Історію можна сприймати крізь призму політичних інститутів, соціальних чи економічних відносин, або світоглядних уявлень і свідомісних структур. Можна її сприймати і через життя окремо взятих людей, поколінь і родин, особливо якщо в кожній з перерахованих вище категорій трапляються цікаві, харизматичні і неординарні особистості. Представники родини Баворовських у Львові і червоними килимками пошани та визнання ходили і калюжі нерозуміння та несприйняття міряли. Цей рід дав Львову як видатних політиків та меценатів, так і диваків не від світу цього.
![Родинний знак Баворовських (герб Прус ІІ)](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/12/POL_COA_Baworowski_hrabia_alt-540x900.png?resize=540%2C900)
У далекому XVII столітті на початку сучасної вулиці Бібліотечної знаходився колишній арсенал Сенявських. В першій третині ХІХ століття ця споруда перейшла у власність до родини Баворовських, які на той момент вже мали таке-сяке ім’я серед львів’ян. У 1830-40-х Баворовські профінансували перебудову та реконструкцію будівлі, в процесі чого споруді було надано її сучасного вигляду. Але якщо про арсенал-палац вже сказано відносно багато, то про Баворовських відносно мало.
![Палац Баворовських, 1916 рік](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/12/arsenal-900x551.jpg?resize=696%2C426)
Баворовські – це середній за впливовістю та значимістю польський шляхетський рід. Хтось навіть говорить, що це насправді не польський, а чеський рід. Як би там не було, десь в першій половині XVI століття, Баворовські переселяються на Поділля. Перший Баворовський, про якого можна щось сказати – це Вацлав. Він був на службі у короля Сигізмунда І Старого, виконував обов’язки писаря. Іншого представника роду, Шимона (помер між 1712-1717 рр.), у 1686 році нагороджував особисто король Ян ІІІ Собеський. Тобто вже на той момент Баворовські “світилися”, але зірок з неба не хапали.
![Резиденція в Баворові, належала Вацлаву Баворовському](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/12/rezid-900x606.jpg?resize=696%2C469)
Перший з Баворовських, чия доля пов’язана зі Львовом – це Юзеф Баворовський (1780 – 1841 рр.). У Львові він помер. Хоча не тільки помер. Також саме тут він, у 1809 році, вступив до 4-го полку галицько-французької кінноти (11-й полк уланів). В складі цієї військової одиниці Юзеф Баворовський брав участь у російсько-французькій війні 1812 року. У 1833 році Юзеф Баворовський отримав у володіння колишній арсенал Сенявських, який ще наприкінці XVII століття втратив своє стратегічне значення і за призначенням не використовувався. Протягом 1830 – 40-х рр. арсенал було перебудовано під палац Баворовських, а згодом підлаштовано під музей-бібліотеку. Саме в цьому приміщенні знаходилась бібліотека сина Юзефа Баворовського, Віктора. Сьогодні ця споруда використовується в якості Палацу мистецтв Тетяни і Омеляна Антоновичів Львівської Наукової Бібліотеки ім. В. Стефаника.
![Сучасний вигляд палацу Баворовських](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/12/Arsenal_Seniawski_1-900x900.jpg?resize=696%2C696)
Мешкав у Львові і Міхал Баворовський (1789 – 1872 рр.). В 1840-1880 роках йому належав будинок на вулиці Панській-вищій (тепер вулиця Винниченка). Міхал тішив львів’ян екзотичними витівками. Якщо у вас вдома, під ліжком, є машина часу і ви вирішили, за її допомогою, відвідати Львів середини ХІХ століття, наткнувшись на карету, запряжену верблюдами – не лякайтесь, а краще спробуйте підійти і познайомитись з Міхалом Баворовським. Але це не єдиний вибрик цього представника родини. Вампіром він не був і сонця не боявся, але наказав замурувати вікна свого будинку. Відповідь – аби не платити податку. Попри перераховані “особливості”, Міхал Боваровський також не покинув життя з нічим. Якщо вірити напису на пам’ятнику, встановленому на його честь в с. Смолянка, він мав значні маєтки і був Кавалером Мальтійського ордену. (Напис: Michał hrabia Baworowski. C. K. Podkomórzy. Maltiński Kawaler Ordenów; właściciel dobr. Urodziny R. 1789. Zmarł 29 lipca 1872 R).
![Пам'ятник Міхалу Баворовському у с. Смолянка](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/12/99470509-900x675.jpg?resize=696%2C522)
Ще більше слави родині Баворовських примножили Віктор та Єжи. Віктор Баворовський був колекціонером, бібліофілом, перекладачем та шанувальником творчості Байрона. Він народився у 1826 році і був сином Юзефа Баворовського. У 1888 році він також став Кавалером Мальтійського ордену. На початках пробував себе як поет і науковець – публікував вірші та переклади в львівських журналах. Набуте + зароблене + ощадливість, що інколи переходила в скнарість = створення Віктором Баворовським однієї з найбільших та найцікавіших бібліотек того часу. В листі до сучасника, інтелектуала та вченого Садока Баронча, Віктор Баворовські писав: “Zamierzam utworzyć zakład naukowy i narodowy na wzór Z. Ossolińskich”.
![Садок Баронч, релігійний діяч, історик, фольклорист](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/12/Sadok-796x900.jpg?resize=696%2C787)
Очевидно, свою ідею втілити йому вдалось. Його бібліотека була можливо й не такою, як Оссолінеум, але на одному рівні з цим закладом це точно. Цінні рукописи, хроніки XVI століття, пам’ятки польського права, автографи, матеріали до історії Польщі XVI – XVIIІ століть, матеріали листування видатних поляків, стародруки та інкунабули – це все багатство зберігалось у бібліотеці Віктора Баворовського. Варто сказати, що збирати бібліотеку він почав ще в 1850-ті роки. Спочатку вона знаходилась в маєтку у Мишковичах, під Тернополем, і лише в 1861 році її почали перевозити до палацу Баворовських у Львові. Вже на той момент, вона нараховувала понад 15 тис. друків, більше 100 дипломів і трохи більше 1000 рукописів. Для впорядкування цього літературного багатство, Віктор Баворовських хотів запросити до себе відомого польського вченого Йоахима Лелеведя, але останній відмовився.
![Польський історик та політичний діяч Йоахим Лелевель](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/12/Joachim_Lelewel_q-781x900.png?resize=696%2C802)
Закінчив Віктор Баворовський досить сумно. У зв’язку з хворобою, наприкінці життя йому грозила цілковита сліпота. Тому він написав заповіт, яким передавав свій маєток на розвиток і примноження своєї бібліотеки і покінчив життя самогубством. Це сталось у 1894 році.
![Палац родини Баворовських у Острові](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/12/Ostriv-900x620.jpg?resize=696%2C479)
Останній з “великих” Баворовських для Львова це Єжи (1870 – 1933 рр). Він народився в Острові, що біля Тернополя. Його батьком був Владислав Баворовський. Навчався Єжи Баворовський у гімназії в Тернополі. Пізніше вивчав право в Відні. Після навчання якийсь час займався родинними справами, а потім подався в політику. У 1901 – 1913 роках він обирався до Галицького крайового сейму, а в 1911 – 1918 і до парламенту у Відні. Основним напрямком діяльності, впродовж своїх тривалих каденцій, для Єжи Баворовського були питання еміграції. Він часто їх піднімав і добивався від держави уваги до тих, хто, не від хорошого життя, її покинув. Після “смерті” монархії Габсбургів Єжи Баворовський не покинув політику. В листопаді 1918 він став членом Польської ліквідаційної комісії. Пізніше брав участь в польсько-більшовицькій війні. Помер у Львові.
![Зала засідань Галицького сейму (сьогодні приміщення головного корпусу ЛНУ імені Івана Франка), в роботі якого брав участь і Є. Баворовський](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/12/uniwersytetska_01_1909_sejm-aula-900x730.jpg?resize=696%2C565)
На цьому коротенька розповідь про Баворовських у Львові закінчується.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
Целуйко О. Графи Баворовські // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького та І. Підкови. – Львів: Літопис, 2007. – Т. 1. – С. 140; Chamera-Nowak A. Baworowianum. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nimoz.pl/upload/wydawnictwa/cenne_bezcenne_utracone/2011_3/baworowski.pdf; Fałowski J. Z problematyki emigracyjnej w Sejmie galicyjskim I w parlamencie wideńskim // Nietypowe migracje Polaków w XIX – XXI wiecu. – Kraków, 2011. – S. 29 – 39.