10 листопада о 16.00 в приміщенні Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького (проспект Свободи, 20) відбудеться відкриття виставки «Театр Заньковецької. Перші 100 років», на якій буде представлено рідкісні експонати, надані Музеєм театрального, музичного та кіномистецтва України. Цей найдавніший на українських теренах музей театрального профілю в співпраці із заньківчанами створив експозиційний простір, що репрезентує невідомий широкому загалу рух театру в часі і просторі.
Афіша виставки «Театр Заньковецької. Перші 100 років»
Виставка експонуватиметься з 10 листопада по 6 грудня 2017 року. Під час її проведення заплановано ряд лекцій, авторських екскурсій за участі відомих діячів театрального мистецтва України, вечори перегляду відео вистав Театру, спеціальна програма для молоді з метою пізнання особливості театральної справи.
Виставка створена для широкого кола відвідувачів: зацікавленим історією української культури, поціновувачам театрального мистецтва вона імпонує доступністю викладу історичної інформації, сучасними методами візуалізації з використанням новітньої апаратури, дозволяє зазирнути за лаштунки театрального процесу, а також вивчити основні віхи творчої діяльності одного з найдавніших театральних колективів країни та його провідних митців; розрахована вона й на професійну публіку – для практиків та теоретиків театрального мистецтва, адже серед експонатів представлено оригінали документів діяльності театру часу заснування, фото- та відео архівні документи, сценографічні макети, оригінальні костюми з вистав що увійшли в історію, тощо.
Також з 10 листопада 2017 р. у фойє ІІ поверху Національного театру ім. Марії Заньковецької діятиме виставка, присвячена історії Національного театру ім. Марії Заньковецької, яка ознайомить глядача з історією формування стилю театру – від авангарду 20-х років, крізь в’язницю соціалістичного реалізму, до наших днів. Окрім цього, у ній вперше глядач зможе познайомитися з, невідомою досі, сторінкою історії театру – розстріляними і репресованими наприкінці 30-х років 20-го століття заньківчанами.
Глядач, який протягом осінньо-зимового сезону відвідає вистави Театру є головним глядачем цієї експозиції. Поціновувачі театральної культури, які прагнуть побачити виставку в незалежний від репертуарного розкладу час – теж мають таку можливість.
Гаражний розпродаж в американському стилі від Спільноти «Емаус – Оселя»
Вже цієї неділі, 12 листопада 2017 року, з 13:00 до 18:00 у приміщенні Львівського палацу мистецтв (вул. Коперника, 17), спільнота «Емаус-Оселя» та імідж-театр «Пані Кураж» проведуть гаражний розпродаж на тему «Антикварне кіно про антикварне життя».
Гаражний розпродаж в американському стилі від Спільноти «Емаус – Оселя»
Як стало відомо зі сторінці у Фейсбук, на розпродажі можна буде придбати різні речі, які львів’яни віддають на благодійність: одяг, книги, предмети побуту, а також посуд від партнерських спільнот «Емаус» з Німеччини.
Гаражний розпродаж в американському стилі від Спільноти «Емаус – Оселя»
А також імідж-театр «Пані Кураж» спільно з мешканцями та волонтерами спільноти «Емаус-Оселя» підготували постановку «Антикварне кіно про антикварне життя».
Гаражний розпродаж в американському стилі від Спільноти «Емаус – Оселя»
Нагадаємо, що «Емаус-Оселя» вже багато років займається збором непотрібних речей від мешканців Львова. Потім ці речі відновлюють, реставрують та використовують на соціальні потреби. У 2013 році організація встановила перші в Україні контейнери для вживаного одягу, книг та взуття. Сьогодні їх є 23 у різних районах міста. Лише у 2016 році «Емаус – Оселя» здала на переробку близько 200 тонн непридатного до носіння одягу, ще більше доброго одягу було роздано потребуючим та реалізовано у благодійних крамницях.
Гаражний розпродаж в американському стилі від Спільноти «Емаус – Оселя»
Усі кошти з розпродажу буде використано на соціальні проекти спільноти «Емаус-Оселя».
Відкриття пам'ятника Михайла Грушевському у Львові 12 червня 1994 року. Фотографія Любомира Криси
Михайло Сергійович Грушевський жив та працював у Львові понад двадцять років. Саме тому зі здобуттям незалежності Львів став першим містом України, d якому 12 червня 1994 року урочисто був відкритий пам’ятник цьому відомому історикові та громадському й політичному діячеві.
Президентський кортеж Леоніда Кравчука до відкриття пам’ятника Михайла Грушевському у Львові 12 червня 1994 року. Фотографія Любомира Криси
Президентський кортеж Леоніда Кравчука до відкриття пам’ятника Михайла Грушевському у Львові 12 червня 1994 року. Фотографія Любомира Криси
Вперше ідея відкриття пам’ятника М. Грушевському постала 12 квітня 1990 року на Раді Наукового товариства імені Шевченка. Тоді ж відомий львівський скульптор Дмитро Крвавич погодився виконати ескіз-проект (Михайло Грушевський у кріслі) до осені 1990 року.
Відкриття пам’ятника Михайла Грушевському у Львові 12 червня 1994 року. Фотографія Любомира Криси
Напередодні 125-річчя з дня народження історика (у серпні 1991 р.) за ініціативи відділу культури Львівської міськради у Будинку архітектора демонструвались різні ескізи пам’ятника. Зокрема, це проекти скульптора Р. Романовича, два проекти Ярослава Мотики, два проекти Ярослава Скакуна. Втім, проект групи Дмитра Крвавича, Миколи Посікіри та Любомира Яремчука став переможцем.
Відкриття пам’ятника Михайла Грушевському у Львові 12 червня 1994 року. Фотографія Любомира Криси
Відкриття пам’ятника Михайла Грушевському у Львові 12 червня 1994 року. Фотографія Любомира Криси
На цій хвилі, 27 серпня 1991 року за кошти НТШ встановлено мармуровий камінь-анонс на місці будівництва пам’ятника, з написом “Тут буде споруджено пам’ятник М. Грушевському 1866—1934”.
Відкриття пам’ятника Михайла Грушевському у Львові 12 червня 1994 року. Фотографія Любомира Криси
Відкриття пам’ятника Михайла Грушевському у Львові 12 червня 1994 року. Фотографія Любомира Криси
Спочатку створення пам’ятника доручили скульптору Дмитрові Крвавичу. Потім до творчої групи залучили скульпторів Миколу Посікіру, Любомира Яремчука та архітектора Василя Каменщика.
Леонід Кравчук на відкритті пам’ятника Михайла Грушевському у Львові 12 червня 1994 року. Фотографія Любомира Криси
Відкриття пам’ятника Михайла Грушевському у Львові 12 червня 1994 року. Фотографія Любомира Криси
І 12 червня 1994 року тодішній президент України Леонід Кравчук відкрив тут пам’ятник Михайлові Грушевському. Ця подія зібрала десятки тисяч львів’ян та гостей міста. Весь проспект Тараса Шевченка на навколишні вулиці були переповнені людьми, що хотіли побачити історичне повернення Михайла Грушевського до Львова.
Відкриття пам’ятника Михайла Грушевському у Львові 12 червня 1994 року. Фотографія Любомира Криси
Відкриття пам’ятника Михайла Грушевському у Львові 12 червня 1994 року. Фотографія Любомира Криси
Сьогодні побачити цю подію ми можемо завдяки світлинам, якими люб’язно поділився відомий львівський фотограф Любомир Криса.
В четвер, 9 листопада 2017 року, у Львові у рамках відкриття ХVІ міжнародного фестивалю оперного мистецтва імені Соломії Крушельницької, відкривається виставка художніх робіт, присвячена 145-річчю від дня народження співачки.
Постер виставки художніх робіт, присвяченої 145-річчю від дня народження Соломії Крушельницької
Перша частина виставки відкриється о 14 годині у Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької (вул. Соломії Крушельницької, 23), а друга о 16 годині у дзеркальній залі Львівського національної опери (проспект Свободи, 28).
Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові
Виставка проводиться під патронатом благодійного фонду «Україна – це ми», який є організатором міжнародного мистецького проекту SOLOMIYA. На виставці будуть представлені живописні полотна, авторами яких є відомі українські художники – Богдан Бринський, Тетяна Красна, Віктор Горяєв, Олександр Мельников, Костянтин Могилевський, Олександр Ольхов, Андрій Потурайло, Ірина Проценко, Панас Титенко, Олександр Храпачов, Олена Яковенко.
Львівська Опера, фото 1960 року
Експозиція виставки можна буде побачити у Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької (вул. Соломії Крушельницької, 23) та у дзеркальній залі Львівського національної опери (проспект Свободи, 28) до 10 грудня 2017 року
Ірина КРИВОРУЧКА
головний хранитель фондів Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові
В четвер, 9 листопада 2017 року, о 16.00 в Музеї етнографії та художнього промислу ІН НАНУ (м. Львів, проспект Свободи, 15) відбудеться відкриття виставки творів Лідії Трохим “Асоціації”.
Трохим Лідія Юріївна народилась 1992 р. у м. Львів. Навчалась у Львівському державному коледжі декоративного та ужиткового мистецтва імені Івана Труша на факультеті графічний дизайн (2007—2013 рр. — бакалавратура) та у Львівській національній академії мистецтв на факультеті графічний дизайн (2013—2015 рр. — магістратура, з 2015 року — аспірантура). Учасник всеукраїнський та міжнародних художніх виставок. Також автор публікацій у наукових та науково-публіцистичних виданнях, учасник міжнародних конференцій. Працює у графічних та живописних техніках, ілюструє видання, займається версткою та графічним дизайном. Роботи зберігаються у приватних колекціях в Україні, Німеччині, Іспанії.
Постер виставки Лідії Трохим “Асоціації”
ВСЕУКРАЇНСЬКІ ТА МІЖНАРОДНІ ВИСТАВКИ:
2013, 2014, 2015 — участь у міжнародній мистецькій виставці «Львівській осінній салон», 2013 — роботи: «Натовп», «Чекання»; 2014 — роботи: «Розмова», «Оберіг»; 2015 — робота: «Мама»
2014 — Всеукраїнська виставка «День Божий, як Великдень», робота: «Писанка»
2014 — Всеукраїнська виставка до Дня Незалежності, робота: «Вона» , м. Київ
2014 — виставка-конкурс «Львів очима молоді», дві роботи: «Мій Львів І»,
«Мій Львів ІІ», м. Львів
2015 — Всеукраїнська мистецька виставка «Молоді інспірації», робота: «Повертайся живим», м. Київ
2015 — Всеукраїнська Різдвяна мистецька виставка, робота: «Дивна новина ІІІ»,
м. Київ
2016 — Всеукраїнська мистецька виставка «Мальовнича Україна», робота: «Вишнева Україна», м. Суми
2016 — міжнародна виставка графіки у рамках мистецького форуму графіки «Leopolis-2016», роботи: «Натура І, ІІ» у техніці суха голка, Національний музей,
м. Львів
2016 — Всеукраїнська мистецька виставка приурочена до ювілейних дат
Івана Яковича Франка, робота: «Перехресні стежки», м. Івано-Франківськ
2014 Часопис «Дзвін» №5, ілюстрації «Ритми Львова»;
2015 Часопис «Дзвін» №6, ілюстрації Львова;
2015 Ілюстрації і верстка книги — «Маруся Чурай. Дівчина з легенди»;
2016 Часопис «Дзвін» №2, №5 та №8, екслібриси та ілюстрації;
2016 Педагогічна практика у Львівській Національній академії мистецтв;
2017 Дизайн та верстка книги — «Христина Кишакевич-Качалуба».
Локальні практики часто набувають форм інспірування модернізмом та спроб створення сучасних візуальних маркерів етноментального зв’язку. Такий підхід є однією з передумов до поступового переходу від конструктивну до виразної стагнації. Власне у цьому контексті особливою є роль молодого покоління митців, які формуються з урахуванням актуального соціокультурного контексті та водночас опрацьовують досвіди представників варіативних творчих практик. Визначення маркерів причетності до єдиного поля світової культури, акцентування на потребі конструювання власного методу роботи з формами та наративами стало важливим для індивідуальної практики Лідії Трохим. Історія про те як ідеї отримують візуалізацію і ця візуалізація розвивається в архітектурі книги чи площині листа, власне так можна охарактеризувати особливості підходу мисткині. Відчуття зв’язку з контекстом у якому формувалась художниця, специфіка кола комунікування та інспірування безперечно стали передумовами для цілої групи рішень та підходів у вирішенні, як загальної концепції виставки, так і окремих робіт. Однак, за групуванням готових форм та ідей відчутна виразна присутність особистості автора готового до діалогу та дискусії. Насичувати текст тезами про те наскільки художниці вдається продемонструвати відчуття лінії, розуміння композиції, культури кольору у такій площині абсолютно недоцільно, а водночас і зайве. Те, що Лідія Трохим запропонувала до огляду відбулось і ступінь чи то пак граничність візуальної виразності має змогу відчути кожен з глядачів.
Жодне історичне джерело, а тим більше жоден історик, не може нам “розказати”, яким було минуле. Тим не менше, окремі речі є дуже помічними у спробах вибудувати певні думки та уявлення про дійсність, якої вже не повернути. Безцінним дороговказом з історії ХХ століття є різноманітні періодичні видання. Попри величезну частку суб’єктивності й не менш масштабні, аніж у наш час, маніпуляції, давні газети та журнали “видають” окремі секрети своїхтворців та сучасників. Тому, пропоную трішки “попідглядати” з допомогою львівського міжвоєнного видання “Światowid”. Кому з нами буде нецікаво, маєте можливість знайти згаданий інформаційний ресурс у фондах Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка.
Фрагмент першого номера видання. Фото з https://pl.wikipedia.org
Видання виходило у світ впродовж 1924 – 1939 років у Кракові. Поширювали його на Варшаву, Познань, Львів, Вільнюс, сам Краків і навіть Чехословаччину. Стосувалось перипетій культурного, політичного, наукового і ін. життя. Автори традиційно писали про моду, спорт, друкували фрагменти художніх творів. За рахунок великої кількості фотографій, публікації видаються дуже реалістичними й “живими”. Крім того, є сюжетними й вичерпними.
Світлина з №27. Мосцицький у Луцьку. Фото Є. Гулюка
Як приклад сказаного вище, вже перша шпальта. Величезне чорно-біле фото з легенькими і ледь вловимими нотками популізму: Президент ІІ Речі Посполитої, Ігнацій Мосцицький (Ignacy Mościcki), перебуває в оточенні волинської людності. Високопосадовець прибув до Луцька, де, у тому числі, відвідав православні святині та зустрівся з українцями. Як зазначив кореспондент видання, “русини” вітали Президента з “ентузіазмом”. А доки Ви згадуєте, зустріч з яким австрійським цісарем нагадує описане вище (який також дуже любив “своїх русинів”), зазначу, що дрібненькими літерами на фото вказано, що це 27 номер видання “Świtowid” (1929 рік). Ціна: 1 злотий, або 3, 5 крони, якщо в Чехословаччині.
З побуту Ігнація Мосцицького на Волині. Фото Є. Гулюка
Про перебування президента Мосцицького на Волині йдеться і на 2 шпальті. Автору статті, яка супроводжувала численні фото, навіть видалося, що місцеві жителі не тільки гостинно прийняли главу держави, а й продемонстрували почуття державної гідності й свідомості. І або Ігнацій Мосцицький був хорошим політиком, або автор статті був хорошим ритором, але “люди різних народів і конфесій” поспішали скласти шану державі, яка дає їм безпеку, можливість заробітку і культурного розвитку (варіант традиційного для українців вислужування перед владою, відкидаємо одразу). Ледь вирвавшись з обіймів одурманених виглядом Президента українців, Мосцицький встиг зробити і багато корисного. Зокрема, відвідав руїни замку, що в містечку Клевань (смт. у Рівненському районі Рівненької області), також побував у Почаївській лаврі, де зустрівся з православним духовенством і місцевим воєводою. Далі – римо-католицька катедра в Луцьку, а також місцева синагога, збудованій за Зигмунда ІІІ. Більшість цих подій проілюстровано фотографіями.
Колоритна та насичена фото розвідка про польський політ над Атлантикою. Фото Є. Гулюка
Якщо сучасні видання, таке враження, намагаються ввести українців у ще більший песимізм, то тоді було інакше. У виданнях міжвоєнного періоду багато оповідей про перемоги та досягнення ІІ Речі Посполитої. Зокрема, на 4 аркуші йдеться про польський політ над Атлантикою. Це мав зробити пілот Володимир Кліш (Włodzimierz Klisz) на літаку “Polonia”, який для цього робили в італійському Мілані.
5 шпальта. Фото Є. Гулюка
У будь-який час людина мала би цікавитись подіями, які відбуваються у довколишньому світі. Саме тому, на 5 шпальті видання читачам було запропоновано ознайомитись з інформацією про надання італійському винахіднику у сфері бездротової телеграфії та Нобелівському лауреату в галузі фізики, Гульєльмо Марконі, титула маркіза. Поруч з цим, запропоновано рекламу крему “Nivea”. Обіцяють бронзову шкіру та захист від пошкоджень.
6 шпальта. Фото Є. Гулюка
На 6 шпальті шанувальники подорожей, властиво жінки, знайдуть цікаву інформацію для себе.
Популяризація альпінізму на шпальтах “Swiatowid”. Фото Є. Гулюка
Далі альпінізм і гори. Неймовірні світлини гірської місцевості.
Спортивна сторінка. Фото Є. Гулюка
Ці сором’язливі дівчата у скромних нарядах та з опущеними поглядами йдуть зовсім не килимок вибивати. Хоч з образом типової сучасної тенісистки їх порівняти важко, але вони дійсно професійно займаються цим видом спорту. Навіть мають дві перші нагороди на одному з турнірів.
Юзеф Бем і його історія. Фото Є. Гулюка
Від спорту до героїзму. На 9 шпальті інформація про генерала та полководця Юзефа Бема. Останній був учасником повстання 1830 року, де відіграв далеко не останню роль. Пізніше жив у Німеччині та Франції, Австрії, Угорщині і Османській імперії. Як зазначено у статті, генерал був учасником військових рухів, де тривала боротьба за свободу (не без героїзації). Бем помер у Алеппо, про яке досить часто можна почути у новинах навіть сьогодні. У контексті смерті Юзефа Бема, у статті йшлося про можливість перевезення тіла генерала до Тарнува, в якому той народився.
Жінки і мода. Фото Є. Гулюка
Далі знову про жінок і моду.
Про Версальський договір. Фото Є. Гулюка
Цікаво видання подає інформацію про річницю Версальського договору. Спочатку кілька слів про палац, де було підписано договір і який був резиденцією французьких королів-абсолютистів: Луї XIV, Луї XV і Луї XVI. Далі про сам момент підписання угоди і текст трактату. На сам кінець, оцінка договору з перспективи польської держав – що хоч він і подарував полякам незалежну державу, але дав не все, що хотіли.
З життя театру. Фото Є. Гулюка
На 17 шпальті огляд новинок театру.
Екзотика і жіночі прекраси. Фото Є. Гулюка
Що далі, то тільки цікавіше. На 19 шпальті – справжня бомба: інформація про догляд жінок за собою у різноманітних куточках світу. Це, зокрема, дівчина з африканського племені Масаї, яка, за зразком європейок, приміряє характерні для нас сережки. Жінка кочовиків-бедуїнів зі срібними оздобами у носі. Химерна комбінація косичок та виголених місць на голові у африканської жінки. Жінка з Конго зі стилізованою фризурою. По центру елегантні зулуски з Малих Антильських островів – поєднання європейських і місцевих мотивів. Завершується цей колоритний огляд жіночих прикрас роздумами автора чи жінки самі для себе так одягаються, аби гарно виглядати, або ж одна жінка гарно одягається, аби виглядати гарніше за іншу.
Знову політика. Фото Є. Гулюка
На наступній шпальті продовження огляду політики.
Шахи, кросворди і фото…Фото Є. Гулюка
Видання міжвоєнного періоду складно уявити без популяризації інтелектуальної культури. На 21 шпальті описано окремі шахові комбінації й запропоновано до уваги читачів окремі кросворди. Крім того, хобі: поради починаючим фотографам. Зокрема, аби відвідати Італія, рай для фотографів.
Карикатури від видавництва. Фото Є. Гулюка
На сам кінець, карикатури.
Окремі зразки реклами. Фото Є. Гулюка
І трохи реклами.
Знову ж про рекламу. Фото Є. Гулюка
На відміну від цієї статті, яка з рекламою не має нічого спільного, у газетах міжвоєнного періоду рекламою зловживали. Натомість, як можна оцінити, давали дуже цікаву та колоритну картинку про довколишній світ, популяризували інтелектуальну культуру й стимулювали до саморозвитку.
Сенсаційні археологічні знахідки через декілька днів буде представлено в КЗ ЛОР «Історико-краєзнавчому музеї» на виставці “Дари у світ «Вальхалли” (нові поховальні пам’ятки давніх германців на території Західної України)». Відкриття виставки відбудеться 9 листопада об 11.00 год. у музеї (Винники, вул. Івасюка 5). Сьогодні науковці задають собі питання що це: нова сторінка в історії Сокальщини? Цікава знахідка для України? Чи сенсаційна (унікальна) знахідка для європейської історії?
А все почалося з того, що весною 2017 року в КЗ ЛОР «Історико-краєзнавчий музей» було передано випадково виявлені в Сокальському р-ні Львівської обл. археологічні матеріали: частини мечів, наконечники списів та інше. Розуміючи значимість для історичної науки знайдених артефактів, науковці КЗ ЛОР «Історико-краєзнавчий музей» спільно з кафедрою археології Львівського національного університету імені Івана Франка у липні 2017 року розпочали на пам’ятці розвідкові дослідження. Розкопки дали неочікуваний і, одночасно, сенсаційний матеріал. У двох досліджених кремаційних захороненнях було виявлено надзвичайно важливі для європейської та світової археології знахідки, в тому числі рідкісні для нашої території провінційно-римські імпорти кінця І – середини ІІ ст. н.е. Зокрема, серед найцінніших предметів – частини великої глиняної червонолакової посудини (т.зв. «terra siggilata»), скляні предмети, металеві вироби, а також два великі бронзові казани. Один із них прикрашений трьома чоловічими погруддями. На сьогодні цей казан є третьою подібною знахідкою в Європі. Два попередні були виявлені в багатих князівських похованнях в Чехії (Мишув) та Польщі (Чернувко). Таким чином, нововідкрита пам’ятка археології є надзвичайно цінною не тільки для України, а й країн Центральної Європи. Знайдені речі вказують на високий соціальний статус похованих на могильнику людей.
Вже сьогодні знайдені речі можна експонувати на виставках в провідних музеях Європи.
Експозиція КЗ ЛОР «Історико-краєзнавчий музей»
КЗ ЛОР «Історико-краєзнавчий музей» вкотре приємно дивує своєю діяльністю. Музей не лише власними силами провів дослідження, реставрував частину знахідок, які представить на виставці, а й проведе 9-11 листопада 2017 р. чергову міжнародну конференцію. Її організатори: КЗ ЛОР «Історико-краєзнавчий музей», Інституту археології Жешівського університету, співорганізатори – кафедра археології та спеціальних галузей історичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка, Інститут археології НАН України, департамент архітектури та розвитку містобудування ЛОДА та Винниківська міська рада.
Експозиція КЗ ЛОР «Історико-краєзнавчий музей»
Тема конференції «Міграції і інновації: у пошуках первинності ідей, речей і людей» була вибрана не випадково. Тематика вивчення механізмів потрапляння нових технологій, речей або елементів світогляду у нові суспільства, їхня адаптація й історична доля серед «неофітів» останнім часом досить жваво обговорюється на світових наукових форумах. КЗ ЛОР «Історико-краєзнавчий музей» знаходиться у місті Винники, яке завжди було майданчиком для спілкування науковців і яке давно називають новим археологічним осередком. Проект проведення щорічних тематичних наукових археологічних конференцій започаткований вісім років тому. На цьогорічній конференції будуть присутні провідні фахівці з України, Молдови, Білорусі та Польщі. Ряд доповідей матимуть інтердисциплінарний характер.
А щодо сенсаційних археологічних знахідок, ми маємо надію, що це не буде особистою справою працівників музею, але й держава зацікавиться унікальною знахідкою і продовжить фінансувати наукові дослідження.
У понеділок, 6 листопада 2017 року, у Львові відбулись урочисті заходи з нагоди 206-ї річниці з дня народження культурно-мистецького діяча, священика УГКЦ, зачинателя нової української літератури в Галичині Маркіяна Шашкевича.
Cимволічний портрет Маркіяна Шашкевича
Представники влади, академічна спільнота і громадськість взяли участь у церемонії покладання квітів до пам’ятника галицькому Будителю, що розташований на вул. Коперника.
Пам’ятник Маркіяну Шашкевичу у Львові
Опісля Народний артист України Святослав Максимчук продекламував вірші, присвячені Маркіяну Шашкевичу, а хористи заслуженої капели “Трембіта” виконали патріотичні пісні.
Довідково:
Народився о. Маркіян Шашкевич 6 листопада 1811 року в селі Підлисся Золочівського повіту у сім’ї священика. У 1838 закінчив Львівську духовну семінарію, був вільним слухачем Львівського університету, та, закінчивши семінарію — парафіяльним священиком по селах Львівщини, а саме у Гумниськах, Нестаничах і Новосілках. Під час навчання в семінарії Шашкевич спільно з Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем згуртував національно свідому молодь (І. Білинський, Ф. Мінчакевич, М. Козловський, А. Величковський, Г. Ількевич та ін.), яка стала на боротьбу за національно-культурне відродження на західних землях, зокрема за відродження народної мови в письменстві й церковних проповідях («Руська трійця»). Помер Маркіян Шашкевич 7 червня 1843 року у злиднях від туберкульозу і похований у Новосілках.
Елізабет Бергнер – відома акторка театру та кіно, яка прославилась на весь світ завдяки своїй акторські грі багатьох фільмах першої половини ХХ століття. Сама Марлен Дітріх в своїх мемуарах сказала про неї «Елізабет Бергнер — ідол тисяч і мій кумир тих давніх років, до «Блакитного ангела».
Елізабет Бергнер
Елізабет Бергнер (1941)
Елізабет народилась в 1897 році в місті Дрогобич на Львівщині. Освіту здобула в Віденській консерваторії. Більшість свого життя вона прожила в Німеччині та Австрії. Вже 1923 року Елізабет знялася у своєму першому фільмі. В тому ж році, в Берліні вона одружилася з кінорежисером Паулем Циннером (1890–1969). Проте шлюб був короткотривалий.
Елізабет Бергнер
Елізабет Бергнер
Далі були активні гастролі по європейських країнах. Коли в Німеччині до влади прийшли нацисти, Елізабет перебралась до Парижа, а потім до Лондона. Потім Бергнер їде до США, де актриса познайомилася з відомим європейським прозаїком Ремарком та тісно співпрацює в кількох кінокартинах.
Елізабет Бергнер (1937)
Не зважаючи на те, що війна закінчилась, акторка вже не повернулась до Німеччини. Вона грала в театрі, знімалась у кіно, але, зрозуміло, довоєнного успіху вже не було. Як експеримент, у 1970 році Е. Бергнер спробувала себе як режисер.
Елізабет Бергнер у фільмі “Катерина Велика”, 1934 р.
Прожила акторка довге і цікаве життя. Померла в 1986 році в столиці Англії. Її найвідоміші стрічки «Мрійливі вуста», «Катерина Велика», «Ніколи не залишай мене», «Як вам це сподобається», «Вкрадене життя», «Говорить Париж». В 1979 році її нагородили премією Ернста Любітця, а в 1982 — Елеонори Дузе. Проте найбільше її досягнення, це безумовно номінація на Оскар у 1934 році за фільм «Катерина Велика».
З 28-го жовтня у Львівському державному цирку в рамках всеукраїнського турне відбулася прем’єра нового шоу цирку Чінізеллі під назвою “Слон та сильні люди”.
Програма вигідно відрізняється знаменитими артистами та неймовірними трюками та фокусами. А фантастичне лазерне шоу в поєднанні з неймовірними світловими ефектами не залишать байдужими нікого.
Один з найсильніших людей планети Фахриддін Ахназаров
Один з найсильніших людей планети Фахриддін Ахназаров
Один з найсильніших людей планети Фахриддін Ахназаров
В програмі на вас чекатиме зустріч з двадцяти дев’ятикратним рекордсменом Книги Рекордів Гінеса, одним з найсильніших людей планети Фахриддіном Ахназаровим! Найвідоміший його рекорд той, де він зубами тягнув вісім повністю завантажених вантажних автомобілів! Йому аплодували Арнольд Шварцнеггер, королева Великобританії Єлизавета друга, Президент США Джордж Буш. Фахриддін неодноразово відкривав своїм виступом червону доріжку премії Оскар! На манежі Ви побачите, як артист підіймає зубами вагу 500 кілограмів та як його переїжджає трьох-тонний автомобіль.
Золотий призер міжнародного фестивалю мистецтв в Кореї 2005, лауреат міжнародних конкурсів ілюзіоністів в Німеччині – Туйчи Хан
Золотий призер міжнародного фестивалю мистецтв в Кореї 2005, лауреат міжнародних конкурсів ілюзіоністів в Німеччині – Туйчи Хан
Золотий призер міжнародного фестивалю мистецтв в Кореї 2005, лауреат міжнародних конкурсів ілюзіоністів в Німеччині – Туйчи Хан
Вас неодмінно здивує золотий призер міжнародного фестивалю мистецтв в Кореї 2005,лауреат міжнародних конкурсів ілюзіоністів в Німеччині – Туйчи Хан. Його ім’я вписано в «Книгу знаменитих фокусів» 2007. Ілюзіоніст побував з гастролями більш ніж в 30-ти країнах світу!!! Ви побачите в його виконанні найнебезпечніший трюк Гаррі Гудіні «Визволення під водою». На сьогоднішній день Туйчи Хан єдиний у світі виконавець цього супер небезпечного трюку!
Гімнаст на ременях Сергій Неклець
Гімнаст на ременях Сергій Неклець
Гімнаст на ременях Сергій Неклець
Людина-вогонь – Сергій Неклець
Людина-вогонь – Сергій Неклець
Нікого не залишить байдужим видатний гімнаст на ременях та жонглер, людина-вогонь – Сергій Неклець продемонструє унікальність своєї роботи.
Ніна Бойко та «Дресировані собачки»
Ніна Бойко та «Дресировані собачки»
Ніна Бойко та «Дресировані собачки»
«Дресировані собачки» долматинці та самоїди під керівництвом Ніни Бойко не залишать байдужим жодного глядача.
Повітряний гімнаст Олег Спігін
Повітряний гімнаст Олег Спігін
Повітряний гімнаст Олег Спігін
Повітряний гімнаст на штейн-трапе – єдиний в світі виконавець трюку: стійка в зубнику вниз головою на штейн-тропе з інтенсивною закруткою трапеції в повітрі – Олег Спігін.
Слониха Майя, Белуш Такач та Тетяна Мазуркіна
Слониха Майя, Белуш Такач та Тетяна Мазуркіна
Слониха Майя, Белуш Такач та Тетяна Мазуркіна
Дресирована слониха Майя під керівництвом представника угорської циркової династії Белуша Такача. Слониха перевертається в манежі, робить стійку на хобот, махає прапором та виконує багато інших цікавих трюків.
Жіночий квартет акробаток «На щоглі»
Жіночий квартет акробаток «На щоглі»
Жіночий квартет акробаток «На щоглі»
Жіночий квартет акробаток «На щоглі» вразить своєю елегантністю. А шоу-балет «Атлантік» та клоунський дует Місіс та Містер Браун стануть приємними родзинками циркового шоу “Слон та сильні люди”.
Клоунський дует Місіс та Містер Браун
Шоу-балет «Атлантік»
Шоу-балет «Атлантік»
Циркова програма триватиме до 3 грудня 2017 року. Дізнатися про графік вистав можна на сайті цирку або за телефоном +38 (032) 238-53-30 . Вартість квитків від 50 гривень, незабутні враження йдуть у подарунок.
В театрі імені Марії Заньковецької відбулося спецпогашення ювілейної поштової марки
В п’ятницю, 3 листопада 2017 року, в фойє театру імені Марії Заньковецької (вулиця Лесі Українки, 1) відбулося спецпогашення поштової марки з нагоди столітнього ювілею театру.
Спецпогашення поштової марки з нагоди 100-річчя театру імені Марії Заньковецької
“Ми чекали цієї події, знали , що вона відбудеться, бо за нашими канонами ми повинні замовити марку та конверт за рік до події. Дійсно, через такі речі Укрпошта популяризує свої послуги і з однієї сторони м ми допомагаємо вам відсвяткувати і показуємо як ви святкуєте, а з іншої – показуємо всім людям, що пошта живе, є і вона тепер головна пошта країни. І коли ми приходимо на такі події, то приносимо радість, щоб ви могли своїм знайомим, рідним та друзям розіслати ці листівки в усі куточки світу”, – зазначив з цієї нагоди директор Львівської філії Українського державного підприємства поштового зв’язку Укрпошта Микола Ростов.
В театрі імені Марії Заньковецької відбулося спецпогашення ювілейної поштової маркиСпецпогашення поштової марки з нагоди 100-річчя театру імені Марії Заньковецької
Народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Богдан Миколайович Козак звернув увагу на важливість спецпогашення ювілейної поштової марки для мистецького та філателістичного життя не тільки Львова, а й усієї України.
Народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Богдан Миколайович Козак
“Це подія не тільки у філателістів, але подія цілої України, яка виходить за межі нашої держави. І я вітаю театр з цією маркою, яка стане знаменитою і буде мати вартість. Цей конверт з маркою «Століття Марії Заньковецької» буде мати ще більшу цінність, тому що вже свого часу була випущена марка, присвячена ювілею Марії Заньковецької. А це абсолютно нова марка, де написано 100 років. Її тираж не великий, а в філателії це якраз ціниться. Це велика подія і сьогодні цим погашенням ми, по суті, офіційно відкриваємо святкування всіх подальших заходів”, – підкреслив Богдан Козак.
Генеральний директор театру імені Марії Заньковецької Заслужений діяч мистецтв України Андрій
Генеральний директор театру імені Марії Заньковецької Заслужений діяч мистецтв України Андрій Олександрович Мацяк подякував усім присутнім та проанонсував заплановані святкування до 100-річчя театру, в рамках яких у Львові відбудуться: виставки у приміщенні театру та у Національному музеї ім.Андрея Шептицького у Львові, які висвітлюватимуть історію театру; видання книги; науково-практична конференція на яку з’їдуться театрознавці з усієї України та друзі з закордону; прем’єра вистави та Урочиста Академія.
За словами генерального директора театру імені Марії Заньковецької Андрія Мацяка, львів’яни і гості міста зможуть відвідати фестиваль, який триватиме з 15 листопада до 20 грудня і буде відбуватись по різним локаціям Львова.
Штемпель спецпогашення поштової марки з нагоди 100-річчя театру імені Марії Заньковецької
Серед запрошених колективів Львів відвідають :
Варшавський театр Польськи ім. Арнольда Шифмана.
Вільнюський національний драматичний театр з виставою “Борис Годунов”.
Національний академічний театр ім. Янки Купали з виставою “Пінська Шляхта”.
Національний академічний театр ім. Лесі Українки з двома молодіжними виставами і однією з найкращих, виставою “Нахлєбнік”.
Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка з виставою “Три товариші”.
Юзеф Пілсудський курить цигарку в Луцьку і згадує про привида. Колаж Олександра Котиса
У 1922 році в рамках подорожі по містах до Луцька з великою делегацією завітав Юзеф Пілсудський. Це був не перший його візит до міста. Раніше маршал зустрічався тут з Петлюрою. Однак цього разу все відбулося з пишністю.
Хоча Пілсдуський пробув у Луцьку лише один день, але той день, здається, місто жило тільки цим. Натовп вітав делегацію на вулицях і майданах, а діти присвячували вірші.
Вулиця Костюшка (Ковельська) в Луцьку. Фото Леопольда Пашковського з niezwykle.com
Про цей епізод залишилися натхненні спогади тодішнього міського голови Луцька Яна Сушинського. Він як офіційна особа був відповідальним за організацію візиту, весь час супроводжував маршала. У своїх нотатках описав і кілька цікавих фактів, які розповів йому Пілсудський під час особистих розмов.
Парад на кафедральному майдані в Луцьку. Фото Леопольда Пашковського з niezwykle.com
Як ідеться у мемуарах бурмистра Луцька Сушинського, з вечора 15 жовтня цілий Луцьк отримав святковий вигляд. Всі будинки були декоровані державними прапорами. О 9 годині вранці 16 жовтня 1922 року спеціальним потягом прибув до Луцька маршал Юзеф Пілсудський в оточенні численної свити з генералом Яциною на чолі, капеланом-помічником прелатом Мар’яном Токажевським і шефом цивільної канцелярії Станіславом Царем.
Парад на кафедральному майдані в Луцьку. Фото Леопольда Пашковського з niezwykle.com
На вокзалі його вітали волинський воєвода Мєчислав Міцкевич, командир 24 піхотного полку підполковник Станіслав Калабінський, президент Окружного суду Вітольд Єловицький, бурмистр міста Луцька і багато інших представників війська, адміністрації і громадських організацій.
Парад на кафедральному майдані в Луцьку. Фото Леопольда Пашковського з niezwykle.com
З прибуттям потягу оркестр 24 п.п. виконав державний гімн. Після воєнних урочистостей вся делегація поїхала до кафедрального костелу. Вздовж вулиць Вокзальної, Ягеллонської і Королеви Ядвіги учні луцьких шкіл утворили живий ланцюг, а численний натовп вітав маршала. При вході до костелу Пілсудського привітав єпископ Ігнатій Дубовський з духовенством. Потім відбулася коротка святкова служба.
Парад на кафедральному майдані в Луцьку. Фото Леопольда Пашковського з niezwykle.com
Після її закінчення відбувся парад на кафедральному майдані. Там освятили знамено Волинського стрілецького союзу. Звідти Пілсудський з делегацією виїхали на поле за казармами 24 піхотного полка в район нинішньої вулиці Стрілецької. На полі їх уже чекали вишикувані війська і великий натовп. Одразу після прибуття маршала розпочалася делегація освячення штандару 24 п.п. єпископом Дубовським. Перший золотий цвях в дерев’яну частину знамена вбив Пілсудський.
Ідуть по вулиці Королеви Ядвіги (Братковського) в Луцьку. Фото Леопольда Пашковського з niezwykle.com
О 13 годині дня в офіцерському казино відбувся урочистий сніданок. Звідти процесія посунула в приміщення Волинського воєводства біля православного собору. Там глава держави протягом кількох годин приймав делегації різних організацій.
Урочистий обід, організований міською радою Луцька, розпочався о 18:30 в репрезентаційній залі адміністрації Волинського воєводства. Були запрошені представники влади і різних організацій, загалом 160 осіб. По ліву сторону від Пілсудського сидів Ян Сушинський. Праворуч сидів єпископ Дубовський.
Урочистості на полі біля казарм (район вулиці Стрілецької і Коновальця) в Луцьку. Фото Леопольда Пашковського з niezwykle.com
Після промов воєводи, єпископа, бурмистр звернувся до маршала, чи не хоче він чогось сказати. Але той сказав, що ні, бо його слова можуть розтлумачити як політичну агітацію в виборах Сейму і Сенату, які мали от-от відбутися.
За обідом маршал показав Сушинському срібний портсигар, який останньому видався скромним, і сказав, що це йому подарували його солдати. На кришці портсигару розміщувався малюнок нападу школи підхорунжих на Бельведер в 1831 році.
Урочистості на полі біля казарм (район вулиці Стрілецької і Коновальця) в Луцьку. Фото Леопольда Пашковського з niezwykle.com
«Бачте, пане, коли мої дочки бувають неґречні, я показую їм підхорунжих і кажу: почекайте, ще і на вас прийде покара», – розповів Пілсудський бурмистру Луцька.
Він частував цигарками єпископа і Сушинського. Маршал розповів, що ці цигарки він отримав у подарунок від румунської королеви Марії, коли перебував у Румунії. На кожній цигарці був видрукований напис Marszałek Piłsudski. Згадав він і своє перебування в Житомирі у 1920 році. Там він мешкав у палаці єпископа. Пілсудський зазначив, що кілька разів стикався з привидами. Наприклад, в бібліотечній шафі кімнати, в якій маршал допізна працював, чув, як рухалися книжки, і був навіть випадок, коли двері до сусідньої кімнати самі відкрилися. Там спав черговий.
Ідуть біля католицького цвинтаря (тепер меморіал на проспекті Василя Мойсея) в Луцьку. Фото Леопольда Пашковського з niezwykle.com
Розказуючи Сушинському про вхід військ до Вільна, Пілсдуський розповів, що під час своїх військових маршів мав улюбленого коня Каштанку, і постановив собі, що тільки на ній в’їде до улюбленого міста. Каштанка захворіла і маршал наказав знайти схожого на неї коня, на якому і в’їхав до Вільна. Про це місто він розповідав із замилуванням.
«Всю розмову провадив Глава держави симпатичним голосом, з чарівливим усміхом, дуже захоплюючи слухача», – відгукувався Сушинський.
Заходи на могилах військових на католицькому цвинтарі (тепер меморіал на проспекті Василя Мойсея) в Луцьку. Фото Леопольда Пашковського з niezwykle.com
Ввечері того ж дня о 21 годині в офіцерському казино відбувся раут, в якому взяло участь 200 осіб. Потім Пілсудський подякував за прийом і опівночі під звуки оркестру покинув Луцьк надзвичайним потягом.
В листопаді кав’ярня-галерея “Штука” (вул. Котлярська, 8) запрошує на виставку живопису Ксенії Дацюк під назвою “Романтична” відкриття якої відбулося в середу.
Художниця Ксенія Дацюк
У збірці представлено портрети і натюрморти, над якими Ксенія Дацюк працювала впродовж останнього року. Помітне тяжіння до монохромності увиразнює образи і спонукає до зосередження. Схожий ефект спостерігаємо з ретро-фотографіями – зачепившись поглядом, уважно роззираємось в пошуках знайомих деталей.
Експозиція виставки Ксенії Дацюк “Романтична”
“Це уже друга моя виставка кав’ярні-галереї “Штука”, перша відкрилась трохи більше року тому, 1 жовтня 2016 року і називалася “Осінній блюз”. Ідея провести виставку у «Штуці» виникла завдяки відомій художниці Катерині Білетіній, яка порадила мені цю галерею. Я дуже вдячна п. Євгену, який допомагає художникам показувати свою творчість, надає стіни своєї кав’ярні-галереї для показу відвідувачам своїх робіт”, – розповіла Ксенія Дацюк на відкритті виставки.
Експозиція виставки Ксенії Дацюк “Романтична”
Про авторку
Ксенія Дацюк народилася у Львові 1994-го року в сім’ї художників. Малює з раннього дитинства. У 2016 році здобула ступінь бакалавра на кафедрі образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва Інституту мистецтв Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки та вступила до Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури у Києві на кафедру станкового живопису.
Займається живописом та деякими видами декоративно-прикладного мистецтва. Важливе місце у творчості художниці займає іконопис та монументальні розписи. У виборі жанру віддає перевагу портрету, натюрморту, пейзажу. Також працює над створенням алегоричних і сюжетних картин. Постійно експериментує з технікою, поєднуючи різні матеріали (наприклад, олійні фарби, акрил, золото, смальта).
Експозиція виставки Ксенії Дацюк “Романтична”
Попри свій юний вік, мисткиня є постійною учасницею арт-салонів Волинської організації Національної Спілки художників України. Учасниця понад тридцяти різноманітних виставок і арт-проектів, серед яких:
2012 – міжнародний фестиваль «Арт Олімп», Музей Сучасного мистецтва України, Київ;
2013 – Ukrainian Art Week, Центральний будинок художників України, Київ;
2015 – міжнародний проект Artlevel Design Festival, Центр сучасного мистецтва М17, Київ;
2016 – Другий благодійний аукціон, організований Посольством України в Китаї;
2016 – виставка-конкурс у Національній академії мистецтв України, Київ;
Відкрити для себе Олега Ольжича, якого ми знаємо, як чудового поета, доброго науковця-археолога в новій іпостасі — політичного діяча та борця за волю нашого народу, мали нагоду всі, хто прийшов 25 жовтня на зустріч із очільником ОУН, заступником голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України Богданом Черваком. Зустріч відбулася в межах авторського проекту „Від книги до мети“ професора Ірини Фаріон і була приурочена 110-річчю від дня уродин цього видатного українця.
Ця зустріч була виняткова ще й тим, що на ній був присутній Любомир Головінський — рідний племінник крайового коменданта УВО Юліана Головінського.
Доповідь Богдана Червака відкрила багатогранну постать Олега Ольжича. Доповідач відкрив маловідомі сторінки життя поета, розповідав про особливості його характеру, життєві принципи, особливості взаємин із побратимами в боротьбі.
— На превеликий жаль, уже в сучасній Україні про Ольжича склався хибний стереотип. Ми багато говоримо про нього як про визначного українського поета. Поза сумнівом — це класик української літератури, окраса європейської поезії. Ми майже все знаємо про Ольжича-науковця, про його здобутки в археології написано багато фундаментальних праць. Та цілком відкинута його політичну діяльність. Він відомий передусім тому, що героїчно загинув як один із керівників ОУН, як учасник похідних груп ОУН, якого в німецькому концтаборі Заксенхаузен закатували німці. Політична біографія Олега Ольжича — це борг української нації перед цією визначною постаттю, — підкреслив Богдан Червак.
Гість зустрічі наголосив, що Олена Теліга, Олег Ольжич — це люди, в яких не було розбіжностей між словом і ділом. Тож і їхня боротьба була цілком логічна.
— Є деякі деталі, які потрібно уточнити для того, щоб образ Ольжича був правдивий і об’єктивний. Так, не відповідає дійсності те, що Ольжич під час Другої світової війни, на відміну від, Романа Шухевича чи іншої фракції ОУН, наполягав лише на мирних методах боротьби чи на просвітницькій діяльності. Насправді він був переконаний, що поневолена нація має право на усі, без винятку форми і методи боротьби для здобуття Української держави, не виключав мілітарних. Яскравим прикладом цього є те, що зважаючи на те, як розгорталися події на фронті , коли зрозуміло було, що на заміну одному окупантові — фашистам, прийде інший — червона Москва, треба буде боротися на два фронти, він разом із командиром УПА Романом Шухевичем обговорював цілком, на їхню думку, тоді реалістичний проект, який повинні були виконати обидві фракції ОУН. Вони планували створення так званого „куреня смерті“, який мав би прорватися через лінію фронту, пройти максимально вглиб території великої Східної України і в бою загинути. Вони вважали, що потрібно створити прецедент других Крутів. Щоб і після цієї боротьби залишити приклад героїчного чину нації. Зараз не відомо, чому цей проект не був реалізований. Та це надзвичайно характерна яскрава ілюстрація державницького мислення, якого, на превеликий жаль, так бракує сучасній Україні, — наголосив очільник ОУН.
Ірина Фаріон і Володимир Червак
Улас Самчук називав Ольжича „королем конспіративної боротьби“. Це людина, яка мала до десяти охоронців. Він ніколи не ночував в одній квартирі два чи три дні поспіль, бо інакше його могли б заарештувати. Тому досі не відомо, як так сталося, що так легко пішов на розконспіровану квартиру у Львові на Личаківській. Як і незрозумілі реальні причини його арешту. Відкрити всю правду про життя і смерть Олега Ольжича могли б допомогти архіви. Та їх з Німеччини спецслужби вивезли до Москви.
— Ольжич належав до тих людей, які мислили категоріями нації. Він розрізняв поняття української культури і націоналістичної культури. І коли націоналісти працювали як просвітяни, то йшлося не так про українську культуру, а про націоналістичну культуру. Ольжич вважав, що українська нація матиме сформований хребет, який не буде гнутися і не буде хилитися лише за умови, коли покоління українців будуть виховуватися не просто на вітчизняній історії, на українській культурі, а на героїчній історії і на кращих зразках культури. Він наголошував на необхідності культу героїзму в історії, культурі, літературі, мистецтві. Уся його творчість — це яскравий зразок того, якою має бути не лише українська культура, а націоналістична культура, — підсумував Володимир Червак.
В неділю, 5 листопада 2017 року, о 15.00 в приміщенні Львівського палацу мистецтв (вул. Коперника, 17) відбудеться відкриття традиційного міжнародного мистецького Осіннього Салону “Високий замок”, основною темою якого цьогоріч буде скульптура та живопис.
Свої твори у цих видах мистецтва представлять десятки художників з України та закордону, серед яких будуть як відомі так і зовсім нові імена. Щорічна художня виставка має на меті популяризацію сучасного українського мистецтва; активізацію мистецького середовища Львова; ознайомлення з творчим доробком українських і закордонних професійних художників та напрямками сучасного мистецтва. Це також платформа для творчої співпраці, обміну досвідом, думками та поглядами між митцями та глядачами.
Того ж дня, в рамах Салону, відбудеться відкриття ще трьох експозицій: виставка графіки Мирона Яціва, виставка українського плакату, присвячена 100-літтю кафедри графічного дизайну та мистецтва книги УАД, а також обласна виставка дитячої творчості.
Більше ніж чверть століття пройшло з того часу як наша Україна здобула нарешті вистраждану незалежність і стала повноцінною європейською державою. Це цей час багато зроблено в напрямку відновлення справжньої історії, але ще дуже багато залишається зробити. Популяризувати наше минуле потрібно на всіх рівня і всіма можливими способами.
Сьогодні, завдяки колекціонеру Юрію Завербному, відкриваємо ще одну невелику ділянку нашої історії – ділянку присвячену Українським січовим стрільцям. 12 чудових поштівок Січового Стрілецтва пропонуємо вашій увазі.
Софія Галечко (1891 – 1918) – перша українська жінка-офіцер (хорунжа УСС) Добровільно вступила до легіону УСС. Поштівка з колекції Юрія Завербного
Софія Галечко на початку першої світової війни добровільно вступила до легіону УСС. З 1914 року була санітаркою, розвідницею, стрільцем, четарем. Була командиром чети у 4-й сотні УСС Зенона Носковського. Відзначилась під час боїв на Тернопільщині, зокрема 14 вересня 1915 вмілими діями на чолі чети врятувала від поразки курінь. Нагороджена 10 листопада 1914 року «Медаллю за хоробрість». Того ж року підвищена в званні до підхорунжої. Згодом — хорунжа УСС, відзначилася у боях в Карпатах (зима 1914-15) та Бою за гору Маківку, була нагорожена другою срібною “Медаллю за хоробрість”.
Хорунжа УСС Софія Галечко. Поштівка з колекції Юрія Завербного
Карпатська операція 1915 року розпочалася з наступу російських армій Південно-Західного фронту у січні-квітні 1915 року з метою виходу на Угорську рівнину й виводу Австро-Угорщини з війни. На противагу німецьке командування “перекинуло” в Карпати на допомогу розташованим там силам 6 свіжих дивізій, що склали так звану Південну армію.
Український легіон у Карпатах. Бої на горі Татарівка. Лютий 1915 року. Поштівка з колекції Юрія Завербного
10 січня 1915 року розпочався наступ Південної (німецької), 3-ї та 5-ї австро-угорських армій, які завдавали удари у напрямку міст Самбір та Стрий (Львівська область). Майже одночасно, однак без особливих успіхів, у наступ перейшла російська 8-а армія генерала О. Брусилова.
Старшина Коша УСС. Пісочна, 1917 р. Поштівка з колекції Юрія Завербного
Вишкіл УСС спочатку належав до Коша УСС, а з листопада 1915 став окремою формацією. Необхідність створення такої формації стала особливо нагальною після кривавих боїв на Бережанщині, у яких Леґіон зазнав значних втрат: понад 1300 осіб вбитими, пораненими і полоненими. Його рештки — близько 150 стрільців — командування корпусу перекинуло в район розташування Коша (село Пісочна біля Миколаєва над Дністром) для поповнення. З них було сформовано Вишкільну Групу УСС, яка розмістилася спочатку в Розвадові. Згодом після поповнення новобранцями місце постою поширилося на села Верин, Надітичі та Рудники.
Горук Семен (Сень),військовик, отаман легіону Українських січових стрільців і Української галицької армії (УГА),народився 12 вересня 1873 року у Снятині на Івано-Франківщині. Поштівка з колекції Юрія Завербного
У роки Першої світової війни — командир сотні, з листопада 1914 р. — куреня легіону Українських січових стрільців. Стрілецькі військові підрозділи під його командуванням відзначилися в боях на Маківці над Стрипою і на Лисоні. Поранений під Потуторами. В листопаді 1918 р. входив до складу Українського генерального військового комісаріату, який очолив підготовку і проведення Листопадового повстання 1918 р. у Львові.
Сотник УСС Іван Коссак. Поштівка з колекції Юрія Завербного
Іван Йосипович Коссак (11 вересня 1876, Дрогобич — 15 січня 1927, Київ) — український військовий і громадський діяч, сотник Легіону Українських Січових Стрільців. Брат Гриця та Василя Коссаків. Закінчив Львівський університет. У Чорткові — професор учительської семінарії, голова філій товариств «Сокіл» (області Чортків), «Сільський господар», директор кредитового товариства «Народний Дім», засновник української приватної гімназії, організатор відділу «Пласту».
18 жовтня півкурінь отамана С. Шухевича дійшов до Борислава, Дрогобича та Нагуєвичів. Сотня І. Коссака розпочала бій під Сільцем з трьома сотнями росіян і 20 жовтня здобула Дрогобич, а сотня Дудинського ввійшла 21 жовтня до Стрия. В бою з гренадерськими частинами вона втратила половину вояків, але утримувала позиції, тоді як австрійські відділи їх покинули. Одночасно сотні І. Коссака, О. Букшованого і М. Барана стримують наступ росіян в околицях Синевідська.
Після боїв під Тухолькою 25 листопада 1914, коли завдяки стрільцям на кілька днів було зупинено російський наступ, сотник УСС Іван Коссак — писав 1 грудня 1914 р. у своєму листі до члена Української Бойової Управи професора Івана Боберського:
“Стрільці — се без пересади цвіт нації, Добули слави — гідно заробили на сю славу і пошану. Хоть воєнне життя прямо страшне — радію, що в наших січових рядах — тих, що тут на полі бою кровцю молоду проливають, витворився гарний і милий настрій, гармонія, якої давніше не було. Се вже не діти, се правдиві потомки славного Запорожжя, се правдиві лицарі–вояки, а генерали не мають слів признання для їх геройських подвигів.”
Українська Галицька Армія в боротьбі проти москалів. Республіканський броневик “Вільна Україна” враз з пробойовим курінем бр. У.С.С. Вересень 1919 року. Поштівка з колекції Юрія Завербного
Бронепотяг «Вільна Україна» — панцерний військовий залізничний склад, що перебував у складі РСЧА, Армії Української Народної Республіки, Української Галицької армії та Добровольчої армії.
Панцерний потяг було відвойовано ІІ-м корпусом Української Галицької Армії під Старокостянтиновом (згідно інших джерел — під Шепетівкою) у серпні 1919 року. Спільно з підрозділами Січових Стрільців брав участь у боях за Київ.
Полковник Українських Січових Стрільців Василь Вишиваний. 1920 р. Поштівка з колекції Юрія Завербного
Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотрінґен (Василь Вишиваний) (нім. Wilhelm Franz von Habsburg-Lothringen;10 лютого 1895, Пула, Австрійське Примор’я, Австро-Угорщина — 18 серпня 1948, Київ, Українська РСР, СРСР) — український військовий діяч, політик, дипломат, поет, австрійський архікнязь (ерцгерцог) династії Габсбургів, полковник Легіону Українських Січових Стрільців. Вільгельма Габсбурга знали в Україні як Василя Вишиваного, під ім’ям, яке йому дали українські вояки під час Першої Світової Війни. Його вважали одним з неофіційних претендентів на український трон у разі утворення монархічного ладу. Хоча він сам офіційно ніколи не проголошував свої наміри бути українським монархом і навіть не мав до цього можливостей, Василь прославився своїми військовими та дипломатичними здібностями, поезією і любов’ю до України.
Українські Січові Стрільці. Полковник Гринько Коссак зі старишнами помлку. 22 вересня 1915 року. Поштівка з колекції Юрія Завербного
Григорій (Гриць) Коссак (7.3.1882 — бл. 1932) – полковник УГА, Народився у Дрогобичі. До 1914 працював вчителем в Ясенівці біля Дрогобича, брав активну участь у роботі товариства “Січових Стрільців” на Дрогобиччині. На початку Першої світової війни був мобілізований до австрійської армії. Згодом відкликаний з діючої армії на прохання “Бойової Управи УСС” для формування УСС.
Українські Січові Стрільці. Атаман Василь Дідушок. Поштівка з колекції Юрія Завербного
Василь Дідушок (27 серпня 1889, Княже, Золочівський район, Львівська область — 3 листопада 1937, урочище Сандармох, поблизу Медвеж’єгорська, Карелія, Російська Федерація) — сотник УСС, полковник Армії УНР, начальник штабу Корпусу Січових Стрільців у Києві. Жертва сталінського терору.
Українські Січові Стрільці. Знак “Артистичної Горстки”. Рисував Ю. Крайківський в січні 1916 року. Поштівка з колекції Юрія Завербного
Навіть у складних, поінколи безвихідних умовах людина прагне розради, усмішки, дотепного слова. Тому закономірною була поява сатирично-гумористичної преси на бойових фронтах чи в таборових обставинах серед стрільців, військовополонених, інтернованих, біженців, переміщених осіб українського походження. Всю розмаїту палітру засобів критичного і потішного змалювання життя (пародія, фейлетон, памфлет, байка, епіграма, шарж, карикатура, афоризм, каламбур, гротеск, алегорія тощо) можна знайти на сторінках українських видань від 1914 до 1950 р. у різних країнах Європи – на батьківщині, у Польщі, Чехії, Австрії, Німеччині, Італії, Великій Британії.
УСС оголошує ЗИМОВИЙ НАБІР у вишкільну команду набір обмежено – 10 стрільців (чота). Поштівка з колекції Юрія Завербного
Цю традицію заклала преса українського січового стрілецтва, коли більшість видань уже в заголовку чи підзаголовку вказувала своє спрямування з обов’язковим наголосом на іронічно-дотепному і критично-глузливому сприйнятті життя. Таким “прямолінійним” чином пояснювалися і конкретні завдання: “УСС” [Українські Січові Стрільці] – “сатиричний орган неінтелігентних інтелігентів. Виходить, коли треба”; “Бомба” – неперіодичний часопис, артистичний (видавала “Артистична горстка”); “Самохотник” – сатирично-гумористичний часопис УСС; “Тифусна одноднівка” – “пам’яткова збірка кварантанників. В коші УСВ”; “Самопал” – “стріляє сам без нічиєї принуки всяку нечисть, лінь, гниль, безхарактерність та подібне хрунівство. Видає: хвабрика запорозьких самопалів”; “Червона калина” – “поважний та гумористично-сатиричний січовий місячник”, “Сміх і горе січового стрільця”.
Художньо-меморіальна таблиця на фасаді будинку Соломії Крушельницької. Автор – Еммануїл Мисько, бронза, 1977 р. Фото 2017 р.
6-7 листопада 2017 року в Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької у Львові (вулиця Соломії Крушельницької, 23) пройде ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція “Меморіальні музеї сьогодні: специфіка фондової, експозиційної та освітньої роботи”, яка збере музейників з різних міст України для обговорення актуальних питань діяльності меморіальних музеїв України. Особливістю цьогорічної конференції буде практична частина, що включатиме майстер-класи працівників Музею Соломії Крушельницької.
Дім Соломії Крушельницької у Львові, тепер – житловий будинок (І і ІІІ поверхи) і Музично-меморіальний музей співачки (ІІ поверх)
Програма
Понеділок, 6 листопада 2017 року, початок о 10.00
1. Слово привітання. Галина Тихобаєва, директор Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові
2. Проблеми дослідження біографії Соломії Крушельницької (на прикладі матеріалів з особистого архіву співачки). Данута Білавич, завідувач наукового відділу Музично-меморіального музею С. Крушельницької у Львові
3. Особливості побудови експозиції Педагогічно-меморіального музею Василя Сухомлинського. Олександр Міхно, директор Педагогічного музею України, кандидат педагогічних наук
4. Науково-освітня робота в контексті формування стратегії музею. Аліса Семенова, старший науковий співробітник Історико-меморіального музею Михайла Грушевського, м. Київ
5. Співпраця із засобами масової інформації на прикладі підготовки науково-освітніх проектів музею – інсталяції “Під наглядом” та “Hrushevsky Garden Party”. Дарія Сухоставець старший науковий співробітник Історико-меморіального музею Михайла Грушевського, м. Київ
6. З приватного життя Соломії Крушельницької: Записник з кулінарними рецептами співачки. Ірина Криворучка, головний зберігач фондів Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові
7. Науково-освітня роботаКам’янського державного історико-культурного заповідникав популяризації теми життя і творчості Кароля Шимановського. Алла Єфремцева, науковий співробітник відділу пам’яток Кам’янського державного історико-культурного заповідника
8. Колекція творів Олекси Новаківського – щедрий дар професора Миколи Мушинки та його дружини Магдалини Мушинки. Ірина Різун, завідувач Художньо-меморіального музею Олекси Новаківського
9. Освітня та проектна діяльність сучасного музею: простий досвід непростого музею. Марія Юзлова, заступник директора з наукової роботи обласного літературно-меморіального музею М.Островського
10. Архіви солістів Львівського театру опери та балету у збірці Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові. Олександра Кирик, старший науковий співробітник Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові
11. Особливості побудови музейної експозиції Кароля Шимановського в с. Тимошівка. Галина Таран, директор Кам’янського державного історико-культурного заповідника
Перерва на обід
12. Цитра у меморіальній збірці о. Павла Олійника (Музей сакрального мистецтва та історії переслідуваної церкви Державного історико-архітектурного заповідника у м. Бережани). Володимир Парацій, завідувач науково-дослідного відділу Державного історико-архітектурного заповідника у м. Бережани (Тернопільська область)
13. Особливості експозиційної роботи Меморіального музею А. Б. Солов’яненка. Євген Олійник, завідувач відділення Музей Анатолія Солов’яненка (Козинський Історико-краєзнавчий музей)
14. Новая экспозиция Мемориального музея К. Г. Паустовского в Одессе. Особенности построения в современных реалиях. Лилия Мельниченко, зав. Мемориальным музеем К.Г.Паустовского (филиал Одесского литературного музея)
15. Время больших ожиданий”: восстановление исторической памяти в городском пространстве. Научно-просветительская работа в одесском Мемориальном музее К. Г. Паустовского. Татьяна Рыбникова, старший научный сотрудник Мемориального музея К. Г. Паустовского (филиал Одесского литературного музея)
16. Натхненний мелодіями: лейтмотив “лицарської епопеї” у творчості Олекси Новаківського. Олександр Шейко, молодший науковий працівник Художньо-меморіального музею Олекси Новаківського
17. Науково-просвітня робота Художньо-меморіального музею Івана Труша (відділ Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького). Роксоляна Козак, завідувач відділу Художньо-меморіального музею Івана Труша
18. Практика написання музейних прес-анонсів і прес-релізів. Роман Метельський, науковий співробітник Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові
19. Інтерактивні форми навчання для дітей у Художньо-меморіальному музеї Олени Кульчицької на прикладі тематичного заняття “У світі казки” (для молодшого шкільного віку). Надія Ленько,молодший науковий співробітникХудожньо-меморіального музею Олени Кульчицької
20. Постаті Музею НТШ у Львові на тлі епохи (1912-1939). Василь Банах, кандидат історичних наук, НУ “Львівська політехніка”, старший наук. співробітник Львівського музею історії релігії
21. Нотна колекція П.І.Чайковського з фондів Кам’янського державного історико-культурного заповідника. Світлана Філіпова, науковий співробітник фондів Кам’янського державного історико-культурного заповідника.
22. Особливості створення літературно-музичної композиції (на прикладі життя і творчості Наталії Давидової). Наталія Пугач (старший науковий співробітник історичного музею), Лариса Висоцька (науковий співробітник історичного музею) Кам’янський державний історико-культурний заповідник.
Підведення підсумків конференції
Вівторок, 7 листопада 2017 року, початок о 10.00
Майстер-класи:
Створення веб-сайту Меморіального музею з “нуля”: досвід Музею Соломії Крушельницької.Роксоляна Пасічник,старший науковий співробітник Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові
Музика на дотик: робота в музеї з незрячими і слабозрячими відвідувачами.Галина Огорчак, старший науковий співробітник Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові
Музика навколо нас. Роксоляна Пасічник,старший науковий співробітник Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові
Роксоляна ПАСІЧНИК старший науковий співробітник Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові
В середу, 1 листопада 2017 р., у Державному меморіальному музеї Михайла Грушевського у Львові відбулося відкриття спільної виставки “Січове стрілецтво у поштівках” (з колекції Романа Метельського та фондової збірки музею).
Виставка “Січове стрілецтво у поштівках”
«Легіон Українських Січових Стрільців, до складу якого здебільшого увійшли молоді вихованці українських організацій “Сокіл”, “Січ”, “Пласт” був сформований у 1914 р. І створення цього легіону стало відродженням українських військових традицій, фольклору, однострою.
Виставку у цей день ми відкриваємо не випадково, адже саме сьогодні у 1918 р. над Львовом замайорів український прапор, який на ратуші встановив січовий стрілець Степан Паньківський із своїми побратимами, що означало проголошення Української держави» – розповіла куратор виставки Софія Легін.
Куратор виставки Софія Легін
На виставці експонується понад 50 оригінальних поштівок, серед яких поштові картки періоду І світової війни та серія поштівок видана Нью-Йоркським видавництвом “Червона Калина” на основі картин Едварда Козака, створених до 40-річного ювілею УСС (1954 р.).
Відкриття виставки “Січове стрілецтво у поштівках”
Приємним сюрпризом для відвідувачів стала можливість побачити представлені на виставці, але не анонсовані раніше, відзнаки із іменами меценатів січового стрілецтва, що кріпилися на древко прапора, а згодом на спеціальний щит.
Куратор виставки Роман Метельський
«Цього разу ми вирішили трішки змінити концепцію виставки. Завдяки спеціальному обладнанню відвідувачі можуть взяти представлені поштівки до рук та подивитися на них ближче. Це дає можливіть краще ознайомитися не тільки з титулом поштівки, але й побачити її зворот, почитати, що ж писали своїм рідним вояки» – поділився куратор виставки Роман Метельський
Виставка “Січове стрілецтво у поштівках”
Виставка “Січове стрілецтво у поштівках”
Виставка “Січове стрілецтво у поштівках”
Окрім того усі охочі могли переглянути представлені на експозиції номери часопису «Літопис Червоної Калини», видання, яке виходило у міжвоєнний період і висвітлювало у світлинах, спогадах та дослідженнях історію Січового стрілецтва.
Театр “ПОШУК”
На відкритті також прозвучали низка стрілецьких пісень та віршів Богдана Стельмаха і Петра Карманського у виконанні студентів коледжу ім. І. Труша, учасників театру «ПОШУК».
Відвідати виставку можна до 1 грудня 2017 р. за адресою вул.І.Франка, 154
У місті Лева є тільки одна кам’яниця, фасад якої прикрашає скульптурне зображення… дикого кабана. Розташований цей наріжний будинок на вулиці Євгена Гребінки, № 8, неподалік...
