додому Блог сторінка 252

Не стало ексгітариста гурту “Мері” Тараса Шиха

Тарас Ших
Фото зі сторінки Тараса Шиха у Фейсбуці

У Львові на 41-му році життя помер головний організатор святкування 750-річчя Львова, колишній гітарист гурту «Мері» Тарас Ших. Про це повідомляє Тvoemisto.tv.

Тарас Ших також був засновником та директором маркетингового агенства повного циклу ТзОВ «Меріленд-Т», співвласником франчазі ресторанів «Піца Челєнтано», засновником, продюсером та гітаристом гурту «Мері», головним організатором святкування 750-річчя Львова, шоу Герта Гофа на Львівській опері та виступу Горана Бреговіча, артдиректором клубу «Пікассо».

Тарас Ших
Тарас Ших

Друзі та колеги Тараса не можуть повірити у сумну звістку, згадують про нього як про доброго друга і порадника, який умів підтримувати.

“Не вистачатиме отих твоїх радісних очей і світла, яке було в них”, “Ти тепер прозорий, легкий, нічий. Долети до того, хто на горі”, “Вертайся до світла, світла душа!” – пишуть друзі Тараса.

10 цікавих фактів про Новий Львів

Новий Львів

Продовжуємо знайомити читачів Фотографій Старого Львова із цікавинками з історії дільниць Львова. Сьогодні 10 цікавих фактів про Новий Львів, що розташований між вулицями Василя Стуса, Дібровною, Івана Франка та Панаса Мирного.

Карта Львова. 1939 р.
Новий Львів на мапі Львова 1939 р.
  1. Новий Львів – дільниця на південно-східній околиці Львова, що розбудовувалася у 1910-1970рр.
  2. На початку ХХ ст. тут мали продовжити урбаністичну концепцію міста-саду, яку не змогли довершити Іван Левинський та Юліан Захаревич на Новому Світі.
  3. Концепцію Нового Львова створили на поч. ХХ ст. архітектори Фердинанд Касслер та Александр Остен. Ця дільниця фактично складається з трьох частин: Красучин, Залізна Вода та Власна Стріха.
Водонапірна башта
Водонапірна башта
  1. Красучин, де архітектори Каслер та Остен запланували у 1910 р. створити дільницю віл, на поч. ХХ ст. був фільварком, названим з 1881 р. іменем його власника Миколая Красуцького. Було створено план міста-саду у вигляді прямокутника з великою круглою площею-сонцем у центрі, від якого розходилися шість вулиць-променів на яких планувалося споруджувати вілли та 2-3 поверхові будиночки, оточені садами. Проте до початку Першої світової війни встигли спорудити лише кілька будиночків (в районі сучасних вулиць Тернопільської та Героїв Крут).
  2. Забудову Красучина продовжили лише у 1950-х рр., коли споруджували стандартні дво- і триповерхові  будинки на вулицях Угорській і Віденській. У 1960-х планувальну схему Ф. Кесслера та А. Остена зламали і, замість площі-сонця з променями, заповнили прямокутник Нового Львова хрущовками.
Парк “Залізна вода” у Львові
Парк “Залізна вода” у Львові
  1. Новий Львів від міста мав відділяти парк Залізна Вода, закладений у 1905 р. на схилах між Красучином і Софіївкою. «Залізна вода стала місцем прогульок від 1830-х рр. Львів’яни мандрували туди не раз раненько із дітьми й харчами, клалися таборами по полянах у лісі й верталися пізнім вечором до міста. Гостей притягала також купіль у ставку Камінського, ну й корчемка, що тут стояла. Короткий час тут був літній німецький театр Франца Краттера» (Іван Крип’якевич)
вул. Тернопільська 15
вул. Тернопільська 15
  1. У 1930-х роках на південь від парку, між сучасними вулицями Тернопільською та Ярославенка, під керівництвом архітектора Тадеуша Врубеля розбудовано у стилі функціоналізму дільницю вілл, яку назвали Залізна Вода. Більшість будиночків було споруджено за типовими проектами. «Односімейні будинки, порівняно недорогі, але зручні, бо є 3-5 кімнатними, з вигодами та обладнанням, розташовані на сонячному узгір’ї в найздоровішій дільниці міста, доступні для кожного, хто має заощадження в розмірі 6-10 тисяч злотих. Це справжній ідеал міського поселення, який відповідає сучасним потребам і духові часу» (Słoneczna polana// Lwów na granicy dwóch epok / Wyd. Tadeusz Fabiański. – Lwów, 1934).
вулиця Власна Стріха (сучасна Панаса Мирного). Джерело:
Вулиця Власна Стріха (сучасна Панаса Мирного). Джерело: https://pochodzimyzelwowa.pl/
  1. Зі заходу Нового Львова, на початку нинішньої вулиці Панаса Мирного, збудовано у 1920-х колонію вілл для урядовців та «середнього класу» під назвою Власна Стріха. Тут практично повторюються два типові проекти у дворковому стилі архітектора Владислава Клімчака. Паралельна вулиця Над Яром (сучасна Енергетична) забудована на межі 1920-1930-х триповерховими будинками у стилі раннього функціоналізму за проектами Збіґнева Жепецького.
  2. У 1933 році за проектом Вітольда Мінкевича у центральній частині Нового Львова збудовано високу червону водонапірну башту, для постачання води в даний район.
Електростанція на Персенківці. Фото першої пол. XX ст.
Електростанція на Персенківці. Фото першої пол. XX ст.
  1. На південь від вул. Панаса Мирного утворилася промислова зона Нового Львова, яку започаткувала у 1907-1908 рр. міська електростанція на Персенківці. А у 1950-х колишній велосипедний завод перебудували на «Полярон» – підприємство військової електронної техніки, виробництво напівпровідникових мікросхем, електролітичних конденсаторів та електронних ламп великої потужності.

Софія ЛЕГІН

Джерела:

  1. Крип’якевич Іван. Історичні проходи по Львові. Накладом товариства “Просвіта” у Львові, 1932
  2. Мельник Ігор. Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова. – Львів: Апріорі, 2012

На тілі священика вирізали хрест і посипали сіллю

На тілі священика вирізали хрест і посипали сіллю

30 червня 1941-го у в’язниці міста Перемишляни, що на Львівщині, чекісти стратили священника УГКЦ 52-річного Олексія Боднара. Вирізали на його тілі хрест та посипали його сіллю, розповідає gazeta.ua.

Чоловік народився 1889 року в селі Торгів на Львівщині. Закінчив Львівську греко-католицьку духовну семінарію, а висвячення на ієрея прийняв за часів Першої світової війни. Служив управителем парафій у декількох селах.

Церква Успення Пресвятої Богородиці в с. Торгів
Церква Успення Пресвятої Богородиці в с. Торгів

1921 року почав виконувати ті ж обов’язки у селі Боршів. Викладав релігію в місцевій школі, водночас активно займався національно-просвітницькою діяльністю – замовляв до села українські книги та часописи. Цим викликав незадоволення з боку поляків, але вони не протидіяли. Пізніше Олексій Боднар створив у селі осередок Українського Католицького Союзу. Організація прагнула підтримувати всебічний розвиток українського народу в християнському дусі.

1932 року Боднар відгукнувся на прохання митрополита Андрея Шептицького зібрати допомогу бідним та безробітним, а 1938 року Шептицький призначив священника куратором освіти Перемишлянського деканату.

Митрополит Андрей Шептицький
Митрополит Андрей Шептицький

Незабаром розпочалася Друга світова війна. Західну Україну окупували радянські війська, а спецслужби розпочали переслідування Греко-католицької церкви та усіх активних проукраїнських діячів. Уже 1941 року, із наступом німців на СРСР, переслідування та арешти змінились масовими розправами. Отця Боднара попередили про небезпеку та порадили сховатися, але він відмовився і сказав, що не вчинив нічого злого.

Могила о. Олексія Боднара (1889-1941), пароха с. Боршів
Могила о. Олексія Боднара (1889-1941), пароха с. Боршів

26 червня його арештували та кинули до в’язниці НКВД в Перемишлянах. Катували 4 доби, а після того розстріляли разом із іншими в’язнями. Німецька адміністрація дозволила доставити тіло отця до Боршева, де 1 липня 1941 року його поховали.

Наталка РАДИКОВА

У Львові відзначили річницю з проголошення Акту відновлення Української держави

У Львові відзначили річницю з проголошення Акту відновлення Української держави

80 років тому, 30 червня 1941-го року, з балкону на Площі Ринок 10, проголосили Акт відновлення української державності. До ювілею події львів’яни зачитали Акт на тому ж місці. Про це з посиланням на повідомлення пресслужби Львівської ОДА пише СУСПІЛЬНЕ.

Тривалий час влада у Львові належала Радянському Союзу. Втім, до 28 червня радянські війська повністю покинули місто, відступаючи на Схід. Рішення відновити державність ухвалили Українські Національні Збори. Текст Акту оголосили по “Львівському радіо”. Тоді ж передали благословення митрополита Андрея Шептицького з цієї нагоди.

Акт проголошення Української держави
Акт проголошення Української держави

“Ви знаєте, така подія надзвичайно зворушлива. Люди кричать, галасують: “Слава”. Таке було піднесення народне. Це був народний ентузіазм. Народ чекав цього. Тоді налетіли літаки, ми боялися, що можуть скинути бомби. Але все щасливо пройшло”, — розповів очевидець події Любомир Полюга.

Відновлена Українська держава проіснувала 10 днів. Її зруйнувала нацистська Німеччина.

Акт проголошення Української держави
Акт проголошення Української держави

“Гітлер вважав, що українці не мають права на свою державу. Коли німці заявили, що вони проти цього, змушували Стецька, Бандеру і інших керівників відмовитись від цього документа, а коли наші заявили, що не відкличуть Акт, тоді його просто заарештували і кинули в концтабори. Почались репресії проти ОУН, збройна боротьба і український повстанський рух”, — каже історик Іван Сварник.

У Львові відзначили річницю з проголошення Акту відновлення Української держави
У Львові відзначили річницю з проголошення Акту відновлення Української держави

До річниці свята львів’яни зачитали витяг з Акту біля будинку товариства “Просвіта”, що на площі Ринок, 10.

Після цього відбулось громадське віче.

Ольга ДОВГАНИК

Співака вбили у тюрмі

Родина Шухевичів: 1-ий ряд зліва – Юрій Старосольський, Роман Шухевич, Володимир Рожанківський, 2-ий ряд зліва – Йосипа Рожанківська, Ольга Бандрівська-Шухевич, Євгенія Шухевич з сином Юрієм, Герміна Шухевич з Ігорем Старосольським, Володимир Шухевич, Ірина Шухевич-Рожанківська з сином Стефаном, Ярослав Рожанківський, 3-ій ряд зліва – Тарас Шухевич, Йосип Шухевич, Володимир Старосольський, Дарія Шухевич-Старосольська з дочкою Уляною, Ірина Кормаш-Шухевич, Володимир Шухевич, Теодор Рожанківський
Родина Шухевичів: 1-ий ряд зліва – Юрій Старосольський, Роман Шухевич, Володимир Рожанківський, 2-ий ряд зліва – Йосипа Рожанківська, Ольга Бандрівська-Шухевич, Євгенія Шухевич з сином Юрієм, Герміна Шухевич з Ігорем Старосольським, Володимир Шухевич, Ірина Шухевич-Рожанківська з сином Стефаном, Ярослав Рожанківський, 3-ій ряд зліва – Тарас Шухевич, Йосип Шухевич, Володимир Старосольський, Дарія Шухевич-Старосольська з дочкою Уляною, Ірина Кормаш-Шухевич, Володимир Шухевич, Теодор Рожанківський

30-річного співака Юрія Шухевича вбили у львівській тюрмі на вулиці Лонцького більшовики 26 червня 1941 року розповідає gazeta.ua.

Він закінчив академічну гімназію у Львові. Був членом “Пласту”. Закінчивши музичний інститут, співав в опері разом з братом Романом.

1928-го у Львові увійшов до студентського квартету “Ревелєрси Євгена” (“Львівські ревелєрси”) під орудою Євгена Козака. За фортепіано у цьому квартеті був Роман Шухевич, а одним із солістів — його рідний брат Юрій Шухевич.

Тіло вбитого у тюрмі Юрія знайшов Роман Шухевич серед понівечених трупів. Поховав на Личаківському цвинтарі.

Через рік Роман Шухевич очолив Українську повстанську армію, яка воювала проти радянських військ і німців, за незалежну Україну.

Наталка РАДИКОВА

До Львова із концертом їде найвідоміша група з Грузії «Mgzavrebi»

До Львова із концертом їде найвідоміша група з Грузії «Mgzavrebi»

20 серпня о 19:00 на open-air сцeні «Ennio Event Square» у Львові виступить найвідоміший гурт Грузії «Mgzavrebi». 

Концерт відбудеться в рамках літнього туру Україною, повідомляють організатори.
Mgzavrebi – найвідоміша група з Грузії, яку полюбили в Україні, і не закохатися в їхню музику просто неможливо!

«Якщо ви одного разу прийдете на їх концерт, то наступного разу обов’язково приведете своїх родичів і друзів.  Та й самі Mgzavrebi – це близькі друзі, які знайомі з дитинства, коли вони співали разом в хорі у мами лідера групи, Гігі Дедаламазішвілі.  Їх пісні сучасні, але сягають корінням в вікові традиції, тому вони такі теплі і зрозумілі кожному.  А будь-який концерт групи перетворюється в свято, яке музиканти так легко і просто створюють тут і зараз, в будь-якому залі», – розповіли організатори концерту.

Співають Mgzavrebi в основному на грузинській мові, хоча є пісні і російською.  Але їх музика вимагає, в першу чергу, емоційного сприйняття, яке не потребує неодмінного знання мови.  Тому кожен обов’язково зрозуміє то єдиноважливе, що закладено в їхніх піснях.  У цьому і полягає головний феномен Mgzavrebi – в майстерності причарувати зал і міцно обійняти своїх друзів-прихильників, яких з кожним концертом стає все більше і більше.

Вокаліст групи Гігі Дедаламазішвілі про майбутні концерти: «Через пандемії і закриття кордонів ми пропустили цілий рік нашої доброї традиції грати великі літні концерти на відкритому повітрі.  Опенейри – це завжди особлива атмосфера. Ми неймовірно скучили за такими яскравии моментами! Цього разу ми підготуємо особливу велику річну програму (буде чимало запальних пісень), але головне, що ми знову зустрінемося.  Знову будемо ми, будуть наші глядачі, небо над головою і, сподіваємося, хороша погода!  Запрошуємо Вас!».

У цьому році Mgzavrebi виповнюється 15 років. Річний ювілейний тур присвячений саме цій події.

Квитки уже в продажу! https://lviv.karabas.com/mgzavrebi-litnij-koncert-4

Ольга МАКСИМ’ЯК

Український Haute Couture від Караванської-Уманської представили у Львові

Український Haute Couture від Караванської-Уманської представили у Львові

Літо. Мода. Джаз – добра спільна традиція найкреативнішої дизайнерки України Оксани Караванської і одного з найвідоміших у світі джазових фестивалів Leopolis Jazz Fest продовжується! Уже вшосте в унісон із концертами найкращих джазменів світу у Львові, у квітучо-зеленому Ботанічному саду ЛНУ ім. І. Франка, відбувся показ Український Haute Couture. Цьогоріч Оксана Караванська представила нову колекцію, створену у колаборації із текстильною дизайнеркою Ксенією Уманською.

Показ Український Haute Couture
Показ Український Haute Couture

Львівський прем’єра нової колекції Караванської – своєрідне продовження гучного показу-провокації Existential Fashion Error, який відбувся у травні в Києві, у відкритому просторі інноваційного парку UNIT.City. Місяць тому дизайнерка вперше представила свою нову колекцію, створену разом із текстильним дизайнером Ксенією Уманською, випускницею London College of Fashion. Фешн-тандем зруйнував ілюзорні стереотипи Sustainable Fashion і голосно заговорив про персональну відповідальність у моді. У Львові новий модний бренд Karavanska Umanska показав колекцію, метою якої є продемонструвати продовження традицій наших предків закладати у вишивку не лише красу, а й певний зміст.

Показ Український Haute Couture
Показ Український Haute Couture

– Це наша спроба передати через авторську концептуальну вишивку ті теми, які хвилюють людство у третьому тисячолітті, – каже Оксана Караванська. – Ми говоримо про ці проблеми через фешн. Це концепт про інтелектуальну моду, яка несе сенси. Навіть більше – це наша персональна відповідальність в моді.

Чотири десятки моделей дефілювали просто неба під музику від лірника Гордія Старуха. Завершальним акцентом образів колекції стали ювелірні прикраси грузинського бренду BOO JEWELLERY.

Показ Український Haute Couture
Показ Український Haute Couture

Серед гостей показу Karavanska Umanska були дружина міського голови Львова Андрія Садового Катерина Садова, родина голови ЛОДА Максима Козицького, співак Павло Табаков, учасник вокальної формації «Піккардійська Терція» Андрій Капраль, телеведуча Марися Оробець, майстриня з витинанок Дарія Альошкіна, керівник ТанцТеатру «Життя» Ірина Мазур та інші.

Показ Український Haute Couture
Показ Український Haute Couture

Нова колекція Karavanska Umanska – це не просто фешн-виклик, а непересічний соціальний проєкт на підтримку доброчинної ініціативи «Будь потужною на 300W(omen)», яка ініціювала проєкт придбання роботизованого комплексу для відновлення ходьби тяжко травмованих бійців GЕ-O System Evolution вартістю 288 000 євро.

Галина ГУЗЬО

Фото: Олександр Шамов і Євген Кравс.

Зрозуміти Адама Казановського, або “межигір’я” у Варшаві і борги перед львівським купцем

Зрозуміти Адама Казановського, або “межигір’я” у Варшаві і борги перед львівським купцем

Добро завжди перемагає зло, принц звільняє принцесу і вони живуть після цього довго й щасливо, Снігова Королева – персонаж злий і негативний, а тому не заслуговує симпатій чи співчуття… Величезна перевага і розкіш дитячого віку полягає у тому, що лише в цей час можна категорично, однозначно і впевнено розставляти акценти при оцінці, хай вигаданої чи фантастичної, дійсності. У реальному ж житті білий колір завжди має безліч відтінків, а будь-яке роздоріжжя ми полишаємо із купою сумнівів та непевності – у правильному напрямку вирушили чи просто марнуємо час. Оточуюча нас реальність настільки різноманітна і глибока, а події так тісно переплетені, що не завжди вистачає часу і можливостей, щоб зі всім розібратися, щоб дивитись у корінь явищ. Сьогоднішня історія саме така.

Адам Казановський. Фото з https://uk.wikipedia.org/
Адам Казановський. Фото з https://uk.wikipedia.org/

Таємні пристрасті монарха

До одруження короля Речі Посполитої Владислава IV із ерцгерцогинею Цецилією Австрійською, сестрою майбутнього імператора Священної Римської імперії Фердинанда ІІІ, великий вплив у оточенні монарха і на нього самого мав Адам Казановський (1599 – 1649), знаний державний діяч і посадовець того часу. Перелік посад, які, в різний час, обіймав Казановський, може закрутити голову: підкоморій, маршалок, каштелян – у його послужному списку було все. Щоправда, не менше Казановський мав і ворогів. Чого вартий один Ярема Вишневецький, з яким Адам Казановський боровся за Ромни. Загалом, останній був активно інтегрований у політичне життя і придворне життя Речі Посполитої, він був учасником московської кампанії і Хотинської битви, битви під Кумейками. У 1635 році навіть на власні кошти купував для Владислава IV, коли в казні не вистачало коштів, корабельний флот.

Ярема-Михайло Вишневецький - відомий державний діяч Речі Посполитої та Русі-України.
Ярема Вишневецький

Варто згадати, що королевич Владислав і шляхтич Адам Казановський разом виростали і знали одне одного ще від часів, коли бавились машинками і тракторцями у пісочку. Казановський був братом дружини коронного гетьмана Речі Посполитої Миколая Потоцького, він виховувався при дворі і завжди був у дружніх стосунках із майбутнім монархом. Зокрема, навіть супроводжував Владислава в часі його мандрівок Західною Європою і у Ватикані. З точки зору усього сказаного щойно, зовсім не виникає подиву, що Владислав посприяв Адаму у виборі вдалої пари – дружина Ельжбета зі Случкова принесла йому 50 тисяч злотих приданого, багато майна і безліч інших матеріальних та репутаційних бонусів. Щоправда, у цього подружжя не було дітей. І тут є один цікавий нюанс, на який часто звертають увагу дослідники. Король Владислав славився різними “подвигами” на любовному фронті (є у історії про його “трофеї” і львівські сторінки). І виправдано чи не завжди, але в контексті останніх часто звучать ще й нотки нетрадиційних відносин та згадується ім’я Адама Казановського, фаворита Владислава IV. Не дарма ж король регулярно обдаровував товариша різноманітними матеріальними благами, нерухомістю.

O tempora, o mores

Кого точно абсолютно не обходило особисте життя Адама Казановського – це львівський купець Філіппо Дуччі. Той торгував венеційськими та генуезькими шовковими тканинами, генуезьким та неаполітанським оксамитом, венеційським та флорентійським атласом, генуезькою адамашкою і іншими товарами. У нього й Адама Казановського були дещо інші відносини.

Казановський на тлі Праги. Фото з https://pl.wikipedia.org/
Казановський на тлі Праги. Фото з https://pl.wikipedia.org/

Очевидно, що найгіршим для будь-якого купця, якщо не брати до уваги загрози війни, є момент невиплати його клієнтами своїх фінансових зобов’язань. Саме це й поєднувало Філіппо Дуччі та Адама Казановського. Станом на 1648 рік Дуччі заборгували майже 70 тисяч злотих. Серед боржників львівського купця Боніфацій Мнішек, Микола Остророг Домінік Заславський, Ян Сапєга, Софія Замойська, Миколай Потоцький і ін. Серед боржників Дуччі і Адам Казановський. Борг був невеликим. Щоправда, чий його виплатили – невідомо.

Палац Казановських у Варшаві. Фото з https://pl.wikipedia.org/
Палац Казановських у Варшаві. Фото з https://pl.wikipedia.org/

Отож, як можна бачити, персона Адама Казановського – це фігура надзвичайної ваги та значного калібру. Однак, оцінювати його діяльність однозначно вкрай непросто. З одного боку, він був важливим державним діячем свого часу. З іншого боку, хоч і володів величезними маєтками у столиці Речі Посполитої, з боргами також розраховуватися не поспішав.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

  1. Адам Казановський // Google Arts and Culture [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://artsandculture.google.com/entity/adam-kazanowski/m04xk35
  2. Гулюк Є. Не заборгуй купцеві львівському! Про деякі темні смуги у житті гетьмана Миколая Потоцького // Фотографії старого Львова, 2021 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/ne-zaborhuy-kuptsevi-lvivskomu-pro-deiaki-temni-smuhy-u-zhytti-hetmana-mykolaia-pototskoho/
  3. Węgłowski A. Walentynki nie dla sarmaty // Focus.pl [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.focus.pl/artykul/walentynki-nie-dla-sarmaty

“Шкодна” епоха в житті львівського тролейбуса.  Частина 2

Останній тролейбус «Skoda 14Tr» № 560, який пройшов капітально-відновлювальний ремонт у 2019 році. Із 2019 року капітальне відновлення тролейбусів «Skoda» у Львові припинене. Автор фото – Роман Зарума.
Останній тролейбус «Skoda 14Tr» № 560, який пройшов капітально-відновлювальний ремонт у 2019 році. Із 2019 року капітальне відновлення тролейбусів «Skoda» у Львові припинене. Автор фото – Роман Зарума.

«Фотографії Старого Львова» продовжують розповідати про історію виробництва і експлуатації тролейбусів «Škoda». У попередній частині ми розповіли про історію виробництва тролейбусів «Škoda», а сьогодні поговоримо про експлуатацію цих тролейбусів в колишньому СРСР, в Україні та зокрема у Львові.

 Тролейбуси «Škoda» в СРСР та Україні

Як ми уже згадували, поява чехословацьких тролейбусів «Škoda 8Tr» пов’язана із візитом генсека КПРС і голови радянської держави Микити Сергійовича Хрущова на тролейбусний завод компанії «Škoda» у місті Пльзені у 1957 році. Чехословацькі тролейбуси, які вигідно відрізнялися і дизайном, і технічною «начинкою» від радянських МТБ-82Д, які на той час серійно виготовлялися в СРСР, дуже сподобалися Хрущову, отож він вирішив закуповувати ці тролейбуси для потреб міст СРСР. Конкуренцію чеським тролейбусам «Škoda» не могли скласти ані нові радянські тролейбуси ЗіУ-5, які виготовляв завод у місті Енгельсі – вони виявилися неспроможніми працювати на лініях із складним рельєфором, а ні розробки тролейбусобудівників Києва – машини «Київ – 2» та «Київ – 4» виявилися занадто маловмістимими для великих міст.

Тролейбус «Skoda 8Tr» із портретом М.С. Хрущова відкриває рух на міжміській трасі Сімферополь – Ялта – Алушта 6 листопада 1959 року. Фото зроблене в районі Ангарського перевалу, висота 752 метри над рівнем моря. Радянські тролейбуси МТБ-82Д не могли долати цей підйом
Тролейбус «Skoda 8Tr» із портретом М.С. Хрущова відкриває рух на міжміській трасі Сімферополь – Ялта – Алушта 6 листопада 1959 року. Фото зроблене в районі Ангарського перевалу, висота 752 метри над рівнем моря. Радянські тролейбуси МТБ-82Д не могли долати цей підйом

Власне завдяки тому, що чеські тролейбуси «Škoda 8Tr» були виготовлені у «гірському» виконанні, вони відкривали рух на міжміській тролейбусній трасі Сімферополь – Ялта – Алушта, адже тролейбуси МТБ-82Д тут не змогли працювати. 6 листопада 1959 року саме тролейбус «Škoda 8Tr» із портретом Микити Хрущова відкривав рух на тролейбусній лінії Сімферополь – Алушта, яка пройшла через Ангарський перевал висотою 752 метри над рівнем моря – радянські тролейбуси МТБ-82Д через малу площу розсіювання пуско-гальмівних реостатів подолати його не змогли. Тролейбуси «Škoda 8Tr» отримав також Київ, у якому було багато маршрутів із складним рельєфом. В Україні «вісімки» отримав у 1961 році також Дніпропетровськ, проте всі вони у 1963 році були передані у Крим. В СРСР тролейбуси «Škoda 8Tr» отримали також Вільнюс, Рига та Тбілісі.

Тролейбус «Skoda 8Tr» у місті Києві на площі Слави. Фото зроблене в серпні 1961 року. Фото із колекції Ааре Оландера. Цей тролейбус зберігся дотепер як службовий
Тролейбус «Skoda 8Tr» у місті Києві на площі Слави. Фото зроблене в серпні 1961 року. Фото із колекції Ааре Оландера. Цей тролейбус зберігся дотепер як службовий

Машини уже першої модифікації (підмоделі) моделі «Škoda 9Tr» (вони позначаються як «Škoda 9Tr1» потрапили в українські міста – дванадцять машин (деповські номери 152 – 164) у 1962 році надійшли до Києва, чотири машини у 1961 році – до Дніпропетровська (передані потім до Криму). Найбільше ж машин «Škoda 9Tr1» отримав Кримський тролейбус: 23 машини (№№ 172 – 195) отримало Сімферопольське тролейбусне управління, а 28 машин – Ялтинське тролейбусне підприємство.

Єдиний в Україні тролейбус «Skoda 8Tr11» у Києві. Фото 2016 р.
Єдиний в Україні тролейбус «Skoda 8Tr11» у Києві. Фото 2016 р.

У середині 1960-х років у Чернівцях приймається рішення про закриття трамвайного маршруту, який сполучав станцію Чернівці-Південна із рікою Прут і заміною трамвайного руху тролейбусним. Траса цього трамвайного маршруту мала надзвичайно складні умови руху, викликані значними ухилами на вулиці Головній, отож дозвіл на тролейбусній рух по цій трасі видавала Рада Міністрів Української РСР. У 1966 році до Чернівців прибуло 10 тролейбусів модифікації «Škoda 9Tr9», які і вирушили по трасі 3-го тролейбусного маршруту, який замінив трамвайну лінію. Зазначимо, що тролейбуси «Škoda» працювали у всіх без виключення тролейбусних системах міст Західної України, хоча в Луцьку, де тролейбусний рух відкривали українські тролейбуси «Київ – 6», тролейбуси «Škoda 9Tr» в кінці 1970-х років були витіснені радянськими тролейбусами ЗіУ-682, а у Івано-Франківську рух відкривали саме ЗіУ-682.

Один із перших у Києві тролейбусів «Skoda 9Tr1» на Хрещатику. Червень 1963 року. Автор фото – Вольфганг Шрейнер. Фото із колекції Ааре Оландера
Один із перших у Києві тролейбусів «Skoda 9Tr1» на Хрещатику. Червень 1963 року. Автор фото – Вольфганг Шрейнер. Фото із колекції Ааре Оландера

У 1960-х – на початку 1970-х роках тролейбуси «Škoda 9Tr» різних модифікацій постачалися для підприємства «Кримський тролейбус», а також у такі міста України Дніпро, Горлівка, Київ, Лисичанськ, Луганськ, Макіївка, Маріуполь та Харків. Питання, чому саме низка міст Донбасу отримувала тролейбуси «Škoda 9Tr» немає однозначної відповіді. Не виключено, що адміністрація міст, які мали достатньо великі бюджети через наявність великих промислових підприємств та шахт готова була платити більшу ціну за надійні і довговічні чеські тролейбуси.

Один із перших у Києві тролейбусів модифікації «Skoda 9Tr0» на вулиці Січневого Повстання (нині – Івана Мазепи). Червень 1963 року. Автор фото – Вольфганг Шрейнер. Фото із колекції Ааре Оландера
Один із перших у Києві тролейбусів модифікації «Skoda 9Tr0» на вулиці Січневого Повстання (нині – Івана Мазепи). Червень 1963 року. Автор фото – Вольфганг Шрейнер. Фото із колекції Ааре Оландера

У Львові перші тролейбуси «Škoda 9Tr» почали працювати у 1969 році – 10 тролейбусів (деповські №№ 180 – 189) були отримані із Чернівців. Із 1970 року тролейбуси «Škoda 9Tr» надходять до Львова уже напряму із заводу в Острові-на-Огржі. Постачання «дев’яток» триває до 1982 року, останній тролейбус цієї моделі отримує номер 432. У 1970-х роках у Львові починається будівництво на території між сучасними вулицями Липинського, Городницької та Промислової потужного Львівського трамвайно-тролейбусного ремонтного заводу на 400 капремонтів трамваїв і тролейбусів на рік. Завод спеціалізується на капремонті вузькоколійних трамваїв на ширину колії 1000 мм., в основному – виробництва «ЧКД-Прага», та чехословацьких тролейбусів «Škoda». Завод отримує на капремонт тролейбуси «Škoda 9Tr» не тільки і усіх міст України (крім «Кримського тролейбуса», який мав власну рембазу), де експлуатувалася така техніка, але навіть із Грузії та Прибалтики.

Останній тролейбус «Skoda 9Tr», який зберігся у Києві – службовий тролейбус-буксир. Фото 2017 року
Останній тролейбус «Skoda 9Tr», який зберігся у Києві – службовий тролейбус-буксир. Фото 2017 року

В СРСР за межами України тролейбуси «Škoda 9Tr» експлуатувалися практично у всіх містах Грузії: у Батумі, Горі, Кутаїсі, Озгуреті, Поті, Руставі, Самтредіа, Сухумі, Тбілісі та Чіатурі. Лише в Цхінвалі тролейбусний рух здійснювали лише радянські тролейбуси ЗіУ-682. У Вірменії тролейбуси «Škoda 9Tr» масово експлуатувалися у Єревані – сюди прибуло понад 200 тролейбусів цієї моделі. Чеські тролейбуси «Škoda 9Tr» експлуатувалися у столиці Азербайджану Баку, а також у місті Гянджа. У Литві тролейбуси «Škoda 9Tr» експлуатувалися у Вільнюсі і Каунасі; у Латвії – у Ризі, а у Естонії – в Таллінні. Цікаво, що у жодному місті РФРСР тролейбуси «Škoda 9Tr» не експлуатувалися.

Щодо міст Західної України, то як ми уже згадували, перші тролейбуси «Škoda 9Tr» з’явилися тут в Чернівцях у 1966 році. У 1969 році «дев’ятки» з’являються у Львові.

Два перші тролейбуси «Skoda 9Tr» у Чернівцях - №№ 23 і 24 на тролейбусному маршруті № 3. Фото 1966 року
Два перші тролейбуси «Skoda 9Tr» у Чернівцях – №№ 23 і 24 на тролейбусному маршруті № 3. Фото 1966 року

Тролейбусний рух у місті Луцьку 8 квітня 1972 року відкривали українські тролейбуси «Київ – 6» – загалом у місто надійшло 30 таких тролейбусів, проте наступного, 1973 року до Луцька було доправлено 3 вживані тролейбуси «Škoda 9Tr» із Чернівців, які отримали тут деповські №№ 31 – 33. Із 1974 року до Луцька тролейбуси «Škoda 9Tr» постачаються із заводу в Острові-на-Огржі. Загалом до Луцька надійшло 30 тролейбусів «Škoda 9Tr», остання машина із № 61 прибула у 1976 році. Із 1978 року до Луцька постачалися радянські тролейбуси ЗіУ-682. В пасажирській експлуатації тролейбус «Škoda 9Tr» із № 34 у Луцьку перебував до початку 2010-х років. Він був списаний у кінці 2015 року. Ця машина могла бути передана в якості музейного експонату до Львова, проте із низки причин таки була порізана на брухт. Наразі у Луцьку експлуатується один тролейбус «Škoda 9Tr» із № 49 – це «Технічна допомога».

Тролейбусний рух у місті Рівному відкрився 24 грудня 1974 року. Відкривали рух чеські тролейбуси «Škoda 9Tr», один із яких, з № 001, зберігся, як музейний до сьогодні. Рівне – єдине місто України, де і сьогодні на балансі КП «Рівнеелектроавтотранс» перебувають пасажирські тролейбуси моделі «Škoda 9Tr» – загалом 11 машин із яких 8 на ходу.

На цьому фото серед тролейбусів «Skoda 9Tr» зліва можна побачити тролейбус із інвентарним № 180 – це перший у Львові тролейбус «Skoda», переданий у 1969 році із Чернівців. 28 березня 1977 року. Автор фото – Ааре Оландер
На цьому фото серед тролейбусів «Skoda 9Tr» зліва можна побачити тролейбус із інвентарним № 180 – це перший у Львові тролейбус «Skoda», переданий у 1969 році із Чернівців. 28 березня 1977 року. Автор фото – Ааре Оландер

Історія тролейбусного руху Тернополя починається із 25 грудня 1975 року. Тролейбусний рух тут розпочинають тролейбуси «Škoda 9Tr», загалом у 1975 – 1982 році місто отримує 85 тролейбусів моделі «Škoda 9Tr».

Із усіх міст світу найбільше тролейбусів «Škoda 9Tr» отримав Київ – 1220 машин. Із кінця 1960-х до 1983 року весь тролейбусний парк столиці України складався саме із «дев’яток». Не дивлячись на низку переваг, у тролейбусів «Škoda 9Tr» був і значний недолік – відносно невисока пасажомісткість. В той же час, у Києві на низці напрямків із значним пасажиропотоком було збудовано саме тролейбусні лінії. Навіть при мінімальному інтервалі тролейбуси не справлялися із пасажиропотоком. Вирішенням проблеми могли б стати зічленовані тролейбуси, але в СРСР на той час (1960-ті роки) виготовлялися лише двосекційні тролейбуси СВАРЗ-ТС – їх було виготовлено лише 135 штук. До Києва такі машини не постачалися.

Тролейбус «Skoda 9Tr» у Горлівці на Донеччині. Саме чеські тролейбуси відкривали тролейбусний рух в цьому місті. Фото 1974 р.
Тролейбус «Skoda 9Tr» у Горлівці на Донеччині. Саме чеські тролейбуси відкривали тролейбусний рух в цьому місті. Фото 1974 р.

Вихід із ситуації знайшов молодий український вчений і винахідник Володимир Пилипович Веклич (1938 – 1993) – він запропонував роботу тролейбусних поїздів за системою багатьох одиниць – в такому разі струмознімання здійснювалося штангами заднього тролейбуса (причіпа), а керування синхронною роботою усіх систем тролейбусів здійснювалося із кабіни тягача.

Тролейбуси «Skoda 9Tr» у тролейбусному депо Маріуполя. Фото 1970-х років із архіву Маріупольського ТТУ
Тролейбуси «Skoda 9Tr» у тролейбусному депо Маріуполя. Фото 1970-х років із архіву Маріупольського ТТУ

У липні 1964 року 26-річний Володимир Веклич очолив Жовтневе тролейбусне депо Києва. Він зіткнувся із ситуацією, коли одиничні тролейбуси не справлялися із величезним пасажиропотоком на тролейбусних маршрутах № 6 і 18, в той же час депо критично бракувало водіїв. Перший тролейбусний поїзд, який працював по системі багатьох одиниць, був створений Володимиром Векличем із двох радянських тролейбусів МТБ-82Д в Київському тролейбусному депо № 2. Пробна експлуатація цього тролейбусного поїзда почалася 12 червня 1966 року. Уже наступного року на київському тролейбусному маршруті № 6 працювало 25 тролейбусних поїздів із тролейбусів МТБ-82Д, які дали у 1968 році економічний ефект у 160 тисяч рублів.

Окрім тролейбусів МТБ-82Д було створено тролейбусні поїзди із двох тролейбусів «Київ

Тролейбус «Skoda 9Tr» у Тбілісі. 1980 р. Автор фото – Ааре Оландер
Тролейбус «Skoda 9Tr» у Тбілісі. 1980 р. Автор фото – Ааре Оландер

– 4», але найбільша кількість тролейбусних поїздів в Києві була створена на базі тролейбусів «Škoda 9Tr» – вони працювали до початку 1990-х років. Володимир Веклич удосконалив конструкцію тролейбусного поїзда таким чином, що його можна було розчепити протягом 3 – 5 хвилин – таким чином тролейбуси у години пік могли працювати в режимі поїзда, а у позапікові години – в одиночному режимі. У 1970 році Володимир Веклич у Москві захистив дисертацію кандидата наук «Дослідження тролейбусів із управлінням за системою багатьох одиниць», таким чином він став першим в світі кандидатом технічних наук в галузі міського електричного транспорту. У 1971 році за свій винахід Володимир Веклич нагороджений орденом «Знак Пошани».

У 1983 році в Києві на маршрутах працювало 296 тролейбусних поїздів – в такому режимі працювало 55% наявного тролейбусного парку столиці України. Завдяки цьому було зменшено потребу у водіях тролейбусів на 800 осіб. Річний економічний ефект від впровадження одного тролейбусного поїзду в Києві становив 3258 рублів.

Найперший луцький тролейбус «Skoda 9Tr» № 31 на сучасному проспекті Волі. 1978 р. Автор фото – Е. Александрович
Найперший луцький тролейбус «Skoda 9Tr» № 31 на сучасному проспекті Волі. 1978 р. Автор фото – Е. Александрович

У 1972 році Володимир Веклич перейшов на наукову роботу в Науково-дослідний і конструкторсько-технологічний інститут міського господарства, де спочатку стає заступником директора, а у 1972 – 1987 роках очолює цей інститут. Під час роботи в інституті Веклич розробляє концепцію швидкісного трамвая і продовжує займатися дослідженням тролейбусів, зокрема під його керівництвом і за його безпосередньої участі були створені діагностичні комплекси для тролейбусів, а також механізовані пости для заміни агрегатів.

У 1976 році під керівництвом Володимира Веклича було створено тролейбусний поїзд із трьох тролейбусів «Škoda 9Tr», який випробовували на київському тролейбусному маршруті № 1. Загальна довжина тролейбусного поїзда – біля 30 метрів, він міг перевозити одночасно до 276 пасажирів. Дослідна експлуатація такого поїзда показала його працездатність за умови наявності виділеної смуги для тролейбусного руху, що в умовах тогочасного Києва було неможливим.

Найперший рівненський тролейбус «Skoda 9Tr» № 1 1974 року випуску. 1981 р. Фото із архіву Олексія Дмищука
Найперший рівненський тролейбус «Skoda 9Tr» № 1 1974 року випуску. 1981 р. Фото із архіву Олексія Дмищука

На базі дослідів Володимира Веклича, компанія «Škoda» працювала над проектом «Škoda 12Tr» – тролейбусних поїздів із двох машин, але відмовилася від цієї ідеї на користь зічленованих тролейбусів.

Експлуатація тролейбусів «Škoda 14Tr» в Україні розпочинається наприкінці 1970-х років, коли до Києва для дослідної експлуатації находить тролейбус-прототип моделі «Škoda 14Tr». У 1980 році для дослідної експлуатації надійшло два прототипи тролейбуса «Škoda 14Tr» – один із реостатно-контакторною, а інший – із тиристорно-імпульсною системою керування електроприводом. Усі серійні тролейбуси «Škoda 14Tr» виготовлялися із тиристорно-імпульсною системою керування.

Тролейбус «Skoda 9Tr20» № 14 першої партії у місті Тернополі. 1990 рік. Цей тролейбус експлуатувався у 1974 – 2010 рр. Автор фото Томас Фішер
Тролейбус «Skoda 9Tr20» № 14 першої партії у місті Тернополі. 1990 рік. Цей тролейбус експлуатувався у 1974 – 2010 рр. Автор фото Томас Фішер

Перші серійні машини «Škoda 14Tr» іще у 1981 році надійшли на підприємство «Кримський тролейбус». У 1983 році постачання тролейбусів «Škoda 14Tr» почалося до Києва, Луганська, Маріуполя та Чернівців. У 1984 перші тролейбуси «Škoda 14Tr» із заводу отримують Львів та Тернопіль, у 1985 – Івано-Франківськ, у 1989 році – Рівне. Беззаперечним лідером за кількістю отриманих тролейбусів «Škoda 14Tr» є Київ, куди у 1983 – 1989 та у 1996 році прибуло загалом 357 тролейбусів цієї моделі. У 2010-2019-х роках іще низка українських міст отримала тролейбуси «Škoda 14Tr» – це були вживані машини із міст Чехії, Словаччини та Прибалтики, які приїхали до Житомира, Запоріжжя, Миколаєва, Одеси, Харкова та Херсона.

Тролейбусні поїзди із «Skoda 9Tr» за системою Вололимира Веклича у Києві працювали на маршрутах із найскладнішим рельєфом. Кінцева на сучасному Майдані Незалежності. 1987 рік. Автор фото – Вололимир Валдін
Тролейбусні поїзди із «Skoda 9Tr» за системою Вололимира Веклича у Києві працювали на маршрутах із найскладнішим рельєфом. Кінцева на сучасному Майдані Незалежності. 1987 рік. Автор фото – Вололимир Валдін

Цікава історія появи тролейбусів «Škoda 14Tr» в Івано-Франківську, адже тролейбусний рух 31 грудня 1983 року тут відкривали російські тролейбуси ЗіУ-682. Загалом у 1983 – 1984 рр. місто отримує із заводу в місті Енгельсі 15 тролейбусів моделі ЗіУ-682. Проте керівництво Івано-Франківського тролейбусного управління хоче, щоб місто отримувало сучасні чеські тролейбуси «Škoda 14Tr», які уже експлуатувалися у сусідніх Львові, Тернополі та Чернівцях. Отож, у 1985 році вдається досягти угоди із Луганським трамвайно-тролейбусним управлінням про передачу до Івано-Франківська 10 тролейбусів «Škoda 14Tr» (№№ 116 – 125). Далі такі тролейбуси до міста надходять із заводу. Загалом у 1985 – 1989 роках із заводу до Івано-Франківська надійшов 31 тролейбус «Škoda 14Tr». Далі тролейбусний парк міста поповнювався вживаними тролейбусами «Škoda 14Tr» – тролейбуси, що експлуатувалися у німецькому прибули у 1994 році, а у 1997 році – машини із чеського міста Пльзеня.

Тролейбусний поїзд із «Skoda 9Tr» на Голосіївській площі. Серпень 1986 р.
Тролейбусний поїзд із «Skoda 9Tr» на Голосіївській площі. Серпень 1986 р.

Перший зічленований тролейбус «Škoda 15Tr» в Україні з’явилися у Києві в 1987 році – це був тролейбус-прототип, який проходив у столиці України випробування, а із пасажирами так і не працював. Серійні тролейбуси «Škoda 15Tr» почали надходити в тролейбусні депо Києва у 1990 році – 26 машин модифікації «Škoda 15Tr02/6» надійшли протягом серпня – грудня спочатку в Куренівське тролейбусне депо (№4), а у лютому 1993 року вони були переведені у тролейбусне депо № 2, де і працювали до списання на початку 2010-х років. У 1991 році до київського тролейбусного депо № 2 надійшло іще 18 зічленованих машин, але уже наступної модифікації «Škoda 15Tr03/6».

Окрім Києва, у 1990-х роках тролейбуси «Škoda 15Tr» отримав також «Кримський тролейбус» – у 1990 році це підприємство отримало 6 тролейбусів модифікації «Škoda 15Tr02/6», всі ці машини базувалися у тролдепо Сімферополя.

Випробовування тролейбуса «Skoda 14Tr» на міжміській трасі у Криму. 1981 р.
Випробовування тролейбуса «Skoda 14Tr» на міжміській трасі у Криму. 1981 р.

Конструкція тролейбусів «Škoda 14Tr» та «Škoda 15Tr» справила дуже значний вплив на розвиток українського тролейбусобудування. Стратегія створення власного українського тролейбуса була розроблена Володимиром Векличем. Він, зокрема, керував створенням проекту перших тролейбусів незалежної України «Київ – 11» та «Київ – 11у», які були втілені у життя на Київському заводі електротранспорту імені Ф. Дзержинського у 1990-1991 роках. При створені цих тролейбусів за зразок було взято тролейбуси «Škoda 15Tr» та «Škoda 14Tr», але у конструкції тролейбусів «Київ – 11» та «Київ – 11у» було широко застосовано вітчизняні вузли та агрегати. У 1992 році виробництво тролейбусів на базі моделей «Київ – 11» та «Київ – 11у» було освоєно Південним машинобудівним заводом у Дніпропетровську, який розпочав серійний випуск тролейбусів ПМЗ Т1 та ПМЗ Т2.

У 1990-х роках був розроблений типажний ряж тролейбусів «Київ – 12», які серійно виготовлялися на заводі «Авіант» у Києві. У конструкції цих тролейбусів використовувалося електрообладнання, практично тотожне тролейбусам «Škoda 14Tr» та «Škoda 15Tr».

Перші івано-франківські тролейбуси «Skoda 14Tr» були передані із Луганська в 1985 році. Автор фото – Василь Бойчук
Перші івано-франківські тролейбуси «Skoda 14Tr» були передані із Луганська в 1985 році. Автор фото – Василь Бойчук

На початку 2010-х років в Україну знову постачаються тролейбуси «Škoda», в тому числі і зічленовані машини «Škoda 15Tr». У серпні 2012 року перші два тролейбуси «       Škoda 15Tr» прибули до Тернополя – це були машини, які раніше експлуатувалися у чеському місті Пльзень. До кінця 2012 року до Тернополя надійшло іще 3 тролейбуси модифікації «Škoda 15TrМ» із міста Чеське-Будейовіце. У 2013 – 2014 році шість зічленованих тролейбусів «Škoda 15Tr» із Чеське-Будейовіце та Зліна отримав Львів – загалом планувалося закупити 10 таких тролейбусів. У 2014 році починається постачання тролейбусів «Škoda 15Tr» до Житомира, у 2015 році один тролейбус «Škoda 15Tr» прибув до Івано-Франківська, а у листопаді 2016 року починається постачання вживаних тролейбусів «Škoda 15Tr» до Чернівців, а у 2017 році п’ять таких машин отримує Харків.

Із більш пізніх моделей тролейбусів «Škoda» в Україні експлуатуються тролейбуси моделі «Škoda 21Tr» двох модифікацій – п’ять тролейбусів із чеського міста Градець-Карлове із двигунами постійного струму в 2012 році закуповує Одеса (один із них модернізований із встановленням акумуляторів для автономного ходу в 2018 році, решта наразі не працює), а у 2017-18 рр. чотири тролейбуси із асинхронними приводом та автономним ходом від дизельного генератора отримують Чернівці – ці тролейбуси експлуатувалися у місті Пльзені.

Перший серійний тролейбус «Skoda 15Tr02/6» в Україні – київська «гармошка» № 450. Тролейбус пропрацював із 1990 до 2010 р. 1997 р. Автор фото – Ааре Оландер
Перший серійний тролейбус «Skoda 15Tr02/6» в Україні – київська «гармошка» № 450. Тролейбус пропрацював із 1990 до 2010 р. 1997 р. Автор фото – Ааре Оландер

У зв’язку із активним розвитком тролейбусобудування в Україні, тролейбуси «Škoda» в містах України поступово виводяться із експлуатації. Зокрема на початку 2010-х років пасажирську експлуатацію тролейбусів «Škoda» припинено у Києві, де довший час (із кінця 1960-х до кінця 1980-х років) пасажирський тролейбусний парк був представлений лише тролейбусами «Škoda». Епоха тролейбусів «Škoda» у Маріуполі завершилася у 2016-2017 роках – останній тролейбус моделі «Škoda 14Tr» в цьому місті був утилізований у 2018 році. В той же час, у таких містах, як Рівне, Тернопіль, Чернівці та Миколаїв саме тролейбуси «Škoda» залишаються основою тролейбусних парків.

Тролейбуси «Škoda» у Львові

Тролейбусний рух у Львові розпочинали радянські тролейбуси МТБ-82Д, які виготовлялися на Заводі імені Урицького (ЗіУ) у місті Енегельс Саратовської області. Вони постачалися до Львова у 1952 – 1960 роках, загалом до міста надійшло 67 тролейбусів цієї моделі. Не дивлячись на простоту експлуатації та високу надійність, тролейбуси МТБ-82Д мали архаїчну конструкцію із важкою несівною конструкцією, великою кабіною водія та вузькими дверима. Вони були незручними для пасажирів та кондукторів, особливо у містах із великим пасажиропотоком.

Перші тролейбуси «Skoda 15Tr» прибули залізницею до Тернополя. 2012 р. Автор фото А. Почепцов
Перші тролейбуси «Skoda 15Tr» прибули залізницею до Тернополя. 2012 р. Автор фото А. Почепцов

Наступна модель тролейбуса, розроблена Заводом імені Урицького – ЗіУ-5, яка стала на конвеєр у 1959 року, не підходила для Львова – це був «рівнинний» тролейбус, який не міг працювати на маршрутах із складним профілем. Відповідно, із 1962 року до Львова починається постачання т.зв. «Киянок» – тролейбусів виробництва Київського заводу електротранспорту імені Ф. Дзержинського. «Киянки», тобто тролейбуси моделей «Київ – 2» і «Київ – 4» проектувалися для експлуатації у місті Києві, отож успішно могли працювати на маршрутах із значними підйомами і спусками. Проте ці машини мали невелику вмістимість, окрім того кузова «Киянок» мали невисоку міцність. Окрім того, Київський завод електротранспорту мав обмежені виробничі можливості, отож тролейбусів містам України у 1960-х роках не вистачало. Відповідно у 1963 році розпочинається виробництво тролейбусів на базі кузовів автобусів ЛАЗ-695 – до цього виробництва були залучені Львівський автобусний завод, Київський завод електротранспорту та Одеський автоскладальний завод, які разом випустили понад 550 тролейбусів на базі кузова ЛАЗ-695, відомі як ЛАЗ-695Т, Київ-5ЛА та ОдАЗ-695Т. Ці тролейбуси мали іще більше недоліків, а ніж тролейбуси «Київ – 2» та «Київ – 4», отож їх списання почалося дуже швидко – у Львові уже на початку 1970-х років не працював жоден тролейбус ЛАЗ-695Т.

Перший тролейбус «Skoda 21Tr» у тролейбусному депо Чернівців. 2018 р. Автор фото Олександр Міхайлов
Перший тролейбус «Skoda 21Tr» у тролейбусному депо Чернівців. 2018 р. Автор фото Олександр Міхайлов

У кінці 1960-х років Київський завод електротранспорту імені Ф. Дзержинського розпочав випуск перших в СРСР трьохдверних тролейбусів великої вмістимості «Київ – 6», які повністю відповідали вимогам експлуатації в таких містах, як Київ та Львів. Більше того, завдяки зусиллям науковців Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту міського господарства на чолі із Л. Збарським та В. Векличем на тролейбуси «Київ – 6» встановлювалася тиристорно-імпульсна система керування тяговим електроприводом виробницта Запорізького електроапаратного заводу.

Один із останніх у Львові тролейбусів «Київ – 4» № 160 та «Skoda 9Tr» № 188 із першої партії на вулиці Тролейбусній. 1977 р. Автор фото – Ааре Оландер
Один із останніх у Львові тролейбусів «Київ – 4» № 160 та «Skoda 9Tr» № 188 із першої партії на вулиці Тролейбусній. 1977 р. Автор фото – Ааре Оландер

В той же час, після відомих подій у Чехословаччині в 1968 році, керівництво Радянського Союзу приймає рішення про максимальні закупівлі продукції машинобудування Чехословаччини, навіть на шкоду власним підприємствам. Відтак, «вольовим рішенням» на Київському заводі електротранспорту припиняють виробництво пасажирських тролейбусів та трамваїв, а в Україну масово завозяться тролейбуси і трамваї чеського виробництва.

Тролейбус «Skoda 9Tr» № 185 із першої партії, переданий із Чернівців у 1978 році на вулиці Артема (нині – Володимира Великого). На той момент для тролейбусів «Skoda 9Tr» у Львові іще не була запроваджена червоно-жовта ліврея. Автор фото – Петер Хаседлайн
Тролейбус «Skoda 9Tr» № 185 із першої партії, переданий із Чернівців у 1978 році на вулиці Артема (нині – Володимира Великого). На той момент для тролейбусів «Skoda 9Tr» у Львові іще не була запроваджена червоно-жовта ліврея. Автор фото – Петер Хаседлайн

«Перше знайомство» львів’ян із тролейбусами «Škoda 9Tr» відбулося у 1969 році – тоді із Чернівців до Львова було передано 10 машин цієї моделі (деповські №№ 180 – 189, модифікації «Škoda 9Tr9», «Škoda 9Tr14» та «Škoda 9Tr15»). Експлуатація цих машин на маршрутах Львова із пасажирами показала високу ефективність, отож у 1970 році розпочинається постачання до Львова тролейбусів «Škoda 9Tr15» із заводу в Осторові-на-Огржі. 1970 року до Львова находить 30 тролейбусів «Škoda 9Tr» (№№ 190 – 219), а у 1971 році починається постачання машин уже нової модифікації – «Škoda 9Tr16»; того року надійшло 30 чеських тролейбусів (№№ 220 – 249). У 1972 році до Львова постачається одразу 75 тролейбусів «Škoda 9Tr18» (№№ 250 – 324) – це найбільша партія тролейбусів, яку Львів отримував за всю свою історію. У 1974 році Львів отримує 19 тролейбусів «Škoda 9Tr20» (№№ 325 – 343), а у 1976 році – 20 тролейбусів модифікації «Škoda 9Tr22» (№№ 344 – 363) – це була остання партія дводверних «дев’яток», які отримав Львів.

Тролейбус «Skoda 9Tr15» № 194 із першої партії, що надійшла з заводу в Острові-на-Огржі на вулиці Любінській у Львові. Вересень 1978 р. На фото видно інші тролейбуси «Skoda 9Tr» уже в червоно-жовтій лівреї. Автор фото – Петер Хеседлайн
Тролейбус «Skoda 9Tr15» № 194 із першої партії, що надійшла з заводу в Острові-на-Огржі на вулиці Любінській у Львові. Вересень 1978 р. На фото видно інші тролейбуси «Skoda 9Tr» уже в червоно-жовтій лівреї. Автор фото – Петер Хеседлайн

У 1978 – 1982 роках до Львова постачаються тролейбуси «Škoda 9Tr» у тридверному виконанні – вони отримують деповські номери 364 – 432, зокрема у 1978 році прибуває 5 тролейбусів модифікації «Škoda 9TrH25» (№№ 363 – 367). Літера «Н» у позначенні цієї модифікації вказує на те, що ця модифікація була оснащена гідравлічним підсилювачем керма (усі модифікації без літери «Н» у позначенні мали пневматичний підсилювач керма), що значно покращувало умови роботи водіїв. У 1979 – 1980-х роках Львів отримує 35 тролейбусів «Škoda 9TrH27», які отримують інвентарні номери №№ 368 – 402. Останні 30 тролейбусів «Škoda 9TrH29» Львів отримав у 1981 – 1982 році (№№ 403 – 432). Таким чином Львів отримав загалом 254 тролейбуси моделі «Škoda 9Tr». Відповідно це найбільш чисельна модель за всю історію львівського тролейбуса.

Тролейбус «Skoda 9Tr16» № 222 1971 р. виготовлення наприкінці 1980-х років використовувався як учбовий. 1987 р. Фото із колекції Володимира Саванчука
Тролейбус «Skoda 9Tr16» № 222 1971 р. виготовлення наприкінці 1980-х років використовувався як учбовий. 1987 р. Фото із колекції Володимира Саванчука

Масове постачання тролейбусів «Škoda 9Tr» у першій половині 1970-х років дозволило вивести із експлуатації у Львові усі архаїчні тролейбуси МТБ-82Д¸ а також невдалі за конструкцією ЛАЗ-695Т. Пізніше чеськими машинами замінювали «Киянки» – останні машини «Київ – 4» на вулицях Львова можна було зустріти наприкінці 1970-х років. На початку 1980-х років тролейбусний парк Львова складався виключно із тролейбусів «Škoda 9Tr».

Наприкінці 1980-х років у Львові іще експлуатувалися тролейбуси «Skoda 9Tr18», виготовлені у 1972 році. На фото можна побачити тролейбуси № 246, 252 і 315 цієї модифікації, а також нові тролейбуси «Skoda 14Tr02/6». 1989 р. Автор фото – Ааре Оландер
Наприкінці 1980-х років у Львові іще експлуатувалися тролейбуси «Skoda 9Tr18», виготовлені у 1972 році. На фото можна побачити тролейбуси № 246, 252 і 315 цієї модифікації, а також нові тролейбуси «Skoda 14Tr02/6». 1989 р. Автор фото – Ааре Оландер

Іще із кінця 1960-х років Київський завод електротранспорту імені Ф. Дзержинського у Києві освоїв капітальний ремонт чеських тролейбусів «Škoda 9Tr», проте зважаючи на значне поширення цих машин в Україні було прийнято рішення про будівництво Львівського трамвайно-тролейбусного ремонтного заводу потужністю 400 капітальних ремонтів на рік. Завод спеціалізувався на проведенні заводського капітального ремонту вузькоколійних трамвайних вагонів німецького та чеського виробництва, а також тролейбусів «Škoda 9Tr». Завод почав працювати у 1978 році і отримував замовлення на ремонт трамваїв і тролейбусів з-поза меж Української СРСР – тут ремонтували трамваї «Tatra» для Калінінграда і тролейбуси «Škoda 9Tr» для Грузії. У тролейбусному депо теж працював ремонтний цех, але він спеціалізувався в основному на дрібному та аварійному ремонті тролейбусів «Škoda 9Tr».

Останні тролейбуси «Skoda 9Tr» працювали на маршрутах Львова наприкінці 1990-х років. Машина «Skoda 9TrН29» 1982 року № 413 на виїзді із тролейбусного депо. 1998 рік. Автор фото – Ааре Оландер
Останні тролейбуси «Skoda 9Tr» працювали на маршрутах Львова наприкінці 1990-х років. Машина «Skoda 9TrН29» 1982 року № 413 на виїзді із тролейбусного депо. 1998 рік. Автор фото – Ааре Оландер

Оскільки Львів на початку 1980-х років мав повністю уніфікований тролейбусний парк із машин моделі «Škoda 9Tr», для прискорення їх профілактичного обслуговування в процесі модернізації депо в 1984 році був створений т.зв. «комплекс діагностики», який розмістився у спеціальній будівлі. Комплекс діагностики для тролейбусів «Škoda 9Tr» у тролейбусному депо Львова було обладнано за проектом українського вченого Володимира Веклича, він дозволяв значно скоротити тривалість передрейсового технічного обслуговування і швидко, в автоматичному режимі, виявити несправності тролейбусів. Нажаль, цей комплекс зараз розкомплектований.

Тролейбуси «Skoda 9Tr» в очікуванні ремонту на Львівському трамвайно-тролейбусному ремонтному заводі. 1989 р. Машина № 363 – львівська, інші машини – із Тернополя і Маріуполя
Тролейбуси «Skoda 9Tr» в очікуванні ремонту на Львівському трамвайно-тролейбусному ремонтному заводі. 1989 р. Машина № 363 – львівська, інші машини – із Тернополя і Маріуполя

У 1984 році Львів отримує першу партію нових тролейбусів «Škoda 14Tr02» із тиристорно-імпульсною системою керування тяговим приводом – це були найсучасніші тролейбуси, які експлуатувалися на території СРСР. Ці машини отримали деповські №№ 500 – 509 і пропрацювали до кінця 1990-х років. Дослідна експлуатація тролейбусів «Škoda 14Tr» у Львові показала їх високу ефективність, отож із 1988 року почалися масові поставки таких тролейбусів до Львова.

Тролейбус «Skoda 9Tr» № 395 проходить технічне обслуговування в тролдепо Львова. 1980-ті рр., фото із колекції Ярослава Янчака
Тролейбус «Skoda 9Tr» № 395 проходить технічне обслуговування в тролдепо Львова. 1980-ті рр., фото із колекції Ярослава Янчака

У 1988 році місто отримало 32 тролейбуси модифікації «Škoda 14Tr02/6» (№№510 – 541), наступного 1989 року до Львова прибуло 29 машин нової модифікації «Škoda 14Tr89/6» (№№ 542 – 570). Іще 20 тролейбусів модифікації «Škoda 14Tr11/6» (№№ 571 – 590) прибуло до Львова у 1990 році. Таким чином із заводу в Острові-на-Огржі до Львова загалом прибув 91 тролейбус моделі «Škoda 14Tr». Постачання цих тролейбусів до Львова припинилося через брак у міської влади валюти для закупівлі іноземних тролейбусів.

Один із стендів комплексу діагностики тролейбусного депо Львова. 1980-ті рр. Фото із колекції Ярослава Янчака
Один із стендів комплексу діагностики тролейбусного депо Львова. 1980-ті рр. Фото із колекції Ярослава Янчака

У 1990-х роках стан тролейбусного господарства Львова значно погіршився – було списано більшу частину наявного парку тролейбусів «Škoda 9Tr» і значну частину тролейбусів «Škoda 14Tr». Проблема, в першу чергу, полягала у відсутності в ЛКП «Львівелектротранс» достатньої ремонтної бази для проведення планових капітальних ремонтів тролейбусів. Справа в тім, що Львівський трамвайно-тролейбусний ремонтний завод (в часи незалежної України – Львівський державний завод електротранспорту, а після приватизації – ВАТ «Електротранспорт») не входив до складу Львівського трамвайно-тролейбусного управління, а був підприємством обласного підпорядкування. Мерія, на чолі із Василем Куйбідою, замість того, щоб взяти підприємство на баланс міста, допустило його приватизацію. Відповідно, за ремонт трамваїв і тролейбусів на ремонтному заводі ЛКП «Львівелектротранс» мало платити «живими» грошима, яких підприємству хронічно не вистачало. Отож, вирішили жертвувати якістю ремонту електротранспорту, що часто приводило до його швидкого списання. ВАТ «Електротранспорт» у середині 1990-х років іще виконувало окремі замовлення для ЛКП «Львівелектротранс» по ремонту трамваїв, у другій половині 1990-х на ВАТ «Електротранспорт» іще ремонтували тролейбуси для Тернополя, але після цього підприємство через відсутність замовлень було перепрофільоване.

Тролейбуси «Skoda 14Tr» під час обслуговування в профілакторії тролейбусного депо. Машина № 503 модифікації «Skoda 14Tr02» 1984 року постачання, а машина № 531 – модифікації «Skoda 14Tr02/6» 1988 року постачання. 1989 р. Фото із колекції Ярослава Янчака
Тролейбуси «Skoda 14Tr» під час обслуговування в профілакторії тролейбусного депо. Машина № 503 модифікації «Skoda 14Tr02» 1984 року постачання, а машина № 531 – модифікації «Skoda 14Tr02/6» 1988 року постачання. 1989 р. Фото із колекції Ярослава Янчака

Як альтернативу продовженню експлуатації тролейбусів «Škoda 9Tr» влада Львова розглядало закупівлю нових тролейбусів ЛАЗ-52522, які у 1994 році почав випускати Львівський автобусний завод. Попри те, що ці тролейбуси мали гарний дизайн і непогану ергономіку салону, за надійністю вони значно програвали чеським тролейбусам «Škoda 9Tr»: якщо окремі «дев’ятки» змогли пропрацювати у Львові більше 20 років, то значна частина тролейбусів ЛАЗ-52522 була списана менш ніж через 10 років після початку експлуатації.

Останні тролейбуси «Škoda 9Tr» у Львові експлуатувалися на початку 2000-х років. Орієнтовно у 2002 році всі такі тролейбуси у Львові були відсторонені від експлуатації і списані, хоча у Тернополі, Рівному, Чернівцях і Луцьку експлуатація таких машин продовжувалася іще чимало років.

Автоматизоване миття тролейбуса «Skoda 14Tr02/6» № 531 у депо Львова. 1989 р. Фото із колекції Ярослава Янчака
Автоматизоване миття тролейбуса «Skoda 14Tr02/6» № 531 у депо Львова. 1989 р. Фото із колекції Ярослава Янчака

У 1997-1998 році для тролейбусного депо Львова було закуплено 6 вживаних тролейбусів «Škoda 14Tr» 1982 – 1987 років із міст Маріанське-Лазнє, Пардубіце та Градец-Кралове. Серед цих машин були тролейбуси модифікацій «Škoda 14Tr01», «Škoda 14Tr05» та «Škoda 14Tr08/6», які випускалися спеціально для міст Чехословаччини. Більшість із цих машин наразі списана у 2015 – 2018 рр.

Тролейбус «Skoda 14Tr01» № 596 – один із 6 вживаних тролейбусів, закуплених Львовом у 1997-1998 рр. Фото Ааре Оландера, 1998 р.
Тролейбус «Skoda 14Tr01» № 596 – один із 6 вживаних тролейбусів, закуплених Львовом у 1997-1998 рр. Фото Ааре Оландера, 1998 р.

На початку 2010-х років ЛКП «Львівелектротранс» провело тендер по закупівлі 20 вживаних тролейбусів «Škoda 14Tr» та 10 вживаних «Škoda 15Tr», проте замість 30 тролейбусів у 2012 – 2014 рр. місто отримало тільки 11: шість тролейбусів «Škoda 15Tr» та п’ять «Škoda 14Tr». Проблемою стала низька платоспроможність ЛКП «Львівелектротранс» і небажання міста повністю профінансувати контракт із постачання тролейбусів – він був розірваний у 2014 році, коли курс гривні до американського долара та євро став стрімко падати і постачальнику тролейбусів стало невигідним виконувати контракт.

Перший у Львові зічленований тролейбус «Skoda 15TrМ» № 598. Автор фото – Роман Калініченко. 2013 р
Перший у Львові зічленований тролейбус «Skoda 15TrМ» № 598. Автор фото – Роман Калініченко. 2013 р

У 2016 році за ініціативи тодішнього керівника ЛКП «Львівелектротранс» Михайла Сидоровича у Львові стартував пілотний проект капітально-відновлювального ремонту тролейбусів «Škoda 14Tr». В процесі капітального ремонту повністю відновлювалася металоконструкція кузова, який отримував обшивку із алюмокомпозиту «Plabond» та вклеєні тоновані панорамні вікна. Низка машин була обладнана цифровим вказівником маршруту із підсвіткою бокового маршрутного трафарету, а деякі машини отримали текстовий електронний маршрутовказівник фірми «Гранато». У салоні замість люмінісцентного встановлювалося світлодіодне освітлення і сучасні пасажирські сидіння виробництва компанії «ВЕЕМ». Низка змін була внесена і в електрообладнання тролейбусів – частина машин отримала сучасний асинхронний генератор для живлення низьковольтних кіл, а на частині машин були встановлені статичні перетворювачі.

Перший тролейбус «Skoda 14Tr02/6» № 512 1988 року після капітально-відновлювального ремонту. Серпень 2016 р.
Перший тролейбус «Skoda 14Tr02/6» № 512 1988 року після капітально-відновлювального ремонту. Серпень 2016 р.

Проведення капітально-відновлювального ремонту дозволило продовжити термін експлуатації тролейбусів «Škoda 14Tr» на  8 – 10 років. Початково планувалося, що капітально-відновлювальний ремонт пройдуть практично всі наявні тролейбуси «Škoda 14Tr», окрім машин, які мають значні пошкодження несівної системи. Проте пілотний проект капітально-відновлювального ремонту тролейбусів «Škoda 14Tr» було згорнуто наприкінці 2019 року – загалом було відновлено 17 тролейбусів. Вартість капітально-відновлювального ремонту тролейбуса «Škoda 14Tr» в залежності від стану машини і рівня модернізації обладнання складала від 500 тисяч до мільйона гривень – це не більше 20% вартості нового українського тролейбуса.

Салон тролейбуса «Skoda 14Tr02/6» № 512 після капітально-відновлювального ремонту. 2016 р. Автор фото – Володимир Саванчук
Салон тролейбуса «Skoda 14Tr02/6» № 512 після капітально-відновлювального ремонту. 2016 р. Автор фото – Володимир Саванчук

Наразі на балансі ЛКП «Львівелектротранс» знаходиться 34 тролейбуси «Škoda 14Tr» різних модифікацій і 5 тролейбусів «Škoda 15Tr», проте із них на лінії станом на 7 травня 2021 року працює лише 13 машин. Проблема полягає в тому, що Управління транспорту та ЛКП «Львівелектротранс», отримавши 50 нових тролейбусів «Електрон», які закупили за кошти кредиту Європейського банку реконструкції та розвитку, не змогло підготувати достатньої кількості водіїв тролейбусів для істотного збільшення випуску електротранспорту на лінію, отож із початком епідемії COVID-19 значну частину тролейбусів «Škoda» відсторонили від експлуатації. Наразі у Львові на лінію у робочі дні виходить біля 70 тролейбусів, хоча наявний рухомий склад депо дозволяє випускати на лінію як мінімум на 15-20 тролейбусів більше.

Антон ЛЯГУШКІН, Дмитро ЯНКІВСЬКИЙ та Юрій КАУКАЛОВ

 Використано фотоматеріали із сайту «Міський електротранспорт».

Вечір, що доведе до мурашок: у Львові виступить відомий італійський співак Альфонсо Олівер

Вечір, що доведе до мурашок: у Львові виступить відомий італійський співак Альфонсо Олівер

11 липня о 18:00 у Львові дасть концерт відомий італійський співак Альфонсо Олівер. Виступ відбудеться в одному з найбільших ресторанів міста «Термінал А», повідомляють організатори.

Гостям обіцяють вечір у італійському стилі, який доведе до мурашок.
«Відомий італійський співак та один з найбільших ресторанів Львова об’єдналися, щоб поповнити вашу скарбничку спогадів яскравими моментами! На вас чекають емоційні, чуттєві мелодії у супроводі гітари та фортепіано, смачна італійська вечеря на літній терасі та атмосфера, яка занурить у справжню феєрію почуттів», – зазначають організатори.

Програма концерту: авторські композиції Альфонсо Олівера; класичні італійські пісні; українські хіти в унікальній інтерпретації італійською мовою.

Адреса ресторану: 

м. Львів, Рясне-Руське, площа Європейська,1
Вартість квитка – 500 грн.
Вартість квитка з вечерею на терасі – 780 грн.
Деталі за телефоном – +380(68)3683

Ольга МАКСИМ`ЯК

Яким був Львів століття тому

Львів, 1890-1910-ті роки

В колекції польського архіву опублікували фото міста Львова, які показують яким це місто було в 1890-1910-ті роки. Кадри зробив невідомий львівський фотограф. На світлинах можна побачити, як жили львів’яни століття тому.

Львів, 1890-1910-ті роки
Львів, 1890-1910-ті роки
Рекламний автомобіль “Бранки” на теренах казарм Фердинанда
Рекламний автомобіль “Бранки” на теренах казарм Фердинанда
Львів, 1890-1910-ті роки
Львів, 1890-1910-ті роки
Площа Ринок, 1890-1910-ті роки
Площа Ринок, 1890-1910-ті роки
Площа Ринок, 1890-1910-ті роки
Площа Ринок, 1890-1910-ті роки
Вулиця Академічна
Вулиця Академічна (сучасний проспект Шевченка)
Вулиця Краківська. Абреківська кам'яниця
Вулиця Краківська. Абрекова кам’яниця
Вулиця 3 Мая
Вулиця 3 Мая (сучасна Січових Стрільців)

В об’єктив фотографа попали вулиці, на яких бачимо поліцію на конях, людні демонстрації, рекламу місцевої продукції. Львівські вулиці здаються набагато просторішими, ніж зараз, це тому, що на них значно менше авто.

Старт повітряної кулі у Львові, тер. нин. Стрийського парку, фото 1910 року
Старт повітряної кулі у Львові, тер. нин. Стрийського парку, фото 1910 року
Вулиця Стефана Баторія (сучасна Князя Романа)
Вулиця Стефана Баторія (сучасна Князя Романа)
Площа Марійська (сучасна Міцкевича)
Площа Марійська (сучасна Міцкевича)
“Гранд готель”. Фото кінця 19 ст.
“Гранд готель”. Фото кінця 19 ст.
Вулиця Галицька
Вулиця Галицька
Вулиця Ягеллонська (сучасна Гнатюка). Фото початку XX ст.
Вулиця Ягеллонська (сучасна Гнатюка). Фото початку XX ст.
Монастир св. Онуфрія у Львові
Монастир св. Онуфрія у Львові
Єврейська дільниця у Львові
Єврейська дільниця у Львові

Цікавим кадром є такий, що показує, як львів’яни розважались – літали на повітряній кулі. Напевно, саме з такої кулі були зроблені фото з висоти на все місто.

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Джерело фото: https://szukajwarchiwach.pl/

В Польщі відбулась експедиція з метою пошуку пам’яток культурної спадщини українців

Село Вислік Долішній, гміна Команьча, церква св. Онуфрія

Цьогоріч у червні відбулася друга пошукова експедиція “Стежками предків”, основна мета якої — фіксація культурної спадщини українців, які до середини ХХ століття проживали на теренах сучасної південно-східної Польщі.

Село Сянічок, гміна Сянік, могила хорунжого УГА

14-20 червня львів’яни, учасники експедиції, відвідали Сяніцький повіт, де за 7 днів зробили фото та відеофіксацію близько 100 існуючих та неіснуючих сіл для того, щоб згодом сформувати популярний путівник для туристів та краєзнавців.

Історія, що залишила по собі багато смутку, також залишила багато пам’яток архітектури та мистецтва, які молоді дослідники з громадської організації “Вирій” планують популяризувати в Україні. Результатом експедиції буде видання друкованого та онлайн путівника теренами Сяніцького повіту та апробація культурно-пізнавального маршруту для гідів та екскурсоводів з Львівщини.

Учасники експедиції у Сяніцький повіт

— Експедиція по Сяніцькому повіті далася нелегко, оскільки пандемія наклала обмеження на пересування за кордон. Та завдяки допомозі відділу транскордонного співробітництва Львівської обласної державної адміністрації та генерального консульства України в Любліні, нам вдалося виїхати і провести заплановану роботу. Це було 7 насичених днів, під час яких ми відвідали близько 100 населених пунктів – існуючих та неіснуючих. Власне, з останніми було найскладніше, оскільки відшукати ознаки сіл яких вже немає 70 років є непросто. В цьому нам допомагали місцеві жителі, як українці, так і поляки. Також ми користувалися з міжвоєнних карт, які допомагали нам локалізувати те чи інше місце. За час експедиції ми провели фото, відео фіксацію та відзняли матеріал для розробки віртуального 3D туру по українській культурній спадщині що збереглась в Сяніцькому повіті, — координатор проекту Роман Стрехалюк.

Експедиція у Сяніцький повіт

 За матеріалами пошукової експедиції буде видано друковане видання путівника Сяніцьким повітом та електронну версію. Він буде містити у собі коротку інформацію про міста та села і об’єкти, які варто відвідати. Особливу увагу упорядники приділили неіснуючим селам, в яких залишилися поодинокі хрести, нечисленні надгробки на цвинтарях чи місця, де колись були церкви.

Село Щавне, ґміна Команьча, церква Успіння Пресвятої Богородиці

Цей путівник другий із серії україномовних друкованих та електронних видань про українську культурну спадщину земель Закерзоння. Спадщина українців Східної Лемківщини збереглася великою мірою, але вона не існує в уявленні пересічного українця через відсутність достатньої та доступної інформації українською мовою. Інформація польською мовою часто породжує хибні уявлення про історичне минуле цих теренів, знання затираються у свідомості як мешканців України, так і Польщі. Проєкт подає інформацію в популярній формі, має практичне застосування — партнери зможуть використати матеріали і путівник для планування майбутніх екскурсій культурною спадщиною Закерзоння.

Село Смільник, ґміна Команьча, церква перенесення мощей св. Миколая

Проєкт передбачає створення віртуального 3D туру Google для відібраних об’єктів культурної спадщини. Планується оцифрувати 20 об’єктів, створити панорами з неба для відчуття ефекту повної присутності. Цей інструмент для діджиталізації доступний, але досі не використаний для промоції культурної спадщини Сянніччини. Враховуючи мальовничі ландшафти, присутність дерев’яних сакральних об’єктів, природних заказників, віртуальні 3D тури мають зацікавити ширше коло туристів відвідати маловідомі для українців терени Лемківщини.

МГО “Вирій” понад 10 років працює у сфері збереження та популяризації української культурної спадщини на теренах Закерзоння. За цей час члени МГО зібрали базу даних історичних та краєзнавчих матеріалів щодо культурної спадщини тих теренів.

Село Зубенсько, ґміна Команьча, не існуюче село, місце де була церква

“Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду”

Український культурний фонд ‒ державна установа, створена у 2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду, згідно чинного законодавства, спрямовується та координується Міністерством культури України. Підтримка проектів Українським культурним фондом здійснюється на конкурсних засадах.

Фото за матеріалами експедиції “Стежками предків”- Тарас Гакавчин

Facebook орагнізації “Вирій”.

Наталя ПАВЛИШИН

Львів’ян запрошують на концерт GROHOTSKY та перегляд матчів 1/8 фіналу Євро 2020

GROHOTSKY
GROHOTSKY

Сьогодні, 28 червня 2021 року, в Ennio Event Square у рамках Lviv Fan Festival відбудеться концерт переможця шоу «Голос Країни» Ігоря Грохоцького. Вхід вільний, повідомляють організатори.

На гостей чекають неперевершена харизма та чудові пісні виконавця, а після концерту – матчі 1/8 фіналу Євро 2020 на великих екранах і смачні страви.

«Беріть друзів та приходьте на фестиваль! Відсвяткуємо День Конституції разом!», – запрошують організатори.

Програма:
18:00 – концерт GROHOTSKY
19:00 – матч Хорватія – Іспанія
22:00 – матч Франція – Швейцарія

Ольга МАКСИМ`ЯК

Невигадані кавові історії. Станіслав Людкевич

Невигадані кавові історії. Станіслав Людкевич

Після природних катаклізмів, що накрили Львів минулої п’ятниці, цього недільного ранку потрібно потішити свої смакові рецептори особливою кавою. Разом з  нашим недільним партнером Торговою  Маркою Кава старого Львова пропонуємо сьогодні каву з ароматом музики – кавові історії Станіслава Людкевича.

Важко уявити Львів без кави. Сотні затишних кав’ярень розміщені по всьому місту і приваблюють місцевих мешканців і туристів надзвичайним ароматом. А чи чули ви, що Станіслав Людкевич, столітній композитора обожнював кавувати?

Однією з  улюблених кав’ярень Людкевича була “Монополь” на Марійській площі. Тут за дрібний гріш можна було просидіти цілий вечір за філіжанкою кави, ще й почитати свіжі газети й журнали. Сюди сходилося багато інтелігенції, точилися цікаві розмови та збиралася львівська богема – письменники, поети, музиканти, які згодом утворили літературно-мистецьке об’єднання “Молода муза”. Саме тут започаткувались приятельські і творчі взаємини С. Людкевича з Василем Пачовським та  Петром Карманським.

Станіслав Людкевич (1879-1979)
Станіслав Людкевич (1879-1979)

“В обідню пору Станіслав Людкевич крокував до ресторану “Жорж” (в радянський час “Інтурист”), де був сталим гостем. Тут він мав свій столик у Східному залі. Часто ходив туди з нотами і ходили слухи, що він компонує там свою оперу “Бар Кохба”. Кельнери прекрасно знали постійного клієнта і швидко звертались з запитанням, що подати. По цьому звичайно наступала стандартна відповідь: “Чай або літератку пива”, а коли офіціант пробував уточнити, професор серйозно злився: “Я сказав чай або літератку пива”, – підкреслюючи, що вибір залишається кельнерові. Звички заходити до “Жоржа” і там компонувати професор не закинув до пізньої старості” (зі спогадів лікаря Степана Барвінського).

Станіслав  Людкевич у колі львівських музик. Шарж Едварда Козака
Станіслав  Людкевич у колі львівських музик. Шарж Едварда Козака

Цікавий епізод згадував композитор Володимир Флис: “Одного разу зайшов в “Інтурист”, присів біля Людкевича. І коли на завершення обіду принесли велику порцію міцної чорної кави, жахнувся: “Моє серце такого б не витримало!”. (Треба зазначити, що В. Флис був тоді у молодому віці). С. Людкевич дожив до свого 100-річчя в добрій фізичній та, особливо, духовній формі, зберіг прекрасну пам’ять”.

Про цей ресторан згадує і колишня студентка Людкевича – композитор і музикознавець Богдана Фільц. “Приїжджаючи до Льва, коли я хотіла зустрітись зі своїм вчителем, я приходила в «Інтурист»”.

“Всі ми сміялися, що в капіталістичній країні ресторан львівського Інтуриста мав би чудову рекламу – людина, що обідала тут майже щодня, прожила понад 100 років!” – писала музикознавець Стефанія Павлишин.

Торт на 100-літній ювілей С. Людкевича. В домі композитора, фото Ігоря Старосольського, 28.01.1979
Торт на 100-літній ювілей С. Людкевича. В домі композитора, фото Ігоря Старосольського, 28.01.1979

Не випадково саме в “Інтуристі” святкували ювілей Патріарха української музики. З цієї нагоди дирекція ресторану привітала Людкевича величезним тортом з сотнею палаючих свічок.

Але кавував Людкевич не лише у Львові. Адже упродовж кількох років він займався педагогічною діяльністю в Перемишлі, завершував музичну освіту у Відні, перебував у Празі, Берліні. Очевидно, що і в тих містах відвідував кав’ярні.

Станіслав Людкевич. Перемишль, 1934
Станіслав Людкевич. Перемишль, 1934

У міжвоєнний період Людкевич був інспектором Вищого музичного інституту ім. Лисенка. Щороку він їздив на так звані “пописи елєвів” (виступи учнів) у філії Інституту, які працювали у містах і містечках Галичини.

Під час відвідин Яворова професор Людкевич зазвичай зупинявся у домі керівника музичної філії, доктора Михайла Фільца. Як згадувала його донька Богдана Фільц, Людкевичу відводили найкращу кімнату їхнього будинку, спеціально для нього випікали смачні тістечка і пончики, які професор дуже любив до кави.

А ось рядки листа Оксани Бірецької, піаністки і педагога Городоцької філії Інституту: “Дорогий пане доктор, недобре сталося, що Ви не приїхали цієї неділі в Городок, все чекало – пляцки, кава, погода, брідж. Проте нічого не страчено, ждемо цієї неділі”.

Столітній Станіслав Людкевич. Автор світлин Роман Баран
Столітній Станіслав Людкевич. Автор світлин Роман Баран

До глибокої старості композитор цінував добре товариство. В колі близьких друзів Людкевич був дуже розмовний, веселий, дотепний, любив пограти в карти, музикувати. А ще – ласувати домашніми смаколиками до кави.

Мар’яна ЗУБЕЛЯК, Людмила НАЗАРУК та Роксет ФІАБЕСКУ
Меморіальний музей Станіслава Людкевича

У Львові презентували жіночий екіпаж, який представлятиме Україну на змаганнях «Монте-Карло Класік»

Презентація жіночого екіпажу, який представлятиме Україну на змаганнях «Монте-Карло Класік». Світлив Євген Кравс
Презентація жіночого екіпажу, який представлятиме Україну на змаганнях «Монте-Карло Класік». Світлив Євген Кравс

В п’ятницю, 25 червня 2021 року, у Львівському музеї техніки «Ретро гараж». (вул. Дмитра Вітовського, 57а. Старе трамвайне депо) відбулася презентація львівського жіночого екіпажу на авто «Запорожець» моделі ЗАЗ-965, який представлятиме Україну на змаганнях «Монте-Карло Класік» у січні 2022року.

“В цьому році відзначається 61 річниця з Дня Народження українського автомобілебудування! Першого жовтня 1960, розпочато виробництво автомобілів, а 22 листопада зійшов з конвеєра перший «Запорожець»! Ми написали листа організаторам ралі з проханням зробити виняток з правил для молодої і незалежної України та допустити до змагання два автомобіля ЗАЗ! І СТАЛОСЬ ДИВО! Нам пішли на зустріч, і дозволили подати заявки на участь.

Презентація жіночого екіпажу, який представлятиме Україну на змаганнях «Монте-Карло Класік». Світлив Євген Кравс
Презентація жіночого екіпажу, який представлятиме Україну на змаганнях «Монте-Карло Класік». Світлив Євген Кравс

Пройдено складний шлях, від першого листа організаторам до отримання реєстрації. На 2022 рік два «Запорожця» ЗАЗ 965 і ЗАЗ 966 вже зареєстровані «Королівським Автомобільним Клубом Монако» під номерами 402 і 403″, – розповіла учасниця жіночого екіпажу Світлана Кравс.

Презентація жіночого екіпажу, який представлятиме Україну на змаганнях «Монте-Карло Класік». Світлив Євген Кравс
Презентація жіночого екіпажу, який представлятиме Україну на змаганнях «Монте-Карло Класік». Світлив Євген Кравс

Жіночий екіпаж у складі Світлани Кравс (м. Львів) та Ренати Вільчінскайте (м. Київ) буде не тільки перлиною в команді, а й серйозним конкурентом на гоночній трасі і буде змагатися на рівні із іншими учасниками, без поблажок на жіночність.

Презентація жіночого екіпажу, який представлятиме Україну на змаганнях «Монте-Карло Класік». Світлив Євген Кравс
Презентація жіночого екіпажу, який представлятиме Україну на змаганнях «Монте-Карло Класік». Світлив Євген Кравс

Також, в рамках презентації, відбулася виставка ретро-автомобілів в рамках Міжнародного автопробігу «Марафон Дружби і Миру – Україна в ралі Монте-Карло VI United Super Special Race».

Презентація жіночого екіпажу, який представлятиме Україну на змаганнях «Монте-Карло Класік». Світлив Євген Кравс
Презентація жіночого екіпажу, який представлятиме Україну на змаганнях «Монте-Карло Класік». Світлив Євген Кравс

Почесний ретро-мер Львова, директор музею техніки “Ретро гараж” Андрій Гладун вручив Подяки учасникам ретро-пробігу.

Для гостей органзовано екскурсію музеєм. Автомобілі учасники здійснили проїзд легендарною трасою кільцевих перегонів “Львівський трикутник”.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

«Посиденьки зі святими» від «Свічадо» демонструють, що святим має шанс стати кожен! (відео)

Кожен може стати святим! Не вірите? Почитайте книгу «Посиденьки зі святими», яку не так давно підготувала і видала команда видавництва «Свічадо».

23 червня відбулася презентація видання в колі друзів у кав’ярні «Кармель». До слова, перший наклад книги вже майже розкупили, тож свічадівці планують перевидати її.

Це не просто книга ― це історія 60 людей, які вписали свої імена та життєві історії в християнстві. Над «Посиденьками зі святими» почали працювати ще три роки тому. За той час видавництво пройшло через досить багато різних випробувань, пережило складні часи карантину, коли навіть постало питання ― буде чи не буде далі жити «Свічадо». Та саме завдяки креативності й ініціативності команди та читачам, які підтримували улюблене видавництво, сьогодні справи значно кращі.

― «Посиденьки зі святими» готувала команда фахівців, які до певної міри є місіонерами і євангелізаторами. Ця книга покликана познайомити дітей з особливими постатями в історії людства, ― зазначив на презентації директор видавництва «Свічадо» Богдан Трояновський.

Авторка ідеї та відповідальна редакторка книги Наталія Вус розповіла, як зародилося бачення такого видання:

― Цієї книги потребували читачі. Це мій перший проєкт у видавництві «Свічадо». До того я працювала в крамниці видавництва й неодноразово чула запит від покупців, які шукали книги про святих, написаних у популярному стилі. Загалом напрацювання концепції книги і відбір постатей зайняв пів року. І цей процес був справді складний, адже є святі, про яких відомо дуже багато і ці історії могли би вийти окремими книгами, а про інших доводилося вишукувати цікаві факти фактично по крупинках. Тож ми вирішили врівноважити це і для кожного героя виділити однакову кількість сторінок.

Співавторки текстів: Христина Дорожовець, Олена Мацьків та Світлана Бабинська, яка модерувала презентацію.

Христина Дорожовець написала кілька десятків історій про святих, зокрема про свого улюбленого святого Антонія та блаженну Тарсикію, яка родом із Ходорова, звідки й бабця авторки.

― Мені бабця це все розповідала ще коли я була малою. Пригадую, як багато різного мене цікавило. Тож, створюючи цю книжку, ми старалися передбачити питання, які зацікавлювали би дітей. Це полегшило написання цих історій.

Богдана Давидюк ― художниця, яка проілюстувала видання. За словами директора «Свічадо» Богдана Трояновського (пишуть на сторінці видавництва), «ці малюнки є своєрідним експериментом. Бо це, з одного боку, сучасні зображення, а з іншого — їхній стиль є певним впровадженням у мистецтво ікони. Проте читач зауважить, що на малюнках святі зображені без німбів. Це частина задуму авторів, які хочуть показати, що святі були звичайними людьми. Вони жили в різні часи і в різних країнах, серед них були лицарі й лікарі, священники й учені, матері й діти, монахи і монахині. Тобто святим може стати кожен».

У «Свічадо» наголошують: «Посиденьки зі святими» — це життя святих для дітей у новому, оригінальному форматі. До видання увійшли 60 історій про відомих святих: від апостолів Петра і Павла до блаженних Климентія Шептицького, Миколая Чарнецького та святих Матері Терези й Івана Павла ІІ. Цікавинкою книжки є те, що оповіді розказані від першої особи, тому складається враження, ніби це знайомство на дружній зустрічі. Звідси і назва книжки ― «Посиденьки зі святими».

Наталія ПАВЛИШИН

«Він мав Україну у своєму голосі!»: у Львівській національній філармонії відбудеться V відкритий маратон пам’яті Василя Сліпака

Василь Сліпак
Василь Сліпак

«Василь мав Україну у своєму голосі. Він містив сяйво вашого блакитного неба, і золото ваших полів. Голос вміщував усе це», – саме так Василя Сліпака згадує солістка Паризької опери Гоша Ковалінська.

29 червня виповнюється вже п’ять років, як снайперська куля забрала життя Василя Сліпака – видатного українського оперного співака, соліста Паризької Національної Опери, волонтера, учасника бойових дій на Сході України, Героя України, кавалера ордена «За мужність» І ступеня.

У 2017 році був започаткований маратон пам’яті Василя Сліпака (W LIVE), який щороку символічно проводиться в останні дні червня. Він об’єднує музикантів з багатьох країн, а події маратону відбуваються у різних куточках світу.

Традиційно, вже п’ятий рік поспіль Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика серед числа організаторів маратону.

29 червня, у день, коли снайперська куля забрала життя оперного співака, пам’яті видатного українця відбудеться три події.

Василь Сліпак
Василь Сліпак

Маратон розпочне «Молитва для Василя» (початок події о 17:00). Музичною присвятою стануть духовні та камерні композиції Йоганна Себастьяна Баха, Антоніо Вівальді, Генрі Перселла та Станіслава Шажинського, що прозвучать у виконанні відомих львівських музикантів: Лілії Нікітчук (мецо-сопрано), Анни Іванюшенко (клавесин), Олесі Масник (скрипка), Андрія Кушніра (скрипка) та Ярослава Мигаля (віолончель).

Об 18:15 подію продовжить «Північне Сяйво» від Струнного квартету «Фенікс» Львівської національної філармонії. Пам’ять Василя Сліпака прозвучать камерні твори композиторів «північних» країн – норвежця Едварда Гріга, британця Бенджаміна Бріттена та обробки данських народних пісень.

Завершиться маратон концертом під назвою «Після мрії» (початок о 19:30). Французький тенор Поль Ґоґлер повертається до Львова, де виконає класичні композиції в супроводі українського піаніста. Програма його концерту складатиметься з французьких і німецьких творів періоду романтизму, а також пісень українською мовою, щоб висвітлити зближення культур через музику.

Події відбудуться у співпраці із Фундацією Василя Сліпака та Alliance Française in Lviv.

Детальна інформація та квитки на події з посиланням:

Наталя МЕНДЮК

На зелений вогник до Рівненської дитячої залізниці

На пероні дитячої залізничної магістралі

В далекому 1949-у, почалася її історія. Маленький, наче іграшковий, паровозик і два дерев’яних вагончика, ущент заповнені юними і дорослими рівнянами, рушили вузькоколійкою в перший рейс вздовж тоді ще мальовничих берегів Усті.

Юна залізничниця
Юна залізничниця

Дитяча вузькоколійка давно стала однією з візитівок і символів Рівного. У дитячі спогади не одного покоління рівнян назавжди вкарбувалися веселі поїздки з вітерцем дитячою залізничною магістраллю. А чимало хто і професію свою майбутню знайшов там. Що б не відбувалося в державі, дитяча залізниця в нашому місті продовжувала працювати.

З альбому, який зберігають у дирекції РДЗ
З альбому, який зберігають у дирекції РДЗ

Єдина вимушена зупинка в її роботі була під час реконструкції до 700-річчя міста — з 1980-го до 1982-го року. Нині Рівненська дитяча залізниця — одна із восьми, що збереглися і працюють в Україні. А починалося все так.

Будується дитяча залізниця, 1948 рік
Будується дитяча залізниця, 1948 рік

Дитяча залізниця була одним із, як сьогодні сказали б, “трендів” радянського союзу тридцятих років. Ідея масштабної побудови дитячих вузькоколійок охопила весь тодішній СРСР. Куратором проекту був соратник Сталіна Лазар Каганович, завдяки якому зменшені копії справжніх залізниць з’явилися мало не в кожному обласному центрі тодішнього союзу. І зовсім не заради дитячих розваг їх створювали. Для величезної території СРСР залізниця була украй важливим елементом інфраструктури. І головною метою проекту було якраз навчання нового покоління залізничників, яке в майбутньому мало працювати вже на “дорослих” магістралях. За радянською традицією ініціативу подали як начебто висунуту “знизу”. Першу залізницю для дітей відкрили в Тифлісі в 1935 році. Затим грузинські школярі звернулися до широкої громадськості через газету “Піонерська правда” із закликом підхопити починання. Утім, у Рівному вдалося “підхопити” лише через 14 років, оскільки радянська влада в місті остаточно встановилася лише після звільнення міста від німецької окупації. Проте, вочевидь, наміри збудувати дитячу залізницю були ще за перших “совєтів”. Бо в одному з документів міської ради 1940 року згадується про те, що на засіданні комісії з міського господарства заслухали доповідь голови комісії щодо можливості побудови дитячої залізниці.

На суботники приходили мало не всі мешканці повоєнного Рівного
На суботники приходили мало не всі мешканці повоєнного Рівного
Робота над дитячою вузькоколійкою кипить
Робота над дитячою вузькоколійкою кипить

Однак урочисто перетнути стрічку, що символізувала старт роботи дитячої залізниці, потягу вдалося лише 9 травня 1949 року. А розпочалося будівництво вузькоколійки протяжністю два з половиною кілометри в 1948-у. Будували методом толоки — приходили всі охочі, долучалися і школярі, і комсомольська молодь. Звісно, роботи, які потребували фахового підходу, виконували професіонали — шляховики ПЧ-7 Ковельської залізниці.

Юна чергова по станції Оля Матросова відправляє потяг, 1952 рік, так гласить підпис в старому альбомі
Юна чергова по станції Оля Матросова відправляє потяг, 1952 рік, так гласить підпис в старому альбомі
Мітинг з нагоди відкриття
Мітинг з нагоди відкриття
Перший потяг готується перетнути стрічку під час відкриття дороги
Перший потяг готується перетнути стрічку під час відкриття дороги

До речі, у перші роки функціонування залізниці вона називалася Малою Ковельською, потім Малою Ровенською, а нині — Рівненська дитяча залізниця.

У черзі найменші рівняни – так хочеться покататися на потязі!
У черзі найменші рівняни – так хочеться покататися на потязі!

Для міста перших повоєнних років, коли ще навіть остаточно не було розчищено руїни, таке будівництво було знаковою подією. Новий “атракціон” користувався шаленою популярністю. До квиткових кас вишиковувалися довжелезні черги.

Старий паровоз рушає з перону станції “Партизанська”
Старий паровоз рушає з перону станції “Партизанська”
Усі атрибути дорослої залізниці
Усі атрибути дорослої залізниці
Тепер це станція “Озерна”, фото 1953 року
Тепер це станція “Озерна”, фото 1953 року

Рівненська дитяча залізниця була маленькою моделлю дорослої. Тут все було по-справжньому: вокзал, перон, дикторське мовлення, семафор, електрожезлова система на перегоні, міжстанційний стрілочний зв’язок. Шлях, що пролягав уздовж лівого берега Усті, мав дві зупинки: станція “Партизанська” (власне це і є вокзал, з якого рушає потяг), і станція “Піонерська” (у 1991 році перейменована на “Озерну”), яка є і кінцевою, розташована неподалік Басівкутського озера.

Привокзальна площа дитячої залізниці. Сталін обов’язковий
Привокзальна площа дитячої залізниці. Сталін обов’язковий
На привокзальній площі
На привокзальній площі
Для запуску макета залізниці не знайшли іншого місця, аніж навколо пам’ятника вождю
Для запуску макета залізниці не знайшли іншого місця, аніж навколо пам’ятника вождю

Цікаво, що так звану привокзальну площу дитячої залізниці облаштували також по-дорослому. У центрі круглої клумби встановили постамент з погруддям Сталіна. Від центральної вулиці, яка тоді також носила ім’я “вождя народів” (тепер Соборна) відділяла парадна брама, обабіч якої на постаментах височіли скульптури піонера й піонерки. Теперішнього шляхопровода через Устю ще не було, а був старий низький міст.

Перше приміщення вокзалу (ліворуч) і теперішнє тимчасове приміщення (праворуч)
Перше приміщення вокзалу (ліворуч) і теперішнє тимчасове приміщення (праворуч)

Для дітвори перших повоєнних років залізниця була не лише чудовою розвагою і відпочинком, а й школою профорієнтації. Юні касири, диктори, провідники, контролери, чергові по вокзалу, стрілочники, помічники машиніста опановували ази залізничних професій. Позашкільна освіта, яка знайомить дітей і підлітків зі залізничними спеціальностями — це було головним завданням в усі роки діяльності залізниці.

Вихід на перон з вокзалу, 1951 рік
Вихід на перон з вокзалу, 1951 рік

Про незмінне упродовж 30-ти років і улюблене місце роботи розповідає начальник Рівненської дитячої залізниці Наталія Сєркова: “Понад 500 дітей з міста і області навчаються безкоштовно в гуртках юних залізничників. Вони почуваються справжніми професіоналами, навчаючись фаху помічника машиніста, машиніста тепловоза, провідника-ревізора, оглядача вагонів, диспетчера. Серед дитячих залізниць України не пасемо задніх. Тричі виборювали призові місця. Нас знають в Україні. Наприклад, турбюро Тернополя і Житомира регулярно привозять до нас дітей. Вони відвідують Рівненський зоопарк і обов’язково нашу залізницю. Торік до нас приїхала делегація індусів, то вони були просто вражені. Не могли повірити, що це все дитяча залізниця”.

Будівля дирекції дитячої залізниці, 1949 рік
Будівля дирекції дитячої залізниці, 1949 рік

На запитання, як змінилася магістраль за 70 років, Наталія Сєркова розповіла таке:”У 1949 році був паровоз і два дерев’яних вагончики. З 1973 року паровоз замінили на тепловоз, а старі вагони — на металеві польського виробництва. Єдине, на що ми нарікаємо, то це на приміщення станції. Спочатку в 1949 році нам побудували цегляне. Але коли в 1963 році будували новий шляхопровід над Устею, то його знесли, бо заважало будівництву. Поставили ось цей, що є нині, як тимчасовий. У ньому тісно і холодно, але іншого поки немає. Не додає комфорту й сусідство з базаром”

Вхід на територію дитячої залізниці, 1951 рік
Вхід на територію дитячої залізниці, 1951 рік
За парканом – дитяча залізниця. вулиця Сталіна, 1951 рік
За парканом – дитяча залізниця. вулиця Сталіна, 1951 рік
Фото зі старого альбому
Фото зі старого альбому
Фото зі старого альбому
Фото зі старого альбому
Колись при залізниці працював гурток моделювання. на згадку про нього тепер залишилися тільки фото
Колись при залізниці працював гурток моделювання. на згадку про нього тепер залишилися тільки фото
Відкриття дитячої залізниці – світлини в старому альбомі, які зберігає дирекція залізниці
Відкриття дитячої залізниці – світлини в старому альбомі, які зберігає дирекція залізниці
Перший випуск школи юних залізничників. Можливо хтось упізнає себе
Перший випуск школи юних залізничників. Можливо хтось упізнає себе
На залізниці завжди людно, 1954 рік
На залізниці завжди людно, 1954 рік
Такий будиночок стояв на кінцевій станції, яка нині називається “Озерна”, тепер він напівзруйнований, а всередині влаштували притулок “бомжі”
Такий будиночок стояв на кінцевій станції, яка нині називається “Озерна”, тепер він напівзруйнований, а всередині влаштували притулок “бомжі”
Рухома модель автодрезини на демонстрації. Позаду видніється колона юних залізничників
Рухома модель автодрезини на демонстрації. Позаду видніється колона юних залізничників
Юні залізничники на першотравневій демонcтрації 1954 року
Юні залізничники на першотравневій демонcтрації 1954 року

Наталія Сєркова запросила усіх охочих на прогулянку потягом дитячої залізниці, яка з 9 травня працюватиме до кінця вересня по суботах і неділях, а також у святкові дні. А ще — показала старі альбоми, в яких зібрано світлини, починаючи з 1949 року із зображенням дитячої залізниці в Рівному. Погортаємо альбом з унікальними фотографіями і ми.

Світлана КАЛЬКО

Джерело: РівнеРетроРитм

Популярні статті:

“Королева єврейської сцени” і її львівські (не лише) сторінки біографії

“Королева єврейської сцени” і її львівські (не лише) сторінки біографії

21 травня 1980 року, внаслідок серцевого нападу, у Нью-Йорку померла Іда Камінська. Народилась вона в Одесі, але частина її життя та творчої активності минули...