Антін Павлось – учень мистецької школи Олекси Новаківського

129
Антін Павлось - учень мистецької школи Олекси Новаківського

Мистецька школа Олекси Новаківського, що діяла на теренах Галичини протягом 1920 – 1930-х рр., мала винятково важливе значення для розвитку національної художньої культури. Протягом десятиліття робітня Новаківського, яка містилася на другому поверсі помешкання Маестро (на розі нинішніх вулиць Листопадового Чину та Новаківського), була тим місцем, де хлопці і дівчата з різних куточків Західної України могли зреалізувати творчий потенціал.

Антін Павлось у майстерні
Антін Павлось у майстерні

Доля вихованців школи Новаківського склалася по-різному. Дехто здобув визнання ще за життя, декому тільки належить обійняти заслужене місце в пантеоні світочів національного мистецтва. Більшість із цих талановитих синів і доньок української землі об’єднували дві обставини: вимушена еміграція та багатолітнє замовчування на батьківщині.

В числі тих, хто мусив доживати віку на чужині й пізніше був призабутий в Україні, виявився й Антін Павлось (8 червня 1905, с. Гостинне, Грубешівський повіт, Люблінська губернія, Російська імперія, тепер Грубешівський повіт, Люблінське воєводство, Польща – 4 вересня 1954, м. Сент-Пол, штат Міннесота, США) – скульптор та живописець, один з учнів Олекси Новаківського.

Олекса Новаківський
Олекса Новаківський

Відомо про цього митця не так вже й багато. Походив він з Холмщини. Упродовж 1930 – 1935 рр. навчався у Львівській художньо-промисловій школі, де його учителем був знаний скульптор Юзеф Стажинський. Одночасно відвідував заняття у Мистецькій школі Олекси Новаківського – першому в Західній Україні українському художньому виші, що постав з благословення митрополита Галицького Андрея Шептицького.

Антін Павлось. Олекса Новаківський, 1934, гіпс.
Антін Павлось. Олекса Новаківський, 1934, гіпс.

Антона Павлося можна побачити на групових світлинах учнів Школи – зокрема тих, які зазнимкували на віллі «Качий діл» (тепер – вул. Котляревського, 39). В сутеренах (підвальному приміщенні) названої вілли, яка належала відомому в Галичині громадсько-політичному діячеві Дмитрові Левицькому та його дружині Іванні (Асі), знаходився гуртожиток для студентів Маестро: одним із постояльців тут був також і Антін Павлось.

Учні та приятелі Мистецької школи Олекси Новаківського у «Качиному Долі» на Різдво 1935 р. Сидять (зліва направо): Іванна Нижник, Степан Луцик, Стефанія Рудакевич. Нижче обабіч плакату сидять Антін Малюца й Антін Павлось. Стоять (зліва направо): Олег Лошнів, Мирослав Винників, Володимир Гаврилюк, В. Ковальчук, Роман Чорній, Микола Малицький (?).
Учні та приятелі Мистецької школи Олекси Новаківського у «Качиному Долі» на Різдво 1935 р. Сидять (зліва направо): Іванна Нижник, Степан Луцик, Стефанія Рудакевич. Нижче обабіч плакату сидять Антін Малюца й Антін Павлось. Стоять (зліва направо): Олег Лошнів, Мирослав Винників, Володимир Гаврилюк, В. Ковальчук, Роман Чорній, Микола Малицький (?).

Молодий скульптор брав участь у львівській виставці 1934 р., котру зорганізувало Українське товариство прихильників мистецтва (УТПМ), а також «Ретроспективній виставці українського мистецтва за останні тридцять літ», що відбулася у стінах Національного музею у Львові восени 1935-го.

Як скульптор Павлось працював із гіпсом, теракотою, мармуром та бронзою. Створював портрети й фігурні композиції. Творчість митця львівського періоду часто характеризують як пост-імпресіоністичну. Зі свого боку Святослав Гординський називав манеру товариша по школі Новаківського «новим реалізмом».

Олекса Новаківський з учнями у «Качому Долі», 1930-ті. Антін Павлось сидить четвертий ліворуч.
Олекса Новаківський з учнями у «Качому Долі», 1930-ті. Антін Павлось сидить четвертий ліворуч.

Серед найвідоміших робіт раннього періоду – теракотова статуетка «Княжна з Крилоса» (1938), яку Антін виготовив завдяки реконструкції обличчя дівчини, що її поховали поруч із галицьким князем Ярославом Осмомислом. Черепні кістки згаданої дівчини виявили під час археологічних розкопок на території давньої столиці Галицько-Волинської держави у селі Крилос (тепер Івано-Франківська область).

Антін Павлось. Княжна з Крилоса, 1938, кераміка.
Антін Павлось. Княжна з Крилоса, 1938, кераміка.

Про те, чим скульптор займався в часі першої совєцької окупації Галичини, знаємо небагато. Натомість прізвище Павлося зустрічаємо у переліку учасників першої виставки новоствореної Спілки українських образотворчих мистців (СУОМ), що проходила в Національному музеї вже за німецької окупації, від грудня 1941 до лютого 1942 р. Серед експонентів виставки були також давні знайомі Павлося зі Школи Новаківського: Василь Дядинюк, Мирон Левицький, Стефанія Ґебус-Баранецька, Антін Малюца, Степан Луцик, Григорій Смольський тощо.

Не чекаючи повернення совітів у 1944-му, митець, як і чимало мешканців Західної України, подався на Захід. Вороття назад не було: для комуністичної влади Антін Павлось, подібно до багатьох інших вихованців Олекси Новаківського, став небажаною особою. Як наслідок, декілька творів скульптора зі збірки Національного музею у Львові більшовицькі вандали вилучили й знищили 1952 р.

Тим часом творча праця Павлося тривала у таборах для переміщених осіб на німецькій землі. На новому місці майстер долучився до Української спілки образотворчих мистців (скорочено УСОМ) – мистецького об’єднання українських іммігрантів з осідком в Мюнхені, що функціонувало впродовж 1947 – 1951 рр., був активним учасником її виставкових проєктів.

У доробку, який залишив по собі митець, знаходимо теракотові статуетки, медальйони, скульптурні погруддя та ін. Також Антін Павлось був автором проєктів монументальних пам’ятників визначним діячам української історії (король Данило Галицький, гетьман Богдан Хмельницький), «Меморіального пам’ятника полеглим» на Янівському цвинтарі у Львові. Творчі зацікавлення майстра не обмежувались скульптурою: Антін залишив по собі також олійні картини.

«Мистці творять поза часом, не зважаючи на т. зв. умови. Історія котиться сьогодні приспішеними темпами, і хто знає, чи ми ще одного дня не побачимо на площі котрогось з українських міст який з тих монументів Павлося…» – свого часу висловив сподівання Святослав Гординський.

1949 р. Антін Павлось переїхав до Сполучених Штатів, оселившись у Міннеаполісі, штат Міннесота. Попри негаразди зі здоров’ям, продовжував багато працювати. Із постанням Об’єднання мистців-українців в Америці (ОМУА) навесні 1952-го став одним з активних його членів. На жаль, пережите під час війни та протягом перших повоєнних років далося взнаки: талановитий скульптор пішов з життя у розквіті сил, маючи лишень сорок дев’ять років…

Порівняно із багатьма іншими учнями Мистецької школи Новаківського, Антін Павлось донині залишається маловідомим широкому загалу поціновувачів новочасного українського мистецтва. Проте, як і чимало інших репрезентантів нерадянської художньої культури, він заслуговує значно більшого.

Олександр ШЕЙКО
молодший науковий працівник
Художньо-меморіального музею Олекси Новаківського

  1. Антін Павлось//Інтернет-сайт Art Lviv Online [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://art.lviv-online.com/antin-pavlos/;
  2. Волошин Л. Мистецька школа Олекси Новаківського у Львові: біографічний словник учнів. – Львів, 1998;
  3. Гординський С. Крук. Павлось. Мухин: Три українські різьбярі. – Мюнхен, 1947. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/23482/file.pdf;
  4. Муравський В. «Княжна з Крилосу»//Проєкт «Стилет і стилос» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://stylet-i-stylos.in.ua/kniazhna-z-krylosu/.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.