Архітектор Юліан Цибульський, або життя для Львова

2722
Архітектор Юліан Цибульський

Юліана Цибульського ніколи не зараховували до числа видатних львівських архітекторів кінця XIX – поч. ХХ ст., таких як Юліан та Альфред Захарєвичі, Ю. Гохбергер, Г. Бізанц, З. Горголевський або В. Равський, хоч ім’я цього архітектора згадується у кожному солідному опрацюванні історії архітектури Львова цього періоду. Щоправда, про нього згадують, здебільшого, як про будівничого палацу Потоцьких; іноді – про збудований за його проектом Крайовий банк або будинки на сучасній вулиці Глібова.

А Цибульський за майже 40 років діяльності як будівничий і понад 30 років як архітектор зробив багато. Та його творчість до сьогоднішнього дня покрита імлою.

Юліуш Кароль Цибульський народився в Ланьцуті 28 січня 1859 року. Після закінчення “Львівської Політехніки” у 1882 році він рік проходив практику у архітектурному бюро В. Равського, а потім працював асистентом у проф. Г. Бізанца. Але молодого архітектора не приваблювала наукова кар’єра, і вже у 1885 р. він отримує ліцензію будівничого. Від цього часу діяльність Цибульського пов’язана головним чином з будівництвом у Львові.

Головна пошта, 1894

Утворивши спілку з Людвіком Рамултом, Цибульський бере участь у спорудженні будинку Дирекції Пошт (вул. Словацького, 1) за проектом інженера Намісництва С. Гавришкевича. За проектом того ж С. Гавришкевича спілка Рамулта і Цибульського збудувала і сусідній з поштамтом будинок греко-католицької семінарії.

Палац Потоцьких, збудований у стилі бароко 1880 року за проектом французького архітектора Луї Альфонса Рене Доверн’є
Палац Потоцьких, збудований у стилі бароко 1880 року за проектом французького архітектора Луї Альфонса Рене Доверн’є

Взірцеве виконання цих об’єктів послужило однією з причин для призначення Ю. Цибульського керівником будівництва палацу Потоцьких (вул. Коперника, 15) за планами Луї д’Овернь. У1887–1892 рр. зодчий керує будівництвом палацу, відповідно перероблюючи і пристосовуючи плани французького архітектора, одночасно за власним проектом будує дім управління маєтків графа Р. Потоцького (вул. Стефаника, 7). Розташовані біля палацу, витриманому у формах раннього французького бароко, будинки управи творять, однак, окремий ансамбль і, відповідно, отримали декор, запозичений з французької архітектури епохи Людовика XIII. Скромний фасад з боку вулиці Стефаника розчленовано по горизонталі пасами тиньку, накладеного на відкриту цегляну кладку. Єдиним декоративним акцентом є брама, портал якої завершено трикутним фронтоном з гербом Потоцьких “Пілява”. Дворовий фасад вже у проекті був трактований як головний. У середньому ризаліті знаходиться сходова клітка, а головний акцент створює вікно, завершене гербовим картушем і гостроверхий пірамідальний дах з шпилем і флюгером, який замінив первісно проектований аттик з годинником. Подвір’я замикають стайні, Г-подібні у плані, і прибудований до них двоповерховий житловий павільйон під наметовим дахом.

Вілла на вул. Глібова, 15.
Вілла на вул. Глібова, 15.

Ще більш живописною є стайня у подвір’ї власного будинку архітектора (вул. Глібова, 15), збудована з ламаного каміння з цегляними вставками. Сам дім, побудований у 1890 році, своїм фасадом деякою мірою нагадує палац Потоцьких. Наметовий дах над слабо вираженим центральним ризалітом, фланкований з одного боку гостроверхим дашком, завершеним флюгером, який акцентує зміщену від центру в’їзну браму. Сіни і сходова клітка будинку оздоблені барельєфами, розписами і кольоровими шибами з витравленими орнаментами.

Вілла на вул. Глібова, 15
Вілла на вул. Глібова, 15

Виконана у 1890-х рр. переважна більшість будинків, збудованих за проектами Ю. Цибульського, витримана у стилі французького ренесансу і бароко, їх характерними ознаками є високі дахи, багатий декор, часто накладений на фасад з відкритою кладкою з клінкерної цегли. В цьому відношенні Ю. Цибульський не був новатором, бо і до нього ці мотиви використовувалися в усій тогочасній Європі і навіть в Америці та Японії. Однак важко назвати іншого львівського архітектора, який так послідовно використовував форми раннього французького бароко у часи повної свободи використання форм історичних стилів. Варто також відзначити поміркованість у застосуванні архітектором необарокового декору, що є однією з характерних рис львівської архітектурної школи кінця ХІХ – поч. ХХ ст., що дуже помітно при порівнянні з іншим прихильником необароко, – Каролем Боубліком.

Павільйон графа Романа Потоцького на виставці. Фото 1894 року
Павільйон графа Романа Потоцького на виставці. Фото 1894 року

90-ті рр. XІX ст. стали для Цибульського періодом інтенсивної професійної та громадської діяльності. Він був членом підготовчого комітету будівельної виставки 1892 року, а у 1893–1895 рр. – депутатом міської ради, де брав участь у роботі III секції (громадських робіт). У1893–1895 рр. Ю. Цибульський був скарбником, а у 1904–1905 рр. – віцепрезидентом інженерської палати. Одночасно він будує цілий ряд дохідних кам’яниць. Для Загальної Крайової виставки 1894 року споруджує павільйон “для приміщення взірців фабрики ланьцутських лікерів і сукна” графа Р. Потоцького. За проектом Ю. Цибульського павільйон збудовано теслярським майстром Передяткевичем.

Будинок №9 у Львові по вулиці Глібова. Фото Романа Метельського
Будинок №9 у Львові по вулиці Глібова. Фото Романа Метельського

У 1896–1898 рр. Цибульський продовжує забудову сучасної вулиці Глібова. Там він будує ще один власний будинок (під №9), 4-поверхову кам’яницю з центральним ризалітом до висоти 3-го поверху з наметовим завершенням. Верхня частина фасаду по боках ризаліту викладена жовтою клінкерною цеглою, а завершувався фасад дахом з двома куполами.

Будинок на вул. Глібова, 3
Будинок на вул. Глібова, 3

Наступною спорудою Ю. Цибульського на цій вулиці стали два будинки зі спільним фасадом (№3 і 5) для Нухіма Грюнсберга, в яких застосовано відкриту цегляну кладку фасаду, центральна частина акцентована високим “французьким”, а бічні крила – наметовими дахами. Разом з вищезгаданими кам’яницями №9 і 15, цей будинок визначає ансамбль усієї вулиці.

Подібні високі дахи і багатий декор характерні і для інших реалізацій Ю. Цибульського цього періоду. Досить згадати тільки будинки на вул. Ів. Франка, 43 і проспекті Шевченка, 26 (1898 р.). Тут поряд з необароковим орнаментальним декором використано скульптуру – фігури атлантів і каріатид.

Проспект Шевченка, 26
Проспект Шевченка, 26

Такий невимушений перехід від одних стильових форм до інших є дуже характерним для архітектури історизму. Творчість Ю. Цибульського не є винятком. Разом зі згаданими вище необароковими будинками він у 1895–1903 рр. споруджує за власним проектом Крайовий банк на розі вулиць Костюшка і пл. П. Григоренка, витриманий у типових формах неоренесансу. Основним декоративним елементом тут виступає рустування фасаду, завдяки чому будинок гармонійно поєднується з сусідньою спорудою колишнього Крайового відділу (арх. Ю. Гохбергер). Цікаво вирішено операційний зал банку з двоярусними галереями і скляним дахом. Скульптурний декор, частково втрачений, виконав Антоній Попель.

Банк Крайовий у Львові. Фото кін. XIX ст.
Банк Крайовий у Львові. Фото кін. XIX ст.

Початок XX ст. став часом проникнення до Львова нового стилю – сецесії, перші прояви якого з’являються близько 1900 р. Ю. Цибульський – як будівельний підприємець – здобував визнання замовників, і у його проектах замість необарокового декору з’являється декор сецесійний. Однак в реалізаціях все більше проявляється поміркованість у застосуванні орнаментики. Так, Ю. Цибульський ніколи не використовував надзвичайно популярну тоді майоліку в оздобленні фасадів. Одночасно архітектор не відмовляється від улюблених архітектурних форм – високих дахів, русту, виступаючих ризалітів і еркерів.

Оздоблення на колишня будівля Крайового Банку, зараз – головний корпус Львівського державного інституту фізичної культури ім. Івана Боберського
Оздоблення на колишня будівля Крайового Банку, зараз – головний корпус Львівського державного інституту фізичної культури ім. Івана Боберського

Це помітно у власних будинках Ю. Цибульського на вул. Ген. Чупринки, 26-30 (1904–1905 рр.). Центральний будинок з виступаючим еркером у центрі, який підтримують напівфігури атлантів, має оздоблений фризом фасад з квітів соняшника на рівні 2 поверху. Такий самий мотив використано у оформленні кутої брами, яка веде у подвір’я зі стайнею в глибині. Квіти соняшника використано і в декорі сусідніх домів. Мотиви оформлення фасадів повторюються, хоч самі вони мають різний вигляд.

Павло ҐРАНКІН

Джерело: П. Ґранкін. Статті (1996–2007). – Львів: Центр Європи, 2010.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.