Вже на початку березня Орест Огородник запросить на нову прем’єру

650
Орест Огородник
Орест Огородник

Репетиційний період в самому розпалі, адже до прем’єри вистави Ореста Огородника “Ветеран” залишаться трохи більше місяця. Про що вистава? Які теми зачіпає? Хто гратиме у постановці? Про це все і не тільки мені вдалося розпитати в Ореста в короткій паузі між репетиціями.   

— Якщо не помиляюся, розмови про цю постановку ходили давно. І ось, уже за кілька тижнів прем’єра. І, після “Літаючих жінок” – ця вистава має бути дуже серйозною та соціально важливою. Як просувається процес? 

— Виставу «Ветеран» по моїй п’єсі ми анонсували ще перед випуском «Літаючих жінок». Тоді мене  журналісти радіо, телебачення питалися про плани на майбутнє, я казав, що плани є. Якщо ми знайдемо фінансування і буде можливість та всі будуть живі-здорові, то наступна вистава буде серйозною. Оскільки я не можу бути осторонь цієї теми, мене завжди боліли соціальні питання, питання стосунків українців і України та українців між собою. Ця ідея у мене з’явилася давно, з’явилося бажання розказати людям про переживання, які є не тільки моїми але й суспільними і винести їх в театральну площину на сцену.

— Як виник задум тако постановки?

— Народилася тема ветерана який повертається після полону з війни додому. Він людина з інвалідністю. Він приїздить сюди щоб відпочити, поїсти, поспати і, по можливості, повернутися до нормального життя. Він не приїжджає сюди творити подвиги і рятувати Україну. Він свою Україну він рятував там, де заслужив почесті, потрапив у полон, де натерпівся та намучився. А сюди приїхав, нарешті щоб хоч на хвильку розслабитися. Але цього йому тут не дають. Бо виявляється, що у нас окрім очевидних зовнішніх ворогів, ще є багато внутрішніх, які на перший погляд є неочевидні, але котрі є і у владних сферах і на побутовому рівні, і ухилянти і лжеволонтери. І на питанні моралі: чи ми все ж таки нація, чи народ. Чи маємо у своїх руках важелі та кермо, які могли б скерувати в правильному руслі не лише на зовнішню політку, але й на внутрішню ситуацію. І як ми бачимо вихід з цієї ситуації. Адже ми воюємо не лише з путіним за незалежну Україну, а ще й за щасливу Україну, європейську, Україну, де має панувати закон, де немає корупції. І про цей другий фронт який відкривається по ходу п’єси перед героєм, який пройшов уже цей перший фронт я і хочу розповісти. Про те, що відбувається в нас не там, а отут під ногами. Я не даю панацеї вирішення цих питань, а лише своє бачення, натяки до яких мене підштовхує непроста соціальна, економічна та воєнна ситуації в країні.

— Кого з акторів глядачі побачать у виставі?

— В нас є головний персонаж на цю роль – Лесик Федорченко – людина з інвалідністю, на протезі. В цю виставу я повертаю любимого усіма львів’янами, шанованого народного артиста України Януша Юхницького, який був несправедливу витурений за межі Театру Заньковецької і якого чомусь зараз немає можливості повернути назад. І збираю досвідчену команду Театру Заньковецької, частина акторів буде з Першого театру. Репетиції проходять уже на суттєвому рівні. Прем’єра планується попередньо на 14 березня. Хочемо спробувати сковирнути ту ситуацію про яку більшість людей напевно не хотіли б говорити і дуже в цьому копирсатися. Але якщо це не помічати та про це не говорити та не вирішувати ми все одно нікуди не рушимся та не зійдемо з мертвої точки. Якщо ми не наведемо лад в себе в хаті, то будь-який лад з нашими сусідами в кінці не дасть ніякого результату.

От про це ми намагатимемося поговорити. Це перше, а другий меседж вистави, що майбутнє нашої держави в руках нашої молоді. В руках людей за якими наступні кроки цієї держави в світі. І якщо наші люди і наша молодь зараз не зробить правильних висновків і не вибере правильний вектор розвитку, то дуже важко буде говорити про державу, яка мала б відбутися навіть на фоні, дай Бог, нашої не поразки від росії. Ось ці дві речі я закладаю у виставу.

— Звідки кошти на виставу?

— Певну кількість грошей ми збираємо самі, бо маємо певні кошти з вистав «Літаючі жінки», а також залучаємо меценатів.

— В п’єсі ти вирішуєш питання як жити далі?

— Мистецтво, театральне в тому числі, ніколи не вирішувало питань. Воно цим не займається. Мистецтво займається висвітленням цих питань. Я просто відриваю певні двері, певні очі на проблему в мистецькому контексті, як я її бачу, як я її розумію і вирішую п’єсу та виставу в такому ключі щоб сучасна молодь замислилася над майбутнім нашої держави не тільки в контексті зовнішньої війни з ворогом, але й внутрішньої ситуації в державі на всіх її рівнях. Там є ось цей посил. А звичайно будь-який глядач, з будь-якої вистави виносить свої певні враження та бачення.

У виставі підіймаються дуже глибокі теми, вона цікаво розкручується. Вона досить тиха, без зайвих криків та супроводжена нашими реаліями. Вона не про війну з путіним, а про нашу внутрішню війну.

Як на мене, Орест Огородник підняв дуже важку і надзвичайно актуальну тему. Прем’єра відбудеться на сцені Першого театру. Знаючи творчий потенціал Ореста Огородника – можу передбачити великий успіх вистави. Зрештою, вже не довго чекати.

Розмову вів Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.