Львівський трамвай в ХІХ ст. – кінний, паровий та електричний

0
771
Львівський трамвай в ХІХ ст.: кінний, паровий та електричний

Перший трамвай, який розпочав працювати у Львові в 1880 р. був кінним. Будівництвом трамвайних шляхів займалося Трієстинське трамвайне товариство, яке впоралося із цим завданням за один рік. З 3 травня 1880 р. функціонували дві лінії (головний залізничний вокзал — вулиця Городоцька — площа Митна і головний залізничний вокзал — Підзамче), які перевозили в середньому 1867000 пасажирів на рік.

У 1889 році нараховувалося 105 коней та 37 пасажирських і 3 вантажних вагони, виготовлених в австрійському місті Граці. Вони були темно-коричневими з білими написами «Львівський трамвай», оздобленими червоною облямівкою. Залежно від пори року вагони тягнула різна кількість коней. Так, в літній період кожен вагон тягнула пара коней, а з випаданням снігу кількість тварин збільшували до чотирьох.

Час не стояв на місці і уже в 1888 р. до львівського магістрату подали проект будівництва у місті парового трамвая. В газеті «Діло» від 10 березня 1888 р. можна знайти таку інформацію:

«Товариство зелїзницї Львів- Белзець задумало устроїти на улици Янівскій від стаціи Львів-Клепарів до костела св. Анни трамвай паровий. Коло костела св. Анни стане стація і там будуть лучитися трамваї паровий з кінним. Розклад їзди на трамваю паровім буде приложений до розкладу їзди на шляху зелїзницї Белзкої»

Київський паровий трамвай
Київський паровий трамвай

12 квітня 1888 р. відбулася нарада комісії, яка займалася будовою шляхів для парового трамваю і складалася з представників намісництва, відділу крайового, ради громадської, залізниць чернівецької і Кароля Людвика. Вони вирішили, що головний вокзал цього трамваю мав називатися „Львів-св. Анна“, а його маршрут пролягав би по вул. Янівській:

«Головний шлях ишов-би через улицю Янівску під т. зв. „гицлївску гору“, де станули-би магазини зелїзничі. Побічні линіи трамваю доходили-би до млина Тома, бровару Шмелькеса, магазинів»

Зразки парового трамваю
Зразки парового трамваю

Як видно з преси, ідею будівництва доріг для парового трамваю усі сприймали серйозно та прихильно:

«Паровий трамвай у Львові має бути заложений по лївій сторонї ул. Янівскої, коштом зелїзницї львівско-черновецкої взглядно зелїзницї львівско-белзецкої а дворец сего трамваю буде стояти напротив школи св. Анни. Умова з громадою міста Львова має тревати так довго, доки буде тревати концесія правительства для сеї зелїзницї, т. є. 90 лїт. І так має предприємство сего трамваю доставити льокаль для акцизової служби на головній стації сего трамваю ; в перших 30 роках сеї умови має предприємство виплачувати річно чинш за уживанє улицї Янівскої по 25 кр. за один метер шляху; в дальших лїтах має платитися лиш якійсь процент з чистого доходу; ширина улицї Янівскої, має виносити 20 метрів, а де улиця вусша, там має товариство єї розширити власним коштом; також цїла улиця Янівска має виложитись камінєм коштом товариства»

Паровий трамвай у м. Коломиї Івано-Франківської області, поч. ХХ ст.
Паровий трамвай у м. Коломиї Івано-Франківської області, поч. ХХ ст.

Здавалося б, усе йде до того, що паровому трамваю у Львові таки бути: на загальних зборах акціонерів львівсько-белзької залізниці 7 грудня 1888 р. у Відні було ухвалено будову шляхів парового трамваю «з Клепарова до Львова, та до всїх двірців зелїзничих у Львові і до Винник. Рада управляюча зелїзниці зістала цілком уповноміцнена дїлати в тім напрямі». Однак цей проект так і не був втілений у життя – як виявилося, трамваї такого типу були неефективними на горбистій місцевості. Тому місто було змушене шукати інші варіанти розширення транспортної мережі. Так у Львові з’явився електричний трамвай.

Уже в 1892 р. міська рада відправила за кордон делегатів, щоби вони оцінили різноманітні системи електричних трамваїв:

«Делєґати ті: директор міского уряду будівничого Гохберґер і професор політехники Дзеслевскій оглянувши Відень, Париж, Гамбурґ і Берлин, зложили сими днями обємисте справозданє з своєї подорожи. Після сего справозданя найпрактичнїйшою має бути система Тонсона Ґустона і Спредж. Динамічна машина, уміщена в центральній стації, розводить елєктричний ток по улицях за помочію грубого мідяного дрота прикріпленого на висотї 6 метрів понад шинами. Елєктричний ток переходить до воза через сталевий триметровий дріт. На перонах возів суть реґулятори, котрі можуть дуже легко і на короткому просторі задержувати віз без уживаня гальм. Елєктричний трамвай дуже відповідний ще і длятого, що нерівности терену не ставляють єму перепон. Після проєкту згаданих делєґатів мав би трамвай елєктричний переходити: від Личаківского кладовища, улицею св. Петра, Личаківскою, Чарнецкого, по при намістництво, улицею Собіского, Коперника, Сапіги і Городецкою до двірця зелїзницї Кароля Людвика. Пожаданий був би також трамвай улицями Баторого і Зибликевича до Софіївки. Вози ходили би що 5 мінут а їзда від кладовища Личаківского на дворець тревала би 24 мінути»

У 1893 році львівський магістрат оголосив тендер на будівництво ліній електричного трамвая та електростанції потужністю 400 кінських сил (300 кВт). Його виграла віденська фірма «Сіменс&Гальське», яка зобов’язувалася після двох років експлуатації на вимогу міської ради, якщо така буде, продати місту трамвай. Будівництво лінії електричного трамвая почалося у вересні 1893 року фірмою “Сіменс і Хальске” по трасі: головний вокзал – вул. Дзялинських (Тобілевича) – Леона Сапеги (С. Бандери) – вул. Коперника – вул. Словацького – вул. Сиктуська (Дорошенка) – вул. Кілінського (Беринди) – пл. Ринок – вул. Руська – вул. Чарнецького (Винниченка) – по всій вулиці Личаківській, до школи Зиморовича (біля Личаківської рогатки), з відгалуженням до Личаківського кладовища. Також проектувалася лінія від вул. Кілінського по вул. Гетьманській (права частина нинішнього проспекту Свободи), східній частині вул. Маріацької (пл. Міцкевича), з поворотом на Галицьку площу і далі по вулицях Баторого (князя Романа), Панській, Зиблікевича, св. Софії (зараз ці вулиці увійшли до складу вул. І. Франка), до школи св. Софії. Звідси повинна була бути побудована додаткова лінія до Стрийського парку по нинішній вул. І. Франка, потім по вул. Рацлавицькій (нині північна частина вулиці Самчука) до верхньої брами парку.

31 травня 1894 року у Львові було відкрито регулярний рух другого в Україні і четвертого в Австро-Угорщині електричного трамвая (довжина ліній становила 8,3 км). У 1896 році місто викупило мережу електричного трамвая разом із електростанцією за 1 млн. 680 тис. крон.

Христина БАЗЮК

Джерела:

  1. zbruc.eu
  2. uk.wikipedia.org
  3. dailylviv.com

Фото:

  1. polona.pl
  2. commons.wikimedia.org
  3. www.lvivzaet.in.ua

Напишіть відгук