Читати та переказувати Історію Львова, як і будь-якого іншого міста, неможливо без згадок про конкретних діячів, що своїми діями визначали хід подій, а часто і долі інших людей. Зазвичай такі особи приїжджали до міста і робили тут кар’єру, ім’я та здобували славу. Однак, найбільш шанованими є ті, що у Львові народилися і його прославили чи збагатили. Годзімір Малаховський – корінний львів’янин. Він дуже цікава і не менш важлива фігура в історії Львова. Дорівнятися до важливості Малаховського можуть хіба незнання в сучасному суспільстві та байдужість до цієї особи. Чому так? Малаховський належить до категорії діячів, про яких у нас не заведено говорити. Цим ставленням можна здивувати жителів західних країн, де локальні менеджери часто користуються більшою популярністю та увагою суспільства, ніж загальнодержавні.
Гетьман на смітнику
У середині ХІХ ст. львівський журналіст Іполіт Ступницький знайшов серед будівельного сміття пам’ятник коронному гетьману Речі Посполитої і близькому соратнику короля Яна ІІІ Собеського Станіславу Яблоновському. Той був пов’язаний зі Львовом, мав тут нерухомість, а ще – врятував місто від несподіваного нападу татар у 1695 році. Це була остання атака войовничих кочівників на Львів і завдяки здібностям Яблоновського вдалою вона не стала. Місто не залишилося в боргу і в 1752-1754 рр. у дворику єзуїтської колегії постав пам’ятник Яблоновському. Це був перший пам’ятник сучасного типу у Львові і перший – світській особі. Гетьмана зобразили в образі давньоримського воїна, у правій руці він тримав булаву.
Історія зі знахідкою пам’ятника Яблоновському мала суспільний резонанс і спричинилася до підняття хвилі патріотизму у Львові. Ступницький добивався відновлення монумента й повернення його на вулиці міста. Так все і відбулося – цього разу гетьмана поставили на теперішньому Проспекті Свободи. Звідси давня назва цього простору – Гетьманські вали. Це все стало першим кроком до справжнього параду пам’ятників, який чекав на Львів у наступні десятиліття. Піку цей процес сягнув за президенства Годзіміра Малаховського (1896 – 1905).
Крайова виставка
У 1894 році у Львові відбувалась подія, яка зібрала в місті величезну кількість людей – Крайова виставка. Серед її гостей був імператор Франц Йосиф, а серед організаторів – депутат міської ради і майбутній президент Львова Годзімір Малаховський. З цією подією можна пов’язати і відкриття в нижній частині парку Кілінського пам’ятника Янові Кілінському. Статую ватажка повстання Тадеуша Костюшка відкрили у 1895 році, а її автором був Юліан Марковський.
У цьому ж році на Горі Страт постав пам’ятник Теофілу Вісьньовському і Юзефу Капусціньському, учасникам повстання 1846 року.
Комедіограф, вірний Левам: Наполеону і Львову
У 1895 році представники літературного й мистецького середовища Львова ініціювали спорудження у місті пам’ятника графу Александру Фредро – дідові митрополита Шептицького, знаному драматургу, масону, учаснику військових кампаній Наполеона й одному з ініціаторів появи в Галичині залізниці. Фредро був почесним громадянином Львова, тому конкурс проектів відбувався у декілька етапів і виграв його Леонардо Марконі. Він побачив видатного комедіографа сидячим у кріслі і з пером у руці.
Задля встановлення пам’ятника демонтували давню криницю. Міська влада виділила гроші на облаштування простору довкола. На церемонії відкриття було людно. Урочистість відвідав крайовий маршалок Станіслав Бадені, князь Євстахій Сангушко, вірменський архієпископ Ісакович, представники влади і львівських університетів. Був і президент Львова Ґодзімір Малаховський, який чудово розумів, що це не просто відкриття пам’ятника талановитому автору, а перша цеглина до цілого муру пам’ятників, які згодом з’являться в місті.
Король у крові та природі якого Львів
У 1898 році у Львові відкривали пам’ятник королю Яну ІІІ Собеському, який народився біля Львова й залишив вагомий слід в європейській історії. Появу цього пам’ятника декілька разів відтерміновували. Проте король-переможець на коні, який тріумфує на полі битви все ж постав на одному з головних проспектів центральної частини Львова. Церемонія відкриття була помпезною: лекції, вулична хода, промови. Заголовком до цього дійства можна вважати слова президента Львова Ґодзіміра Малаховського. Він сказав, що у крові та в природі і Львова, і Яна Собеського переплелися в гармонійній єдності польський та руський елементи. Вони обоє, войовничий король та славетне місто, грудьми своїми закривали край і були муром, який захищав християнство.
Поет і людина
Як чинний президент Львова, у 1901 році Ґодзімір Малаховський виголошував урочисте слово і на відкритті пам’ятника Корнелю Уєйському. Той народився на Тернопільщині, був знаним поетом-романтиком і частину життя провів у Львові. Малаховський не був ініціатором встановлення цього пам’ятника, але особисто опікувався процесом появи бюста Уєйського з лірою навпроти Міського казино. У своєму вітальному слові він відзначив, що Корнель Уєйський жив поміж львів’ян і тут його знали не лише як талановитого поета, але й як людину.
Президент наміснику
Найдорожчий львівський пам’ятник, зведений за каденції Малаховського, – це монумент Аґенору Голуховському. Він постав у червні 1901 року на південно-східній окраїні парку Костюшка (тепер Франка). Ципріан Годебський, автор пам’ятника, вважав його своєю найкращою роботою. Щось є у цих словах – монумент Голуховському був одним з найцікавіших пам’ятників давнього Львова. Дещо пізніше на сучасній площі Григоренка з’явився не менш помпезний пам’ятник Францішеку Смольці – ініціатору насипу копця Люблінської унії у Львові. На жаль, обидва пам’ятники зникли в радянський час.
Крилатий геній
Ліра – один із найпопулярніших символів творчості у мистецтві. Її відтворили на пам’ятнику Корнелю Уєйському, який був у Львові, а також на пам’ятнику Міцкевичу, який є у місті. Обидва монументи з’явились у місті за президенства Малаховського і автором обох був Антоній Попель. Перший відкрили у 1901 році, тепер він у польському Щецині. Другий відкрили у 1904 році – це останній львівський пам’ятник, який з’явився у Львові за Малаховського і він вважається найкращим вшануванням Міцкевича.
Десятиліття Ґодзіміра Малаховського на посту президента Львова – це час, коли за відносно короткий період на вулицях міста з’явилося багато монументів і діялося воно не просто так. Це було частиною плану Малаховського з перетворення Львова на великий і потужний європейський центр. Згадані монументи мали різну долю і надзвичайно цікаву історію, тому кожен з них вартує окремої розповіді. Проте починалась історія більшості з них у кабінеті президента Львова Ґодзіміра Малаховського, коли чергове обговорення якоїсь ідеї та ініціативи отримувало схвалення і зелений колір на реалізацію.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Аркуша О. Годзімір Малаховський // Інтерактивний Львів [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://lia.lvivcenter.org/uk/persons/malachowski-godzimir/
- Гулюк Є. “Великий Львів” Годзіміра Малаховського // Lviv travel, 2022 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://lviv.travel/ua/news/hodzimir-malakhovskyi
- Гулюк Є. Знову зробити Львів великим – рецепти від Годзіміра Малаховського. Частина перша. Хто такий Годзімір Малаховський? // Фотографії старого Львова, 2022 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/znovu-zrobyty-lviv-velykym-retsepty-vid-hodzimira-malakhovskoho-chastyna-persha-khto-takyy-hodzimir-malakhovskyy/
- Гулюк Є. Знову зробити Львів великим – рецепти від Годзіміра Малаховського. Частина друга. Модернізація міста // Фотографії старого Львова, 2022 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/znovu-zrobyty-lviv-velykym-retsepty-vid-hodzimira-malakhovskoho-chastyna-druha-modernizatsiia-mista/
