додому Блог сторінка 129

У Львові презентують науково-популярне видання “Дрогобицька солеварня”

У Львові презентують науково-популярне видання "Дрогобицька солеварня"

У вівторок, 13 лютого 2024 року о 17:00 у Львівському палаці мистецтв (вул. М.Коперника, 17) відбудеться презентація науково-популярного видання “Дрогобицька солеварня”.

Автор видання зберігач фондів ДІКЗ Нагуєвичі, аспірант Кафедри всесвітньої історії та спеціальних історичних дисциплін ДДПУ ім. І.Франка Назарій Юрчишин.

Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею, Державного історико-культурного заповідника “Нагуєвичі” та Львівського палацу мистецтв.

Видання присвячене історії соляного промислу міста Дрогобича, читач може в короткій і водночас концентрованій формі дізнатися про промислову перлину України – Дрогобицький солевиварювальний завод, найстаріше постійно діюче підприємство нашої країни, де сіль досі продовжують добувати за автентичною технологією 14ст.

Легкість подачі матеріалу і чудові ілюстрації роблять зміст зрозумілим і цікавим не лише для спеціалістів і краєзнавців але й для пересічної людини,. Брошура розрахована на широке коло читачів.

До та після показу гостинно пригощатиме Кава Старого Львова. Традиційно дякуємо нашим інформаційним друзям Агенції інформації та аналітики “Гал-інфо” та Українське радіо. Львів  за активний розголос.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Львівський музей Михайла Грушевського запрошує на відкриття виставки “Пам’ять Майдану”

Пам'ять Майдану

14 лютого 2024 року о 13 год. у Державному меморіальному музеї Михайла Грушевського у Львові (вул. І.Франка, 154) відбудеться відкриття виставки “Пам’ять Майдану”.

Виставка присвячена подіям Революції гідності, що відбулися у листопаді 2013-лютому 2014 року. На експозиції представлено матеріали фондової колекції музею – світлини учасника подій Романа Метельського та мистецькі роботи художника Богдана Збризького. Під час відкриття виставки запрошені автори робіт поділяться своїми спогадами.
Подія організована у співпраці Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові та Українського фотографічного товариства

LEMberg, або Львівські місця Лема

Львів, вигляд з Високого Замку, 1939, фот. Polona.pl
Львів, вигляд з Високого Замку, 1939, фот. Polona.pl

Після Другої світової війни Лем ніколи не повернувся до рідного міста, проте неодноразово згадував його у своїх текстах. Які місця у Львові були важливі для майбутнього автора «Соляріса»?

В одному інтерв’ю Лем визнав: “Перед війною я навіть ніколи не був у Варшаві, ніколи не бачив Кракова. Отож можу сказати, що Львів становить частину мене, а я є частиною Львова. Я вріс у Львів як дерево.”

Його автобіографічний «Високий Замок» був однією з небагатьох книжок, виданих у ПНР, які заторкували польське минуле Львова. Історія цього міста у польській літературі обросла багатьма мітами. Лем докинув свій камінчик до ідеалізованого образу галицької метрополії, хоча цей ідилічний вимір легко зрозуміти: він-бо описує світ з точки зору дитини і підлітка із заможної сім’ї.

Львів Лема був третім за величиною місто Другої Речі Посполитої (після Варшави і Лодзі). Польська столиця модерності, осередок вільної думки під час поділів Польщі. Місто математичної школи та університету. Місце, де пам’ятки ренесансної і сецесійної архітектури сусідять із першими ластівками модернізму. Місто, порівняно з яким Відень, як ствердив Лем, — це просто «дуже збільшений Львів». Але це також місто великих контрастів і напружень: етнічних, політичних, класових. У післямові до «Високого Замку» Юрій Андрухович Львів молодого Лема окреслив як «місто див». Місто лунапарків, штукмістрів, шоколадних фонтанів. Туманним і нереалістинчим спогадом того, що велика і страшна історія не оминала також Львова, є слід від кулі, який залишився у рамі кватирки у спальні батьків — пам’ятка польсько-українських боїв 1918 року.

«Трудному» місту Лем не присвячує надто багато уваги. Раз згадує про те, як із балкону бачив замішання, які вибухли, коли під час антисанаційної демонстрації застрелила робітника, Владислава Козака. Образ довоєнної біди з’являється також, коли письменник згадує, як під час винятково морозної зими 1930 року за возами вуглярів бігали групки дітей, які намагалися вхопити грудки вугілля, що спадали на землю. Так само небагато уваги Лем присвятив складній етнічній мозаїці міста: немає тут єврейської дільниці, яка містилася у близькому сусідстві з його будинком, українців також небагато. Щоправда, у розмові з Томашем Фіалковським Лем розповідає про свого українського шкільного колегу Міська, з котрим, проте, у школі він розмовляв лише польською. Коли під час радянської окупації Львова колега заговорив до нього на вулиці українською, здивований Лем так само українською йому відповів: «Ти що, здурів?»

Можливо, письменник ідеалізував собі країну дитинства після кошмару двох окупацій, можливо, тоді його мало цікавили такі справи — надто був поглинутий своїм багатим внутрішнім життям, світом зірок, галактик і винаходів. Лем був майстром уникання відповідей, отож напевно болісні моменти замовчував (як у випадку ледве згаданої історії численної родини, більшість якої загинула у Голокості). Але так діє людська пам’ять: пригадує радше хаотичне нагромадження, ніж упорядкований каталог подій. Антрополог Дейвід Ловенталь у тексті «Минуле — це інша країна» писав: “[…] минуле ми трактуємо як археологічний музей […] розкиданих абияк решток.”

У спогадах з дитинства більше значення мають події, які нині здаються анекдотичними, хоча тоді вони пробивалися на перші сторінки газет, як-от падіння людини-мухи, котра намагалася піднятися на одну з кам’яниць у середмісті за допомогою заледве «гачка до взування» (пісеньку про той випадок написав старший кузин Лема, Маріян Гемар; закінчується вона словами: «Так ся закінчило страшне видовисько — не пнися високо, то не впадеш низько»).

Львів з лету птаха, 1930, фот. Polona.pl
Львів з лету птаха, 1930, фот. Polona.pl

Велика історія врешті наздогнала Лемів. У 1945 році, після окупаційної травми і понад чверті віку, що минула у Львові, Лем разом з батьками опинився у Кракові, який став його прибраним домом. До Львова, попри запрошення, вже ніколи більше не поїхав. У розмові зі Станіславом Бересем пояснював це так: “Якщо маєш когось коханого, наприклад, жінку, і хтось нам її забере і пізніше вона з тим кимсь має діти, то я — будучи дорослим — волію з нею вже не зустрічатися. Бо що ми можемо одне одному сказати? Це місто також для мене вже чуже. Це каміння. Що вони можуть мене нині обходити?”

Однак до кінця життя письменник трактував це місто як свою найближчу серцю вітчизну. Львів повертався не тільки у «Високому Замку» та інтерв’ю, але також у геть несподіваних місцях. Наприклад, маємо підстави вважати, що рідним містом пілота Піркса є саме Львів. Отож представимо путівник по місцях, особливо важливих для доростання Лема.

Дім

Кам'яниця у Львові на вулиці Браєровській 4, у якій на 3 поверсі мешкав Станіслав Лем разом з батьками. «Коли було тепло, я окуповував маленький кам'яний балкон у батьковому кабінеті» («Високий Замок»), фот. Wikimedia Commons
Кам’яниця у Львові на вулиці Браєровській 4, у якій на 3 поверсі мешкав Станіслав Лем разом з батьками. «Коли було тепло, я окуповував маленький кам’яний балкон у батьковому кабінеті» («Високий Замок»), фот. Wikimedia Commons

Адресні дані з «Високого Замку» доволі точні: “Ми мешкали на вулиці Браєровській, під четвертим номером, на другому поверсі*.”

Кам’яниця, у якій доростав Лем, стоїть і нині. Змінилася тільки назва вулиці. Тепер це вулиця Богдана Лепкого, українського прозаїка і поета, засновника літературного угруповання «Молода Муза», перед війною професора Яґеллонського університету і сенатор РП у 1938–1939 роках. Під час нацистської окупації вулиця звалася Malzgasse, а по війні носила ім’я комуніста Ярослава Галана. Як ствердив Ярослав Грицак, «щодо частоти і розмаху у перейменуванні вулиць Львів міг би претендувати на звання чемпіона».

Андрій Козицький у статті «Львів Лема» писав: “На початку ХХ століття вулиця Браєровська була одною з наймолодших львівських вулиць. Вона була запланована у 1880 році на ґрунтах, що належали Е.Ф. Браєру, тому отримала таку назву. Родина Лема мала на своїй вулиці добрих сусідів. У кам’яниці номер 10/12 мешкали: видатний дипломат та історик Шимон Ашкеназі та відомий львівський громадський діяч, посол Сейму Влодзімєж Стеслович, кам’яницю номер 20 вибудував для себе шанований у Львові лікар Владислав Татарчух.”

Як зауважила Аґнєшка Ґаєвська у книжці «Голокост і зірки», кам’яниця Лемів була розташована на пограниччі двох світів: з фронтового балкону було видно багаті будівлі львівського середмістя, а трохи далі починалася значно бідніша єврейська дільниця.

До гімназійних часів батьки не надто охоче пускали малого Станіслава самого, отож його львівський світ обмежувався до батьківської кам’яниці, найближчих вулиць, де мешкали його родичі, і до спільних прогулянкових маршрутів: Єзуїтського саду чи околиць церкви святого Юра. Багата уява справляла, що великі подорожі можна було переживати хоча б на балконі кам’яниці на Браєровській. Лем «звідтіля атакував довколишні кам’яниці, бо їхні комини, хлюпаючи димом, перетворювалися на військові кораблі. Не менш охоче я бував там Робінзоном або й самим собою на безлюдному острові».

Стрийський парк і Східні Торги

Міжнародні Східні Торги у Львові, 1926, фот. audiovis.nac.gov.pl
Міжнародні Східні Торги у Львові, 1926, фот. audiovis.nac.gov.pl

Багато уваги у «Високому Замку» Лем присвятив львівським паркам та їх атракціям. Серед них перлиною є Стрийський парк і розміщені у ньому павільйони Східних Торгів. Хоча дім Лема від парку ділила невелика відстань (близько двох з половиною кілометрів), то на недільні прогулянки там родина вибиралася дорожкою.

Східні Торги — це важлива інвестиція міжвоєнного періоду, яка постала з думкою про зміцнення позиції Львова у міжнародній торгівлі. Місце було вибрано не випадково: у Стрийському парку 1894 року відбувалася велика Загальна Краєва Виставка, на якій було представлено економічний доробок Галичини, та передовсім Виставка стала великою маніфестацією польської культури та мистецтва. На неї, попри закриті кордони, приїжджали відвідувачі із трьох поділів Польщі.

Модерні павільйони Торгів запроєктували видатні архітектори. У розмові з Томашем Фіялковським письменник згадував: “Там відчувалося дух Європи, але ми з колегами бігали туди переважно для того, щоб напитися дармового бульйону «Maggi» і назбирати якомога більше рекламних буклетів.”

Що ще цікавого крилося у парку? Наприклад, таке: “Особливим місцем для мене був найдовший напів округлий павільйон, який облямовував півколом павільйон Бачевського (отой, викладений пляшками з лікером). Ставши під вежею Бачевського, можна було розбудити приспану луну. Варто було доволі сильно плеснути в долоні, як луна повторювалася чотири, п’ять і навіть шість разів, так само, як і кожен вигук. Причім між тими, щоразу слабшими відлуннями збігало незвично багато часу. Здавалося, вони завмирають, зі щораз більшими труднощами долітаючи із дедалі більшої відстані. Я стояв там холодними днями погідної осені, пильно вслухаючись в агонію останніх відлунь, у них було щось діткливе, таємниче й водночас невимовно жалісне. Я, звичайно, знав, у чому полягає механізм відображення звукової хвилі, проте це не мало нічого спільного з винятковим чаром цього місця.”

І ще: “Там було озерце у формі вісімки, а праворуч відкривалася алейка, що вела на край світу.”

Міжнародні Східні Торги у Львові, 1930, фот. audiovis.nac.gov.pl
Міжнародні Східні Торги у Львові, 1930, фот. audiovis.nac.gov.pl

І це ще не все: “За територією Східних Торгів простягалось одне з найпрекрасніших для мене місць у світі — Веселе Містечко. Там були каруселі, фунікулер, палац із духами, бочка сміху і навіть іще цікавіші атракціони. Наприклад, шкіряний бовван, якому треба було загатити в писок, а силомір одразу показував потужність удару у відповідних одиницях виміру. А ще блошиний цирк, де блохи не з власної волі тягали мініатюрні екіпажі та карети. А ще таємничі кіоски й кабінети. В одному з них, коли ми завітали туди з батьком, роздягалася нечувано дебела пані — не з метою стриптизу, а щоб продемонструвати нам багатство феноменального татуювання, яке прикрашало її з голови до ніг. У час демонстрації цікавих сцен на животі батько занепокоївся, а коли пані пішла далі, я встиг побачити лише краєчок якогось оригінального пейзажу, бо мене силоміць витягли за двері.”

Звісно, якщо йдеться про візуальне мистецтво, то Лем, як кожна тодішня львівська дитина, відвідував у Стрийському парку павільйон з монументальною Рацлавіцькою панорамою: “Це було неймовірне видовище. Сама лише темна зона на вході налаштовувала піднесено й небуденно. Затим слід було видобутися по східцях на поміст, який невідворотно нагадував мені гондолу дуже великої, підвішеної нерухомо повітряної кулі. З цього помосту панорама битви виглядала як жива. Чимало суперечок викликало питання про те, де завершується справжній живопліт із горщиками, насадженими на жердини, а де починається саме полотно.”

Єзуїтський сад

Нинішній парк Івана Франка (до 1779 року Єзуїтський сад, у 1779–1919 Поєзуїтський сад, у 1919–1945 Парк імені Тадеуша Костюшка) — це найстаріший парк Львова й України, один із перших загальнодоступних парків у Центрально-Східній Європі. У Лема він завжди з’являється під першою назвою.

Єзуїтський сад, як пише Лем, уже не був такий привабливий, як Стрийський парк. До розташованого неподалік Браєровської парку сім’я Лема зазвичай вибиралася пішки. «А шкода, — читаємо у «Високому Замку», — бо дорогу біля Університету було викладено особливою бруківкою — дерев’яною, і кінські копита, вдаряючи у неї, видавали особливий звук — начебто під сподом крилась якась глибочезна прірва».

Та навіть на тому доволі невеликому осередку міської зелені хлопця могли спіткати неймовірні пригоди: одного разу майбутній письменник там згубився. Під час прогулянки його увагу привернула велика бочка з водою, схована у високих кущах — цей спогад потім повернувся в оповіданні «Сад темряви». Додаткові розваги запевняв чоловік із колом щастя, що стояв при вході — Лемові траплялося вигравати у нього дрібні фанти: бляшані папіросниці чи кишенькові дзеркальця.

Школа

Львів, площа Смольки, 1927, фот. Polona.pl
Львів, площа Смольки, 1927, фот. Polona.pl

Лем, котрий за результатами тестів на інтелект, проведених серед матуристів 1939 року, виявився одним із найрозумніших молодих людей у Східній Малопольщі — ходив до ІІ Державної гімназії імені Кароля Шайнохи на вулиці Підвалля (тепер Підвальна; нині за цією адресою там далі діє школа, а саме ліцей №8). Школа, заснована під час поділів Польщі для дітей австрійських урядників, у Другій Речі Посполитій мала розширену програму вивчення німецької мови (так є і нині). У «Високому Замку» Лем багато місця присвятив описові своїх професорів і стосунків з ними.

Та набагато цікавішою видається його дорога до школи: “Я ще й тепер міг би здолати дорогу з гімназії додому із заплющеними очима. Вона так глибоко закарбувалась у мені незліченним повторюванням, що стала наче мелодією, тим, що психологи називають «кінетичною мелодією».”

На трасі, щоправда, було багато пам’ятників архітектури, проте, як писав Лем, «тоді руїни та інші поважні пам’ятки століть мене анітрохи не обходили. По дорозі минав речі набагато цікавіші, ніж ратуша ХІХ століття чи ренесансна Чорна Кам’яниця. Наприклад, на вітрині крамниці Орештейна на площі Смольки його приваблювали «піраміди рум’яних яблук, помаранчі й банани з овальними наліпками, оздобленими написом «Fyffes».

Інше важливе місце — це площа Маріяцька (нині Міцкевича), де «з дахів іскрили рекламні олені мила «Шіхт», неоновими драбинками стрибали шоколадки Зухарда, Мілка та Вельма Біттра». З площею пов’язаний інший спогад, коли учнів Лемової гімназії зібрали там на жалобні врочистості після смерті Пілсудського.

Цукерні

Цукерня Людвіка Залевського у Львові, 1933, фот. audiovis.nac.gov.pl
Цукерня Людвіка Залевського у Львові, 1933, фот. audiovis.nac.gov.pl

В інтерв’ю Еві Ліпській автор «Соляріса» розповідав сон, який його переслідував: “Ходжу по місту, шукаю марципанів — і виявляється, що нічого не можу дістати.”

Ласунство письменника стало легендою. На щастя, у довоєнному Львові Лем мав багато нагод переживати «казкові шехерезади ласунства», як мовилося у рекламному слогані шоколаду «Plutos» 20-х років, автором якого був Александер Ват.

Перлиною у короні львівських цукерень була цукерня Людвіка Залевського на вулиці Академічній 22 (нині проспект Шевченка): “Вочевидь, я мав гарний смак, бо відтоді, щиро кажучи, ніде не бачив цукерничих вітрин, оздоблених із таким розмахом. Це була, по суті, велика сцена, оправлена в металеву раму, на якій кілька разів на рік змінювали декорації, що були тлом для неймовірних скульптур і алегоричних фігур із марципану. Якісь видатні натуралісти, а то й рубенси цукерництва, втілювали на ній свої фантазії, а надто перед Різдвом і Великоднем, коли за шибами поставали дивовижі, застиглі у мигдалевій масі та шоколаді. Цукрові Миколаї мчали на санях, із їхніх лантухів линули лавини смаколиків. На глазурованих полумисках красувалися шинки та заливні рибини, теж марципанові та з кремовою начинкою. Причім оця моя інформація не мала суто теоретичного характеру. Навіть скибки цитрини, що просвічували крізь желе, були витвором цукерничого різьбярства. Пам’ятаю стада рожевих свинок з шоколадними оченятами, найрізноманітніші фрукти, гриби, вудженину, рослини, якісь печери та скелі. Складалося враження, що Залевський подужає відтворити в цукрі та шоколаді увесь Космос, оздобивши сонце лущеним мигдалем, а зорі — лискучою глазур’ю.”

Здається, Лем не перебільшував того, яке враження серед львів’ян справляли виставки у вітрині цукерні. На світлині 1933 року, опублікованій у газеті «Ilustrowany Kurier Codzienny», бачимо натовп людей, які вдивляються у солодощі за шибою. Залевський — це таки був найвищий клас, і навіть Лем, який походив із заможної родини, не міг собі дозволити там надто часто частуватися.

Важливі точки на мапі львівських солодощів — це також морозиво у Пасажі Міколяша та кіоск з халвою пана Кавусара неподалік Опери (тут треба було розв’язати математичну загадку: чи оплатиться купити одну більшу упаковку халви за 20 ґрошів, чи одну меншу за 10).

Великий сентимент молодий Лем мав також до цукерні «Югославія», що містилася близько Великого Театру (Опери), «де були найкращі у Львові східні солодощі: розмаїті рахат-лукуми, макаґіґи, екзотична нуга, хлібний квас і чимало іншої смакоти. Не дивно, що в той час я важив на декілька кілограмів більше, ніж тепер».

Великий Театр

Великий Театр, фот. з книжки: Żanna Słoniowska «Przedwojenny Lwów. Najpiękniejsze fotografie». Wydawnictwo RM, Warszawa 2013
Великий Театр, фот. з книжки: Żanna Słoniowska «Przedwojenny Lwów. Najpiękniejsze fotografie». Wydawnictwo RM, Warszawa 2013

З самим Великим Театром Лема також пов’язують кулінарні спогади: “Я навіть любив приходити до театру задовго до початку, поки не підняли велетенську залізну завісу пензля Семирадського — стільки на ній відбувалося різного цікавого. Узагалі, наш Великий театр видавався мені місцем нечувано розкішним, comme il faut, у найліпшому смаку — з його червоною оксамитовою оббивкою, кількаярусними ложами, канделябрами, пломінчиками на них, залою для куріння і last not least — буфетом. У буфеті батько зазвичай купував нам, тобто мамі й мені, по штанґелю [рогалик, притрушений сіллю та перцем] із тонко покраяною шинкою. Я геть забув, які видатні драматичні твори бачив у театрі, зате чудово пам’ятаю, що такий штанґель коштував аж 50 ґрошів.”

Кінотеатр «Марисенька»

Пригоди Лема з кінематографією зазвичай були невдалі. Співпраця з Тарковським закінчилася скандалом, багато спроб екранізації його книжок закінчувалися художнім фіаско. Сам письменник був цілком задоволений лише з однієї екранізації: «Перекладанця» Анджея Вайди. Чи цей фатум почався у молодості Лема? Майбутній футуролог так описував свої перші кінодосвіди, які здобував у кінотеатрі «Марисенька» (нині у цьому будинку на площі генерала Григоренка, тобто колишній площі Смольки, міститься Театр Воскресіння).

“Я дуже його не любив, бо ходив туди з мамою, коли вона, здається, не знала, куди мене подіти. Я не розумів того, що відбувається на екрані. Це вганяло мене у страшенну нудьгу. Незрідка завершувалося тим, що я нишком і поволеньки сповзав з крісла й досліджував навкарачки холодну долівку поміж ногами глядачів. Однак це також швидко набридало. Тож я мусив чекати, поки фільм закінчиться. Пані й панове на полотні безгучно розтуляли та закривали роти, лише пригравала музика. Спершу фортеп’янова, а згодом, здається, з грамофонних платівок.”

Згодом звукове кіно викликало вже більше зацікавлення Лема, проте з міжвоєнного періоду запам’ятав лише фільми про потвор: Кінґ-Конґа, Франкенштейна, чи «Мумію» з Борисом Карлофом у головній ролі: “Що більше я боявся, то більше мені подобалось — і навпаки. Хтозна, чому ми так любимо, коли нас (звісно, помірно) лякають. Отож, не варто чекати пояснень і від мене.”

Високий Замок

Львів, алея на Високому Замку, фот. audiovis.nac.gov.pl
Львів, алея на Високому Замку, фот. audiovis.nac.gov.pl

Врешті Високий Замок, що височить над містом. Його значення для львівської шкільної дітлашні Лем описав так:

“Високий Замок був для кожного з нас тим, чим є для християнина небо. Ми ходили туди щоразу, коли через несподівану відсутність професора відміняли якийсь урок. Такі оказії були однією з найприємніших несподіванок, якими нас зрідка обдаровувала доля. Це місце було не для прогульників — як занадто небезпечне, адже в алейках, поміж лавками й деревами можна було зустріти когось із наставників. «Дезертирам» куди частіше слугували ями Кайзервальду та околиці позаду Піскової гори. Там вони безпечно западали в хащі й донесхочу смалили «Шльонські особливі» або «Юнаки». Натомість на Високий Замок приходили відкрито, галасливо, в солодкій аурі легального байдикування, сп’янілі від надлишку знічев’я подарованої свободи.”

Автор Патрик ЗАКШЕВСЬКИЙ
Переклала Наталка РИМСЬКА

Джерело: Culture.pl/

* Станіслав Лем. Високий Замок (переклад Лариси Андрієвської). Тернопіль, 2017

Вперше у Львові з новим альбомом «Темна музика» виступить неймовірний OTOY (відео)

Вперше у Львові з новим альбомом «Темна музика» виступить неймовірний OTOY

15 березня о 19:00 у  клубі «Малевич» відбудеться концерт українського хіп-хоп реп-виконавця OTOY. Вперше у Львові наживо звучатимуть обидві частини нового альбому артиста «Темна музика», повідомили організатори. 

«Найтемніша музика, що дарує найяскравіші емоції! Всю лють, злість та агресію український реп-виконавець OTOY сконцентрував у треках свого нового альбому. В цей вечір атмосфера темного етапу його музики заповнить концерт арену нестримною енергією: зала палатиме емоціями, шаленими ритмами та всіма барвами фірмового стилю OTOY», – запрошують організатори.

Під час концерту відбудеться благодійний аукціон – всі кошти підуть на дрони для бригади «Буревій».

Квитки можна придбати за посиланням: https://lviv.karabas.com/ua/otoy-1

Ольга МАКСИМ’ЯК

Вийшов Науковий збірник, присвячений 150-річчю від заснування НТШ, 150-річчю від народження Боберського та Міхновського

Науковий збірник «Українська тіловиховна традиція» (Львів, 2024 р., випуск 3). Головний редактор Андрій Сова
Науковий збірник «Українська тіловиховна традиція» (Львів, 2024 р., випуск 3). Головний редактор Андрій Сова

На початку січня 2024 року, у складний для України час, побачив світ третій випуск наукового збірника «Українська тіловиховна традиція» (перший з’явився 2020 р., другий – 2022 р.), присвячений 150-річчю від заснування Наукового товариства імені Шевченка, 150-річчю від народження Івана Боберського та Миколи Міхновського.

Комісія тіловиховання і спорту імені Івана Боберського Наукового товариства імені Шевченка та Центр незалежних історичних студій продовжили видання періодичного збірника праць, який покликаний актуалізувати широкий спектр проблем українського тіловиховання. Особливу увагу зосереджено на актуальних проблемах фізичного виховання і спорту на українських землях у кінці ХІХ – на початку ХХІ ст. Редколегія друкувє дослідження про діяльність тих діячів (Івана Боберського, Степана Гайдучка, Петра і Тараса Франків, Оксани Суховерської, Едварда Жарського, Ярослава Благітки, Михайла Тріля та ін.), які спричинилися до розвитку українського тіловиховання, ті праці українських фахівців, на які було накладено «табу» в радянський період, але які не втратили актуальності на сучасному етапі державотворення. Редколегія цінує насамперед оригінальні наукові студії дослідників, що стосуються важливих проблем у царині тіловиховання, сприяє дискусії з приводу окремих гострих проблем фізичного виховання і спорту.

Валерій Джунь, Степан Кость, Андрій Сова – члени редакційної колегії наукового збірника «Українська тіловиховна традиція» (Львів, 2024 р., випуск 3)
Валерій Джунь, Степан Кость, Андрій Сова – члени редакційної колегії наукового збірника «Українська тіловиховна традиція» (Львів, 2024 р., випуск 3)

Редакційна колегія збірника: кандидат філософських наук, доцент Валерій Джунь; кандидат філологічних наук, професор Степан Кость та доктор історичних наук, професор Андрій Сова. Мистецьке оформлення Федора Лукавого.

Представлений науковий збірник має такі рубрики: наукові публікації; повідомлення, дискусії; джерела; рецензії, огляди; хроніка наукового життя, наші ювіляри.

На сторінках збірника подано чимало унікальних матеріалів.

Обкладинка наукового збірника «Українська тіловиховна традиція» (Львів, 2024 р., випуск 3). Головний редактор Андрій Сова
Обкладинка наукового збірника «Українська тіловиховна традиція» (Львів, 2024 р., випуск 3). Головний редактор Андрій Сова

У статті доктора історичних наук, професора кафедри всесвітньої історії та спеціальних історичних дисциплін Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, члена Дрогобицького осередку Наукового товариства імені Шевченка Ігоря Смутка «Генеалогія Боберських з Перемишльської землі (ХVІ – початку ХХ ст.)» вміщено реконструкцію родоводу Боберських з Лопушанки Лехнової у Перемишльській землі. Здійснена локалізація землеволодінь та визначена географія проживання окремих родин. Висвітлені матримоніальні зв’язки. Показана діяльність окремих представників роду через призму майнових і судових справ.

Зміст наукового збірника «Українська тіловиховна традиція» (Львів, 2024 р., випуск 3). Головний редактор Андрій Сова
Зміст наукового збірника «Українська тіловиховна традиція» (Львів, 2024 р., випуск 3). Головний редактор Андрій Сова

Публікація доктора історичних наук, професора, доцента кафедри олімпійської освіти Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського; старшого дослідника, старшого наукового співробітника відділу новітньої історії Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; заступника директора Центру незалежних історичних студій; дійсного члена, голови Комісії тіловиховання і спорту імені Івана Боберського Наукового товариства імені Шевченка Андрія Сови «Співпраця Івана Боберського з Науковим товариством імені Шевченка у першій половині ХХ ст.» висвітлює взаємини Івана Боберського з Науковим товариством імені Шевченка упродовж 1902–1943 рр. Зазначено, що він, будучи звичайним членом НТШ у 1902–1903 рр., брав активну участь у діяльності організації. Розглянуто співпрацю Івана Боберського, як голови гімнастичного товариства «Сокіл-Батько» з цією науковою установою. Звернено увагу на те, що у міжвоєнний період та в роки Другої світової війни Іван Боберський, дбаючи про збереження української культурної спадщини, подарував НТШ частину своєї бібліотеки, архіву та речових пам’яток.

Зміст наукового збірника «Українська тіловиховна традиція» (Львів, 2024 р., випуск 3). Головний редактор Андрій Сова
Зміст наукового збірника «Українська тіловиховна традиція» (Львів, 2024 р., випуск 3). Головний редактор Андрій Сова

У статті доктора філологічних наук, доцента, доцента кафедри олімпійської освіти Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського; члена Комісії тіловиховання і спорту імені Івана Боберського Наукового товариства імені Шевченка Ірини Процик «“Це ж він створив такі новотвори як … копаний м’яч…” Іван Боберський – творець національної футбольної термінології» проаналізовано футбольні терміни, які запропонував до вжитку в українському футбольному дискурсі відомий громадський діяч, основоположник національної тіловиховної і спортивної традиції Іван Боберський. Зосереджено увагу на засадничому підході Івана Боберського до опрацювання національної терміносистеми футболу – пошукові та творенні питомих відповідників до чужомовних назв на позначення спеціальних понять футбольної сфери. Подано сучасні аналоги до футбольних термінів початку ХХ століття, більшість із яких невідома широкому загалові сучасних прихильників футболу.

Стаття провідної наукової співробітниці Львівського історичного музею Ольги Перелигіної «“За труди і заслуги” (Символічна булава Івана Боберського в зібранні Львівського історичного музею)» знайомить з результатами проведеної нею наукової атрибуції музейного раритету – символічної булави провідника товариства «Сокіл-Батько» Івана Боберського (1873–1947). Вони включають основні характеристики меморіальної пам’ятки та історію її побутування.

Зміст наукового збірника «Українська тіловиховна традиція» (Львів, 2024 р., випуск 3). Головний редактор Андрій Сова
Зміст наукового збірника «Українська тіловиховна традиція» (Львів, 2024 р., випуск 3). Головний редактор Андрій Сова

Розвідка викладача вищої категорії, методиста Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівського музичного фахового коледжу ім. С. П. Людкевича» Роксоляни Гавалюк «Музичне мистецтво в діяльності товариства “Сокіл”» присвячена площинам музичного мистецтва в діяльності пожежно-руханкового товариства «Сокіл». Констатовано їх багатогранність, а також репрезентативне, ужиткове, патріотично-виховне, громадське та мистецьке значення. Відзначено творчу діяльність низки професійних музикантів як членів товариства. Простежено роль товариства в заснуванні Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка, вплив на розвиток оркестрового виконавства та диригентського мистецтва, участь у нотовидавничій практиці, співпрацю з іншими товариствами та інституціями у ході національних урочистостей. Відслідковано функції «Сокільського маршу» для товариства, Українських січових стрільців, Галицької армії.

У статті кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника відділу наукової бібліографії Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника Маріанни Мовної «Спортивно-освітня діяльність Ярослава Благітки в контексті сокільського руху» досліджено спортивно-освітню діяльність Ярослава Благітки в контексті сокільського руху, активним учасником та організатором якого він був як теоретик національного спорту, педагог, публіцист, начальник «Сокола-Батька». Ярослав Благітка був помітною постаттю українського сокільського руху, взірцем наслідування для молоді, організатором її виховання не лише в спортивному, але й у здоровому національному дусі.

Зміст наукового збірника «Українська тіловиховна традиція» (Львів, 2024 р., випуск 3). Головний редактор Андрій Сова
Зміст наукового збірника «Українська тіловиховна традиція» (Львів, 2024 р., випуск 3). Головний редактор Андрій Сова

Публікація кандидата історичних наук, доцента кафедри міжнародних відносин та докторанта Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Петра Гаврилишина «Богдан Гаврилишин – вихованець пластового куреня “Лісові Чорти”» висвітлює частину життя українського вченого та відомого мецената Богдана Дмитровича Гаврилишина (1926–2016), пов’язана зі скаутською організацією «Пласт», звернено увагу на його членство в курені «Лісові Чорти». Навички, здобуті у «Пласті», патріотичний світогляд, уміння бути керівником дали поштовх до їх втілення в практику в його подальшому житті. Уже перебуваючи на пенсії, він повернувся в Україну, зокрема допомагав розвитку «Пласту».

У статті кандидата філософських наук, доцента, доцента кафедри олімпійської освіти Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського, члена філософської комісії Наукового товариства імені Шевченка Ростислава Поліщука «Іван Боберський як провідник національної ідентичності через традиції тіловиховання і спорту» розглянуто феномен національної ідентичності та вплив на неї спорту як культурного явища. Здійснена спроба осмислення взаємодії спорту з національними культурними матрицями. Підкреслено вплив Івана Боберського на збереження національної ідентичності та пропагування національної ідеї українства.

Нижче подаємо зміст наукового збірника:

Зміст

НАУКОВІ СТАТТІ

  • Смуток Ігор. Генеалогія Боберських з Перемишльської землі (XVІ – початку ХХ ст.)
  • Сова Андрій. Співпраця Івана Боберського з Науковим товариством імені Шевченка у першій половині ХХ століття
  • Процик Ірина. «Це ж він створив такі новотвори як… копаний м’яч… ». Іван Боберський – творець національної футбольної термінології
  • Перелигіна Ольга. «За труди і заслуги» (символічна булава Івана Боберського в зібранні Львівського історичного музею)
  • Гавалюк Роксоляна. Музичне мистецтво в діяльності товариства «Сокіл»
  • Мовна Маріанна. Спортивно-освітня діяльність Ярослава Благітки в контексті сокільського руху
  • Гаврилишин Петро. Богдан Гаврилишин – вихованець пластового куреня «Лісові Чорти»
  • Поліщук Ростислав. Іван Боберський як провідник національної ідентичності через традиції тіловиховання і спорту

ПОВІДОМЛЕННЯ, ДИСКУСІЇ

  • Сова Андрій. «Тут виробляється українська єдність, карність, витривалість, швидкість, гартується здоровля, гнучкість, сила»: деякі факти про рухівню «Сокола-Батька» у Львові
  • Кость Степан. Дмитро Донцов і проблеми військово-політичної думки
  • Синиця Аліна, Синиця Михайло. Театр спорту Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського: сторінки історії
  • Гладиш Павло. Іван Боберський надихає і сьогодні. Діяльність спортивно-патріотичного товариства «Шквал»

ДЖЕРЕЛА (Підготували Ірина Процик та Андрій Сова)

  • Боберський Іван. Значінє рухових товариств
  • Франко Петро. Подорожництво
  • Суховерська Оксана. Стан руханки серед галицького жіноцтва
  • Франко Тарас Футбо[/а]левий тренінґ і тактика
  • Гайдучок Степан. Вплив фізичного виховання на вдачу нашої молоді
  • Сова Андрій. Лист Миколи Міхновського до Івана Боберського 1912 року

РЕЦЕНЗІЇ, ОГЛЯДИ

  • Джунь Валерій. [Рец.]: Як у Нестора-літописця [на]: Тимчак Я. У вихорі «третьої спроби». Спогади про Студентське братство ЛДІФК (1989–1992 рр.). – Львів: ЛДУФК ім. Івана Боберського, 2021. – 104 с.

ХРОНІКА НАУКОВОГО ЖИТТЯ

  • Сова Андрій. Четверта наукова конференція «Українська тіловиховна традиція» (з нагоди відзначення 110-річчя від заснування українських товариств «Україна» та «Пласт»)
  • Сова Андрій. П’ята наукова конференція «Українська тіловиховна традиція» (з нагоди 130-річчя від дня народження Івана Чмоли)
  • Сова Андрій. Шоста наукова конференція «Українська тіловиховна традиція» (з нагоди 100-річчя пластового куреня «Лісові Чорти»)
  • Сова Андрій. Сьома наукова конференція «Українська тіловиховна традиція» (з нагоди відзначення 150-річчя від створення Наукового товариства імені Шевченка та 150-річчя від народження Івана Боберського)
  • Сова Андрій. Виставка «Лиш з тим народом числиться світ, що є здоровий, розумний, сильний і багатий. До 150-річчя від дня народження Івана Боберського»

НАШІ ЮВІЛЯРИ

З нагоди 80-річчя члена Комісії тіловиховання і спорту імені Івана Боберського НТШ Івана Яремка (Олександр Паук)

З нагоди 70-річчя секретаря Комісії тіловиховання і спорту імені Івана Боберського НТШ Валерія Джуня (Юрій Панишко)

Література:

  1. Українська тіловиховна традиція / гол. ред. Андрій Сова. – Львів, 2020. – Вип. 1. – 128 с.
  2. Українська тіловиховна традиція / гол. ред. Андрій Сова. – Львів, 2022. – Вип. 2. – 160 с.
  3. Українська тіловиховна традиція / гол. ред. Андрій Сова. – Львів, 2024. – Вип. 3: З нагоди 150-річчя від заснування Наукового товариства імені Шевченка, 150-річчя від народження Івана Боберського та Миколи Міхновського. – 178 с.

Андрій СОВА
історик

Давня львівська медицина. Частина друга

“Світоч шляхетної думки”, або дещо про лікарів давнього Львова

І ще було одне братство, що дбало про здоров’я своїх співгромадян, — аптекарі, або, як їх звали в народі, — «ароматники». Обсяг їхньої діяльності був набагато ширший, ніж нині, а промисел більш патріархальний: аптекарі продавали свої зілля, мазі та еліксири в ярмаркових будах під Ратушею, торгували також восковими свічками, перцем, прянощами, виробляли цукор, марципани, тістечка, печива. Таким чином, тодішні аптекарі були ще й кондитерами і кулінарами.

Лiкар i аптекар. Мiнiатюра з Книги життя, Флоренцiя, 1508 р.
Лiкар i аптекар. Мiнiатюра з Книги життя, Флоренцiя, 1508 р.

Природно, ці професійні побратими перебували майже завжди на стадії конфлікту, старі міські акти повні їхніх взаємних позовів і протестацій. Часом хірурги, замість пускати кров нужденним громадянам Львова, сварилися, билися і судилися через професійну конкуренцію. Сутички ці деколи навіть загрожували громадському спокою, як-от 1601 року, коли магістрат вдався до рішучих дій, видавши судовий декрет, де під загрозою штрафу у 50 марок карав ініціаторів «професійних війн».

Натомість цех хірургів швидко згуртовувався і ставав, як один муж, коли «панове медики» намагалися втручатися в його права. Прикладом може слугувати відомий у Львові процес на початку XVII століття, коли доктори медицини домоглися у короля декрета на право щороку інспектувати аптеки і перевіряти зілля. Тоді хірурги зашуміли, як бджоли у вулику: «Що той доктор теоретик може розумітися на хірургії, — писали вони у протесті, — ми ознайомлені з практичною фізикою (practica physica), добре на ній розуміємося і не дозволимо нікому проводити ревізії аптек».

Зображення з "Аптекаря" Ю. Винничука. Фото з www.hroniky.com
Зображення з “Аптекаря” Ю. Винничука. Фото з www.hroniky.com

Заради вигоди деколи лікарі ставали аптекарями, і правдиві аптекарі, зачувши конкурента, ініціювали судові процеси. «Пан доктор Ґроссваєр, — йдеться в документах одного процесу, — не лікуванням займається, але роботою, котра панам аптекарям належить: продає свічки, зілля, марципани, горілку, цукор, гендлює перцем, шафраном, цинамоном, гвоздиками та іншим корінням».

Проте доктора Ґроссваєра львівські аптекарі все-таки вважали своїм, його діяльність не викликала в них аж занадто бурхливих негативних емоцій, натомість образа на «чужинців», що брутально втручалися у сферу їхніх прибутків, доходила до шалу. Саме таке обурення викликали дії доктора медицини університету в Падуї
Станіслава Кастеллі, котрий відкрив у Львові цирульню і заходився голити бороди та пускав кров. Цех хірургів подав на нього позов за незаконне виконання ремесла і зажадав, аби порушник вписався до цеху хірургів і склав відповідний іспит на професійність. У відповідь на це Кастеллі волав зі сарказмом: «Як можуть цехові цирульники екзаменувати того, кого знаменита академія вже проекзаменувала?» Врешті патріотичний магістрат Львова таки змусив Кастеллі записатися до цеху. 

Аптека. Мiнiатюра з Tacuinum sanitatis, трактату про здоров'я. XIV столiття
Аптека. Мiнiатюра з Tacuinum sanitatis, трактату про здоров’я. XIV століття

Тогочасних медиків нещадно критикували. «Ті, що займаються хірургією, — відзначав міський і крайовий фізик (лікар) Фон Люц, — повні неуки, яким надані безмежні можливості для лікарської практики, але які займаються безкарним вбиванням людей.
Це баби-повитухи — цілковиті невігласи. Аптеки продають ліки за цінами, які їм подобаються, бо немає жодної такси, ліки неякісні, позаяк аптеки не підлягають ревізіям».

Але в тих добрих часах цех хірургів, попри все, дбав про досконалість своєї професії. В одному з цехових актів відзначалося: «В хірургічному ремеслі мають бути люди гідні, освічені, вправні, аби могли рятувати здоров’я громадян, а не вбивати їх своєю некваліфікованістю».

Лікарі. Фото з https://www.alamy.com
Лікарі. Фото з https://www.alamy.com

Утім, настали часи, коли разом із іншими цеховими ремеслами занепала й львівська хірургія. Почався цей процес від часу створення у Львові окремого цеху єврейських цирульників. Відтоді конкуренція прибрала форму питання: хто повинен голити померлого християнина: хірург єврейський чи католицький? Та й між самими євреями конкуренція прибрала таких форм, що мала втрутитися влада і видати розпорядження: «Позаяк серйозні незгоди і колотнеча між єврейськими цирульниками призводять до громадського неспокою, особливо коли цирульники, стоячи перед дверима, один від одного відтягують клієнтів, обіцяючи їм нижчі ціни, то раз назавжди постановляємо суворо, під карою п’яти гривень, аби ніхто, ані самі цирульники, ані їхні жінки, діти чи челядь не наважувалися ставати перед дверима і відтягувати до себе громадян,
які приходять голитися чи пускати кров».

Загалом же львівська медицина у давні часи завдяки освіті своїх фахівців, набутій в університетах Італії, Франції, Чехії та Німеччини, і завдяки застосуванню найновіших досягнень у своїй галузі відзначалася високим рівнем, як у кожному європейському місті. 

Першу частину можна почитати тут

Ілько ЛЕМКО

Джерело: Лемко Ілько. Цікавинки з історії Львова. — Львів: Апріорі, 2011.

Василь Петрик розкаже про “Таємниці княжого Перемишля”

Василь Петрик розкаже про "Таємниці княжого Перемишля"

В суботу, 10 лютого 2024 року, о 17.00 у Львівському палаці мистецтв (вул. Коперника, 17) відбудеться лекція Василя Петрика “Таємниці княжого Перемишля”.

Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею та Львівського палацу Мистецтв.

Найдавнішим українським містом на північних відрогах Карпатських Бескидів вважається Перемишль. Саме з Перемишля була перенесена князівська столиця до Галича. І саме десь в Перемишлі, за легендою, зберігалась (і таємниче зникла) королівська корона Данила Романовича.

Які ще таємниці сховані у перемиській землі над тихими водами Сяну? Про це розповість дослідник архітектури княжої доби Василь Петрик.

До та після показу гостинно пригощатиме Кава Старого Львова. Традиційно дякуємо нашим інформаційним друзям Агенції інформації та аналітики “Гал-інфо” та Українське радіо. Львів  за активний розголос.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

В “Штуці” вже відчувається “Присутність літа”

В "Штуці" вже відчувається "Присутність літа"

Протягом лютого у кав’ярні-галереї “Штука” (вул. Котлярська, 8)  можна побачити виставку живопису Павла Пономаренка “Присутність літа”.

У більшості сюжетів бачимо присвяту жінці – центральному символу теплого літа. Кілька – про Азовське море, яке є частинкою ідентичності мешканців Маріуполя, звідки автор зі сім’єю виїхав у березні 2022-го.

Експозиція виставки живопису Павла Пономаренка "Присутність літа"
Експозиція виставки живопису Павла Пономаренка “Присутність літа”

“На виставці можна побачити роботи написані у 2022-2023 роках. Здебільшого це жіночі форми, щоправда не з натури, але є картини в які мають ідейних натхненників. Тут представлено 8 робіт: п’ять із серії «Море. Пляж» та не серійні роботи.” – розповідає Павло Пономаренко.

Це третя персональна виставка у Львові. Усі роботи намальовані тут, давніші згоріли у майстерні або залишились в окупації. З улюблених мистецьких напрямків — авангард, кубізм, абстракція, тож і власні роботи у пропонованій збірці створені у цьому руслі.

Павло Пономаренко
Павло Пономаренко

 

“Картини створені, як я вважаю, в напрямку кубізму,  переробленого мною. Бо раніше таких робіт як створюю я мені на очі не траплялося. Взагалі я вчився на авангарді, кубіністичних роботах майстрів минулого, тому цей напрям мені  близький. Хоча я стовідсотковий самоук, художньої освіти у мене немає. А малювати почав у 2011 році  і з того часу уже мав кілька персональних виставок”, – зазначає художник.

Експозиція виставки живопису Павла Пономаренка "Присутність літа"
Експозиція виставки живопису Павла Пономаренка “Присутність літа”

Павло Пономаренко народився у 1979-му в Маріуполі. Здобув технічну освіту у Харківському національному університеті радіоелектроніки по спеціальності “Комп’ютерні мережі та системи”. Усе життя малював, а з 2011-го усвідомлено займається мистецтвом. З 2022-го мешкає у Львові, у професійній біографії живопис тепер є головним пріоритетом.

Експозиція виставки живопису Павла Пономаренка "Присутність літа"
Експозиція виставки живопису Павла Пономаренка “Присутність літа”

Перша персональна виставка відбулась у Маріуполі, наступні:

  • 2022 – “Рефлексії” у “ХотАртХолі” палацу Гната Хоткевича;
  • 2023 – “Люди важливих професій” у “SENSEHUB”, (Львів, 24.04-24.05);
  • 2023 – “Міцність кольору” у Артцентрі (Шостка, 13.07-15.08);
  • 2023 – “Міцність кольору” у галереї Русі Карабіберова (Нова Загора у Болгарії, 21.07-11.08);
  • 2023 – “МореПляж” у галереї “Світло” (Львів, 25.08-17.09);
  • 2023 – “Нерозказані історії” у художньо-меморіальному музеї Осмьоркіна (Кропивницький, 15.09-31.10).

Член спілки НСХУ з 2017 року, учасник всеукраїнських та міжнародних виставок. В своїх роботах пропонує бачення навколишнього світу через аналіз геометричних форм.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Одна з найстаріших: як виглядає обсерваторія на даху головного корпусу Львівської Політехніки

Одна з найстаріших: як виглядає обсерваторія на даху головного корпусу Львівської Політехніки

Це унікальне місце, з якого Львів – як на долоні, а тебе не бачить ніхто! Я все життя мріяв туди потрапити, та лише недавно обсерваторію, і її підземелля, відкрили для відвідувачів.

Обсерваторія на даху Львівської Політехніки
Обсерваторія на даху Львівської Політехніки

Обсерваторія вражає! Два великих зелених куполи, що на даху головного корпусу, буквально нашпиґовані автентичним обладнанням. І все це, ще й, обертається! В кінці статті буде відео 😉

Є тут і телескоп, аби поспостерігати за небом. Головне щоб воно було мирним.

Сучасний телескоп в обсерваторії Львівської Політехніки
Сучасний телескоп в обсерваторії Львівської Політехніки

А починалася наша екскурсія в протилежній стороні кампусу, там де колись стояла справжня нафтова вежа! Про це місце є окремий репортаж.

Де у Львові стояла нафтова вишка та закинута електростанція на 1500 кВт
В машинному залі Львівської Політехніки

Щоправда, з моменту нашого останнього відвідування всередині машинного залу стало просторіше. Чекаємо на закінчення реконструкції щоб оцінити до і після.

Це були теплообмінники електростанції на 1500 кВт
Це були теплообмінники електростанції на 1500 кВт

А Ви знали що можна дістатися зі скверу Св. Юра і аж до вулиці С. Бандери не виходячи надвір? Усе завдяки розгалуженій мережі ходів та тунелів під корпусами Львівської Політехніки. Заходиш у модернову студентську бібліотеку, а виходиш на протилежному боці кампусу з австрійського підземелля Головного корпусу.

Заходимо в сучасний корпус на площі Святого Юра
Заходимо в сучасний корпус на площі Святого Юра
Трішки поблукавши коридорами спускаємося під землю
Трішки поблукавши коридорами, спускаємося під землю
Підземелля недавно відремонтували то ж тут світло і чисто
Підземелля недавно відремонтували та освітили
Коридори тут широкі та довгі, здалося б самокат напрокат взяти
Підземні коридори тут широкі та довгі, здався б самокат на прокат
Тут можна і заблукати. Особливо, якщо зникне світло
В підземеллях можна і заблукати. Особливо, якщо зникне світло
Цими ходами студенти можуть швидко безпечно переміщатися між навчальними корпусами не виходячи надвір
Ці ходи проектувалися для швидкого та безпечно пересування між навчальними корпусами
Під головним корпусом підземелля значно старіші та цікавіші
Підземелля під головним корпусом старі та цікаві. Заздрю студентам, які можуть щодня ними пересуватися
Зайшли коло собору Св. Юра, а вийшли в головному корпусі
Ми зайшли біля собору Св. Юра, а вийшли в головному корпусі

В одному з коридорів розташовується штаб цивільної оборони. Він показово відчинений та доступний для огляду.

Нам розповіли, що в ці підземелля можуть, навіть, заїжджати, вантажні автомобілі. Настільки вони просторі.

Головне бомбосховище Львівської Політехніки
Головне бомбосховище Львівської Політехніки
Всередині бомбосховища під Головним корпусом доволі цивільно
Всередині цього бомбосховища доволі цивільно

Головний корпус Львівської Політехніки сміло міг би приймати весільні церемонії: тут так нарядно. Широкими сходами піднімаємося на третій поверх та заходимо у малопомітні двері №346. За ними – стрімкі гвинтові сходи кудись нагору.

Головний корпус Львівської Політехніки на вул. Степана Бандери
Головний корпус Львівської Політехніки на вул. Степана Бандери
Всередині головного корпусу
Всередині головного корпусу – як у музеї
А ось і сходи в обсерваторію і Тетяна Казанцева, яка нас туди проведе!
А ось і сходи в обсерваторію та Тетяна Казанцева, яка нас туди проведе!

Гвинтові сходи виводять нас в окремий будиночок над головним корпусом. Така конструкція зменшує вплив вібрацій будівлі на точність вимірювань. З цією ж метою обсерваторія оснащена двома ізольованими бетонними колонами, що йдуть аж у землю.

Гвинтові сходи що ведуть з головного корпусу в обсерваторію
Гвинтові сходи, які ведуть з головного корпусу в обсерваторію
Піднявшись сходами потрапляємо на кафедру вищої геодезії та астрономії
Піднявшись сходами, потрапляємо на кафедру Вищої геодезії та астрономії
Той самий бетонний стовп, на якому стоїть телескоп
Той самий бетонний стовп, на якому стоїть телескоп

Навчальні аудиторії кафедри геодезії вщент заповнені старими, ще австрійським, картами; періодикою вже неіснуючої ГДР та автентичним обладнанням. Відчувається, що цій обсерваторії вже понад 150 років!

Навчальна аудиторія на кафедрі вищої геодезії та астрономії
Навчальна аудиторія на кафедрі вищої геодезії та астрономії
Шафа з старими, ще австрійськими геодезичними картами
Шафа з, ще австрійськими, геодезичними картами
Німецька книжка по Астрономії зі шкіряною обкладинкою
Стара німецька книжка по астрономії
На горищі кафедри складено реманент з яким вони колись їздили "по полях"
На горищі кафедри складено реманент, з яким вони колись їздили “по полях”

Скільки існує Львівська Політехніка, стільки ж і працює ця обсерваторія. На відкриття інституту в 1877 році сам Цісар подарував кафедрі два глобуси: землі та зоряного неба.

Обсерваторія у довоєнні часи
Обсерваторія у довоєнні часи
Та ж обсерваторія, сучасне фото
Та ж обсерваторія, сучасне фото звідси
Ці глобуси подарував сам святіший Цісар
Цей глобус подарував обсерваторії сам найясніший Цісар Франц Йосип

Але не лише небо досліджували студенти. В обсерваторії, також, здійснювали точну прив’язку координат місцевості до зірок. Це, насамперед, використовувалося у військовій картографії.

Всередині обсерваторії діє виставка геодезичних приладів
Всередині обсерваторії діє музей геодезичних приладів
Мені він схожий на гармату, але це теж геодезичний прилад
Хоч він мені і схожий на гармату, але це також геодезичний прилад
Оригінальне клеймо на сходах обсерваторії
Оригінальне клеймо на сходах обсерваторії
Під нами головний корпус Львівської Політехніки
Під нами головний корпус Львівської Політехніки
Ми майже прийшли: вид з вікна обсерваторії на дах Львівської Політехніки
Ми майже прийшли: вид з вікна обсерваторії на дах Львівської Політехніки

В Радянському Союзі було три великих геодезичних школи: найкраща, звісно що, у Львові. З розпадом Союзу та появою GPS необхідність в точній прив’язці координат відпала. З того часу обсерваторія простоювала.

Зрештою, в сучасному засвіченому та загазованому львівському небі – ітак ніц не побачиш.

Купол обсерваторії
Купол обсерваторії та старий австрійський вітровказівник
Тут стоять сучасний GPS приймач та цифрова метеостанція
Біля куполу стоять цифрова метеостанція та сучасний GPS приймач
Це GNSS приймач. Він дуже точний та об'єднаний з іншими аналогічними приймачами по всьому світу
Це GNSS приймач. Він дуже точний та об’єднаний з іншими аналогічними приладами по всьому світу
Старе радянське обладнання лежить вже нікому не потрібним на горищі кафедри
Старе радянське обладнання сьогодні вже неактуальне
Автентичний геодезичний прилад що є тут від часу заснування обсерваторії
Автентичний геодезичний прилад ще з часу заснування обсерваторії

З роками, ця недоступна точка Львівської Політехніки перетворилася на легенду. Знизу її не видно, нагору не пускають: і лише старожили пам’ятають, як там всередині.

Купол обсерваторії - найвища точка Львівської Політехніки
Купол обсерваторії з віконцем для телескопа

Під час війни обсерваторію пограбували. Телескоп зник і, з того часу, вони займалися лише геодезією. За Незалежності обсерваторію відновили, встановивши тут сучасний телескоп.

Сьогодні обсерваторія складається з двох частин. В куполі з відкидним дахом стоїть, власне, телескоп, а в прямокутній будівлі – музей геодезичного обладнання.

Ось вона - обсерваторія Львівської Політехніки
Ось вона – обсерваторія Львівської Політехніки
Це найвища точка Головного корпусу з якої весь Львів - як на долоні!
Це найвища точка Головного корпусу. З неї весь Львів – як на долоні!
Вежа обсерваторії відкривається і крутиться. В кінці статті буде відео
Всередині цієї вежі встановлений телескоп. Її дах відкривається і вежа повертається в сторону потрібної зорі. В кінці статті буде відео
Друга вежа в якій стоїть геодезичне обладнання
Друга вежа з геодезичним обладнанням всередині
Ця ж вежа, вид знизу. Надпис "1983 Кривбас Ваня"
Ця ж вежа, вид знизу. Надпис “1983 Кривбас Ваня”
Заходимо всередину купола обсерваторії
Заходимо всередину куполу обсерваторії
Купол обсерваторії та сучасний цифровий телескоп
Автентичний купол обсерваторії та сучасний цифровий телескоп
Двері назовні купола та велика шестерня, яка це все обертає
Ці двері виходять назовні куполу. Бачимо велику шестерня, яка це все обертає
Механізм для відкривання жалюзів даху купола
Механізм для ручного відкривання жалюзів на даху куполу

Навколо обсерваторії є автентичний, ще австрійський, оглядовий майданчик! Звідси видно куполи зблизька та весь-весь Львів зверху! Навіть Ратуша лежить десь далеко внизу.

Оглядовий майданчик Обсерваторії
Оглядовий майданчик обсерваторії
Тут безпечно, ще збереглися автентичні поручні
На терасі збереглися автентичні австрійські поручні
Є спеціальні кишеньки щоб двоє людей могли розминутися
Андрій, який тут за все відповідає, показує спеціальні кишеньки де двоє людей можуть розминутися
Любуємся краєвидами міста. Костел Св. Магдалини та Органний зал
Любуємося краєвидами міста. Костел Св. Магдалини та Органний зал
Тут розташовано найбільший в Україні музичний Орган
Всередині цього костелу розташовано найбільший в Україні музичний Орган
Вид з оглядового майданчика на собор Св. Юра
Вид з оглядового майданчика на собор Св. Юра
Хоч я і люблю новобудови, але тут вони трішки псують вид
Хоч я і люблю новобудови, але тут вони справді псують картину
Вид на центр міста та ті самі сирени, які гучно нас сповіщають про повітряну тривогу
Вид на центр міста та ті самі сирени, що так гучно сповіщають про повітряну тривогу
Ратуша та Єзуїтський Костел, в якому колись було книгосховище на 2 мільйони томів!
Ратуша та Єзуїтський Костел, в якому колись було книгосховище на 2 мільйони томів!
Вид в сторону вул. Сахарова
Алекс фотографує вул. Сахарова
Найвідоміший львівський довгобуд на вул. Лукаша 1
Найвідоміший львівський довгобуд на вул. Лукаша 1
Прозорий дах машинного залу Львівської політехніки. Ось як там є всередині
Прозорий дах машинного залу Львівської політехніки. Ось як там є всередині
Дах Головного корпусу з його Обсерваторії
Вид з даху головного корпусу Львівської політехніки в сторону Привокзальної площі

Під другим куполом знаходиться музей геодезичних приладів. Це приміщення, разом з його раритетним обладнанням, є справжньою пам’яткою інженерного мистецтва.

Пам'ятка інженерного мистецтва: обсерваторія Львівської Політехніки
Пам’ятка інженерного мистецтва: обсерваторія Львівської Політехніки
В одному з приміщень обсерваторії облаштовано музей
В прямокутному приміщенні обсерваторії облаштовано музей геодезії
Як колись люди без комп'ютерів мучилися
Так колись люди вивчали астрономію! Зараз для цього є комп’ютери
Ось відео зсередини обсерваторії та її даху.

Львівська Політехніка співпрацює з екскурсоводами. Ми були з Тетяною Казанцевою яка тут викладає з 2003 року і перфектно знає кожен закапелок рідного Політеху.

Наша група біля роботів в машинному залі Львівської Політехніки
Наша група біля “роботів” в машинному залі Львівської Політехніки. Автор фото і запис на екскурсію Юля Корицька

Сподобалася стаття? Тоді підписуйтеся на наш Телеграм канал щоб знати більше. Наприклад:

Куди поступати або Підземні лабораторії Львівської Політехніки
Куди мені поступати, або Підземні лабораторії Львівської Політехніки

Джерело www.RDZS.org
Андрій Риштун

Львівʼян запрошують на чудовий концерт до Дня закоханих від Зіновія Карача та FIJI Band (відео)

Львівʼян запрошують на чудовий концерт до Дня закоханих від Зіновія Карача та FIJI Band

15 лютого у Ribs House (проспект Червоної Калини, 36) відбудеться концерт пісень української естради 30-40-х років та золотих шлягерів 60-х, 70-х і 80-х – у виконанні Зіновія Карача та FIJI Band.  Початок концерту о 19:00, повідомляють організатори VINIL Concert agency. 

На гостей чекають неймовірні пісні «Троянди на пероні», «На трамвайній зупинці», «Гуцулка Ксеня», «Намалюй мені ніч», «Прийде ще час» та нове звучання, до якого додається фортепіано та електогітара.

«Романтичні хіти української естради знову у Львові! Це буде чудовий концерт до Дня закоханих! Пориньте з коханими у вирій Танго 30-40-х років та золотих шлягерів 60-х, 70-х і 80-х – у виконанні Зіновія Карача та FIJI Band», – запрошують організатори.

Квитки можна придбати за посиланням: https://bitly.ws/3aNyK

Ольга МАКСИМ’ЯК

Музей Романа Шухевича потрібно відбудувати та розвинути сучасний музейно-меморіальний простір, – рішення обласної ради

Музей Романа Шухевича у Львові
Музей Романа Шухевича у Львові

Вчора, 6 лютого, депутати Львівської обласної ради обговорили та підтримали рішення «Про відбудову Музею генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича та забезпечення захисту музейних установ і місць національної пам’яті Львівщини в умовах воєнного стану».

Як розповів директор Львівського історичного музею, сектором якого є музей Шухевича, Роман Чмелик, напрацьовано кілька варіантів відбудови і розвитку музею. За його словами, різні пропозиції обговорювалися на профільній комісії обласної ради, у департаменті культури військової адміністрації, а також на зустрічі з представниками обласної та міської влади, благодійниками, які готові фінансово долучитися, родини, експертного кола.

Роман Чмелик
Роман Чмелик

«За побажаннями родини Шухевича, мешканців Білогорщі є ідея відбудувати точну копію садиби Романа Шухевича. Можна також у перспективі розбудувати цю музейну установу і спорудити навпроти сучасний комплекс, оголосивши міжнародний конкурс, про постать Романа Шухевича з оновленими експозиціями, залученням сучасних технологій, які пристосовані для людей з інклюзивними потребами», – зазначив Роман Чмелик.

Голова комісії з питань культури, інформаційної політики та промоції Святослав Шеремета повідомив, що комісійно депутати відвідали місце атаки на музей у Білогорщі та наголосив: «Це був цільовий удар країни-агресора по місцю останнього бою Романа Шухевича. Ми маємо зробити усе для того, аби відбудувати музей, щоб про постать Шухевича та історію його родини знали в усьому світі. Тут має постати місце пам’яті про нашу національно-визвольну боротьбу».

Роман Шухевич. Фото з особистої справи студента, 1926
Роман Шухевич. Фото з особистої справи студента, 1926

Відповідно до рішення обласної ради військова адміністрація спільно з Львівським історичним музеєм, обласною та міською радами мають напрацювати концепцію відбудови та вжити заходів для відновлення та збереження Музею генерал-хорунжого Романа Шухевича, розробити план розвитку музейно-меморіального простору.

Також депутати звертаються до військової адміністрації вжити заходів щодо забезпечення захисту музейних установ та місць національної пам’яті Львівщини від терористичних ударів країни-агресора.

Наталка РАДИКОВА

Петро Федун, або від молодшого лейтенанта Червоної армії до полковника УПА

Старші гімназисти на фоні будинку бурси ім. Маркіяна Шашкевича в Бродах. 1937 р. Зліва на право: Роман Лящук, Петро Федун, М. Петришин, Юрій Федорук, Кирило Якимець та Євген Дуткевич
Старші гімназисти на фоні будинку бурси ім. Маркіяна Шашкевича в Бродах. 1937 р. Зліва на право: Роман Лящук, Петро Федун, М. Петришин, Юрій Федорук, Кирило Якимець та Євген Дуткевич

Однією із знакових постатей українського визвольного руху є Петро Федун-«Полтава», його військова кар’єра розпочалася молодшим лейтенантом Червоної армії, а закінчилася – полковником УПА.

З дитинства Петро Федун мріяв бути лікарем і ця мрія могла б втілитись якби не війна і окупація українських земель. Він частково зумів втілити свою мрію адже вступив до медичного університету у Львові.

Майор УПА Петро Федун-Полтава у підпіллі.
Майор УПА Петро Федун-Полтава у підпіллі.

Але його доля вирішилась інакше, як не парадоксально найбільшого успіху Петро Федун досяг як ідеолог і виховник Української повстанської армії. Він – Петро Федун, став провідним пропагандистом українського визвольного руху.

Коли Галичину окупував Радянський Союз 21-річного студента Львівського медичного інституту Петра Федуна призвали до Червоної армії. Служив в артилерійському полку в м. Павлограді на Дніпропетровщині, у травні 1941 р., закінчив курси командного складу в Одесі як офіцер-артилерист.

Петро Федун
Петро Федун

На початку радянсько-німецької війни Петро Федун потрапляє як і мільйони червоноармійців у німецький полон. Він зміг звільнитися і в 1942 році відновитися на навчанні у Львові. Паралельно включився в антинацистське підпілля ОУН, членом якого був ще з гімназійних часів.

Підпільна діяльність усе більше поглинала Федуна, тож з березня 1944 року він перейшов на нелегальне становище. Свої ідеологічні праці він підписував псевдонімом «Петро Полтава».

Завдяки проявленому хисту Федуну стали доручати більш відповідальну роботу. Поряд з діяльністю у підпіллі ОУН активно працює в УПА, де обіймає пост начальника політвиховного відділу крайового військового штабу УПА-Захід (1944-1946), а згодом – начальника політвиховного відділу Головного військового штабу УПА (1946-1949).

Посвідка про нагородження Петра Миколайовича Федуна
Посвідка про нагородження Петра Миколайовича Федуна

Як один із керівників УПА та збройного підпілля ОУН в Україні Петро Федун пройшов усі щаблі підстаршинської та старшинської ієрархії військових звань, дослужившись до полковника УПА.

Весною 1945 р. Петро Федун призначений референтом пропаганди Карпатського Крайового Проводу ОУН і виконував обов’язки до відкликання його в референтуру пропаганди Проводу ОУН на українських землях у липні 1945 р., коли в руки ворога потрапив пропагандистський осередок Петра Дужого.

З літа 1945 р. Петро Федун, за дорученням Проводу ОУН, перебрав на себе керівництво всією пропагандистською діяльність підпілля ОУН та відділів УПА (на той час йому виповнилося лише 26 років).

Пам’ятний знак діячам ОУН і УПА у селі Корчин Сколівського р-ну Львівської обл. Підпис: “У Корчинських лісах, на г. Кичері, з 1944 по 1948 р.р. знаходився Головний Осередок Пропаганди ОУН-УПА, БЮРО Інформації Української Головної Визвольної Ради. Друкарні на чолі з П.Полтавою. Тут в 1945 і 1947 р.р. відбулись дві організаційні наради УГВР за участю: Р. Шухевича /Т. Чупринка/, Д. Грицая /Перебийніс/, Д. Маївського /Т. Косар/, О. Гасина /“Лицар”/, П. Федуна /П. Полтава/, О. Дяківа /“Горновий”/, Б. Світлик /М. Дмитренко “Доля”/, С. Кузьменка /“Степовий”/, “Волос”, “Семенюк”, “Нечай”. Оборону осередку вела боївка Івана Корчинського /“Корчак”/. Світлина 22 серпня 2009 р.
Пам’ятний знак діячам ОУН і УПА у селі Корчин Сколівського р-ну Львівської обл. Підпис: “У Корчинських лісах, на г. Кичері, з 1944 по 1948 р.р. знаходився Головний Осередок Пропаганди ОУН-УПА, БЮРО Інформації Української Головної Визвольної Ради. Друкарні на чолі з П.Полтавою. Тут в 1945 і 1947 р.р. відбулись дві організаційні наради УГВР за участю: Р. Шухевича /Т. Чупринка/, Д. Грицая /Перебийніс/, Д. Маївського /Т. Косар/, О. Гасина /“Лицар”/, П. Федуна /П. Полтава/, О. Дяківа /“Горновий”/, Б. Світлик /М. Дмитренко “Доля”/, С. Кузьменка /“Степовий”/, “Волос”, “Семенюк”, “Нечай”. Оборону осередку вела боївка Івана Корчинського /“Корчак”/. Світлина 22 серпня 2009 р.

Він очолив Головний осередок пропаганди при Проводі ОУН, а відтак і референтуру пропаганди Проводу ОУН та Бюро інформації УГВР, якими незмінно керував до загибелі 23 грудня 1951 року Петро Федун-«Полтава»був оточений солдатами МГБ у своєму бункері в Карпатах застрелився, щоб не потрапити в полон.

Аліна ПОНИМАЛЯК

Ірина Різун запрошує на лекцію «Портрети Олекси Новаківського: фотографія, графіка і живопис»

Ірина Різун запрошує на лекцію «Портрети Олекси Новаківського: фотографія, графіка і живопис»

В четвер, 8 лютого 2024 року, о 17.00 у Львівському палаці мистецтв (вул. Коперника, 17) відбудеться лекція завідувачки Художньо-меморіального музею О. Новаківського (відділ Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького) Ірина Різун «Портрети Олекси Новаківського: фотографія, графіка і живопис».

Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького, Львівського Фотомузею та Львівського палацу Мистецтв.

Олекса Новаківський портретував рідних і знайомих, легендарних та історичних осіб, відомих громадських, церковних і політичних діячів, представників творчої інтелігенції. У ранніх композиціях він віртуозно відтворив індивідуальні риси та психологічний стан своїх моделей, а в портретах зрілого періоду творчості поєднав експресивність із багатим символічним наповненням. За допомогою пейзажного тла, кольору та світла художник характеризував портретованого й окреслював його роль у суспільному просторі, розкриваючи внутрішній світ і діяльність зображуваної особи та своє ставлення до неї.

Окрім того, О. Новаківський створив понад півтора десятка олійних автопортретів і більш ніж сто начерків пером, олівцем та вуглем, фіксуючи свій образ і психологічний стан у той чи той життєвий період, передаючи почуття й емоції, декларуючи життєву позицію та переконання.

Під час лекції Ви матимете змогу прослухати оповідь про портретованих, дізнатися історію створення низки портретів. Також ви зануритеся у творчу лабораторію самобутнього художника, оглядаючи фотопортрети, підготовчі рисунки, живописні етюди та різні варіанти олійних портретів.

Отож запрошуємо Вас на зустріч із галереєю портретів авторства Олекси Новаківського. Ми оглянемо і поговоримо про автопортрети; маловідомі портрети батька і матері художника; психологічні і алегоричні зображення улюбленої моделі, коханої дружини Анни-Марії (Маріанни) Пальмовської; образи синів-княжичів, друзів митця та відомих українських діячів, зокрема митрополита Андрея Шептицького.

До та після показу гостинно пригощатиме Кава Старого Львова. Традиційно дякуємо нашим інформаційним друзям Агенції інформації та аналітики “Гал-інфо” та Українське радіо. Львів  за активний розголос.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Більше ніж просто музика. “Віртуози Львова” готують програму натхненну підтримкою Норвегії українського народу

Музика з Норвегії

8 лютого у Львівській національній філармонії відбудеться вечір “Музики з Норвегії”. Її представить один з провідних колективів філармонії – Академічний камерний оркестр “Віртуози Львова”. За словами організаторів, концерт є знаком солідарності країн, а також подякою Норвегії за необхідну Україні підтримку. 

“Ми живемо в час, коли мистецтво не може існувати лише задля краси. Минулого року оркестром були запроваджені алогічні концерти на знак подяки Польщі та Великій Британії. Також плануємо концерт присвячений музиці США” – розповів головний диригент та художній керівник оркестру Сергій Бурко.

“Музика з Норвегії” пропонує слухачам зануритись у творчий світ найвідомішого композитора країни – Едварда Гріга. З його імʼям повʼязані як незабутні казкові історії, які він майстерно оспівував, так і глибокі романтичні оркестрові твори.

Розпочне вечір знайомство з ще одним ключовим митцем Норвегії – Людвігом Гольдбергом, чий памʼятник в самому центрі Бергена – рідному місті Гріга – нагадує про літературне життя країни. Гріг не просто присвятив йому свою сюїту, а й написав її в галантній манері сплетіння старовинних танців, натякаючи на вподобання епохи письменника.

З поетичними захопленнями композитора повʼязані й наступні твори – пʼять ліричних пісень, для виконання яких до “Віртуозів Львова” приєднається співачка, що отримала світове визнання та головні партії в оперних театрах Європи – Олена Андросюк. Композитор напрочуд тонко взаємодіє з мистецтвом слова, створюючи незабутні образи: останньої пісні закоханого лебедя, першого тендітного захоплення, надії, що межує із відчаєм.

Довершать вечір Дві елегічні мелодії для струнних, сповнені тепла та затишку, яке міг передати лише композитор, що сам незадовго до їхнього написання повернувся з довгої мандрівки та відчув щастя – бути вдома.

Квитки на подію: https://soldout.ua/booking/1443-kontsert-norvezkoi-muzyky

Ольга МАКСИМ’ЯК

Невідомі кадри із Львівщини та Івано-Франківщини авторства американки

Невідомі кадри із Львівщини та Івано-Франківщини авторства американки

В попередніх публікаціях ми вже знайомили наших читачів із фото України, які зробила 90 років тому відома мандрівниця із США – Луїза Арнер Бойд. Цього разу хочемо продовжити тему і показати кадри, які зробила фотографка та учасники її експедиції із вікна свого авто.

Луїза Арнер Бойд, на полі, десь на Галичині, 1934 р.
Луїза Арнер Бойд, на полі, десь на Галичині, 1934 р.
Село на Галичині, 1934 р.
Село на Галичині, 1934 р.
Панорама, Коломия, 1934 р.
Панорама, Коломия, 1934 р.
Жінка в Городенці (Івано-Франківщина), 1934 р.
Жінка в Городенці (Івано-Франківщина), 1934 р.
На вулицях Львова, 1934 р.
На вулицях Львова, 1934 р.
Колодязь в селі, Західна Україна, 1934 р.
Колодязь в селі, Західна Україна, 1934 р.
Річка Прутець Яблуницький (Івано-Франківська область), 1934 р.
Річка Прутець Яблуницький (Івано-Франківська область), 1934 р.

Львів Луіза Бойд, в рамках Поліської експедиції відвідала 24 вересня 1934 року. По Україні дослідниця пересувалась на власному автомобілі марки «Паккарді». Її супроводжувало два польські фотографи – Станіслав Гожуховскій і Ванда Ревеньська.

Панорама села, Карпати, 1934 р.
Панорама села, Карпати, 1934 р.
Панорама села, Карпати, 1934 р.
Панорама села, Карпати, 1934 р.
Панорама села, Карпати, 1934 р.
Панорама села, Карпати, 1934 р.
Господарська забудова на околиці Борислава, 1934 р.
Господарська забудова на околиці Борислава, 1934 р.
Дорога на Болехів, 1934 р.
Дорога на Болехів, 1934 р.
Дорогою на Броди, 1934 р.
Дорогою на Броди, 1934 р.
Дорогою на Броди, 1934 р.
Дорогою на Броди, 1934 р.
Дорога на Болехів, 1934 р.
Дорога на Болехів, 1934 р.

Луїза Арнер Бойд зробила експедицію по Поліссю як частину шляху від Львова – до Вільнюса. Завдяки її зйомці і нотаткам, західний світ познайомився з поліським краєм.

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Джерело: колекція Університету Вісконсин-Мілуокі (США)

Вже на початку березня Орест Огородник запросить на нову прем’єру

Орест Огородник
Орест Огородник

Репетиційний період в самому розпалі, адже до прем’єри вистави Ореста Огородника “Ветеран” залишаться трохи більше місяця. Про що вистава? Які теми зачіпає? Хто гратиме у постановці? Про це все і не тільки мені вдалося розпитати в Ореста в короткій паузі між репетиціями.   

— Якщо не помиляюся, розмови про цю постановку ходили давно. І ось, уже за кілька тижнів прем’єра. І, після “Літаючих жінок” – ця вистава має бути дуже серйозною та соціально важливою. Як просувається процес? 

— Виставу «Ветеран» по моїй п’єсі ми анонсували ще перед випуском «Літаючих жінок». Тоді мене  журналісти радіо, телебачення питалися про плани на майбутнє, я казав, що плани є. Якщо ми знайдемо фінансування і буде можливість та всі будуть живі-здорові, то наступна вистава буде серйозною. Оскільки я не можу бути осторонь цієї теми, мене завжди боліли соціальні питання, питання стосунків українців і України та українців між собою. Ця ідея у мене з’явилася давно, з’явилося бажання розказати людям про переживання, які є не тільки моїми але й суспільними і винести їх в театральну площину на сцену.

— Як виник задум тако постановки?

— Народилася тема ветерана який повертається після полону з війни додому. Він людина з інвалідністю. Він приїздить сюди щоб відпочити, поїсти, поспати і, по можливості, повернутися до нормального життя. Він не приїжджає сюди творити подвиги і рятувати Україну. Він свою Україну він рятував там, де заслужив почесті, потрапив у полон, де натерпівся та намучився. А сюди приїхав, нарешті щоб хоч на хвильку розслабитися. Але цього йому тут не дають. Бо виявляється, що у нас окрім очевидних зовнішніх ворогів, ще є багато внутрішніх, які на перший погляд є неочевидні, але котрі є і у владних сферах і на побутовому рівні, і ухилянти і лжеволонтери. І на питанні моралі: чи ми все ж таки нація, чи народ. Чи маємо у своїх руках важелі та кермо, які могли б скерувати в правильному руслі не лише на зовнішню політку, але й на внутрішню ситуацію. І як ми бачимо вихід з цієї ситуації. Адже ми воюємо не лише з путіним за незалежну Україну, а ще й за щасливу Україну, європейську, Україну, де має панувати закон, де немає корупції. І про цей другий фронт який відкривається по ходу п’єси перед героєм, який пройшов уже цей перший фронт я і хочу розповісти. Про те, що відбувається в нас не там, а отут під ногами. Я не даю панацеї вирішення цих питань, а лише своє бачення, натяки до яких мене підштовхує непроста соціальна, економічна та воєнна ситуації в країні.

— Кого з акторів глядачі побачать у виставі?

— В нас є головний персонаж на цю роль – Лесик Федорченко – людина з інвалідністю, на протезі. В цю виставу я повертаю любимого усіма львів’янами, шанованого народного артиста України Януша Юхницького, який був несправедливу витурений за межі Театру Заньковецької і якого чомусь зараз немає можливості повернути назад. І збираю досвідчену команду Театру Заньковецької, частина акторів буде з Першого театру. Репетиції проходять уже на суттєвому рівні. Прем’єра планується попередньо на 14 березня. Хочемо спробувати сковирнути ту ситуацію про яку більшість людей напевно не хотіли б говорити і дуже в цьому копирсатися. Але якщо це не помічати та про це не говорити та не вирішувати ми все одно нікуди не рушимся та не зійдемо з мертвої точки. Якщо ми не наведемо лад в себе в хаті, то будь-який лад з нашими сусідами в кінці не дасть ніякого результату.

От про це ми намагатимемося поговорити. Це перше, а другий меседж вистави, що майбутнє нашої держави в руках нашої молоді. В руках людей за якими наступні кроки цієї держави в світі. І якщо наші люди і наша молодь зараз не зробить правильних висновків і не вибере правильний вектор розвитку, то дуже важко буде говорити про державу, яка мала б відбутися навіть на фоні, дай Бог, нашої не поразки від росії. Ось ці дві речі я закладаю у виставу.

— Звідки кошти на виставу?

— Певну кількість грошей ми збираємо самі, бо маємо певні кошти з вистав «Літаючі жінки», а також залучаємо меценатів.

— В п’єсі ти вирішуєш питання як жити далі?

— Мистецтво, театральне в тому числі, ніколи не вирішувало питань. Воно цим не займається. Мистецтво займається висвітленням цих питань. Я просто відриваю певні двері, певні очі на проблему в мистецькому контексті, як я її бачу, як я її розумію і вирішую п’єсу та виставу в такому ключі щоб сучасна молодь замислилася над майбутнім нашої держави не тільки в контексті зовнішньої війни з ворогом, але й внутрішньої ситуації в державі на всіх її рівнях. Там є ось цей посил. А звичайно будь-який глядач, з будь-якої вистави виносить свої певні враження та бачення.

У виставі підіймаються дуже глибокі теми, вона цікаво розкручується. Вона досить тиха, без зайвих криків та супроводжена нашими реаліями. Вона не про війну з путіним, а про нашу внутрішню війну.

Як на мене, Орест Огородник підняв дуже важку і надзвичайно актуальну тему. Прем’єра відбудеться на сцені Першого театру. Знаючи творчий потенціал Ореста Огородника – можу передбачити великий успіх вистави. Зрештою, вже не довго чекати.

Розмову вів Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Від бароко до прем’єр. На що чекати в лютому у Львівській філармонії?

Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика,
Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика,

В останній зимовий місяць артисти та колективи філармонії підготували чотирнадцять різноманітних подій, на кожен смак. Тож, радимо вам познайомитись з ними в нашому календарі та запланувати зустріч з музикою.

07.02. Terra Barocco: клавесин

Продовжується серія зимових концертів TERRA BAROCCO: на цей раз у фокусі рефлексії та почуття, які здатні викликати твори, написані майже пів тисячоліття тому.

За словами клавесиністки Анни Іванюшенко: “Завдяки музиці нам вдається триматись на поверхні. Це наше рятівне коло. Нам всім щодня болить за наших рідних, за друзів і зовсім незнайомих людей, які втрачають життя на цій страшній війні. Не те щоб ми намагались втекти від реальності в музику, але не раз вже звертала увагу, що в якому би стані ми не зустрілись на початку репетиції, за годину ми всі ніби повертаємось до життя. Музика бароко завдяки своїй гармонії та абсолютно безкорисливій красі здатна лікувати душі, я в цьому впевнена”.

08.02. Музика з Норвегії

Музика з НорвегіїПрограма, яку до зустрічі з публікою готує Академічний камерний оркестр “Віртуози Львова” спільно з солісткою – сопрано Оленою Андросюк під керівництвом Мирона Юсиповича проведе поетичними стежками долі Едварда Гріга. Перлиною концерту стануть Ліричні пісні на тексти скандинавських поетів, в яких ніжне звучання голосу в поєднанні зі струнними створять тонкі та виразні образи: останньої пісні закоханого лебедя, першого тендітного захоплення, надії, що межує із відчаєм.

09.02.Сила енергії

Сила енергіїАкадемічний симфонічний оркестр продовжує нову серію концертів у 2024 році під назвою “Сила музики”.

Недаремно ідея симфонічного переосмислення знаменитих народних танців сягає ще романтичного ХІХ століття. Вдало втілена у хрестоматійних зразках жанру — циклах Антоніна Дворжака та Йоганнеса Брамса, вона припала до душі й українському композитору Левку Колодубу. Обіцяємо, така конфігурація програми виявиться магнетичною на сцені Концертного залу Людкевича. Запрошуємо переконатись в нестримній енергетиці симфонічних чарів від Академічного оркестру Філармонії. Провідником енергії у цей день буде відомий диригент Сергій Хоровець.

11.02. Чари Гіменея 

Чари ГіменеяПокровитель шлюбу, незгасного кохання. Співець-музикант, що свій голос віддав для хвалебної оди всім парам. Так, це Гіменей. Напередодні Дня закоханих відомі співаки Мар’ян Шуневич, Анастасія Чубінська та ансамбль «Галичина» представлять вінок музичних композицій на музику українських та світових авторів.

15.02. Моя історія в Тобі… Музика кохання

На честь День святого Валентина запрошуємо у Львівську філармонію на унікальну подію від ТанцТеатру «Життя». Програма буде «мозаїкою» історій кохання: палких, руйнівних, драматичних… Актори ТанцТеатру «Життя» розповідатимуть їх мовою тіл, ритмів та мелодій. Сучасно і вишукано, нестримно і надзвичайно чуттєво.

Для вас виступатимуть Ірина Доля, Роман Милян, Андрій Яцків, Едвард Макось, Ігор Хомин, Іван Доценко, які занурять усіх у звабливу та інтригуючу атмосферу Кохання.

16.02. Tenors Bel’Сanto — з любовʼю для вас

Tenors Bel’Сanto — з любовʼю для вас«Tenors Bel’Canto» — колектив, який об’єднали непересічний талант, природний шарм і справжня дружба. Вони щоразу збирають аншлаги. Їхні концерти чекають із нетерпінням. Їх завше вітають гучними оваціями та довго затримують на сцені рясним «Браво! Біс!». В цей вечір їхні голоси прозвучать у супроводі «Віртуозів Львова», а програма, яку «Tenors Bel’Canto» представлять разом з оркестром обʼєднає знані оперні арії, хіти світової естради та улюблені українські пісні.

17.02. Підтримка

ПідтримкаАкадемічний симфонічний оркестр INSO-Lviv запрошує на концерт яскравої європейської музики з українським колоритом, що підтримує та надихає на нові звершення.

Подейкують, коли душевні ресурси закінчуються, коли виникає бажання зійти з обраного шляху, коли зникають будь-які сили і натхнення, треба їхати в гори. А що, як ми перенесемо вас в атмосферу українських Карпат на нашому концерті у лютому? Почуйте яскраву сюїту для струнних “В горах” Миколи Колесси, а також симфонічну поему “Наші гори” Станіслава Людкевича та відчуйте, як ця неймовірна музика відновлює і наповнює вас зсередини. Не випадково талановиті львівські композитори ХХ століття Людкевич та Колесса прожили 100 та 103 роки відповідно, у часи, коли ніхто ще і не знав про ретрити в горах, або називав це зовсім іншими словами.

18.02. Автостопом по музичній галактиці. Планета Оркестрової родини

Що може бути захопливішим за знайомство з великим симфонічним оркестром? Запрошуємо почути всі його барви та познайомитись з музичними інструментами!

“Автостопом по музичній галактиці” – це цикл інтерактивних музичних пригод Дзень-Бума та його друзів по музичній галактиці. Протягом 10 концертів разом із Дзень-Бумом юні слухачі побувають на дивовижних  планетах музичної галактики, де зможуть познайомитися з їхніми мешканцями та особливостями кожної з планет. Також перед кожним концертом, об 11:00 на маленьких слухачів чекатимуть веселі інтерактиви з унікальним музичним реквізитом від Центру музичного розвитку “TEMPO”

18.02. Дворжак. Колесса. Барвінський

Дворжак. Колесса. БарвінськийЧи існує концертна програма, що змогла б розповісти про значний відрізок шляху української музики ХХ століття? Так, і її сповна представлять Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії, диригент Володимир Сивохіп та піаністка Віоліна Петриченко. У обраних творах сконцентрувались і лунка печаль за минувшиною, й іскра боротьби, але й — непідробна віра у майбутнє процвітання в спільній європейській родині.

Розпочне вечір Концерт для фортепіано з оркестром Василя Барвінського, що крізь полум’я десятиліть торував свій шлях до сцени. Поєднання української мелодійності з західноєвропейською стилістикою продовжить і «Українська сюїта» Миколи Колесси. А завершить програму твір іншого слов’янського композитора, симфонія Антоніна Дворжака №9, що має підзаголовок «З Нового Світу».

21.02. Con anima

Con animaЦього вечора такі звичні для концертної зали інструменти, як струни, клавіші, смичок, написані століттями тому партитури стануть провідниками до закладених у музиці емоцій. А тембри голосу, дотик до клавіш та струн – подарують цим творам нові барви, на які здатна лише людська душа.

Програму “Con anima” для вас представлять солісти – Лілія Нікітчук, Ірина Ключковська, Олена Маркевич та Максим Римар, у виконанні яких прозвучать твори геніїв європейського бароко.

22.02. Золота доба флейти

«Золота доба флейти» — це нова програма від соліста Юрія Шутка, яку він представить разом з Академічним камерним оркестром «Віртуозами Львова». В ній вміло поєднуються твори двох поколінь родини Бахів, таємнича «Ніч» Антоніо Вівальді та подих нової епохи — Концерт соль мажор Карла Стаміца.

23.02. Весняні настрої

Весняні настроїВас очікує злагоджений ансамбль майстерних музикантів, які з великою любов’ю та ентузіазмом відтворять кожну ноту, переносячи слухачів в атмосферу глибоких почуттів. Концерт “Весняні настрої” – це відмінна нагода зазирнути у світ вишуканої класичної музики та насолодитися неперевершеним мистецтвом дуету голосу та органу.

Музика говорить мовою, котра з легкістю стирає кордони. Це мова молодості й досвіду, словник спраглого до емоцій та знань мандрівника — запрошуємо переконатись!

26.02. З Нового світу

Один із двох мінорних концертів світлого генія Моцарта, Концерт №20 для фортепіано з оркестром, вирізняється ще й своєю драматичністю. Невипадково навіть молодого Бетховена сучасники визнавали одним з кращих інтерпретаторів цієї музики. Ритмічно вибаглива, феєрично блискуча й при цьому — мелодійна, задерикувата й геніальна, музика Моцарта зводить з розуму найтонших меломанів. Тим паче у виконанні молодих, та вже відомих, солістів.

Грандіозним фіналом прозвучить Симфонія Антоніна Дворжака №9, що має підзаголовок “З Нового Світу”. Створюючи у кінці ХІХ століття цей твір, чеський композитор зафіксував у партитурі свої враження від американського континенту, від його музики та фольклору. У той час Америка була для європейців тим новим, незвіданим світом, який викликав неабиякий інтерес та захоплення. Тепер же тим Новим світом для усіх стала Україна та її народ, який мужньо протистоїть ворогу, оберігаючи та захищаючи найважливіше – Незалежність.

 29.02. Де є любов, там є життя

Тепла камерна подія у стінах Філармонії — можливість на цілий вечір помандрувати у світ неповторної музики, де кожна нота перетворюється на емоційний шедевр, а кожне слово стає магічним.

На сцені засяють талановиті виконавці, здатні перенести у незабутні моменти гармонії.

“Де є любов, там є життя” — це вишукана подія, сповнена атмосфери краси, поєднаної з виразною поетичністю української естради. Головні пісні на музику Івасюка, Поклада, Скорика, Кос-Анатольського та Білозіра — ми натхненно готуємось і запрошуємо!

29.02. In memoriam. Тарас Драган

У останній день зими запрошуємо відзначити постать видатного львів’янина, митця та художника Тараса Драгана. Виконавці Назарій Пилатюк, Володимир Заціха (скрипка), Устим Жук (альт), Тарас Менцінський (віолончель), Денис Маркевич (контрабас), а також Мирослав Драган та Оксана Рапіта (фортепіано) представлять твори Василя Барвінського, Миколи Лисенка та Клода Дебюссі.

Ольга МАКСИМ’ЯК

Як повиннося варити каву? Рецепт столітньої давнини

Кава
Кава

Сьогодні, в першу кавову неділю 2024 року, хочу, разом з незмінним партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова, поділитися з вами рецептом приготування кави майже столітньої давності.

Цей рецепт був надрукований в часописі “Нове село ” від 30 листопада 1930 року. Підзорю що мова йде про використання кавоварки чи її бабці.  Для збереження атмосферності залишаю текст без змін і правок.

Як повиннося варити каву?

Наші сільські господині так варять каву: наливає до великого горшка богато води, хай закіпить. Рівночасно на чімось розітре кілька зерняток дешевенької кави, змішає її з пригорщею цикорії і засипає цим кипяток в горшку. Засипавши, не відставляє горшка, лише лишає, щоби добре кава заварилася. Пізнійше наливає такої кави три четвертини горнятка, а одну четвертину доливає молока. Як всі поналиваються, то решту кави виливається до помий.

Кава
Кава

Так приготована кава не є ані смачна ані поживна. Добру каву треба так варити: Купується спеціяльну посуду на каву. Вона складається з двох частин: з горішного запарювача з діркованим дном i з долішнього посуду на готову вже каву.

Запарюється каву так: треться на млинку каву. До неї можна додати трохи цикорії. Все те насипається до горішної частини посуда на дірчате дно і заливається кипятком. Кипяток запарить каву і сама есенція крізь сито перецідиться до спідньої посуди. Більше нічого не треба робити, тільки треба уважати, щоби спідна посуда була щільно зачинена, щоби не вивітрів запах кави. Ще раз підчеркуємо: кава несміє кипіти, тільки вистарчає запарити ії кипятком.

Далі приготовляється каву так: наливається до горнятка пару ложок есенції, щоби лише закрила дно, а решту дається молоко та ще трохи сметани. Есенція може стояти навіть кілька днів, коби лише були щільно закрита, щоби не вивітрила.

Така кава і поживна і смачна.

Ось так виглядав рецепт приготування кави майже сотню років тому. Щось він мені нагадую. Вам так не здається?

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Джерело:

Як повиннося варити каву? // Нове село. – 1930. – Ч. 43 (30 листопада). – С. 7.

Популярні статті:

Достеменно не відомо, чому саме вепр став символом цього будинку. Фото із Вікіпедії

Вепр на фасаді: Таємниця єдиного «кабанячого» будинку у Львові

У місті Лева є тільки одна кам’яниця, фасад якої прикрашає скульптурне зображення… дикого кабана. Розташований цей наріжний будинок на вулиці Євгена Гребінки, № 8, неподалік...