Свято Андрія – одне з найвеселіших і відзначається на вшанування Апостола Андрія Первозванного, покровителя Української Церкви і співзасновника древнього Києва. Андрій Первозванний – християнський святий, проповідник.
Але народні звичаї та обряди мають дохристиянське походження, пов’язане з таїнствами любовної магії, що потім переродилися у ворожіння. Ці традиції були дуже популярними серед хлопців і дівчат і вважалися невід’ємним атрибутом молодіжних вечорниць. Вони проводилися в оселі шанованої у громаді жінки, яка викликала довіру у спільноті, тож вела нагляд за молодими людьми.
Ще до заходу сонця першими приходили дівчата, щоб встигнути зварити спільну вечерю і спекти круглу з діркою пшеничну паляницю – Калиту. Її місили частками усі дівчата. Ці шматочки скидалися до загальної діжі. До тіста додавали родзинки, сушені вишні, горіхи. А далі були забави з кусанням Калити. Серед присутніх обирали Пана Калитинського (писаря, діда). Саме він провадив конкурс із відкушування паляниці, посмикуючи підвішеною через сволок Калитою. Пан Коцюбинський (Кочержинський), кусаючи паляницю, не повинен був розсміятися. Інакше ризикував бути вимазаним сажею. Хто ж укусить Калиту, той одружиться найближчим часом. Дівчата куштували паляницю задарма, а хлопці мусили заплатити за шматок солодкої Калити. Після частувань ритуальним десертом присутні сідали до спільної вечері, під час якої обов’язково колядували. На вечорницях обов’язково звучали побажання одруження після м’ясниць, перед Великодним постом.
Цього вечора хлопцям дозволялося чинити бешкет… У когось на ранок знаходили воза на даху, зав’язані мотузком двері, припнятого до клямки вхідних дверей коня. Хвіртки, ворота ґазд, у котрих дівчата на виданні, плавали у річці, клуні, частково або цілком розібрані. Особливо діставалося хазяям, які чинили опір засватати котрусь із дівчат. Бувало: поливали стежки незаміжніх дівчат буряковим квасом, посипали соломою. При тім могли постраждати від бешкетників і якісь не причетні за змістом сусіди… Серед потерпілих бував і я, батько двох доньок-старшокласниць. Довелося шукати хвіртку за школою, куди вела дорога, встелена моїми дровами. Не скажу, що отримав задоволення від ліквідації наслідків. Хоча за традицією, не мав би ображатися на парубоцькі жарти.
…Ближче до півночі починалося ворожіння, якого з нетерпінням очікували дівчата. Слід зазначити, що пари, спрогнозовані на Андріївських вечорницях, були значно міцнішими, ніж зведені екстрасенсами, телесвахами, шлюбними агенціями. Не складають конкуренцію ворожбі на Андріївських вечорницях й знайомства в Інтернеті.
З нагоди Свята Андрія вітаю усіх власників цього імені. В першу чергу, це велика честь і відповідальність бути тезком Первозванного. Хто з Андріїв неодружений, хай знайде собі суджену. Хто сімейний, хай чекає найближчим часом сватів до дітей, онуків, правнуків, або засилає посланців з короваєм. Будьте здорові! А про тих, хто полинув у кращий світ – наша добра згадка.
Ігор ДАНИЛИХА
