тих особистостей, які боролись за права людини, незалежно від того якої держави вона громадянин чи до якої етнічної спільноти належить.

Мало хто знає, що вихованці Львівської юридичної школи займали чільні посади в різноманітних органах ООН, і стали засновниками засадничих постулатів міжнародного права, та концепції прав людини.

Львівський національний університет імені Івана Франка16 серпня 1897 року в місті Жовка у єврейській родині Лаутерпахтів народився хлопчик, якого назвали Герш. Коли йому було 13 років сім’я переїхала до Львова. Там Герш навчався у місцевій гімназії, значну увагу приділивши вивченню іноземних мов.

Герш Лаутерпахт
Герш Лаутерпахт

1915 році молодий Герш Лаутерпахт вступає на юридичний факультет Львівського університету. Під час навчання він відвідує лекції таких відомих науковців як: Маріуш Хломтач – віце-президент Львова, юрист, професор, доктор Пшемслав-Роман Домбковський, Владислав Абрагам, Юзеф Бузек.

У 1918 році, коли завершилась перша світова війна Версальський мирний комітет вислав до Львова спеціальну комісію для вирішення суперечок між українцями та поляками. Герша Лаутерпахта включили в роботу комітету в якості перекладача.

У місті де відбувався збройний конфлікт поміж українцями та поляками, і де, зростали антисемітські настрої життя євреїв ставало надзвичайно складним і небезпечним. Як згадував сам Герш він був не в змозі прийняти випускні іспити «тому, що університет був закритий для євреїв у Східній Галичині» і, невдовзі він переїхав до Відня, де продовжив навчання.

Віденський університет. саме в ньому Лаутерпахт продовжив юридичну освіту
Віденський університет. саме в ньому Лаутерпахт продовжив юридичну освіту

У 1923 році Лаутерпахт переїжджає до Великобританії, де також навчається і в 1938 році стає професором Кембриджського університету.

Монографії Герша Лаутерпахта, видані у Великобританії
Монографії Герша Лаутерпахта, видані у Великобританії

Після Другої світової війни Лаутерпахт приймає участь у Нюнберзькому процесі, як юридичний консультант Британських та Американських представників на процесі.

З 1952 року він член комісії ООН з міжнародного права, а з 1955 року – член міжнародного суду ООН в Гаазі. Окрім цього Герш – член Британської академії наук т інституту міжнародного права.

Палац Миру – офіційна резиденція міжнародного суду ООН
Палац Миру – офіційна резиденція міжнародного суду ООН

За значні заслуги Герша Лаутерпахта удостоюють титулом Рицаря у 1956 році.

На 63-му році життя Герш Лаутерпахт помер, але в пам’ять про значні заслуги в Кембриджському університеті в його честь названо центр з міжнародного права (Lauterpacht Centre for International Law)

(Lauterpacht Centre for International Law)
(Lauterpacht Centre for International Law)

На думку відомого юриста-міжнародника Філіпа Сендса, саме досвід життя у Львові, де проходила боротьба поміж поляками євреями та українцями за домінування, сприяв його»роздумам щодо ролі права в розв’язанні таких складних моментів». Саме Львів поставив перед молодим юристом питання, на розв’язання яких він поклав усе своє життя, заклавши підвалини сучасного міжнародного права і прав людини, як головної його складової.

Театральна, 6 – будинок де проживав Герш Лаутерпахт у студентські роки.
Театральна, 6 – будинок де проживав Герш Лаутерпахт у студентські роки.

Львів і львів’яни у 1971 році на фото Марціна Яблонського

Львів у вересні 1971 року, яким його побачив фотограф Марцін Яблонський (Marcin Jabłoński)

Фото з архіву фотографій центру “Карта” (Archiwum Fotografii Ośrodka KARTA).

Бабуся читає книжку
Жінка читає книжку
Дід з внучкою
Дід з внучкою…
...і з собакою
…і з собакою
Дівчинка з булочкою
Дівчинка з булочкою
Батяри
Батяри
OK 011560_580
Вулична торгівля книжками
Вулична торгівля книжками
Вулична торгівля книжками
Дівчатка збирають листя у парку
Дівчатка збирають листя у парку
Дівчинка з собакою
Дівчинка з собакою
На дитячому майданчику
На дитячому майданчику
На дитячому майданчику
На дитячому майданчику
Панорама міста
Панорама міста
На могилі Артура Ґроттґера. Личаківський цвинтар
На могилі Артура Ґроттґера. Личаківський цвинтар
На могилі Марії Конопніцької. Личаківський цвинтар
На могилі Марії Конопніцької. Личаківський цвинтар
На могилі Габріелі Запольської. Личаківський цвинтар
На могилі Габріелі Запольської. Личаківський цвинтар
Львівська опера
Львівська опера
Собор Святого Юра
Собор святого Юра
Домініканський костел
Домініканський костел
Костел святої Ельжбети
Костел святої Ельжбети
Пам'ятник Адамові Міцкевичу
Пам’ятник Адамові Міцкевичу
Видніється костел Бернардинів
Видніється костел Бернардинів
Церква святої Анни
Церква святої Анни (тоді – меблевий магазин)
Проспект Свободи
Проспект Свободи
Успенський собор
Успенський собор
Цвинтар орлят
Цвинтар орлят
Цвинтар орлят
Цвинтар орлят
Цвинтар орлят
Цвинтар орлят
Цвинтар орлят
Цвинтар орлят

Львів 1931-1935 років на 23 фото Станіслава Бобера

Завдяки Дануті Мордаль і Єві Шафранській, які поділилися із архівом фотографій центру “Карта” (Archiwum Fotografii Ośrodka KARTA) світлинами фотографа Станіслава Бобера, маємо свідчення того, як і чим жили прості львів’яни у 30-х роках ХХ століття. На 23 фотографіях – львівські будні у 1931-1935 роках.

Станіслав Бобер народився у 1908 році у Тлумачі у польсько-вірменській родині, помер у 1990 в Ополю.

У 30-х роках пройшов курс фотографії у Львівській політехніці. Пізніше викладав фотосправу у Коломиї та Станіславові. У 1938 став володарем І нагороди на фотоконкурсі тижневика “As”.

Після війни мешкав в Ополю. Займався фотографією, графічним проектуванням і створенням театральних декорацій.

 

1931-1935. На ринку
1931-1935. На ринку
1931-1935. Склад металобрухту
1931-1935. Склад металобрухту
1931-1935, вулична торгівля
1931-1935, вулична торгівля
1931-1935. Єврей читає книжку
1931-1935. Єврей читає книжку
1931-1935. Люди біля чанів з водою
1931-1935. Люди біля чанів з водою
1931-1935. Два євреї на вулиці
1931-1935. Два євреї на вулиці
1931-1935. На ринку
1931-1935. На ринку
1931-1935. На ринку. Продавець води
1931-1935. На ринку. Продавець води
1931-1935. Люди читають газети, що висять на стіні магазину
1931-1935. Люди читають газети, що висять на стіні магазину
1931-1935. Майстерня ремісника на вулиці
1931-1935. Майстерня ремісника на вулиці
1931-1935. Продавець яєць
1931-1935. Продавець яєць
1931-1935. Вуличні продавці
1931-1935. Вуличні продавці
1931-1935. Ринок
1931-1935. Ринок
1931-1935. Люди біля чану з водою
1931-1935. Люди біля чану з водою
1931-1935. На ринку
1931-1935. На ринку
30-і роки. У дворі Вірменського собору
30-і роки. У дворі Вірменського собору
1931-1935. На ринку. Ятки з одягом
1931-1935. На ринку. Ятки з одягом
1931-1935. Торгують яблуками
1931-1935. Торгують яблуками
1931-1935. Подвір'я кам'яниці
1931-1935. Подвір’я кам’яниці
1931-1935. Торгівля на ринку
1931-1935. Торгівля на ринку
1931-1935. Торгівля на ринку. Чоловік продає гусей
1931-1935. Торгівля на ринку. Чоловік продає гусей
1931-1935. На ринку. Металобрухт
1931-1935. На ринку. Металобрухт
1931-1935. Біля тачки
1931-1935. Біля тачки

 

Церква святих Ольги й Єлизавети, або пам’ятник цісарському коханню

Церква святих Ольги й Єлизавети, або памятник цісарському коханню

Церква святих Ольги та Єлизавети давно вже стала одним з символів Львова. Розташована вона на площі Кропивницького № 1, недалеко від головного та приміського вокзалів. Більшість мешканців міста захоплюється красою неоготичного храму, що своїми шпилями ніби тягнеться у височінь, подалі від буденних турбот і проблем. Та мало хто знає що стоїть він тут як пам’ять про велике, та на жаль трагічне кохання чоловіка, який все своє життя поклав на розбудову могутньої імперії, та жінки, що не знаходила для себе місця в суворо розписаному етикетом дворі, і яку, насамперед, приваблювала природа та свобода.

Церква святих Ольги й Єлизавети
Церква святих Ольги й Єлизавети

23 вересня 1903 року цісар Франц-Йосип І заклав перший камінь у спорудженні храму. Проектантом і відповідальним за будівництво став Теодор-Мар’ян Тальовський, професор львівської політехніки.

Теодор-Мар'ян Тальовський
Теодор-Мар’ян Тальовський

1911 року відбулось освячення і відкриття костелу св. Єлизавети.

Він був прихильником неоготичного та неороманського напрямів в архітектурі, про що свідчать його численні роботи у містах західної Галичини.

Роботи Теодора Тальовського: Парафіяльний костел у Тернополі, кам’яниця у м. Кракові, костел у Сухій Безкидзькій (Sucha Beskidzka)
Роботи Теодора Тальовського: Парафіяльний костел у Тернополі, кам’яниця у м. Кракові, костел у Сухій Безкидзькій (Sucha Beskidzka)

1911 року відбулось освячення і відкриття костелу св. Єлизавети.

Церква святих Ольги й Єлизавети
Церква святих Ольги й Єлизавети

Храм було збудовано на пам’ять про дружину імператора Єлизавету Баварську, або ж імператрицю Сісі, як тоді її кликали. Історія їхніх з Францом-Йосипом стосунків стала за основу багатьох фільмів та театральних постановок.

Конкурсний варіант костелу св. Єлизавети. Автор Вінцент Равський (молодший)
Конкурсний варіант костелу св. Єлизавети. Автор Вінцент Равський (молодший)

Молодий імператор Франц-Йосип І готувався до весілля. Його обраницею стала Гелена, принцеса Баварська, старша сестра Єлизавети. Та доля розпорядилась інакше. Стосунки з Геленою у Франца не складаються і він проявляє симпатію до молодшої з сестер – Єлизавети, і через деякий час, а саме 24 квітня 1854 року імператор одружується з нею. Слід зазначити що Гелена та Єлизавета були двоюрідними сестрами імператору.

На фото, зліва направо: Єлизавета Баварська (Сісі), Франц-Йосип І, Гелена Баварська
На фото, зліва направо: Єлизавета Баварська (Сісі), Франц-Йосип І, Гелена Баварська

Та сімейне життя у Франца-Йосипа і Єлизавети склалось не на краще. На то були різні причини. Перш за все деспотичний контроль з боку власної тітки і, одночасно, свекрухи – Софії Баварської. Життя тодішньої імператриці проходило в рамках суворого етикету. Ще тяжче стало після народження двох дочок Софії та Гізели. Єлизавета мало бачить власних дітей і переконує чоловіка поїхати до Угорщини, щоб побути з сім’єю наодинці. Під час цієї подорожі найстарша дочка Софія помирає, і мати звинувачує себе у цьому. Невдовзі після народження сина Рудольфа Єлизавета покидає імператорський двір. Основною причиною було, ніби то, тяжкий стан здоров’я імператриці. Хоча справжньою причиною були нелегкі відносини в імператорській родині. До кінця життя відносини поміж подружжям залишались складними.

 Франц-Йосип І у родинному колі
Франц-Йосип І у родинному колі

10 вересня 1889 року Єлизавета прогулювалась по набережній Женевського озера, коли анархіст Луїджі Лучені поранив її ножем. Пізіше він сказав: «Я хотів вбити когось з королівської сім’ї, тож для мене не мало значення кого саме з них»

Коли старому імператору доповіли про смерть дружини він сказав: «Вона ніколи не дізнається, як сильно я кохав її»

Костел, закладений у пам’ять про королеву Сісі, є, мабуть, одним з найкрасивіших символів кохання, що височить над львівськими вулицями.

У Львівському Палаці мистецтв триває інтерактивна виставка про Революцію Гідності (відео)

Інтерактивна виставка у львівському Палаці мистецтв про Революцію Гідності

З 2 грудня і до 15 січня У Львівському Палаці мистецтв проходить інтерактивна експозиція «Революція Гідності: ціна свободи», організована телеканалом «ZIK» спільно із відомими художниками. Виставка просто неба поєднала в собі ілюстративну складову, відеоряд та музичне оформлення.

На експозиції у Палаці мистецтв є всі атрибути революційного Майдану: шини, барикади, бруківка і «коктейлі Молотова», каски, а на подвір’ї – бочки з полум’ям. На виставці представлені фотографії студентських мітингів, котрі нагадують, як усе починалося і аж до подій сьогодення.

Інтерактивна виставка у львівському Палаці мистецтв про Революцію Гідності

Автор ідеї проекту Мирослав Откович пояснив: «Проект «Революція гідності: ціна свободи» покликаний вшанувати героїв, загиблих на Майдані, але не пафосними промовами і заходами, а можливістю згадати трагічні сторінки минулої зими, переосмислити події, самому собі відповісти на болючі питання «Чи зникла несправедливість, соціальні біди та корупція, проти якої повстали мільйони людей?», «Зрештою, чи змінився я сам (сама)?».

На виставці можна переглянути документальні кадри Революції, тут облаштували «стіну пам’яті» з прізвищами загиблих на Майдані та в АТО. Загиблих на Майдані та під час АТО на Донбасі вшанували хвилиною мовчання, а згодом виконали Гімн України.

Фото Софія Форостина

ІІІ Доброчинний Різдвяний Ярмарок збирав кошти для дітей з Домашнього Госпісу (відео)

ІІІ Доброчинний Різдвяний Ярмарок збирав кошти для дітей з Домашнього Госпісу

Сьогодні, 6 грудня 2014 р.  в приміщенні театру ім. Марії Заньковецької, з 12.00 до 16.00 проходив ІІІ Різдвяний Ярмарок організований Дипломатитчним Клубом Львова для потреб Фонду «Даймо Надію». Зібрані кошти, як і в попередні роки, буде використано на закупівлю обладнання та необхідних засобів для невиліковних дітей з Домашнього Госпісу.

На гостей Ярмарку чекала справжня феєрія смаків та ексклюзивних виробів. На столах від Консульств, що представлені у Львові, були товари з цілого світу. Між іншим, на прилавках можна було зустріти вироби рукоділля, святкові листів, оздобу та прикраси, цукерки та різні тістечка власного виробництва. Всі відвідувачі даного проекту могли взяти участь у лотереї та аукціоні. На 3-му поверсі театру, на наймолодших гостей, чекали театральні вистави та св. Миколай із солодощами, а зі сцени лунали різдвяні пісні.

Фото Софія Форостина

 

Що приховує циліндр? Комедійна прем’єра від заньківчан

Яскраву та непередбачувану соціальну комедію “Циліндр” за однойменним твором видатного італійського драматурга й актора Едуардо де Філіппо презентує цими вихідними художній керівник Львівського національного академічного театру ім. Марії Заньковецької Федір Стригун.

Едуардо де Філіппо та Федір Стригун
Едуардо де Філіппо та Федір Стригун

На сцені – Неаполь 50-х років минулого століття – епоха складна для італійців, та тема вистави співзвучна сучасним українським реаліям. Двом подружжям загрожує виселення із квартири – заборгували орендодавцям. Щоб повернути борг, вони стають спільниками та зважуються на відчайдушну авантюру. Ризикована гра спричиняє несподіваний фінал і викриває споживацьку, приземлену сутність героїв, які заради грошей знехтували елементарними моральними принципами.

Герої, розуміючи, що чинять неправильно, таки обирають матеріальні, а не духовні цінності. Перед перспективою легкого збагачення вони просто неспроможні зробити етичний вибір. Свою ницість один із героїв, Агостіно (блискуче втілений народним артистом України Янушем Юхницьким), прикриває… циліндром. Вірить ж бо, що неосвічені містяни людину у циліндрі вважають шляхетною, отже, чесною. Відтак, циліндр для героїв мав би стати маскою, за якою насправді – порожня людська сутність.

Маски будуть зняті – дотепно, несподівано та вчасно.

Федір Стригун зібрав на сцені видатних заньківчан: Януша Юхницького, Степана Глову, Таїсію Литвиненко, Альбіну Сотникову, Олександра Норчука.

Прем’єра “Циліндру” – 6 грудня. І її не можна пропустити.

Львів’яни у 1939-1940 роках. 28 фото з родинного архіву Пелчинських

Про Болеслава Пелчинського відомо мало – мешкав на вулиці Гіпсовій, працював на заводі, разом із родиною був вивезений зі Львова 29 червня 1940 року.

Його син, Володимир Пелчинський, поділився з архівом фотографій центру “Карта” (Archiwum Fotografii Ośrodka KARTA) родинним фотоархівом. 28 фотографій із нього зняті у Львові у 1939-1940 роках.

 

1940. Болеслав Пелчинський біля автомобіля
1940. Болеслав Пелчинський біля автомобіля
1940. Родина Пелчинських в авто
1940. Родина Пелчинських в авто
24.12.1939, святвечір
24.12.1939, Святвечір
1940
1940
1940. На дорозі до Брюхович
1940. Околиці Львова, дорога до Брюхович
1940. На дорозі до Брюхович
1940. Околиці Львова, дорога до Брюхович
1940. Околиці Львова, дорога до Брюхович
1940. Околиці Львова, дорога до Брюхович
1940. Волейбольний матч.
1940. Волейбольний матч.
1940. Волейбольний матч.
1940. Волейбольний матч.
У саду будинку на вул. Гіпсовій, де до дня вивезення 29.06.1940 року жила родина Пелчинських
1940. У саду будинку на вул. Гіпсовій, де до дня вивезення, 29.06.1940 року, жила родина Пелчинських
1940. У саду будинку на вул. Гіпсовій
1940. У саду будинку на вул. Гіпсовій
1940. У саду будинку на вул. Гіпсовій
1940. У саду будинку на вул. Гіпсовій
1940. У саду будинку на вул. Гіпсовій
1940. У саду будинку на вул. Гіпсовій
1940. На подвір'ї будинку на вул. Гіпсовій
1940. На подвір’ї будинку на вул. Гіпсовій
1940
1940
1940
1940
1940
1940
1940
1940
1940
1940
1940
1940
1939. Авто-тракторний ремонтний завод
1939. Автотракторний ремонтний завод (довоєнна фабрика комбайнів)
1939. Автотракторний ремонтний завод (довоєнна фабрика комбайнів)
1939. Автотракторний ремонтний завод (довоєнна фабрика комбайнів)
1939. Автотракторний ремонтний завод
1939. Автотракторний ремонтний завод (довоєнна фабрика комбайнів)
1939. Автотракторний ремонтний завод (довоєнна фабрика комбайнів)
1939. Автотракторний ремонтний завод (довоєнна фабрика комбайнів)
1939. Автотракторний ремонтний завод (довоєнна фабрика комбайнів)
1939. Автотракторний ремонтний завод (довоєнна фабрика комбайнів)
1940. Околиці Львова, дорога до Самбора
1940. Околиці Львова, дорога до Самбора
1939. Пам'ятник Сталінській конституції
1939. Пам’ятник Сталінській конституції
1940. Вежі костелу Св. Ельжбети
1940. Вежі костелу Св. Ельжбети

 

“Бригідки” – найстаріша чинна в’язниця Львова

Монастир Святої Бригіди у Львові був споруджений у 1614 році  з дозволу Львівського архієпископа і за кошти благодійниць Анни Фастковської й Анни Порадовської. У ньому розташовувався конвікт для дівчат зі шляхетських родин.

Монастир закрили у 1782 році. На той час там жили 30 черниць. Австрійська влада, що прийшла замість польської адміністрації, почала облаштовувати тюрми у конфіскованих монастирях Львова. Так жіночий монастир перетворили на чоловічу в’язницю “Бригідки” (від 1785 року). Тут досі відбувають покарання ув’язнені, відтак, це найстаріша чинна в’язниця Львова.

1860-1870
1860-1870
1863
1863

В’язницю перебудували у стилі ампір у 1840-х роках. У 1875 році тут перебували 1468 в’язнів. Майже 200 з них відбували покарання за вбивство. У 1902 році у тюрмі відбувся бунт в’язнів, які вимагали пом’якшення режиму утримання. Адміністрація лібералізувала тюремний режим, тому у кримінальному світі в’язниця отримала назву “Америка“.

1934
1934

У 1918-1939 роках, під час перебування західноукраїнських земель у складі Польщі, тюрма була однією із найбільших у краї. У її дворі виконували смертні вироки.

З початком Другої світової війни Львів окупували радянські війська. Встановлена у вересні 1939 року радянська влада далі використовувала “Бригідки” під тюремне приміщення. Офіційно в’язниця отримала назву “Тюрма № 4“.

1941
1941
1941
1941

Наприкінці червня 1941 року під час відступу з міста більшовики масово розстрілювали в’язнів у львівських тюрмах і підпалили в’язницю.

Червень 1941
Червень 1941

Станом на 10 червня 1941 року у в’язниці №4 знаходилось 706 “в’язнів”. В опублікованому списку розстріляних 24-28 червня 1941 року – 324 особи.

У свідченнях від 5 липня 1941 року йдеться: “У тюрмі „Бриґідки“ при вул. Казимирівській кількість трупів невідома. Тільки на подвір’ї земля свіжо зрушена на великому просторі, де теж, мабуть, лежать маси трупів“.

1941
1941
Липень 1941
Липень 1941

Згадує письменник, діяч ОУН Богдан Казанівський:

“У травнi 1941 р. мене перевели до в’язницi „Бригiдки“ у Львовi. Тут було бiля 13 тисяч в’язнiв. З початком бомбувань 22 червня 1941 р. у коридорах замiсть одного стражника поставили 5. Цього ж дня почали викликати з камер в’язнiв, заводили до пивниць, звідки лунали пострiли. Вiкна моєї камери були бiля входу до пивниць. Весь день i нiч там тривали розстрiли. Вночi на понедiлок сторожа покинула в’язницю. Ми почали виламувати дверi, декому вдалося вибратися на подвiр’я. Таких на ранок у вiвторок набралося до 100. З вiкна камери я бачив, як сторожа НКВД увiйшла головним в’язничним входом на подвiр’я i розстрiляла бiльшiсть з них, а решту повернула до камер. У середу на розстрiл викликали i мене. Сказав, що на таке прiзвище у камерi нiкого немає. Коли ж прийшли вдруге, сказав, що того чоловiка викликали попереднього дня, а мої документи забрав якийсь енкаведист. Так я врятувався до суботи. Зi 100 в’язнiв у камерi залишилося 12.

Запам’ятався такий факт. У в’язницi утримували родину з батька, матерi i двох дiтей. Коли їх викликали на розстрiл, мати благала хоч дiтей помилувати, але були розстрiлянi всi.

Коли у пивницi не залишилося мiсця для трупiв, на подвiр’ї викопали яму десь метрiв 10х15. В’язнiв ставили для розстрiлу по краях, i вони самi падали додолу. Увесь цей час нам не давали жодної їжi. Багато людей збожеволiло.
У суботу почулися вибухи артилерiї, обслуга залишила в’язницю. За короткий час з’явилися озброєнi короткою зброєю люди, якi виявилися українськими нацiоналiстами, i звiльнили уцiлiлих в’язнiв. Коли я виходив, то хотiв заглянути до забитого дошками вiконця пивницi, але український охоронець порадив не робити цього, бо там повно трупiв. Проходячи по свiжонасипанiй на подвiр’ї землi, вiдчув, що пiд нею людськi тiла. Стiни на подвiр’ї мали скрiзь слiди кровi”.

http://youtu.be/8SrcxiTPLV0 

На Янівському цвинтарі біля поля № 55 є братська могила – невідомих жертв тюрми “Бригідки”.

collage

Під час німецької окупації у 1941–1944 роках будівля пустувала. Її відремонтували з приходом “других совітів”. У повоєнний  час у “Бригідках” виконували смертні вироки. Засуджених розстрілювали у підвалі пострілом у потилицю з малокаліберної гвинтівки. Розстріляних таємно ховали за містом. Наприкінці 1980-х розстріли припинили, а вхід до “розстрільного підвалу” замурували.

Тепер у “Бригідках”  – слідчий ізолятор №19.

Адреса – вулиця Городоцька, 24.

Джерело: Територія терору, Центр міської історії, Львівське товариство “Пошук”Narodowe Archiwum Cyfrowe.

Гостина маршала Фоша у Львові

Львів відвідували багато відомих гостей. Чи не найбільш важливими для правлячої верхівки Другої Речі Посполитої та й самого міста був візит маршала Франції Фердинанда Фоша, що став відомим після того, як у його штабному вагоні у Комп’єнському лісі було підписане перемир’я, яким, фактично, завершилась Перша світова війна.

Фердинанд Фош
Фердинанд Фош

На приїзд гостя очікували у перших днях травня 1923 року. Влада Польської республіки та уряд міста вжив безпрецедентних заходів безпеки.

План перебування маршала Франції і Другої Речі Посполитої Фердинанта Фоша у Львові
План перебування маршала Франції і Другої Речі Посполитої Фердинанта Фоша у Львові

24 квітня 1923 року на столі Львівського воєводи лежала таємна інструкція, затверджена прем’єр-міністром і міністром внутрішніх справ Польщі Владиславом Сікорським. В ній зазначалось, що для забезпечення охорони маршала Фоша створювалась «бригада» на чолі з надкомісаром Йозефом Пяткевічем і заступником Станіславом Карасем.

Бригада поділялась на три окремі відділи. Два з них мали супроводжувати маршала, третій виїжджав на місце перед тим, як туди мав прибути Фердинанд Фош. Також поліцейські службовці розсіювались серед натовпу, щоб і там контролювати ситуацію.

В інструкції докладно розписано графік перебування маршала у Львові.

8:55. Прибуття на вокзал. Перон № 1. Маршала зустрічає Львівський воєвода і генерал Армії Станіслав Галлер. Присутні також корпус кадетів і військовий оркестр
08:55 – прибуття на вокзал. Перон № 1. Маршала зустрічає Львівський воєвода і генерал Армії Станіслав Галлер. Присутні також корпус кадетів і військовий оркестр

 

09:50-10:10 – коротка служба у Катедрі
09:50-10:10 – коротка служба у Катедрі
10:20 – прибуття у воєводський палац на вул. Чарнецького (тепер - Винниченка)
10:20 – прибуття у воєводський палац на вул. Чарнецького (тепер – Винниченка)

 

11:00 - на Високому замку. Розповідь генерала Галлера про оборону Львова в україно-польській війні
11:00 – на Високому замку. Розповідь генерала Галлера про оборону Львова в українсько-польській війні
13:00 – сніданок у казино на вулиці Фредра
13:00 – сніданок у казино на вулиці Фредра. 14:30 – повернення у воєводський палац.

 

19:00-19:25 – відвідини Львівського університету
19:00-19:25 – відвідини Львівського університету

 

19:30 – прибуття до міської ратуші. Обід. 21:30 – повернення до воєводського палацу. 23:30 -відбуття з Головного вокзалу.
19:30 – прибуття до міської ратуші. Обід. 21:30 – повернення до воєводського палацу. 23:30 – відбуття з Головного вокзалу.

У 1930 році на честь Фердинанда Фоша вулицю Дояздову перейменовано на Алею Фоша. Тепер це вулиця Чернівецька.

Трамвай на Алеї Фоша, 1931-1939

Джерела: Центр міської історії, Державний архів Львівської області.

15 старих фото Львова з висоти пташиного польоту

Добірку зі старих фотографій Львова, знятих з висоти, підготував сайт Zommersteinhof. На них – Залізничний вокзал, Церква Ольги та Єлизавети, Високий Замок, проспект Свободи…

29438848 29438847 27990878 27990877 Вид на Збоїща, ХІХ ст. Аерофотозйомка 25089541 25089539 25089538 25089535 25089534 25089533 25089532 25089531 25089530

Найпопулярніша кнайпа Львова та привіт від пана Едзя

«Атляс» – найпопулярніша кнайпа Львова наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Розташовувалася вона на площі Ринок, 45.

atlas_lwow_kawiarnia (2)

Назвав кав’ярню так на свою честь власник – єврей, відомий виробник горілки, винахідник настоянок «сметанківки» та «атлясівки» М. Л. Атлясс (M. L. Atlass).

З роками кнайпа перейшла у власність до зятя Атлясса Едуарда (Едзя) Тарлерського. Саме він спричинився до виникнення знаменитого львівського вислову «зайти до пана Едзя». Тарлерський дозволяв усім за символічну плату заходити до туалету «Атлясу». Охочих було багато, бо у ті часи на площі Ринок був базар. Відтоді, як хтось хотів піти до туалету, казав, що «йде до пана Едзя».

atlas_lwow_kawiarnia (1)

Кав’ярня працювала цілодобово. Найстійкіші її завсідники навіть влаштовували 70-годинні марафони – пили та їли без перерви, адже саме «Атляс» славився на весь Львів найсмачнішою кухнею та добірними напоями, переважно власного виробництва. Найпопулярнішою із горілок тут була «Немувка», названа так на честь львівського поета Генріха Збежовського – Нема.

atlas_lwow_kawiarnia (5)

В «Атлясі» було кілька залів: «Білий», «Зелений», «Сірий», «Мистецький». Та, мабуть, найоригінальнішим був «Бочковий» – він славився діжками, на яких сиділи відвідувачі, та кухлями, прикутими ланцюгами. Була у кав’ярні і маленька кімната, до якої доступ мала тільки обрана артистична богема Львова.

Стіни кнайпи прикрашали не тільки картини майстрів, а й карикатури та вірші відвідувачів. Хто хотів залишити запис на згадку про відвідини «Атлясу» більш традиційним способом, міг це зробити у спеціальній книзі. «Є два способи пити горілку – один з закускою, інший – без», – написав відомий польський актор Стефан Ярач. А знаний у Європі співак Ян Кепура зізнався: «Хоч ніколи не п’ю – тут завжди п’яний Львовом».

atlas_lwow_kawiarnia (6)

У 20-30-х роках минулого століття «Атляс» притягував абсолютно різні верстви населення: артистів, літераторів, генералів, професорів, студентів. Хто не міг дозволити собі повноцінний обід (а кнайпа була недешевою), задовольнявся тарілкою супу, але «Атлясу» не зраджував.

atlas_lwow_kawiarnia (3)

Для завсідників у кав’ярні були не тільки смачна їжа, затишна атмосфера, добірне товариство, а й жартівливі правила:

    • тарілки, склянки та стільці не можна використовувати, як аргументи до своїх політичних і релігійних переконань
    • гості не можуть забирати додому ножі та виделки, а якщо й братимуть, то не більше однієї пари на місяць
    • не можна пити менше одного малого пива та більше 49 великих
    • певна кількість випитого дозволяє вимагати від господаря безкоштовної доставки гостя додому
    • якщо гість перебуває у закладі протягом години, фірма відповідає за його зуби, капелюх, портфель, паличку, і, якщо це можливо, за коханку
    • знервований гість має право побити господаря (у межах легкого тілесного пошкодження), при цьому господар не має права на захист чи реванш
    • у випадку поганого обслуговування прохання до гостей бути терпеливими, чекати, їсти, пити, залишити кафе без скандалу та оплати
    • усім клієнтам, які харчуються у закладі, рекомендується записатися до товариства «Хороша смерть» і застрахуватися.

atlas_lwow_kawiarnia (4)

 

Джерело.

Єврейські агітаційні листівки міжвоєнного періоду

В історії міжвоєнного Львова значну роль, як і у попередні роки, відігравала єврейська громада. Положення, що регулювало її діяльність, діяло ще з часів Австро-Угорської імперії.

Громаду очолював комісар, якого призначала влада. При ньому діяла віросповідальна Рада. Пізніше її замінили правлінням громади та радою, яку вибирали вже всі члени громади, що досягнули 25-річного віку, окрім жінок.

Протягом міжвоєнного періоду вибори у єврейській громаді відбулись тричі: у 1924, 1928 і 1937 pоках.

До Вашої уваги єврейські агітаційні листівки (плакати) із фондів Державного архіву Львівської області.

evreiski_agitky (1) evreiski_agitky (3) evreiski_agitky (2) evreiski_agitky (4) evreiski_agitky (5)

Львів’яни до та під час Другої світової війни (20 фото)

Негативи фотографій довоєнного та воєнного Львова знайшли майстри, що робили ремонт на горищі будинку на Некрасова, 64, на Верхньому Личакові.

До Вашої уваги 20 фотографій, на яких – такі різні львів’яни.

Джерело: Gazeta Wroclawska

Сім синагог Львова, зруйнованих нацистами

До Другої світової війни у Львові було понад 100 синагог і молитовних будинків. Більшість з них знищили нацисти під час німецької окупації міста у 1941-1944 роках.

Тепер у Львові – тільки одна чинна синагога – “Цорі Ґілод” на вул. Братів Міхновських, 4.

Передміська синагога

Wielka_Synagoga_Przedmiejska_3 Wielka_Synagoga_Przedmiejska_1

Передміська синагога у Краківському передмісті була оборонною спорудою. 10 липня 1624 року Зиґмунт III надав дозвіл на її будівництво.  У 1632 році збудували основну брилу з чоловічим молитовним залом.

Синагогу постійно добудовували та реконструювали, тому її вигляд змінювався.

Культову споруду підірвали нацисти восени 1941 року. Її руїни розібрали наприкінці 40-х років ХХ ст.

Адреса: вулиця Сянська, 16.

1910-1914
1910-1914
1921
1921
1900-1939
1900-1939

Велика міська синагога

Велику міську синагогу збудували у 1801 році у стилі класицизм на місці готичної 1555 року. Збереглися входи у синагогу – дві півциркульні арки, крізь які можна потрапити з вулиць Староєврейської та Бр. Рогатинців на площу Арсенальну, де й знаходилася культова споруда.

У 1320 році на місці, де тепер площа Арсенальна, звели найдавнішу міську синагогу – дерев’яну. Вона згоріла у 1527 році. У 1555 замість старої звели нову, готичну. Синагогу у класицистичному стилі будували 4 роки – від 1797 до 1801.

Велику міську синагогу знищили нацисти у 1943 році.

Адреса: площа Арсенальна.

sub_wm (2)_1

Синагога “Золота Роза” (синагога Нахмановича, синагога “Турей Загав”)

Синагогу збудували у 1582–1595 роках у ренесансному стилі за проектом архітектора Павла Щасливого (Paweł Szczęśliwy). Кошти на її спорудження дали львівські міщани-юдеї Нахмановичі (ben Nachman).

Справжня назва синагоги – “Турей Загав” (“Золоті рядки”), а “Турей Ройзел” – “Золотою Розою” її називали через доньку Іцака Нахмановича. За легендою, саме Роза, погодившись стати дружиною короля, допомогла єврейській громаді отримати дозвіл на будівництво синагоги – і покінчила з собою.

У серпні 1941 року синагогу розграбували, а 1943 року її разом із Великою міською синагогою підірвали нацисти.

Адреса: вулиця Федорова, 27.

Картина А. Каменобродського  Львівський історичний музей (поч. ХХ ст.)
Картина А. Каменобродського
Львівський історичний музей (поч. ХХ ст.)
Акварель Рудольфа Бернта (1890)
Акварель Рудольфа Бернта (1890)
Рисунок Францішека Ковалишина (1904)
Рисунок Францішека Ковалишина (1904)
Гравюра Юзефи Кротохвіли-Видимської (1935)
Гравюра Юзефи Кротохвіли-Видимської (1935)
1912
1912
1915
1915
1919 (зліва), 1935 (справа)
1919 (зліва), 1935 (справа)
1941. Фото Я. Вітвіцького
1941. Фото Я. Вітвіцького
1941. Фото Я. Вітвіцького
1941. Фото Я. Вітвіцького
Синагога Хасидим Шуль

Хасидим Шуль — перша відома хасидська синагога Львова. Розташовувалася на розі теперішніх вулиць Лазневої та Сянської.

Дерев’яну синагогу звели у 1791 році для передміської юдейської громади. У другій половині XIX ст. замість неї з’явилася кам’яна будівля.

У листопаді 1918 року, коли Львів зайняли польські війська, у синагозі було вчинено погром. 1919 року її реконструйовано.

1941 року знищена нацистами.

Адреса: ріг вулиць Сянської та Лазневої.

Фото після погрому 1918 року
Фото після погрому 1918 року
Темпль

Львівська поступова (прогресивна) синагога – темпль (храм) – стала першою синагогою реформованого типу в Галичині.

Її зводили у 1843–1846 роках під керівництвом архітектора Йогана Зальцмана. Зразком послужила міська синагога Відня.

Відкрили цю культову споруду, зведену у класицистичному стилі, 18 вересня 1846 року. Її кілька разів реконструювали. А влітку 1941 (за іншими даними, 1942) німці знищили темпль.

Адреса: площа Старий Ринок.

1861
1861
1862
1862
1863
1863
1938
1938

Lwow_syn_postepova

Синагога “Борах” або “Зіхрон Йосеф”
Реконструкція південного фасаду синагоги. Рисунок Й. Гельстона
Реконструкція південного фасаду синагоги. Рисунок Й. Гельстона

Будівництво невеликої синагоги розпочалося у 1897 році єврейською громадою “Зіхрон Йосеф”. Проект виготовив архітектор Анджей Ґоломб (Andrzej Gołąb).

Зводили культову споруду у подвір’ї на вул. Заводській, 3. Громада обійшла постанову маґістрату 1890 року, згідно з якою для будівництва нових синагог у Львові мав бути дозвіл міської громади. Тому у “Зіхрон Йосеф” були проблеми із дозволом на використання збудованої синагоги.

Знищена нацистами. На зруйнованих стінах можна роздивитися традиційні гебрейські написи.

Адреса: вулиця Заводська, 3.

Староцвинтарна синагога (“Бейс-ойлом шул”)

Староцвинтарна синагога – одна із найдавніших синагог єврейської дільниці Краківського передмістя Львова.

Вона є на карті Львова 1766 року. Знаходилась біля Старого єврейського кладовища.

Коли кладовище у 1855 році закрили для поховань, синагога продовжувала діяти. У ній переважно молились мешканці Дому перестарілих, відвідувачі Старого кладовища і хворі з Єврейського шпиталю.

“Бейс-ойлом шул” була одним із центрів благодійної діяльності єврейської громади.

У 1942 році нацисти синагогу зруйнували.

Адреса: вулиця Раппопорта, 2.

1910
1910

Джерело Адольф Берлін, Конкурси проектів у ЛьвовіУкраїнський історико-фортифікаційний форум, Єврейські кореніЭтоРетро, Товариство єврейської молоді, Центр міської історії Центрально-Східної ЄвропиВікіпедія

Інше обличчя вулиці Київської

Інше обличчя вулиці Київської

Трамвайний маршрут № 9, що курсує з вокзалу, по вулиці Київській і далі  поміж знаменитих львівських вілл, є мабуть найкращим лекторієм для вивчення історії містобудування. Його колія проходить біля будинку № 21 по вул. Київській (колишня на Байках) збудованому у 1924 році.

din21_1Власницею була Хелена Глянцер. Перші плани затвердженні 23 вересня 1923 року. Згодом їх дещо змінили, додавши ще один поверх.

Плани будинку №21 на вул. Київській у Львові
Плани будинку №21 на вул. Київській у Львові
Плани будинку №21 на вул. Київській у Львові
Плани будинку №21 на вул. Київській у Львові

Але мало хто знає, що дана частина вулиці київської на перетині з вулицею Єфремова мали мати зовсім інший вигляд, аніж тепер. У 1912 році кількома ділянками (парцелями), на яких тепер знаходяться будинки по вул. Київській 19, 21, 23, 25, 27 а по вул. Єфремова № 22 володів Тадеуш Таданер.

Будинок на розі вулиць Київської та Єфремова
Будинок на розі вулиць Київської та Єфремова

Тут він мав намір збудувати три будинки. Один на розі вулиць Київської та Єфремова (тоді відповідно На Байках і Мурарської) інші по обидві сторони.

А так виглядала ця ділянка на ситуаційному плані  у 70-х роках ХХ ст.
А так виглядала ця ділянка на ситуаційному плані у 70-х роках ХХ ст.

Та цим планам не судилось буди зреалізованими. Чи то економічна криза, чи то війна, так чи інакше теперішній вигляд ця частина вулиці Київської одержала на десятиліття пізніше.

Так мала виглядати ділянка у розплануванні початку ХХ століття
Так мала виглядати ділянка у розплануванні початку ХХ століття

 

Львів у 1980 році. 10 кольорових листівок

У 1980 році Міністерство зв’язку СРСР видало комплект із 10 листівок “Львів”. Тоді їх вартість була 52 коп.

Фото Г. Буланова,  В. Іванова, А. Рязанцева.

cover1
Обкладинка набору
cover2
Обкладинка набору
img060.med
Пам’ятник Іванові Франку на Личаківському кладовищі
img059.med
Державний академічний театр опери та балету імені Івана Франка (тепер – Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької)
img058.med
Готель “Інтурист” (тепер – готель “Жорж”)
img057.med
Проспект Тараса Шевченка
img056.med
Площа імені Адама Міцкевича
img055.med
Площа Возз’єднання (тепер Соборна)
img054.med
Львівський університет ім. Івана Франка
img053.med
Цирк
img052.med
Пагорб Слави
img051.med
Монумент Бойової Слави Радянських Збройних Сил

Джерело.


Сторічний універмаг на Ринку стане пивоварнею

Торговий дім Ціппера

Дім №32 на площі Ринок у Львові з’явився у 1912 році. За проектом львівського архітектора Міхала Лужецького (Lużecki) його у стилі модерн з елементами історизму звела фірма Едмунда Жиховича (Źychowicz).

univermah_rynok (3)

Попередня кам’яниця на цьому місці була збудована у 1801 році. Чотириповерховий будинок неодноразово змінював власників, аж поки приблизно у 1895 році його не придбав ювелір і годинникар Абрагам Ціппер (Zipper). Він влаштував тут портал з вітринами за проектом Зигмунта Кендзєрського (Kędzierski), збільшений аналог якого пізніше оздобив фасад нової будівлі.

1910-1911
1910-1911

Архітектурний проект нового торгового дому Ціппера виконаний у 1911 році, а додатковий проект затверджено 5 серпня 1912 року.

1914
1914

До 1939 року тут був фірмовий магазин ювелірних виробів і годинників “А. Г. Ціппер“. У міжвоєнний період торговий дім отримав назву “Траст” (“Trust”). Після війни він продовжував функціонувати, як універмаг.

1965-1970
1965-1970

univermah_rynok (2)

Від 2010 року будинок у риштуванні – ведуться ремонтно-реставраційні роботи. І реставрація ось-ось закінчиться:

IMG_1857 IMG_1856 univermah_rynok (4)

У  ПрАТ “Львівський універмаг “на Ринку” обіцяють, що будинок стане модерним об’єктом, орієнтованим на туристів. Згідно з паспортом об’єкту, реставрація здійснюється під ресторан-пивоварню.

Джерело фото – “Фотографії старого Львова“, WikimapiaOrest OleskivЦентр міської історії Центрально-Східної Європи.

Популярні статті:

Достеменно не відомо, чому саме вепр став символом цього будинку. Фото із Вікіпедії

Вепр на фасаді: Таємниця єдиного «кабанячого» будинку у Львові

У місті Лева є тільки одна кам’яниця, фасад якої прикрашає скульптурне зображення… дикого кабана. Розташований цей наріжний будинок на вулиці Євгена Гребінки, № 8, неподалік...