1 листопада 1918 року за розпорядженням Української Національної Ради Центральний військовий комітет опанував Львовом. Українські Січові стрільці не мали достатньо вояків, щоби утримувати належний порядок у місті. Цим займалася єврейська міліція під командою капітана Ейслера, що стало однією з причин жахливого єврейського погрому 23–28 листопада 1918 року, вчиненого польським військом, яке захопило Львів.
Після Львівського погрому серед євреїв Східної (української) Галичини посилилися проукраїнські настрої, до того ж, українська громадськість надала фінансову допомогу постраждалим. Погромні дії польської армії спонукали євреїв для самооборони своїх громад створювати власну міліцію. У листопаді 1918 року у Тернополі загін заснував колишній поручник австрійських піхотних військ Соломон Ляйнберг. Під час успішного контрнаступу УГА 16 червня 1919 року Тернопіль був звільнений від поляків.
За погодження з «Жидівською національною радою» Тернополя Соломон Ляйнберг звернувся до полковника УГА Осипа Микитки з пропозицією приєднати жидівську міліцію міста до лав УГА. Так з’явився «Пробойовий курень 1-го корпусу УГА, більш відомий під назвою «Жидівський курень УГА». За дуже короткий час він уже налічував 1200 вояків-євреїв, які добровільно зголосилися воювати за Українську державу. До складу куреня входили 4 стрілецькі сотні по 200 вояків, одна скорострільна сотня (8 кулеметів), 3 чоти, а також кіннотна, саперна і зв’язкова чоти. Місце дислокації та вишколу – село Остап’є, (тепер Підволочиський район на Тернопіллі). Від 14 липня 1919 року Курінь брав участь в боях проти польських військ по лінії Максимівк–Романове Село–Жеребки, прикриваючи відхід 1-го Корпусу УГА за Збруч.
На Наддніпрянщині Жидівський курень відзначився у боях проти московсько-більшовицьких військ під містами Проскурів, Вінниця, Фастів, Бердичів. Всюди мав підтримку єврейського населення. У Бердичеві навіть була проведена додаткова мобілізація до Куреня. Не так внаслідок бойових операцій, як від епідемії тифу, Курінь утратив до двох третин особового складу. Командуванню УГА довелось його розформувати і вцілілих вояків перевести в інші військові підрозділи. Дехто із вояків Куреня повернувся в Галичину, яка була зайнята поляками. Серед них був Соломон Ляйнберг, якого в 1920 році поляки замордували у в’язниці в Тернополі.
Відомі й інші єврейські формування в складі УГА. Зокрема, при 11-ий Стрийській бригаді була кінно-кулеметна сотня під командою Салька Ротенберга, який, вилікувавшись після поранення, повернувся до своєї сотні, що самовіддано воювала на Східному (більшовицькому) фронті. В цих боях під Коростенем проти більшовиків загинула майже вся сотня, і був смертельно поранений Салько Ротенберг, героїчно прикриваючи відступ УГА. Ще один герой УГА єврей Людвіг Розенберг керував школою унтер –офіцерів під Білою Церквою. Добре знані також були керівник військового шпиталю у Самборі сотник доктор Глянц, керівник військового шпиталю у Станіславові доктор Зеленгер. Загалом в Українській Галицькій Армії воювало до двох тисяч євреїв. То була героїчна і водночас трагічна епопея жертовної допомоги українцям у їхній черговій спробі здобути місце серед вільних, державних народів світу.
Під час Революції Гідності 2013–2014 років в самообороні Київського Майдану була єврейська сотня. І знов пролунали слова вірності бійців Жидівського Куреня, які вони давали своїм українським побратимам: «На віки разом!» Серед полеглих (Небесна Сотня) в лютому 2014 року героїчних захисників Демократії на Київському Майдані було і троє євреїв. Вічная Слава Героям, які віддали життя за Україну, за її Волю!
Тільки не Ейслер, а Айслер, не ЛяйНберг, а ЛяйМберг, і не замордували його у 1920 поляки, а розстріляли більшовики під час сталінських репресій. Розстрiляний в Ленiнградi 9 квiтня 1938 року. До цього служив у IV-го (Розвiдувальному) управлiнні Штабу РСЧА, попереднику нинішнього ГРУ.