Палацово-парковий ансамбль Яблоновських, або площа Євгена Петрушевича (відео)

0
1380
Палацово-парковий ансамбль Яблоновських, або площа Петрушевича (відео)

Площа Петрушевича, що розташована між вулицями Зеленою та Шота Руставелі, почала набувати теперішнього вигляду у 30-х роках ХХ століття. Хоча історія цієї місцевості є значно старшою, а сама площа почала формуватися ще у ХVІ ст., в часи коронного гетьмана Станіслава Яблоновського. 

Гетьман Станіслав-Ян Яблоновський, 1691 р.
Гетьман Станіслав-Ян Яблоновський, 1691 р.

Ось як про це писав у своїй праці “Історичні проходи по Львові” Іван Крип’якевич: “Від Зеленої вулиці до вул. Яблоновських (прим. – сучасна Шота Руставелі) тягнуться високі горби. В часах облоги Хмельницького 1648 р. була тут Вовча гора, яку зайняли українські війська. І з цієї сторони через Зелену вулицю йшов перший наступ на місто, під Галицьку браму. Пізніше згадується гола гора, звана «Скалкою»; нині тільки вуличка «На Скалці» (прим. – сучасна Скельна) – пригадує це ім’я. Ці околиці належали до міста, під назвою Темричівського лану; місто наймало землі чиншівникам, і тут було багато городів, передміських домиків і пасік. У 1672 р. під час турецької облоги Львова стояв тут султанський мостівничий табір під проводом волоського воєводи Кантакузена: волохи висипали тут шанці й звідси обстрілювали місто. Скалка через те опустіла. В 1695 р. стояв тут табором польський великий гетьман Станіслав Яблоновський, опісля він загорнув собі ці землі й поставив тут величаву палату, заложив англійський парк і засадив вісім чотирикутних лип. Тут відбувалися магнатські забави й з’їзди».

Фрагмент мапи Львова 1896 року (№ 47 - палацово-парковий ансамбль Яблоновських)
Фрагмент мапи Львова 1896 року (цифра 47 – палацово-парковий ансамбль Яблоновських)

У 1792 році хорватом Морановичем з парку Яблоновських було випущену повітряну кулю, а в 1795 році останній власник палацу Мацей Яблоновський , великий покровитель мистецтва, заснував тут літній театр, побудований італійцем Мараїно.

Палац Яблоновських, поч. ХХ ст. Акварель А.Каменобродського.
Палац Яблоновських, поч. ХХ ст.
Акварель А.Каменобродського.

У 1822 році палац Яблоновських викупили військові  і в осідку гетьмана дислокувалися дві компанії австрійських гренадерів. Довгий час будівля слугувала резиденцією губернатора Фернанда д’Есте та проіснувала до Другої світової війни переобладнана під казарми. По війні тут облаштували сквер.

Крайова рільничо-промислова виставка, 1877 рік
Крайова рільничо-промислова виставка, 1877 рік

У 1877 році  на 15 моргах території парку Яблоновських, була відкрита перша Крайова рільничо-промислова виставка, влаштована з ініціативи галицького Господарського товариства під керівництвом графа Влодзімєжа Дзедушицького за активної співпраці з князем Леоном Сапєгою, Людвіком Вєжбіцьким та іншими громадськими діячами.

Крайова рільничо-промислова виставка. Головний павільйон
Крайова рільничо-промислова виставка. Головний павільйон

Продуманим було планування території виставки. Посередині площі споруджено дерев’яний будинок, в якому були виставлені експонати. Перед будинком були розбиті квітники з фонтаном посередині. За будинком стояли шопи для худоби й коней, а з боку, просто неба – рільничі машини, будки з содовою водою та буфети тощо. Вхідні ворота були прикрашені зеленню і хоругвами. Також тематичні експозиції були розташовані у двох, спеціально збудованих, великих павільйонах та двох приватних (князя Леона Сапєги та графа Анджея Потоцького).

Каталог виставки нараховував 1492 позиції, левова частина яких – вироби сільсько-господарського машинобудування; були широко представлені вироби народних промислів. Виставка стала знаковою подією в історії галицької промисловості, вказала можливі напрямки розвитку. Її наслідком було заснування Крайового банку, Художньо-промислової школи, підйом рільництва та розвиток промислів.

З 1936 року площа мала назву Дрешера-Орліча, на честь польського генерала, в часі німецької окупації  – Берінґпляц, від 1946 року – Миколи Островського, на честь російського письменника-комуніста 20-30-х років минулого століття, від 1972 до 1992 року – на честь західноукраїнського письменника-комуніста 30-40-х років минулого століття Ярослава Галана.

У 1972 році на площі встановили пам’ятник Ярославу Галану.  Авторами пам’ятника були скульптори Олександр Пилєв, Валентин Усов, Аїда Охрименко у співпраці з архітектором Володимиром Блосюком. Монумент було демонтовано  1992 року, а площу названо  на честь президента Західноукраїнської Народної Республіки Євгена Петрушевича.

Будинок на пл. Петрушевича, 1, де тепер розміщений приватний спортивно-оздоровчий клуб, був побудований у 1934–1935 рр. за проектом архітекторів Леопольда Карасінського і Тадеушa Кухара у популярному в міжвоєнній Польщі конструктивістському стилі. Колишня адреса цього спортивного об’єкту – вул. Стшалковської, 5 .

Критий басейн на вул. Стшалковської ( нині част. пл. Петрушевича ), фото 1935 р.
Критий басейн на вул. Стшалковської ( нині част. пл. Петрушевича ), фото 1935 р.

Головна споруда комплексу – Палац ігрових видів спорту з залом для занять із боксу, боротьби, важкої атлетики. Довший час Палац виконував функцію тренувального осередку футбольної команди “Карпати”, яка взимку готувалась тут до сезону .

Великою популярністю у львів’ян користувався критий басейн. На його водах проводила поєдинки союзної першості класу “А” ватерпольна команда “Динамо”.

Будинок № 2 було зведено у 1935-1938 рр. за проектом арх. Анджея Фридецького як Будинок солдата, перебудований 1961 року, а згодом ще раз 1985 року. За совєтських часів тут був Палац культури управління профтехосвіти імені Юрія Гагаріна, зараз це Палац культури учнівської молоді.

Будинок № 3 збудований у радянський час , реконструйований у 2008 році за проектом майстерні архітектора Олександра Базюка. Внаслідок реконструкції змінено фасад, і надбудовано два поверхи.

Сквер на площі Петрушевича — один з кращих у Львові за своїм плануванням та видом і формовим складом насаджень. Кулясті клени трьома рядами піднімаються невеликим схилом до Палацу учнівської молоді. Лівий крайній ряд, що висаджений на тротуарі, утворює влітку приємний затінок. Центральна лея, сформована такими ж кулястими кленами, розділена двома довгими рабатками.

Софія ЛЕГІН

Джерела:

  1. Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Львів: «Апріорі», 2009
  2. Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові.  – Львів, 1932
  3. Кучерявий В.П. Сади і парки Львова. – Львів: Світ, 2008
  4. Яворський Ф. Львів давній і вчорашній/ наукова редакція Ю Бірюльова. – Львів: Центр Європи, 2014
  5. https://polona.pl/
  6. http://strubcina.org/

Напишіть відгук