У гості до мамонта. Архівні фото та відео Природознавчого музею у Львові

30-річні львів’яни, мабуть, із захватом згадують відвідини львівського Природознавчого музею, коли їм, маленьким, показували мамонта і носорога. На початку дев’яностих будинок закрили на реконструкцію, і замість очікуваних 3-5 років вона тривала… 18. Виросло покоління, яке навіть не здогадується про існування таких рідкісних і унікальних експонатів у Львові.

У 2012 році реконструкція завершилась, і природознавчому поталанило стати переможцем проекту благодійного фонду Ріната Ахметова “Розвиток України” “Динамічний музей” та отримати грант – 10 млн грн. На відвідувачів уже чекає тимчасова експозиція, а на початку 2016 з’явиться основна.

Дивлячись в майбутнє, оглядаємось у минуле. Колектив музею люб’язно поділився із “Фотографіями старого Львова” архівними світлинами музейних буднів і унікальним відео екскурсії 1990 року.

Кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу біотичного та ландшафтного різноманіття Андрій Бокотей розповів “Фотографіям старого Львова” історію музею:

“Музей не має якоїсь конкретної дати заснування. Це творіння графа Володимира Дідушицького, який був закоханий у природу, був затятим мисливцем і мисливствознавцем. Свої колекції він збирав ще з юнацьких років. Спочатку вони нагромаджувалися у приватному будинку. Пізніше, коли у палаці Дідушицьких багато кімнат наповнились експонатами, виникла необхідність придбати окремий будинок і обладнати його під музейне приміщення.

Такий будинок знайшли у центральній частині міста, це був житловий палац, який Дідушицький викупив у 1868 році. Протягом двох років відбувалися перебудови, щоб обладнати кімнати для потреб виставкових залів. У 1870 році музей вперше публічно відкрили для відвідувачів. Лише в один день  тиждня львів’яни мали можливість прийти сюди і подивитися колекції Дідушицьких.

Але вже через 10 років, у 1880 році, коли до Львова приїхав австро-угорський цісар Франц-Йосиф, Дідушицький публічно передав свій музей Львову і його мешканцям. Протягом п’яти днів на тиждень львів’яни мали змогу відвідувати музей, оглядати його колекції.

Так музей проіснував до 1939 року. Він був повністю забезпечений коштами, які Дідушицький йому заповідав. Це була дуже велика сума – 12 тисяч австрійських крон, які щороку виплачувалися музею з прибутків маєтку самого Дідушицького і його родини.

У 1940 році колекції музею Дідушицьких об’єднали з колекціями Природничого музею Наукового товариства імені Шевченка, яке було розформоване у тому ж році, і всю установу передали Національній академії наук України. Відтоді наш музей – Державний природознавчий музей Національної академії наук України.

У повоєнний період інституція розвивалася переважно як науково-дослідна, і певна увага приділялася експозиційній роботі.

Тепер музей – це велика науково-дослідна установа, у якій працюють три наукові відділи, що вирішують фундаментальні наукові завдання. Крім того, ми працюємо над відновленням основної експозиції і сподіваємося, що через два роки, на початку 2016, ми зможемо запросити всіх львів’ян до нашого музею”.

 

 

1 коментар

  1. До тих 30-річних належу і я 🙂
    Колись з мамою ходила і досі пам’ятаю це.
    Треба знову піти, через стільки років…
    Дякую за інформацію!!

Напишіть відгук