Артисти Львівської національної філармонії ім. М. Скорика виступлять у Національному форумі музики у Вроцлаві на відкритті 13-го щорічного фестивалю «Leo Festival» (2-5 червня).
Концерт за участі музикантів відбудеться 2 червня у відомому сучасному концертному залі міста – у Національному Форумі Музики (Narodowe Forum Muzyki).
Подія відбудеться за участі флейтистки Наталії Кожушко, жіночого складу Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії ім. М. Скорика, польського оркестру NFM «Leopoldinum». Диригуватиме Олена Короленко.
У виконанні польських та українських музикантів звучатимуть твори українських композиторів: Мирослава Скорика, Станіслава Людкевича, Якова Степового, Ганни Гаврилець, Євгена Станковича.
Темою цьогорічного Leo Festival є «Наші сусіди і ми». Як зазначають організатори, вона була обрана ще до жорстокої війни в Україні:
«Ми віримо, що живі зв’язки та культурний обмін є важливими, оскільки вони збагачують нас і сприяють міжособистісному взаєморозумінню. Більш тісні контакти з нашими сусідами також дозволяють нам краще зрозуміти нашу власну ідентичність.
Останні політичні та військові події змушують нас задуматися: що означає сусідство в нашому світі? Величезна готовність допомогти нашим сусідам-українцям дає чітку відповідь на це питання!»
Такі гастрольні виступи зараз є надзвичайно важливими для України, адже завдяки їм публіка різних країн ще більше пізнає українську культуру. Це своєю чергою ще більше привертає увагу до України та допомагає у боротьбі з агресором та неабияк підтримує нас у складні часи.
24-28 травня на базі Львівської національної академії мистецтв відбулося Свято Кирилиці у Львові, яке об’єднало фахівців із різних регіонів України.
Свято Кирилиці у Львові
24 травня на площі перед академію відбувся каліграфічний перформенс Олексія Чекаля і Наталі Ком’яхової, приурочений до дня слов’янської писемності. Відвідувачі мали нагоду попрацювати над шрифтовою роботою разом із легендами української каліграфії та кожен бажаючий долучився до процесу творення.
Свято Кирилиці у Львові
26 травня у галереї ЛНАМ поспілкувались про шрифти у місті і для міста з Петром Нагірним та Андрієм Шевченко. Український шрифтовий дизайнер з Бердянську Андрій Шевченко поділився своїм досвідом, а також розповів про практику створення міського шрифту для Maріypoля (разом з Сергієм Родіоновим) та Дніпра (разом з Кирилом Ткачо Поділився досвідом роботи над шрифтовими системами для міст України дизайнер, співавтор системи пішохідної навігації Львова (2010 р.), перший проректор ЛНАМ Петро Нагірний. Також в цей день відбувся перформенс Олексія Чекаля і Наталі Ком’яхової «Вікна, що глаголять» до дня кирилиці на фасаді Муніципального мистецького центру.
Свято Кирилиці у Львові
28 травня у галереї «Пори року ЛНАМ» (вул. Вірменська, 23) відбулося відкриття виставки «Літери та сенси» Олексія Чекаля – дизайнера, каліграфа, мистецтвознавця з Харкова. Зокрема, Олексій Чекаль працював над дизайнерськими проектами для Вселенського патріарха Варфоломія і Оксфордського університету. Розписував храми в Італії і виготовляв логотипи замків у Німеччині. Головним проєктом життя він вважає роботу над графічним стилем Православної церкви України.
Життя неповторне і швидкоплинне. Хрестини, дні народження, ювілеї, корпоративні свята, концерти та багато інших заходів – все це відбувається рідше, ніж хотілося б. І просто непростимо зберігати їх лише у пам’яті. Куди більш раціональним рішенням буде найняти послуги фотографа та відеографа. Саме в цьому випадку можна бути на 100% впевненим, що все буде проведено на найвищому рівні.
Якщо ви хочете знайти послуги фотографа та/або відеографа у своєму місті та за доступною ціною, тоді сервіс EGOLIST – найкраще рішення. Адже достатньо лише перейти за посиланням: https://egolist.ua/uslugi-fotografavideografa та залишити тендер на послуги, після чого дочекатися пропозицій.
Які послуги фотографів та відеографів можна замовити через сервіс EGOLIST?
За допомогою сервісу EGOLIST ви можете замовити послуги фотографів та відеографів з різних приводів. Ви гарантовано зможете професіонала під конкретний захід. При оформленні тендеру, ви зможете знайти спеціаліста для різних заходів:
Зйомка для просування бізнесу – товари, робочі процеси, заходи.
Урочисті заходи – семінари, конференції, тренінги, корпоративні події та ін.
Проведення предметної зйомки – процес зйомки товарів для їхньої ідеальної презентації.
Відеозйомка корпоративів. Це зміцнить відносини у колективі, а також дозволить згадати найяскравіші події.
І це не всі послуги, які можна замовити через сервіс EGOLIST. Ви знайдете послуги фотографа та відеографа, враховуючи особисті цілі, побажання та фінансові можливості.
Фотоапарат Nikon
Особливості роботи торгового сервісу EGOLIST
Це унікальний маркетплейс, де ви не побачите пропозиції від продавців, а самі створюєте попит на певний товар. А саме вам необхідно буде оформити тендер на певну послугу, наприклад, зйомка урочистих заходів за містом із зазначенням бажаної локації та вартістю послуг. Не потрібно буде звертатися до спеціалізованих компаній, які займаються послугами. Не треба буде чекати на певні пропозиції.
Але якщо ви ходите у пошуках послуг фотографа або відеографа, тоді необхідно буде максимально все докладно розписати – це додатково гарантує, що ви знайдете справжнього професіонала, який може виконувати конкретні завдання. При цьому самі фахівці зацікавлені дати пропозицію, щоб з усього асортименту ви вибрали саме їх. У такому співробітництві однаково зацікавлені як клієнти, і продавці послуги.
А прозора конкуренція сприяє тому, що кожен зацікавлений запропонувати найвигідніші умови. Усі нюанси співпраці можна уточнити через спеціалізований чат, який інтегрований у систему. Все побудовано таким чином, щоб клієнт зміг знайти справді відповідального та професійного фотографа за лояльною ціною.
Розробникам вдалося створити зручний та інтуїтивно зрозумілий сайт, з яким не виникне труднощів навіть у новачка, який має трохи досвіду роботи в даній сфері. Якщо виникнуть додаткові питання, завжди можете розраховувати на підтримку фахівців.
Трамвайні вагони «Sanok» різних модифікацій на території вагоноремонтних майстерень. 1925 рік.
Вчора, 31 травня 2022 року, львівському електричному трамваю виповнилося 128 років. Він пережив багато лихоліть, і у досить важкі для нашої країни часи невпинно продовжує свою роботу. Цей допис про роботу львівського трамваю (одного із найстаріших в Україні) у часи І та ІІ Світової війни.
Електричний трамвай фірми «Siemens & Halske» з причіпом. 1900 р.
3 вересня 1914 року до Львова увійшли російські війська. У період їхнього перебування в місті (до 22 червня 1915 року) трамвай продовжував свою роботу. На початках Першої світової війни велику кількість вагоноводів та кондукторів (усі вони тоді були чоловічої статі) було мобілізовано. В перші дні серпня 1914 року трамвайний рух у нашому місті був цілком дезорганізований. Але вже 5 серпня деякі кондуктори почали працювати вагоноводами, а на допомогу кондукторам прийшли добровольці – учні львівських шкіл. А з 18 вересня 1915 року вперше на Львівському трамваї кондукторами почали працювати жінки. У цей час був виданий спеціальний трамвайний путівник російською мовою «Як користуватися трамваєм» (рос. «Как пользоваться трамваем»). У ньому було написано правила користування, ціни та описувалися маршрути. Вартість проїзду становила 6 копійок або 20 гелерів (10 центів) у першому класі та 3 копійки або 10 гелерів (5 центів) у другому класі.
Ремонт трамвайних вагонів у Вагонно-ремонтних майстернях, які створено на базі найстарішого трамвайного депо Львова. 1930-ті рр..
Працювало 10 радіальних ліній:
KD – До головного вокзалу по вул. Городоцькій
LJ – До Янівської рогатки (по вул. Шевченка)
HZ – До Замарстинівської рогатки
HG – До скотобійні на Габріелівці (вул. Промислова)
UL – До Високого Замку
LD – До станції Личаків по вул. Личаківській
LJ – До Личаківського кладовища по вул. Зеленій
KD – До Технічної школи(вул. Мушака)
UL – До вул..29 листопада (вул.Коновальця)
LD – До головного залізничного вокзалу по вул. Коперніка
Львівський трамвай, 1900-1930-ті рр.
1 вересня 1939 року під час нальоту німецької авіації на Другу Річ Посполиту в результаті бомбардування Львова були пошкоджені рейки і контактна мережа на вулиці Городоцькій. Рух трамваїв на цій ділянці був зупинений. З середини вересня його припинили по всьому місту. Регулярну роботу трамваїв було відновлено 25 вересня 1939 року після зайняття Львова Червоною Армією. У період радянської окупації були здані в експлуатацію нові ділянки — продовження наявних ліній: по вул. Городоцькій до залізниці на Богданівці, по вул. Шевченка до залізниці, по вул. Замарстинівській до вул. Городницького, по вул. Личаківській до вул. Пасічної.
Львівський трамвай, 1900-1930-ті рр.
Працювало 10 маршрутів:
Головний залізничний вокзал – Личаківська рогатка
Головний залізничний вокзал – Гетьманські вали
вул. Янівська – вул..Петра (Мечнікова)
вул. Томіцького (трамвайне депо на вул.. Вітовського – Високий Замок
Головний залізничний вокзал – вул.. Пелчинська (вул..Вітовського) – вул. Зиблікевича (вул.. Ів.Франка) – центр – вул..Шпитальна – вул..Сонячна (вул..Куліша) – ст.. Підзамче – Габріелівка
Стрийський парк – вул..Понінського (вул..Ів. Франка) – вул. Зиблікевича (вул.. Ів.Франка) – вул.. Баторого (вул..Кн.Романа) – центр – вул.. Жовківська (вул.. Б. Хмельницького) – вул..Замарстинівська – Торфяна
Трамвай біля головного корпусу Львівської політехніки. Фото 1894 р.
У період німецької окупації з 30 червня 1941 року львівський трамвай продовжував працювати. З 26 листопада того ж року на маршрутах№№1, 3 і 9 курсували вагони з написом «Тільки для німців», а в інших вагонах були створені окремі місця для німців, відмежовані ланцюгом. У 1940—1941 роках діяли Вагоноремонтні майстерні, які за час роботи в період окупації перебудували три вагони на моторні й дев’ять вагонів — на причіпні. Відомо, що під час окупації трамваї використовували для військових цілей, зокрема, до них робили причіпні вагони, в яких перевозили в’язнів концтаборів на примусові роботи.
Святкування 50 років львівському електричному трамваю 31 травня 1944 року
У 1943 році у Львові функціонували наступні трамвайні маршрути:
Головний залізничний вокзал – вул..Коперніка – Остштрассе (вул..Личаківська)
Головний залізничний вокзал – Вінерштрассе (вул..Городоцька) – центр – Снопков (вул..Мушака)
Його організували на зборах представників українських громадських товариств за ініціативи історика Івана Крип’якевича та інших діячів. Комітет шукав, відновлював і впорядковував могили українських вояків. Організовували пам’ятні процесії до військових поховань на Зелені свята.
УГКЦ пожертвувала у фонд Крайового комітету 35 тис. крон. Він був секцією Українського громадського комітету, який опікувався жертвами війни, біженцями та емігрантами з Наддніпрянської України.
Іван Крип’якевич
Українці постійно стикалися з вандалізмом на військових цвинтарях з боку поляків. Уночі шовіністи нищили надгробні хрести й розкопували могили. Офіційна влада ліквідовувала поодинокі поховання й переносила рештки до безіменних спільних могил.
Експозиція в Національному музеї України про опір Київщини російській навалі
Щотижня пресслужба Міністерства культури та інформаційної політики оприлюднює нову цифру епізодів воєнних злочини рашистів проти української культурної спадщини. Станом на 27 травня задокументовано 367 таких епізодів.
«… Наразі відомо про повну руйнацію 9 об’єктів культурної спадщини на Донеччині, Київщині, Сумщині та Чернігівщині. Інші об’єкти зазнали різних ступенів уражень. Стан 23 залишається невідомим. Адже отримувати інформацію з тимчасово окупованих територій та місць, де проходять активні бойові дії, все ще важко. Нас чекає багато роботи після перемоги України. Але починаємо роботу із відновлення культурної спадщини вже зараз. Постійно знаходимось в діалозі з міжнародними партнерами, з нашими органами влади та громадами», – наводить слова очільника названого Міністерства Олександра Ткаченка прес-служба у повідомленні від 27 травня. Провідні українські медіа зацитували новину з уст міністра О. Ткаченка: найближчим часом створять спецфонд для збору коштів на відновлення Музею Сковороди в с. Сковородинівка Харківської області.
Аналіз епізодів воєнних злочини рашистів проти української культурної спадщини
Міністерству культури та інформаційної політики відомо про пошкодження так званими російськими військами багатьох релігійних споруд. Злочинні дії окупантів спричинили знищення чи руйнування 133 таких будівель, з них 49 – перебувають на обліку як пам’ятки історії, архітектури та містобудування. Це православні й католицькі храми, протестантські молитовні будинки, мечеті та синагоги.
Нищівні дії рашистів супроти української культури засуджено Джо Байденом, президентом однієї з найсильніших країн світу – США. У матеріалі «Радіо Свобода» зазначено на таких тезах американського лідера, вміщених у виступі 27 травня перед цьогорічними випускниками Військово-морської академії США: російський президент Володимир Путін «не тільки намагається заволодіти Україною, він буквально намагається знищити культуру та самобутність українського народу». «Жорстока, жорстока війна Путіна в Україні. Він … буквально намагається знищити культуру та самобутність українського народу. Напади на школи! Пологові будинки! Лікарні! Музеї! Тут немає іншої цілі, окрім знищення культури», – заявив Джо Байден зі сцени Військово-морської академії США.
Джо Байден
Отож, широка американська аудиторія (і не тільки) з допомогою цих слів може усвідомити різні засоби і рівні війни рашистів проти нашого народу, аби не складалося враження про так званий конфлікт.
Серед подій культурного життя за останні дні виділимо знакову виставку в столиці України на воєнну тематику. 29 травня, у День Києва, вперше після початку широкомасштабного вторгнення, Національний музей історії України відкрив нову виставку «Навала. Київський постріл», ‒ інформує сайт НВ.
Експозиція в Національному музеї України про опір Київщини російській навалі
На виставці можна побачити спорядження, речі, продукти російських солдатів, агітаційні інструкції та матеріали рашистів, рештки їх боєприпасів, знищені або вкрадені окупантами речі; світлини, зроблені співробітниками музею у зруйнованих та розграбованих окупантами містах та селах. Значна частина експонатів була отримана від Благодійного фонду Сергія Притули.
Не менше позитивних подій відбувається в інших містах та самому Львові, про що регулярно інформує сайт Фотографії старого Львова.
Рок-гурт «Друга Ріка» надалі працює на приближення перемоги України над ворогом. У червні колектив продовжить свій благодійний тур «Хто, якщо не ми?». Концерти відбудуться у містах Європи, у тому числі України. 5 червня гурт зіграє у Львові.
Завдяки виступам музикантів і підтримці їхніх шанувальників, під час першої частини туру вдалося зібрати кошти на загальну суму 882 891 грн. Вони пішли на придбання двох позашляховиків, ста матраців-спальників та трьох тактичних планшетів для батальйону спецпризначення, в якому служить брат фронтмена гурту Валерія Харчишина. Також організатор концертів перерахував 200 000 грн допомоги до чеського фонду підтримки України, що опікується українськими госпіталями. Крім фінансової допомоги, польська громадська організація Fundacja Widowisk Masowych передала через музикантів двісті сухпайків для українських захисників, які гурт доправив до Грузинського Національного Легіону.
Гурт “Друга Ріка”. Фото: Стас Губкін
Другу частину туру «Друга Ріка» розпочала виступом на станції метро «Вокзальна» в Дніпрі в рамках благодійної програми «БезВІЗ БезВійни». Під час концерту та онлайн-трансляції було зібрано 826 347 грн. Кошти пішли на придбання двох карет швидкої допомоги для Окремої бригади тероборони Дніпра.
Уже в червні колектив вирушає з концертами в міста України, Франції, Польщі та Литви. Головною метою європейських концертів гурту є збір 30 000 євро на придбання двох безпілотників, автобуса та тактичної амуніції для батальйону спецпризначення. Кошти, отримані з концертів в українських містах, будуть направлені на придбання двох пікапів для 95 десантно-штурмової бригади. Мета збору – 14 000 євро.
Афіша виступів гурту “Друга Ріка”
Найближчі концерти туру «Хто, якщо не ми?» пройдуть за таким графіком:
3 червня – Вінниця, Україна;
4 червня – Тернопіль, Україна;
5 червня – Львів, Україна;
10 червня – Париж, Франція;
14 червня – Вроцлав, Польща;
19 червня – Гданськ, Польща;
20 червня – Лодзь, Польща;
21 червня – Варшава, Польща.
Гурт “Друга Ріка”. Фото: Артем Сидоров
Також музиканти візьмуть участь:
12 червня – у благодійному вечорі Stand With Ukraine у Ніцці. Прибуток від події буде переданий на допомогу Україні.
17 червня – у марафоні «Ніч Культури» у Вільнюсі, організований литовською авторською асоціацією LATGA, партнерами української громадської організації «УААСП». Вхід на марафон безкоштовний.
Важливо зазначити, благодійні концерти в українських містах не є перенесеними виступами, що відмінилися через початок війни в Україні. Вони несуть виключно благодійний характер.
Гурт “Друга Ріка”. Фото: Валерія Козлова
«Зараз кожна свідома людина робить все можливе, аби зупинити жахливу війну, що розпочала росія на території суверенної держави Україна. Наші друзі, рідні, шанувальники взялися захищати країну зі зброєю в руках. Багато українців займається волонтерством, щоб підтримувати військових та постраждалих мирних жителів. Дякую кожному, хто долучається до нашої благодійної діяльності фінансово. Ви робите велику справу! Завдяки вам, ми можемо допомогти тим, хто потребує цього найбільше. Сподіваюсь, що відвідуючи наші концерти, ви трохи забуваєте про жахливі реалії і отримуєте позитивні емоції, які так необхідні зараз кожному, аби боротися з ворогом!», – звернувся фронтмен гурту Валерій Харчишин.
Гурт “Друга Ріка”. Фото: Маргарита Науменко
До збору коштів можна долучитися за такими реквізитами:
Установа банку — ПриватБанк
МФО банку — 305299
Отримувач платежу — ЛУЧКІН ВОЛОДИМИР ЮРІЙОВИЧ
IBAN — UA213052990000026203893340711
ахунок отримувача — 26203893340711
Валюта картки — UAH
РНОКПП отримувача — 2596502196
PayPal: lukaua@yahoo.com
Номер картки Приватбанк: 5363542013946513
Номер картки Монобанк: 5375411413432829
Аби не пропустити анонси нових дат благодійного туру, слідкуйте за новинами гурту на сторінках в соціальних мережах:Facebook, Іnstagram.
У день похорону українського композитора Ігоря Білозора 30 травня 2000-го на вулиці Львова вийшло понад 100 тис. людей. 8 травня у центрі міста йому проломили голову, нагадує Gazeta.ua.
Ігор Білозір народився 24 березня 1955-го на Львівщині. Навчався у Львівській консерваторії, стажувався у США та Канаді. Був художнім керівником і солістом ВІА “Ватра” Львівської філармонії. 8 травня його з друзями запросили на святкування дня народження у кав’ярню “Цісарська кава”. За столом співали пісню “Перший сніг”. Це не сподобалось одній компанії відвідувачів. Ті хотіли слухати російський шансон.
Похорон Ігоря Білозіра. Фото: facebook-сторінка Олег Вишняков
П’яні молодики вимагали припинити спів. На пояснення, що виступає народний артист України, почали ображати українців та українську мову. Словесна перепалка переросла у конфлікт, який зупинила міліція. Ввечері чоловіки розійшлись. Ігор Білозір разом із товаришем, журналістом Миколою Гнатовським, йшов додому. Раптом на них напали та почали бити кастетами невідомі. Білозіру проламали череп.
Спроби медиків урятувати життя композитора не дали результатів. Його поховали на Личаківському кладовищі. Винуватцями нападу визнали Дмитра Воронова – сина першого заступника начальника Львівського МВС, та підприємця Юрія Калініна. Перший отримав 15 років як убивця, другий – 12, як співучасник. Згодом вироки скоротили до 10 та 8 років.
Могила Ігоря Білозіра
Довідково. 24 квітня 1979-го зник український співак, композитор та автор пісень Володимир Івасюк. Івасюк прийшов у консерваторію на заняття і пообіцяв батькам бути о 13-й. Додому не повернувся. Пошукова операція тривала з 27 квітня по 11 травня.
Після двох тижнів справу по факту смерті Володимира Івасюка закрили. За офіційною версією Івасюк скоїв самогубство. Вважалося, що він мав суїцидальну схильність. Слідчі вважали Івасюка божевільним. Суспільство було переконане, що композитора вбили співробітники КДБ.
Продовжуємо публікувати відеопоради, записані спеціально для українських музеїв працівниками Канадського інституту консервації (Canadian Conservation Institute) в рамах ініціативи допомоги в умовах війни.
Сьогодні у відео ви дізнаєтесь про пакування та зберігання картин на підставках у фондових збірках. Відео, в першу чергу, стане у пригоді невеликим громадським і приватним музеям, для збереження та транспортування своїх фондів.
В п’ятницю, 3 червня 2022 року, о 16.00 в читальній залі Науково-технічної бібліотеки НУ “Львівська політехніка” (вул. Професорська, 1) відбудеться лекція Андрія Гречила“Повернення Тризуба”.
19 лютого 1992 р., Верховна Рада України прийняла постанову «Про Державний герб України», якою законодавчо відновлено офіційне функціонування Тризуба.
Андрій Гречило – архівіст, геральдист
Княжий знак з часів Володимира Святославича утвердився як український сучасний національно-державний символ ще 1918 року, коли Центральна Рада затвердила його як герб Української Народної Республіки. Тризуб підкреслив спадкоємність України по державній традиції Київської Русі та уособив ідею Соборності українських земель.
Андрій Гречило
Разом із синьо-жовтим прапором герб-Тризуб став уособленням української державності. За період втрати незалежності ці символи були важливими ідентифікаторами боротьби за Вільну Україну. З відновлення українських символів починалися процеси національного відродження в кінці 1980-х – на початку1990-х років.
Протягом 30-и років герб-Тризуб і синьо-жовтий прапор стали важливими факторами консолідації українського суспільства.
Андрій Гречило. Фото: Гал-інфо
Перед початком лекції Андрій Левик презентуватиме журнал “Наша спадщина”. Лекція організована Українським Фотографічним Товариством (УФОТО) в партнерстві з Науково-Технічною бібліотекою Національного Університету “Львівська Політехніка”. До та після лекції гостинного частує Кава Старого Львова.
Львів, вулиця Богдана Хмельницького (колишня Жовківська), фото 20-их років ХХ століття
Сьогодні вашій увазі пропонуємо вашій увазі фото із Львова з Жовківської рогачки 1920-х років. Завдяки цій фотоподорожі можемо побачити вулицю Богдана Хмельницького (колишню Жовківську), Замкову гору, вуличну забудову та місцевих мешканців.
Львів, вулиця Богдана Хмельницького (колишня Жовківська), фото 20-их років ХХ століттяЛьвів, вулиця Богдана Хмельницького (колишня Жовківська), фото 20-их років ХХ століттяЛьвів, вулиця Богдана Хмельницького (колишня Жовківська), фото 20-их років ХХ століттяЛьвів, вулиця Богдана Хмельницького (колишня Жовківська), фото 20-их років ХХ століттяЛьвів, вулиця Богдана Хмельницького (колишня Жовківська), фото 20-их років ХХ століття
Жовківське передмістя мало величезний простір, зачинений з однієї сторони вулицями Лікарняною та Джерельною, з другої Замковою горою та дебрами під Лисою Горою і закладом Кісєлька, а від півдня Голуховським та Краківським майданами, носило на собі від віків ознаки дільниці жидівської, і якщо ми зважимо, що на тому місці розселилися жиди вже від XIV сторіччя, а навіть давно перед захопленням Червоної Русі Казимиром Великим, то слід суттєво дивуватися, що стільки раз татарські, козацькі і турецькі напади не стерли без сліду цього передмістя, яке взагалі не було укріплене фортифікаційними спорудами, а цілком по містськи і густо забудованого.
Продовжуємо публікувати відеопоради, записані спеціально для українських музеїв працівниками Канадського інституту консервації (Canadian Conservation Institute) в рамах ініціативи допомоги в умовах війни.
Сьогодні у відео ви дізнаєтесь про пакування та зберігання текстилю у фондових збірках. Відео, в першу чергу, стане у пригоді невеликим громадським і приватним музеям, для збереження та транспортування своїх фондів.
В середу, 1 червня 2022 року, о 14.00 Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові (вул. І.Франка, 154) запрошує на виставку-презентацію дитячих видань з архіву Юрія Шкрумеляка, присвячену Міжнародному дню захисту дітей.
Віднайшла видання п. Зоряна Іванків, котра на презентації поділиться надзвичайно цікавою історією про те, як та де були знайдені, а згодом подаровані до колекції музею раритети. Серед яких видання: альманах «Світ дитини» (1930-ті рр.), дитячий часопис «Дзвіночок» (1930-ті р.) і, найголовніше, книжка Катерини Грушевської «Примітивні оповідання , казки і байки Африки та Америки», що була видана у Відні в 1923 р.
Юрій Шкрумеляк
Довідково:
Юрій Шкрумеляк – український журналіст, поет, перекладач і дитячий письменник, січовий стрілець, автор творів про визвольну боротьбу УСС-УГА.
Під час Першої світової війни воював у складі Українських Січових Стрільців, був підхорунжим. Належав до найвідоміших поетів-усусів.
1920—1930 — співробітник і редактор часописів «Дзвіночок» і «Світ дитини». 1928—1939 — співробітник видавничого концерну Івана Тиктора, головний редактор і фейлетоніст газети «Народна справа» та журналу для дітей «Дзвіночок».
1945 р. був засуджений на 10 років ув’язнення в радянському концтаборі. Покарання відбував у Печорських таборах. Помер у 1965 р. у місті Коломия, похований у Львові на Личаківському кладовищі.
Теплої недільної днини, роблячи коротку паузу від волонтерських справ, статечні львів’яни, п’ючи ароматну каву в улюбленій кав’ярні, як і вісімдесят років тому, читають новини. Колись це були незмінні ранкові газети, в яких можна було прочитати багато цікавих і кумедних новин.
Одну з таких новин розмістила на своїх шпальтах газета “Діло” від 14 грудня 1938 року. Називалася вона досить просто – “Кава чи чай“. Прочитаємо її разом з нашим партнером Кавою Старого Львова.
Кава чи чай
Дивний присуд на вбивників. Питання, що шкідливіше, чай чи кава, рішила проба, що її перевели поневолі два засу джені на кару смерти. Ця проба тривала 60 літ. У 1870 р. перед шведським судом станули два ровесники під замітом грабункового вбивства, їх обох засудили на смерть, одначе шведський король Ґустав ІІІ замінив кару смерти на до смертну вязницю під тою умовиною, що одному зі засуджених будуть давати пити тільки каву, другому тільки чай.
Кава
Той дивний присуд був вислідом палкої дискусії, що її ще від 1850 р. вів науковий світ на тему: що більше шкідливе, кава чи чай. Проба випала в користь кави. Вязень, яко му давали пити тільки чай, помер перед кіль кома роками, проживши 84 роки.
Той, шо пив каву помер щойно цього року, проживши у вязничних умовинах 87 літ.
Отож, друзі, висновок робіть самі. Я свій уже зробив. Додам що стилістика, орфографія та граматика статті збережена. Гарного вам недільного ранку. Все буде Україна!
Незадовго до війни Ostrovskiy анонсував повне перезавантаження свого творчого проекту. Але війна внесла свої корективи.
Ostrovskiy – виконавець, що поєднує в собі особливу естетику та сексуальність, яскравість, позитив та енергійність характеру.
Творчість музиканта особлива тим, що містить у собі різні музичні стилі і напрями, створюючи унікальну для українського шоу бізнесу експериментальну музику.
Після вимушеної перерви музикант анонсує трек “Моя”, який народився у нього прямо в бомбосховищі.
Основний меседж пісні – показати, що Україна у серці кожного з нас, і кожен з нас буде йти до перемоги і до нашої свободи. І ми нікому не віддамо наші поля і повітря, бо це наша душа.
“Кожен з нас може допомогти наблизити перемогу. Я вирішив, що якщо я не вмію тримати автомат, то я можу підтримати всіх українців та наших захисників словом про нашу кохану Україну. Я впевнений, що ніхто її в нас не забере допоки ми, українці, живі й твердо стоїмо на своїй землі”., – зазначає музикант.
У кожного українця зараз очі жовто-блакитного кольору, який також викарбуваний у серці назавжди. Це – наша мрія. Ми всі прокидаємось по тривозі. У кожного з нас біль в серці. Але ми сильні і незалежні, і нікому нас не поставити на коліна.
В суботу, 4 червня 2022 року, о 19:00 на наймальовничішій терасі області у відпочинковому комплексі «Шепільська» відбудеться вечір французької музики та атмосфери «Ville de l’amour», або ж просто музичний пікнік.
Захід відбудеться зважаючи на численні прохання, повідомили організатори Fedorchuk ENTERTAINMENT та VINIL Concert agency.
«Це буде більше, ніж просто концерт, це буде вибух французької романтики під зорями! Музиканти подарують гостям коктейль з неймовірної суміші класичних творів із вкрапленнями джазових імпровізацій та шаленого драйву у стилі мануш. На сцені – чисто чоловіча команда! Програма складається з творів Рішара Гальяно, Мішеля Леграна, Джанго Рейнхардта, Юбера Жиро, Стефана Грапеллі та ін», – розповіли організатори музичного пікніка Fedorchuk ENTERTAINMENT та VINIL Concert agency.
На гостей чекає романтичний вечір під відкритим небом з літнім дрес-кодом для “white party”; звучатимуть найвідоміші шлягери французького кінематографу, циганський стиль мануш; відбуватиметься дегустація смачного французького вина та сиру.
З приємностей також втішний бонус для тих, хто дотримається дрес-коду (білий одяг).
Поспішайте придбати квитки, адже кількість місць обмежена! https://concert.ua/uk/event/vechir-francuzkoyi-muziki-ta-atmosferi.
Цей виступ для допомоги і перемоги, адже частина виручених коштів буде передана на потреби ЗСУ. На території будуть розміщені банери з QR кодом, відсканувавши який можна перерахувати кошти на допомогу українській армії.
Зібрані гроші надходять на рахунок @ГО Міжнародна Асоціація Мистців, далі ми передамо їх на потреби окремого полку спеціального призначення «А30B».
Лінк для донатів: https://tinyurl.com/JAZZ-PRIVATBANK
MONOBANK – https://send.monobank.ua/jar/F6hAjTrXv
PayPal: AFofUkraine@gmail.com
Львівська Державна Академічна чоловіча хорова капела «Дударик»
Львівська національна академічна чоловіча хорова капела «Дударик» презентувала новий проект «Прийняття». Це проект про вкрадені росіянами пісні і твори Тараса Шевченка, повідомили у капелі.
Щочетверга о 14:00 на YouTube та у соцмережах колективу відбуватиметься презентація пісень, які поцупили у нашого народу москалі.
«Ми ідентифікуємо співанки, відшукуємо оригінальний текст, далі твори аранжуються, розучуються капелою і презентуються в медіа для широкого загалу і на саркому москалям. Ці пісні – манкурти і яничари, що були «в москалях»: в московській і радянській, а по нині і в російській імперіях. Вони, як і увесь Український народ, перебували у рабстві довгі 3 століття. Цей період нашої національної ганьби – період перманентної руїни, духовного, культурного і ментального навіть не терору і геноциду – інцесту в шовіністичному угарі над Україною. Це період трьохсотлітньої Бучі і Маріуполя, Криму і Донецька з Луганськом. Ці пісні – в їх окраденій російській інтерпретації є безсилим свідченням мерзенного злочину, свідками і інструментом його скоєння», – сказав керівник колективу, автор проекту та диригент Дмитро Кацал.
Цей проект під гаслом «Шевченко revolution» готувався для представлення 8-9 березня. Зараз це медійний проект на підтримку Збройних Сил України. 26 травня відбулась презентація першої пісні проекту – «Знамено» Володимира Івасюка та Олеся Гончара.
ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «МИСТЕЦЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ «ДУДАРИК».
ГО «Мистецьке об’єднання «Дударик» – скорочена назва;
«DUDARYK» Art Association – англійською;
Ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 13800104
Поточний рахунок (у гривнях): UA583253650000000260070026132
Для будь якої валюти: 763253650000000260040026133
Призначення платежу – «Благочинний внесок»
WESTERN UNION DUSHENKO OLEH
PAYPAL: office@dudaryk.ua
Отримувач платежу: ДУШЕНКО ОЛЕГ
Карта ПриватБанка: 5168 7554 4696 1274
Для установ та організацій отримувач платежу: ДУШЕНКО ОЛЕГ
Установа банку: ПриватБанк
МФО банку: 305299
Код РНОКПП отримувача: 2668112810
Рахунок отримувача: 26206744975726
IBAN UA853052990000026206744975726
Поповнення рахунку ДУШЕНКО ОЛЕГ СТЕПАНОВИЧ
У жовтні 1913 року у Львові на Кайзервальді (теперішня територія парку Знесіння та музею народної культури та побуту імені Климентія Шептицького) відбулися показові виступи службових собак, яких щойно почали використовувати для розшуку злочинців в поліції Австро-Угорщини та інших європейських країн.
Навчені поліцейські пси у той час вважалися незамінними помічниками на місці недавно скоєного злочину. Тогочасна преса писала, що вони здатні почути запах слідів злочинця на відстані 200 кроків і зберігати його в “пам’яті” тижнями, йдучи за слідом, а під час затримання злочинця — перетворювалися на грізну зброю з міцними щелепами.
Уже тоді, понад сто років тому, серед поліцейських собак були свої легендарні улюбленці на кшталт кіношного “комісара Рекса”, про подвиги яких ходили неймовірні.
“Ці тварини наділені досконалим нюхом і кмітливістю, легко комунікують з людиною, ніби спеціально влаштовані для цієї мети. І попередні випробування з ними та досягнуті недавно результати тренувань повністю підтвердили покладені на них надії”, – писав краківський тижневик Nowości Illustrowane.
Газетярі зауважили, що для служби в поліції собаки проходять спеціальне дресирування, щоб бути слухняними, вправними і самостійно орієнтуватися в ситуації. Вартість таких вишколених собак сягала кількох тисяч австрійських корон (платня державного службовця у той час становила 120-150 корон).
На Кайзервальді свої навички перед публікою демонстрували чотири поліцейські собаки. Серед них – німецькі вівчарки Федор та Гургль, які належали поліцейському агенту Бандурі та добермани Люкс та Елі – власність поручника поліції Чонстки.
“Собаки спершу змагалися у слухняності, а саме йшли біля ноги, залишалися на місці, де їм наказували, зупинялися і подавали голос за командою. Потім вони продемонстрували свої слідчі здібності, тобто змагалися у розшуку та супроводі злодіїв, відстеженні слідів, перенесенні повідомлень тощо”, – описувала здібності службових собак тогочасна газета.
Львів, що зберіг свою неповторну атмосферу навіть в обіймах радянської імперії, був своєрідним феноменом. Кав'ярні, які в Європі є невід'ємною частиною міського життя, у...
