У грудні 1934 року в Національному музеї у Львові було відкрито виставку стрілецьких пам’яток під назвою «УСС 1914-1934 рр.», присвячена 20-ій річниці створення стрілецької формації. Це була уже друга виставка Українського Січового Стрілецва. Перша, з ініціативи Івана Боберського, відкрилася в 1918 р. у Національному музеї. Експонувалася два місяці та стала знаковою подією у національно-культурному житті галичан. Про задум та проведення виставок можна прочитати тут.
Сьогодні ж ми пропонуємо ознайомитися із відгуком на другу стрілецьку виставку українського художника, редактора, видавця, фотографа, одного із перших організаторів пресово-мистецької справи в Легіоні УСС Івана Іванця. Його статтю “Вистава стрілецьких памяток” було опубліковано у львівському часописі “Літопис червоної калини” (число 2, лютень 1935 р.). Цікава вона тим, що читаючи текст маємо можливість “побачити” виставку очима сучасника, котрий доклав багато зусиль для її створення. Орфографія, стилістика та ілюстрації публікації подаються оригінальними.
Вистава стрілецьких памяток
Написав: Ів.Іванець, б. пор. УСС.
Вистава УСС, яку відкрито дня 23. ХІІ. 1934 р. в салях Укр. Націон. Музею, присвячена 20-літтю вимаршу в поле перших стрілецьких сотень та перших стрілецьких боїв в Карпатах.
Вистава ця не синтетична, значить, не відтворює вповні систематично ні побуту ні орґанізації УСС. Не багато на ній матеріяльних памяток, як збруї, одягу і т.п. Причиною цего то, що по літах війни не переведено у нас зорґанізованої праці над збиранням воєних памяток та їх доцільним доповнюванням. Колиб це було в свій час сталося, не одну тепер цінність, що запропастилася, зберіглосьби було для традиції. – Безперечно заважив ту багато нещасливий вислід війни, розгублення армії без її демобілізації.
Як облегшуючу обставину нашого недбальства по збереженню і реконструкції воєнних памяток слід взяти під увагу ще й стан психічного наставлення серед післявоєнних відносин.
Вистава УСС, зложена з памяток, що заховалася, та що їх можнабуло мати в диспозиції підчас влаштовування вистави. Матеріал, що заховався, це передівсім частини надбань Пресової Кватири УСС в полі, що розпочала свою працю доволі скоро, бо з початком 1915 р. (Про Пресову Кватиру УСС написано обширніше в калєндарі Черв. Калини н.р. 1935). В р. 1917 за ініціятивою члена Укр. Боєвої Управи проф. Ів. Боберського зорґанізовано спеціяльний павільон УСС на воєнній виставі у Відні. Експонати перевезно відтак до Львова на спеціяльну виставу, що її відкрито в р. 1918. Вони заховалися щасливо в Нац. Музеєві і є базою теперішної вистави. Збірку Національного Музею доповнено збіркою воєнних памяток з музею Н.Т.ім.Ш., та памятками, що зберіглися в приватному посіданні.
При тій нагоді зазначу, що властивий архів Боєвої Управи, в якому між іншими є ціла маса неґативів, є до тепер у Відні в приватних руках та треба доконче подьати про його належне забезпечення і законсервування. Вдалося все таки зібрати на місці, в протягу доволі короткого часу та без матеріяльних хатрат матеріял доволі численний, якого з браку місця і не можна було використати. Як впорядчик при виборі самім кермувався я і зимовою порою. Тому для вгоди відвідувачів вважав я за доцільніше стиснутися в кімнатах старого будинку, та які можна огріти, чим виставляти в салях нової будови, де нема ще уряджень до топлення.
Квалітою виставки це безперечно праці малярські — вони не лиш документарні але і мистецький рівень їх високий. Маємо змогу бачити портрети Ю. Буцманюка (одного з перших працівників Прес. Кватири УСС), олійні картини Ґуца і Іванця, батальні картини Перфецького, та портрети О.Куриласа, скіци, що зберіглися, Іванця і Назарака (що згинув в р. 1917). 4 портрети вуглем У.С.С., що їх виконав польський артист Гавель, акварелі і праці Олени Кульчицької та рисунки О.Кузьми. Дуже добре заступлена на виставці карикатура, яка вводить в ню гумор, що був все живим при У.С.С.
В карикатурах Сорохтея багато виразу і фінезійности, в карикатурах О.Куриласа легкість*.
На виставці доволі багато побільшених світлин і як один з критиків (С.Гординський) слушно зазначив, рівень їх дуже високий, а технічне виконання без доганне. Імена їх авторів — Буцманюк, Іванець, Мойсейович, Рудницький. Належить згадати про велику мистецьку плякетку Коверка виконану у бронзі з нагоди 20-ліття У.С.С. Вона гарно скомпонована і стрілецькі голови в шоломах роблять сильне вражіння.
Вистава стрілецька кінчається; слідби подумати, щоби з неї вийшла ініціятива до створення сталого історично-військового музею на наших землях**. Треба вирішити передівсім справу його приміщення, та зорґанізовання праці по його систематичному та фаховому доповнюванню. Вартаби н.пр. подбати про відтворення укр. військових одягів поки ще живими бувші комбатанти Укр. Армії та є ще кравці, що шили в воєнних арміях одностої. Як живо доповнювалисяби одностої ріжних укр. військових формацій як живо впливалиб вони на уяву глядача.
Заінтересуватися належно тою справою слід би вже й з тої простої причини, що війна створила в українстві епоху, до якої завершення ми на початку дороги. Епоха війни буде безперечно базою новітнього розвою нації, та дала вже почин до творення нового її обличчя.
*Про карикатури представлені на виставці, можна буде прочитати у наступній публікації (ред. ФСЛ);
** У листопаді 1936 року в двох кімнатах приміщення Музею Наукового Товариства ім. Т.Шевченка у Львові відкрили «Відділ історично-воєнних пам`яток».
