Невідомі Збоїща, або від татарської навали до радянської “Гільйотини”

Збоїща крізь призму історії: минуле і сучасність

Приїжджаючи на кінцеву зупинку тролейбуса № 13 (вул.Грінченка) або крокуючи на «Галицьке перехрестя», важко уявити, що ступаєш на землю одного з найдавніших поселень Львова. Поселення, що розкинулось у його північній частині, колишньому Жовківському передмісті, яке було розташоване навколо Високого Замку й поширювалось на колишні приміські громади Знесіння, Замарстинів, Збоїща, Клепарів, Велике та Мале Голоско, включені до меж міста в ХХ сторіччі.

Збоїща на мапі XVIII-го століття, створеній австрійським обер-лейтенантом Фрідріхом фон Мігом у 1779-1782 роках Джерело: https://uk.wikipedia.org
Збоїща на мапі XVIII-го століття, створеній австрійським обер-лейтенантом Фрідріхом фон Мігом у 1779-1782 роках Джерело: https://uk.wikipedia.org

Село Збоїська(давня назва Збоїща) вперше згадується в 1359 р., коли місцеві райці передали тамтешній млин, що належав парафіяльному костелу Пресвятої Діви Марії у Львові, в управління колодію Ульрику. Історик Денис Зубрицький у «Хроніці міста Львова» зазначив, що є велика ймовірність того, що Збоїща мають ще давнішу історію, аргументуючи це тим, що в 1352 р.за мурами міста уже існувала церква, якій записала млин під Збоїськами графиня Анна (скоріше всього, що йшлось якраз про вищезгаданий костел Пресвятої Діви Марії).

Існують і різні версії етимології назви даного поселення. Найчастіше Збоїща виводять від слова «боїще» («боїсько») – місце частих битв. Натомість Михайло Худаш вважає, що назва поселення походить від давньоруського Сьбоиско – місце постою воїнів або осідок грабіжників (збоїв). І недаремно, адже битв під Збоїськами не бракувало. У «Хроніці міста Львова»згадано: « У день Св. Якова, тобто 25 липня, увечері до Львова наблизились татари, які спустошили всю нещасну Русь і розбили головний табір від Збоїщ аж до Малехова…» Окрім цього випадку, вороги регулярно тут стояли та відбувались запеклі бої на протязі усієї багатовікової історії.

Світогляд людей часто формують релігійні уявлення. Свідченням активного розвитку духовного життя місцевого населення є співіснування кількох релігійних громад і функціювання їх культових споруд. Так, парафіяльна греко-католицька церква Св. Дмитрія стоїть на горі по вулиці Загірній, 28 А. Однонанова церква базилікового типу, головний фасад якої двоярусний, розчленований пілястрами доричного ордеру, була змурована в 1811-1813 рр. на місці старого храму, на будівництво якого заповів кошти у 1603 році львівський купець Констянтин Корнякт.

Костянтин Корнякт
Костянтин Корнякт

У церкві частково зберігся іконостас XVIII ст. з іконою «Святий Дмитрій», виконаною у 1693 р. знаменитим галицьким малярем Іваном Рутковичем.

При нинішній вул. Плуговій у 1777 р. був збудований двір з фільварком заможної родини Нікоровичів, що походила від галицьких вірмен. На початку ХХ ст. маєток купив митрополит Андрей Шептицький і передав його сестрам Василіанкам. В 1919 р. на цьому місці засновано монастир оо. Редемптористів, який 1946 р. був ліквідований радянською  владою.

Ювенат редемптористів на Збоїськах, початок 1930-х рр. - Фото: http://cssr.lviv.ua
Ювенат редемптористів на Збоїськах, початок 1930-х рр. – Фото: http://cssr.lviv.ua

Римо-католики Збоїщ належали спочатку до парафії у Малехові, поки у 1932-1933 рр. між сучасними вулицями Мазепами та Купальською збудували дерев’яний костел Матері Божої Неустанної Помочі.

Протягом 1946-1992 рр. приміщення костелу використовувалося під склад і було доведено до руїни. У 1998 р. костел розібрали і зараз на його місці споруджується модерний мурований храм за проектом Олександра Матвіїва.

Костел Матері Божої Неустанної Помочі (вул. Мазепи 46), фото Марія Чайківська
Костел Матері Божої Неустанної Помочі (вул. Мазепи 46), фото Марія Чайківська

Православна громада цього мікрорайону, яка активізувала свою діяльність у 90-х рр. минулого століття, у 2000-х рр., на початку вулиці Миколайчука звела храм Всіх Святих Землі Української.

Церква Усіх Святих українського народу УПЦ КП (вул. Миколайчука 2А), фото Марія Чайківська
Церква Усіх Святих українського народу УПЦ КП (вул. Миколайчука 2А), фото Марія Чайківська

У 1905 році на Збоїщах почала свою діяльність філія «Просвіти» разом із читальнею. Дух патріотизму запав у серця молоді, яка зі зброєю у руках відзначилась у дні Листопадового Чину 1918 року. Так, 10-13 листопада 1918 року між Замарстинівською рогачкою та Збоїщами, в районі студні (спорткомплекс «Спартак») відбулися бої між польськими легіонерами та українцями зі Збоїщ. Українські січові стрільці та добровольці вели нерівний бій, хоча на першому етапі опанували гміну Замарстинова.

14 листопада на перетині сучасних вулиць Мазепи та Промислової (Нової Різні) відбувся вирішальний бій, внаслідок якого велика кількість українців загинула. Жителі поховали загиблих на Збоївському цвинтарі. Таким чином, виникло два надгробки — польських легіонерів (чавунний хрест) та могила УСС. На могилі українських вояків стараннями просвітян під патронатом УГКЦ було вирішено поставити пам’ятник, збір грошей на який висвітлювали сторінки польських газет.

Повернення радянської влади до міста знаменував новий етап його розвитку, який у соціально-економічному плані не сильно відрізнявся від інших міст «советского табору». До середини 1960- х рр. на Збоїщах переважала малоповерхова забудова. У 1960-х територію між вул. Грінченка, Хмельницького та Мідною забудували панельними п’ятиповерхівками. У наступні десятиріччя з’явилося кілька масивів 9-поверхових будинків. Перший такий видовжений будинок на вул. Хмельницького 267-269 мешканці назвали «Китайською стіною».

1980-ті — кільце на Б. Хмельницького, праворуч Богданівська, ліворуч Липинського. Фото зі сторони АС 2. Джерело: <a href="https://fbcdn-sphotos-e-a.akamaihd.net/hphotos-ak-ash3/1014671_588797877831952_1612048540_o.jpg">https://fbcdn-sphotos-e-a.akamaihd.net</a>
1980-ті — кільце на Б. Хмельницького, праворуч Богданівська, ліворуч Липинського. Фото зі сторони АС 2. Джерело: https://fbcdn-sphotos-e-a.akamaihd.net

Наприкінці 1978 р. на Збоїща прийшла тролейбусна лінія №13. Кілька років пізніше було ліквідовано місцеве кладовище. Його планували забудувати, однак місцеві мешканці не дозволили цього зробити. Між вул. Мідною та Малехівською зберігся зелений трикутник колишнього цвинтаря з поодинокими надгробками. Серед них відновлена могила вояків УГА, які полягли тут у 1918-1919 роках.

Кіцева зупинка тролейбуса №13, фото Марія Чайківська
Кіцева зупинка тролейбуса №13, фото Марія Чайківська

Вкінці вул. Б. Хмельницького, де вона розділяється на Київське та Жовківське шосе на початку 1990-х рр. виник ринок «Галицьке перехрестя». Саме там, у розпал Другої світової війни, в останніх числах червня 1941 року на західній околиці, ще тогочасного селища, радянські війська залишили танк Т-28 і спалений танк Т-34.

Район Галицького перехрестя. Відступ радянських військ в червні 1941-го року.
Район Галицького перехрестя. Відступ радянських військ в червні 1941-го року. Джерело: http://explorer.lviv.ua

А ще, на згадку про приєднання у 1939 році Західної України до СРСР, при в’їзді до міста у 1982 р. було встановлено пам’ятник, який у народі назвали «гільйотиною». У 1990-х рр. пам’ятник демонтували, тепер на цьому місці автозаправна станція.

Первісний вигляд так званої "Гільйотини". Фото 1979 року
Первісний вигляд так званої “Гільйотини”. Фото 1979 року

У 2001 — була здана кінцева зупинка трамваю №6 на крайньому південному заході мікрорайону.

На початку нового сторіччя біля «Китайської стіни» зведені відомі у місті кольорові будинки, було розбудовано житлові масиви між вул. Івана Миколайчука, Василя Щурата і Джона Ленона.

Львів, пПерехрестя вулиць Миколайчука Мазепи, фото Марія Чайківська
Львів, пПерехрестя вулиць Миколайчука Мазепи, фото Марія Чайківська

 

Збоїща –один з найдавніших і найпівнічніший з-поміж усіх мікрорайонів міста, місцевість у теперішньому Шевченківському районі Львова, територія якої поєднує у собі минуле і сучасне, старе і ще зовсім нове, потребує детальнішого вивчення, щоб «білі плями» історії відійшли в небуття.

 Марія ЧАЙКІВСЬКА

Список використаних джерел та літератури:

  1. Мельник І. Довколо Високого Замку шляхами й вулицями Жовківського передмістя та північних околиць міста Львова. – Львів: Апріорі, 2010. – С. 229-233.
  2. Мельник І. Збоїща або Збоїська.// Новий погляд [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.pohlyad.com/istoria/n/3577
  3. Гадьо Н. «Дуже боляче, що каплиця на Збоїщах зараз у руках людей, які топчуть Католицьку Церкву» // Католицький оглядач [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.cssr.lviv.ua/news/?article=317
  4. Львівський храм з найдавнішою іконою Св.Дмитрія[Електронний ресурс] / Режим доступу: http://velychlviv.com/hram-sv-dymytriya-sakralnyj-spadok-kostyantyna-kornyakta-ta-yana-nepomutsena-nikorovycha-lvovu/
  5. Старі і нові Збоїська: історія, минуле, сьогодення [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://explorer.lviv.ua/forum/index.php?topic=4906.0
  6. Збоїща.[Електронний ресурс] / Режим доступу: http://energy.gift/zboischa_8439716.html
  7. Вікіпедія [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/

1 COMMENT

  1. Стаття цікава. Однак автор не вказала, що на старому Збойщанськму кладовищі є захоронення людей, які померли від чуми чи тифу (старші люди знають) і його розкопувати не можна. Ось одна з причин чому не було забудрване кладовище

Напишіть відгук